ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2018 року
Справа № 915/1402/16
м.Одеса, проспект Шевченка, 29
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Будішевської Л.О., Лашина В.В.
при секретарі судового засідання Лук’ященко В.Ю.
за участю представників сторін:
від ТОВ «Арена 23» - не з`явився;
від ТОВ «ТРИА ПЛЮС» - ОСОБА_1 – адвокат;
від прокуратури – ОСОБА_2 – прокурор відділу прокуратури Одеської області;
від Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області - не з`явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена 23» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 09 січня 2018 року
у справі №915/1402/16
за позовом заступника керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури №1 в інтересах держави
до:
- Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;
- Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена 23»;
- Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС»
про визнання недійсними і скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав
суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4П
час і місце ухвалення рішення: 09.01.2018р., 14.49год., м.Миколаїв, господарський суд Миколаївської області, зала судових засідань №2
повний текст рішення складений 19.01.2018р.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні 17.04.2018р. оголошувалась перерва згідно ст.216 ГПК України.
В судовому засіданні 19.04.2018р. згідно ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
21.12.2016р. заступник керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури №1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена 23», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС», в якому просив суд:
- визнати недійсним та скасувати видане виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 10.12.2011р. свідоцтво серії САЕ№205356 про право власності ТОВа «Арена 23» на пляжний торгівельно – розважальний комплекс, який складається з основного літ. А загальною площею 16,7 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд, і розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області;
- визнати недійсним та скасувати видане реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області ТОВу «Триа Плюс» 30.05.2014р. свідоцтво про право власності на нерухоме майно №22380996 на пляжний торгівельно–розважальний комплекс загальною площею 428 кв.м. за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області;
- ТОВу «Триа Плюс» відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об’єктів по проспекту Курортному, 7/4 у с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області: літ. А – комплекс розважальний, загальною площею 789,3 кв.м. та літ. Б – торгівельний кіоск, загальною площею 13,1 кв.м., сцена з танцювальним майданчиком, замощеними дерев’яними дошками, загальною площею 78,3 кв.м., тимчасова споруда дерев’яної альтанки, загальною площею 27,0 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що за результатами перевірки у травні 2013 року були виявлені порушення вимог низки законодавчих актів України, зокрема Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року при набутті та оформленні за ТОВ «Арена 23» та ТОВ «Триа Плюс» права власності на нерухоме майно, яке розташоване на узбережжі ОСОБА_5, на земельній ділянці в межах Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, а за конкретною адресою: с.Коблеве, Березанського району Миколаївської області, проспект Курортний, 7/4. З метою відновлення законності і враховуючи те, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави згідно ст. 14 Конституції України, прокурор звернувся із даним позовом в інтересах держави до суду. На момент прийняття рішення №81 від 10.11.2011р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна» виконком Коблівської сільської ради не мав необхідної документації для прийняття такого рішення та зареєстрував об’єкти нерухомого майна, які не значаться ані в технічному паспорті, ані в будь–якій іншій документації. Пунктом 1 рішення Коблівської сільської ради №23 від 24.05.2013р. «Про розгляд подання прокурора Березанського району Миколаївської області на рішення №81 від 10.11.2011р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна», у тому числі за ТОВ “Арена 23” відповідне рішення було скасоване. Висновку про законність пункту 1 рішення Коблівської сільської ради № 23 від 24.05.2013 дійшли суди першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі №915/1470/13; забудова земельної ділянки була здійснена ТОВ “Арена 23” та ТОВ “Триа Плюс” в порушення вимог Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, ст.ст. 58, 60, 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 88, 90 Водного кодексу України за наявності встановленої законом прямої заборони будівництва будь-яких об’єктів в межах узбережжя ОСОБА_5 моря (прибережної захисної смуги) та формально за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та введення об’єктів в експлуатацію; рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради № 81 від 10.11.2011 року, всупереч ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, прийнято на підставі документів ТОВ “Арена 23”, які не відповідають п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002.
З посиланням на приписи стст.80,83 ЗК України, ст.ст.62, 88, 90 Водного кодексу України, п.п.1.1, 1.2, 1.4, 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, стст.16,21 ЦК України, ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» України прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
09.03.2017р. директор ТОВ «ТРИА ПЛЮС» та ТОВ «Арена 23» подав суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (ТОВ «Арена 23») Приватного підприємства «ААС» та заперечення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
09.03.2017р. директор ТОВ «ТРИА ПЛЮС» та ТОВ «Арена 23» подав місцевому господарському суду заперечення на позов, в яких просив відмовити у позові та зазначив, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду з вимогою про оскарження свідоцтва про право власності.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.03.2017р. позовні вимоги задоволено; у мотивувальній частині рішення судом відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ТОВ «Арена 23», Приватного підприємства «ААС».
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2017р. задоволено апеляційну скаргу ТОВа «Арена 23»; скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 09.03.2017р. та відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2017р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 09.03.2017р. у справі №915/1402/16 скасовано; справу передано на новий розгляд до для нового розгляду до господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.11.2017р. прийнято справу №915/1402/16 до провадження.
17.11.2017р. прокурор подав місцевому господарському суду пояснення по суті вказівок Вищого господарського суду України.
20.11.2017р. ТОВ «Арена 23» подало суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності.
29.11.2017р. прокурор подав господарському суду Миколаївської області клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, в якому просив суд:
- визнати недійсним та скасувати видане 30.08.2013р. Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області Публічному акціонерному товариству «ТРИА ПЛЮС» свідоцтво про право власності на нерухоме майно №8688282 – комплекс, пляжний торгівельно-розважальний, об’єкт житлової нерухомості за адресою: проспект Курортний, 7/4, с.Коблеве, Березанський район, Миколаївська область;
- визнати недійсним та скасувати видане 30.08.2013р. Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» свідоцтво про право власності на нерухоме майно №8697863 – комплекс, пляжний торгівельно-розважальний, об’єкт житлової нерухомості за адресою: проспект Курортний, 7/4, с.Коблеве, Березанський район, Миколаївська область.
30.11.2017р. прокурор подав господарському суду Миколаївської області письмові пояснення, в яких зазначив, що обставина розгляду судами трьох інстанцій справи №915/1045/13 за позовом прокурора Березанського району Миколаївської області про визнання недійсним договору спільного користування земельною ділянкою, укладеного між ПП «АСС» та ТОВ «Арена 23» є підставами для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності у справі №915/1402/16.
12.12.2017р. директор ТОВ «ТРИА ПЛЮС» та ТОВ «Арена 23» подав суду першої інстанції заперечення на клопотання прокурора про вихід за межі позовних вимог.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018р. (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву задоволено повністю:
– визнано недійсним та скасовано видане виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 10.12.2011 року свідоцтво серії САЕ № 205356 про право власності ТОВа «Арена 23» на пляжний торгівельно–розважальний комплекс, який складається з основного літ. А загальною площею 16,7 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд і розташований за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області.
- визнано недійсним та скасовано видане реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області 30.05.2014 року свідоцтво №22380996 про право власності ТОВа «Триа Плюс» на нерухоме майно – пляжний торгівельно–розважальний комплекс загальною площею 428 кв.м. за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області.
- ТОВу «Триа Плюс» відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об’єктів по проспекту Курортному, 7/4 у с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської області: літ. А – комплекс розважальний, загальною площею 789,3 кв.м. та літ. Б – торгівельний кіоск, загальною площею 13,1 кв.м., сцена з танцювальним майданчиком, замощеними дерев’яними дошками, загальною площею 78,3 кв.м., тимчасова споруда дерев’яної альтанки, загальною площею 27,0 кв.м.
- стягнуто з ТОВа «Арена 23» та ТОВа «ТРИА ПЛЮС» на користь прокуратури Миколаївської області по 2067грн. судового збору з кожного.
Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.ст.316, ч.ч.1,2 ст.328, ч.2 ст.331, ч.1 ст.182, ст.391 ЦК України, ст.ст.125,126 ЗК УКраїни, ч.1 ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ч.ч.4,5 ст.26, ч.10 ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст.88,90 Водного кодексу України та вмотивовано наступним. ТОВ “Арена 23” для оформлення права власності на створене нерухоме майно мало подати до Коблівської сільської ради документ, що посвідчує право на земельну ділянку (договір оренди земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку або інший правочин стосовно земельної ділянки, зареєстрований державними органами у встановленому порядку), а також зареєстровану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. В ході судового розгляду справи відповідачами – Коблівською сільською радою та ТОВ “Арена 23” не було спростовано доводів прокурора щодо відсутності у ТОВ “Арена 23” документа, який посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, зареєстрованого у встановленому порядку, та документу, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що право власності на нерухоме майно було оформлене Коблівською сільською радою за ТОВ “Арена 23” із наступною видачею свідоцтва серії САЕ № 205356 та державною реєстрацією цього права без законних підстав. Також суд бере до уваги і той факт, що відпала підстава видачі свідоцтва про право власності через скасування рішення №81 самою Коблівською сільською радою, а саме рішенням № 23 від 24.05.2013 року.
ТОВ “Триа Плюс” в особі її директора діяло недобросовісно, зазначивши у декларації про готовність об’єкта до експлуатації, як підставу використання земельної ділянки, договір суперфіцію б/н від 31.03.2014 року, який, як було зазначено вище, не укладався. Отже, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно із видачею свідоцтва про право власності було здійснено реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області з урахуванням документу (декларації), який містив недостовірні дані, в зв’язку із чим ТОВ “Триа Плюс” набуло право власності на відповідне нерухоме майно всупереч вимогам законодавства. ТОВ “Триа Плюс” в ході судового розгляду справи не було спростовано доводів прокурора щодо відсутності у товариства документу, який посвідчує право на відповідну земельну ділянку, на якій розташоване майно зазначене у спірному свідоцтві про право власності. За таких обставин видане реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області спірне свідоцтво від 30.05.2014 року за індексним № 22380996 серії САК №379258 про право власності ТОВ “Триа Плюс” на пляжний торгівельно-розважальний комплекс також є недійсним і підлягає скасуванню. Крім того, враховуючи, що ТОВ "Арена23" та ТОВ "Триа Плюс" використовували земельну ділянку під розміщення нерухомого майна без правовстановлюючих документів на неї та з порушенням встановлених обмежень у використанні земель прибережної захисної смуги ОСОБА_5, у власника - територіальної громади с. Коблеве, в особі Коблівської сільської ради, наявні всі права вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану, який існував до порушення її прав.
Що стосується доводів відповідачів, що прокурор звернувся із позовом з пропущенням строків позовної давності, суд зазначив, що у серпні 2013 року ТОВ “Арена 23” оскаржило рішення Коблівської сільської ради №23 від 24.05.2013 року у судовому порядку. Так, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.08.2013 року порушено провадження у справі №915/1470/13 за позовом ТОВ “Арена 23” до Коблівської сільської ради про скасування рішення ради №23 від 24.05.2013 року. Остаточне рішення у цій справі прийнято господарським судом Миколаївської області 17.10.2013 року, яке набрало законної сили 23.01.2014 року. Вищим господарським судом України підтверджено позицію судів першої та апеляційної інстанції лише 14.05.2014р. Прокурором вживалися заходи для відновлення законності та захисту прав територіальної громади шляхом принесення подання на адресу Коблівської сільської ради, що свідчить про формальне порушення приписів ст. 257 ЦК України, так як прокурором разом із внесенням подання не було подано до суду позову щодо визнання недійсним та скасування спірного свідоцтва про право власності ТОВ "Арена 23" та відновлення стану земельної ділянки. Тому суд дійшов висновку про необхідність поновлення прокурору строку на пред'явлення позову щодо визнання недійсним та скасування спірного свідоцтва про право власності ТОВ "Арена 23", як такий, що було пропущено з поважних причин. Щодо інших позовних вимог строк позовної давності не пропущено.
14.02.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області надійшли:
- апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена 23» (вхідний номер суду першої інстанції 1803/18 від 09.02.2018р.)
- апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» (вхідний номер суду першої інстанції 1850/18 від 12.02.2018р.),
в яких скаржники просять скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.
Зміст апеляційних скарг ТОВа «Арена 23» та ТОВа «ТРИА ПЛЮС» є ідентичним.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг ТОВ «Арена 23» та ТОВ «ТРИА ПЛЮС» зазначили, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з наступних підстав:
- в порушення вимог ст. 50, 51 ГПК України не залучено третю особу - ПП «ААС», права якої можуть бути порушені рішенням по даній справі - між ПП «ААС» та ТОВ «АРЕНА 23» був підписаний спірний договір про спільне користування земельною ділянкою (без дати та без номеру), на якій розташоване нерухоме майно – пляжний торгівельно–розважальний комплекс; у будь-якому випадку, рішення по даній справі вплине на права та обов'язки ПП «ААС»: майнові-учасника договору про спільну діяльність, землекористувача за вищевказаним договором довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою;
- позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду з вимогою про оскарження свідоцтва про право власності - як вбачається з матеріалів справи № 915/1045/13, тексту процесуальних документів даної справи, про наявність оскаржуваного свідоцтва саме органам прокуратури, позивачам по справі, було відомо вже з 23.07.2013р., а позовна заява по даній справі датована лише 15.12.2016р.;
- судом не розглянуто належним чином питання поновлення строку позовної давності на оскарження свідоцтва. Відповідна окрема письмова ухвала в порядку ст. 119 ГПК України судом не приймалась, що є порушенням порядку розгляду відповідної заяви, та права на оскарження відповідної ухвали суду для відповідача у даному випадку. Питання поновлення строку належним чином не розглянуто, оскаржуване рішення лише містить положення щодо висновку суду про необхідність поновлення строку;
- судом задоволено вимоги щодо знесення будівель, прийнятих в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку;
- судом задоволено вимоги щодо знесення будівель, на які є зареєстроване право власності на підставі документа, який не є предметом оскарження- В матеріалах справи міститься видане 30.08.2013 року Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» свідоцтво про право власності не нерухоме майно № 8697863 - комплекс, пляжний торгівельно-розважальний об'єкт житлової нерухомості за адресою: проспект Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область. Таке свідоцтво видавалось ТОВ «ТРИА ПЛЮС» до реконструкції спірного об'єкта. Дане свідоцтво, та, відповідно, його реєстрація, не оскаржуються, та не скасовані;
- позовні вимоги заявлені в інтересах особи, права якої не порушено. Як зазначено в позові, спірне нерухоме майно розташовано на земельній ділянці с. Коблеве, яке перебуває в комунальній власності. Належність спірної земельної ділянки до земель с. Коблево встановлено і рішенням господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1045/13, яке набрало законної сили 13.11.2015р. Безпідставною є позиція суду, згідно якої територіальна громада і її мешканці є тотожними поняттями, адже навіть підсудність позовних вимог з такими суб'єктними складами є різною;
- в позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з даним позовом;
- подана позовна заява підлягає поверненню в порядку ст.53 ГПК України – прокурор не зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; такий орган та відповідне обґрунтування такого позову взагалі відсутнє;
- позивачем не визначено конкретний предмет позову в частині позовних вимог щодо відновлення стану земельної ділянки;
- рішення Коблівської сільської ради про присвоєння адреси не скасоване, правової оцінки даним доводам в оскаржуваному рішенні не надано;
- позивачем заявлено позов щодо неіснуючого за документами об'єкта нерухомості - судом задоволено вимогу щодо знесення об'єкта літ. «А» комплекс розважальний за спірною адресою площею 789, 3 кв.м.. ТОВ «ТРИА ПЛЮС» на підставі виданого реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області 30.05.2014 року свідоцтва №22380996 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 на нерухоме майно пляжний торгівельно-розважальний комплекс загальною площею 428 кв.м. Будь-які правовстановлюючі документи на літ. «А» за спірною адресою загальною площею 789, 3 кв.м. в матеріалах справи відсутні. Таким чином, мова йде про різні об'єкти нерухомості.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВа «Арена 23» та ТОВа «ТРИА ПЛЮС» на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.01.201р. у справі №923/1402/16; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 02.03.2018р. згідно з нормами ст.263 ГПК України з наданням з відзивом доказів його направлення іншим учасникам справи. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.03.2018р. призначено справу до розгляду з повідомленням сторін.
06.03.2018р. перший заступник прокурора Миколаївської області надіслав суду відзив на апеляційній скарги, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційні скарги – без задоволення. На спростування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що у суду були відсутні підстави для залучення ПП «АСС» до участі у справі у якості третьої особи; суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності у цій справі; ТОВом «ТРИА ПЛЮС» була збільшена площа розважального комплексу з 16,7м.кв. до 428м.кв., що свідчить про зміну зовнішніх меж спірного об’єкту нерухомості, а отже наявні підстави для знесення спірних реконструйованих будівель; твердження скаржників щодо відсутності підстав для звернення до суду з позовом є безпідставними; не можна погодитись із доводами апелянтів про безпідставність позовної вимоги щодо відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення незаконно збудованого об’єкту нерухомості.
В засіданні суду апеляційної інстанції 17.04.2018р. представник ТОВ «ТРИА ПЛЮС» заявив клопотання (надавши його також і у письмовому вигляді) про зупинення провадження у справі №915/1402/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №815/1090/18, що розглядається Одеським окружним адміністративним судом, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання зареєструвати декларації.
В обґрунтування клопотання зазначено наступне. Оскаржуваними Наказами №№23, 24 від 20.02.2018р. скасовано реєстрацію декларацій на об'єкт будівництва - пляжний торгівельно-розважальний комплекс за адресою: Миколаївська область, с.Коблеве, проспект Курортний, 7/4, а саме, декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.04.2014р. за №МК 082140930769, декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.05.2014р. за №МК 142141330541.
У задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено ухвалою суду від 17.04.2018р., яка викладена окремим процесуальним документом.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «ТРИА ПЛЮС» підтримав доводи та вимоги апеляційних скарг.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційних скарг з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
ТОВ «Арена 23» та Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ «ТРИА ПЛЮС» та прокурора, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржниками та прокурором, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарг виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, не оспорено учасниками справи та підтверджено при апеляційному розгляді справи наступне.
Рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 10.11.2011р. №81 «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна» (т.1, а.с.31) за ТОВом «Арена 23» визнано право власності на об’єкти нерухомого майна, які розташовані на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області: пляжний торгівельно–розважальний комплекс (сцена, закусочна з літнім майданчиком, торгівельний павільйон, рятувальний пост, пляжна алея, підпірна стінка, замощення, туалет, тіньові навіси – 4шт., кабінки для переодягання – 4 шт., пункт прокату пляжного інвентарю), який розташований за адресою: зона відпочинку “Коблево”, с.Коблеве біля торгівельного комплексу “Преображенський” (п.1 рішення).
Рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради №4 від 15.11.2011р. «Про привласнення юридичної адреси об’єктам нерухомого майна» (т.1,а.с.32) вирішено привласнити юридичну адресу об’єктам нерухомого майна, які розташовані в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, зокрема об’єктам нерухомого майна ТОВ «Арена 23», які розташовані в зоні відпочинку «Коблево» с. Коблеве, пр. Курортний, 7/4 (п.1 рішення).
10.12.2011р. Виконавчим комітетом Коблівської сільської ради ТОВу «Арена 23» видане свідоцтво про право власності серії САЕ№205356 (т.1, а.с.33) на пляжний торгівельно–розважальний комплекс по пр. Курортному, 7/4 в с.Коблеве Березанського району, який складається з основного літ. А загальною площею 16,7 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд (підстава видання свідоцтва рішення Виконкому Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області №81від 10.11.2011р).
Як вбачається з рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013р. у справі №915/1470/13 (залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017р.), рішенням XXVII сесії 6 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №31 від 19.09.2012р. «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду» надано дозвіл ТОВ "АРЕНА 23" на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності - не наданих у власність та постійне користування села Коблеве, в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області площею 0, 30 га в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного призначення під обслуговування існуючого пляжного торгівельно-розважального комплексу в зоні відпочинку "Коблево", с. Коблеве, проспект Курортний, 7/4.
Прокурором на адресу Коблівської сільської ради було внесене подання № (15-11) 956 вих.-13 від 24.05.2013 року та № (15-11) 987 вих.-13 від 24.05.2013 року про усунення порушень законодавства при оформленні права власності, що вбачається з тексту рішення Коблівської сільської ради №23 від 24.05.2013р. (т.1, а.с.34).
24.05.2013р. Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області було прийнято рішення №23 «Про розгляд подання прокурора Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_3 прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері», яким вирішено задовольнити подання прокурора за №(15-11) 956 вих.-13 від 24.05.2013 року на рішення №31 від 19.09.2012р. «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» (ТОВ «Арена 23»); № (15-11) 987 вих.-13 від 24.05.2013 року на рішення №81 від 10.11.2011р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна» (….ТОВ «Арена 23») та скасувати відповідні рішення (п.1 рішення, т.1, а.с.34).
Законність п.1 рішення №23 від 24.05.2013р. була предметом розгляду у справі №915/1470/13 за позовом ТОВа «АРЕНА 23» до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 обласної державної адміністрації, Головного управління Держземагенства у Миколаївської області, м. Миколаїв, Відділу земельних ресурсів у Березанському районі Миколаївської області Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області про скасування п. 1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 23 від 24.05.2013р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013р. у справі №915/1470/13 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014р) встановлено, що Коблівська сільська рада, скасовуючи рішення виконкому №81, діяла на підставі та в межах повноважень у спосіб та відповідно до Закону, зокрема, п.15 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. На момент прийняття рішення №81 від 10.11.2011 року “Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна” виконком Коблівської сільської ради не мав необхідної документації для прийняття рішення та зареєстрував об’єкти нерухомого майна, які не значаться ані в технічному паспорті, ані в будь-якій іншій документації.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності САЕ №205356, виданого 10.12.2011р. ТОВу «Арена 23», з огляду наступного.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Частинами 4,5 ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до ч.1 ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на 10.12.2011р.) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (станом на 10.12.2011р.) визначався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства Юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (яке було чинним станом на 10.12.2011р.)
Пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства Юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року (яке було чинним станом на 10.12.2011р.) визначено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Відповідно до ст.125, ч.5 126 ЗК України (в редакції, чинній станом на 10.12.2011р.) право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Отже ТОВ «Арена 23» для оформлення права власності на створене нерухоме майно повинно було подати до Коблівської сільської ради документ, що посвідчує право на земельну ділянку (договір оренди земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку або інший правочин стосовно земельної ділянки, зареєстрований державними органами у встановленому порядку), а також зареєстровану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
У рішенні господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013р. у справі №915/1470/13 зазначається, що підставою для прийняття виконкомом Коблівської сільської ради рішення № 81 від 10.11.11 року «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна» були: - заява від ТзОВ «Арена 23» (вх. № 1627 від 09.11.11 року); правоустановчі документи (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); договір про спільне користування земельною ділянкою, укладений між ПП «ААС» та ТзОВ «Арена 23»; витяг з генплану. При цьому, в порушення вимог п. 8.1 Тимчасового положення №7/5 від 07.02.02рє та вимог ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент прийняття рішення виконкомом) ТзОВ «Арена 23» не подано документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Щодо договору про спільне користування земельною ділянкою, укладеного між ПП «ААС» та ТзОВ «Арена 23», який було подано серед документів для оформлення права власності, то слід зазначити, що вказаний договір не містить ані номеру, ані дати, ані площі земельної ділянки та її місцезнаходження тощо. Відтак, вказаний договір не може вважатись належним доказом підтвердження права ТзОВ «Арена 23» на земельну ділянку, що також є порушенням п. 8.1 вищевказаного Тимчасового положення.
Також як під час розгляду справи судом першої інстанції справи №915/1402/16, так і під час її апеляційного перегляду відповідачами у справі – Коблівською сільадою та ТОВом «Арена 23» не було спростовано доводів прокурора щодо відсутності у ТОВ «Арена 23» документа, який посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, зареєстрованого у встановленому порядку та документу, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що право власності на нерухоме майно було оформлене Коблівською сільською радою за ТОВ «Арена 23» із наступною видачею свідоцтва серії САЕ № 205356 та державною реєстрацією цього права без законних на те підстав.
Отже, з урахуванням також обставини скасування рішення Коблівської сільради №81 від 10.11.2011р., яке слугувало підставою для видачі свідоцтва про право власності, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 205356 від 10.12.2011р. є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню.
В частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності №22380996, виданого 30.05.2014р. Реєстраційною службою Березанського РУЮ Миколаївської області (наразі ця особа є припиненою) ТОВу «ТРИА ПЛЮС», колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВа «Арена 23» від 16.08.2013р. (протокол загальних зборів ТОВ «Арена 23» №18 від 16.08.2013р.) , вирішено погодити пропозицію заснування Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» (т.1, а.с.241).
Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Триа Плюс», яке відображене у протоколі загальних зборів учасників Товариства №1 від 16.08.2013р. вирішено заснувати Товариство з обмеженою відповідальністю “Триа Плюс” (т.1, а.с.242).
16.08.2013р. між ТОВ «Арена 23» та ТОВ «ТРИА ПЛЮС» був складений ОСОБА_4 прийому–передачі та оцінки майна, яке передано ТОВом «Арена 23» до Статутного капіталу ТОВа «ТРИА ПЛЮС». В ОСОБА_4 зазначено, що учасник юридична особа – ТОВ «Арена 23» в особі директора ОСОБА_7М, передав, а ТОВ «ТРИА ПЛЮС» прийняло до Статутного капіталу таке майно: комплекс, пляжний торгівельно-розважальний, який знаходиться за адресою: пр.Курортний, 7/4, в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, загальною вартістю 1089954грн. згідно складеної незалежної експертної оцінки проведеної на 29.07.2013р. Майно складається з основного літ. А загальною площею 16,7 кв.м., службових будівель літ. Б, В, Г, Д, Ж, З та споруд. Належить ТОВу «Арена 23» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, підстава: Рішення Виконавчого комітету Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області №81 від 10.11.2011р., номер запису 1317 в книзі 25 (т.1, а.с.240).
13.05.2014р. ТОВ «ТРИА ПЛЮС» зареєструвало у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларацію № МК142141330541 про готовність об’єкта до експлуатації (пляжний торгівельно-розважальний комплекс) за адресою: пр. Курортний, 7/4, в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області. В декларації ТОВ «ТРИА ПЛЮС» як документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, зазначило договір суперфіцію б/н від 31.03.2014р. (т.1, а.с. 181-183).
Як вбачається з копії реєстраційної справи №157085948209 на об’єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: пр-т Курортний, 7/4 в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області (оригінал якої був наданий суду першої інстанції Березанською райдержадміністрацією на виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 02.02.2017р.) (т.1, а.с.171-198), а саме картки прийому заяви №13441326, 30.05.2014р. ОСОБА_7 (директор ТОВ «ТРИА ПЛЮС») 30.05.2014р. подав до Реєстраційної служби Березанського районного управління юстиції Миколаївської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У переліку документів, поданих із заявою, зокрема, зазначено: декларація про готовність об’єкта до експлуатації, серія та номер МК142141330541, виданий 13.05.2014р., видавник Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (т.1, а.с.197).
30.05.20.14р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Березанського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_8 було прийняте рішення №13444626 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс з реєстраційним номером 143335148209, що розташований Миколаївська обл., Березанський р., с.Коблеве, проспект Курортний, будинок 7/4, за суб’єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС», податковий номер 38848881 (т.1, а.с.194).
30.05.2014р. Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області було видано ТОВу «Триа Плюс» свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 22380996, серії САК №379258 на пляжний торгівельно-розважальний комплекс площею 428 кв.м. (комплекс – літ. А., кіоск – літ. Б) по пр. Курортному, 7/4, в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області (т.1, а.с.195).
У рішенні господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015р у справі 915/1045/13 за позовом Прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена 23», відповідача-2: Приватного підприємства «ААС», відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ДП «Очаківське лісомисливське господарство», третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_3 обласна державна адміністрація, зазначено, що прокурором подано суду лист Управління ДАБК у Миколаївські області від 26.10.2015р. №1014-6122-15, згідно з яким в Управлінні відсутній вказаний у декларації № МК142141330541 договір суперфіцію, а також лист позивача від 26.10.2015р. №980, згідно з яким позивач не укладав з відповідачем-3 договір суперфіцію. У переліку документів, поданих відповідачем-3 30.05.2014 разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) до реєстраційної служби Березанського районного управління юстиції Миколаївської області, зазначений договір суперфіцію також відсутній.
Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, яка діяла на дату реєстрації декларації та оформлення права власності, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у
випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до ч.10 ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Директором ТОВ «ТРИА ПЛЮС» як підставу використання земельної ділянки, було зазначено договір суперфіцію б/н від 31.03.2014р., який, як встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.10.2015р. у справі №915/1045/13, не укладався.
В даній справі відповідачами не спростована відсутність такого договору, отже й недостовірність даних, включених в Декларацію про готовність об’єкта до експлуатації.
Отже, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно із видачею свідоцтва про право власності було здійснено реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на підставі документа (декларації), який містив недостовірні дані, в зв’язку із чим ТОВ “Триа Плюс” набуло право власності на відповідне нерухоме майно всупереч вимогам законодавства.
ТОВ «ТРИА ПЛЮС» ані в ході розгляду справи судом першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду не було спростовано доводів прокурора щодо відсутності у Товариства документу, який посвідчує право на відповідну земельну ділянку, на якій розташоване майно, зазначене у спірному свідоцтві про право власності.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що видане Реєстраційною службою Березанського РУЮ Миколаївської області свідоцтво про право власності від 30.05.2014р. за індексним № 22380996 серії САК №379258 є недійсним і підлягає скасуванню, оскільки посвідчує право відповідача на нерухоме майно, оформлення якого відбулося з порушенням вимог законодавства.
Щодо стверджень ТОВ «Арена 23» та ТОВ «ТРИА ПЛЮС» про пропуск прокурором строків позовної давності при зверненні до суду з позовом у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давніть - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову-до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Прокурор звернувся з позовом у даній справі 21.12.2016р.
Свідоцтво про право власності ТОВу «Арена23» від 10.12.2011р. видано на підставі рішення Коблівської сільської ради №81 від 10.11.2011р.
З матеріалів справи вбачається, що на рішення Коблівської сільської ради №81 від 10.11.2011р. прокуратурою Березанського району Миколаївської області 24.05.2013р. внесено подання за №(15-11)987вих-13. Це подання розглянуто та задоволено шляхом прийняття Коблівською сільською радою рішення №23 від 24.05.2013р.
Разом з цим, у серпні 2013 року ТОВ «Арена 23» оскаржило рішення Коблівської сільської ради №23 від 24.05.2013 року у судовому порядку; ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.08.2013р. порушено провадження у справі №915/1470/13 за позовом ТОВа «Арена 23» до Коблівської сільської ради про скасування рішення ради №23 від 24.05.2013р. Остаточне рішення у справі прийнято господарським судом Миколаївської області 17.10.2013р, яке набрало законної сили 23.01.2014р. Вищим господарським судом України підтверджено позицію судів першої та апеляційної інстанції лише 14.05.2014р.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано взяв до уваги те, що до моменту прийняття Одеським апеляційним господарським судом 23.01.2014р. остаточного судового рішення у справі №915/1470/13 у прокурора були відсутні достатні підстави для оскарження виданого на підставі скасованого рішення Коблівської сільської ради №81 від 10.11.2011р. свідоцтва про право власності ТОВ «Арена 23» від 10.12.2011р. Так само, відсутні були підстави для оскарження свідоцтва про право власності ТОВ «Триа Плюс» від 30.05.2014р.
Матеріалами справи підтверджено, що прокурором вживалися заходи для відновлення законності та захисту прав територіальної громади шляхом принесення подання на адресу Коблівської сільської ради, що свідчить про порушення приписів ст.257 ЦК України, так як прокурором разом із внесенням подання не було подано до суду позову щодо визнання недійсним та скасування спірного свідоцтва про право власності ТОВ «Арена 23».
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про поважність причин пропуску строку для пред’явлення вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності ТОВ "Арена 23", проте помилково вказано про можливість його поновлення судом, що не передбачено нормами ЦК України щодо такого інституту цивільного права як позовна давність.
В частині позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності ТОВа «ОСОБА_6 плюс», то питання про його законність прокурор вправі поставити перед судом протягом загального строку позовної давності, тобто 3 років, від дня його видачі, тобто до 30.05.2017р. Прокурор же звернувся із позовом 26.12.2016р., тобто в межах загального строку позовної давності, як то правильно встановлено судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційних скарг ТОВа «Арена 23» та ТОВа «ТРИА ПЛЮС» в частині незгоди із визнанням недійсними та скасуванням свідоцтв про право власності колегія судді відхиляє з огляду наступного.
Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права, які на думку скаржників виразились у незалученні судом першої інстанції до участі у справі у якості третьої особи ПП «АСС», оскільки підстави вважати, що оскаржуване рішення може вплинути на права та обов’язки цієї особи щодо сторін справи не обґрунтовані заявником.
Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
Наполягання скаржників на пропуску прокурором строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні з урахуванням обставин внесення прокурором подання на рішення Коблівської сільради №81 від 10.11.2011р. та оскарження ТОВом «Арена 23» у серпні 2013 року у судовому порядку рішення Коблівської сільради №23 від 24.05.2013р. обґрунтовано визнав строк на звернення до суду прокурором як такий, що пропущений з поважних причин (за відповідним клопотанням прокурора – т.3, а.с.8-12).
Посилання скаржників на необхідність вирішення питання про поважність причин пропуску строку окремою письмовою ухвалою в порядку ст. 119 ГПК України колегія суддів відхиляє, оскільки висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду, та господарським судом Миколаївської області саме у мотивувальній частині рішення від 09.01.2018р. вмотивовані висновки з цього питання, яке на відміну від поновлення пропущеного процесуального строку, не вирішується ухвалою, постановленою окремим процесуальним документом.
Щодо результатів вирішення спору в частині вимог прокурора про зобов’язання ТОВа «ТРИА ПЛЮС» відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об’єктів, по проспекту Курортному, 7/4 у с.Коблеве, колегія суддів зазначає наступне.
Позов у даній справі поданий заступником керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури №1 21.12.2016р.
Відповідно до ст.29 ГПК України (в редакції, чинній станом на 21.12.2016р.) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву.Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
Вищий господарський суд України у своєму Інформаційному листі «Про деякі питання застосування положень Закону України «Про прокуратуру» щодо представництва прокуратурою інтересів держави в господарському суді” від 23.02.2016 р. №01-06/348/16 зазначив, що відповідно до чинної редакції ст. 29 ГПК України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.
Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону України „Про прокуратуру”, в якій зазначено наступне: представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
В пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), зазначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Відповідно до п.2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до Інформації (довідки) Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області №1720 від 23.11.2017р., земельна ділянка, по пр-тк Курортному, 7/4 у с.Коблеве входить в межі населеного пункту с.Коблеве та належить до комунальної власності.
Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до роз’яснень, які містяться у пункті 17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК. Якщо позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно пред'явлено до власника (користувача) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на це майно за особою, що його збудувала, власник (користувач) має право відповідно до вимог статті 123 ЦПК пред'явити зустрічний позов про знесення нерухомого майна. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.
Повноваження власника земельної ділянки, на якій розташоване майно, належать територіальній громаді с.Коблеве, про що суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. . Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже одним з позивачів за позовною вимогою про відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення об’єктів нерухомості по пр-ту Курортному, 7/4 в с.Коблеве має бути Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, яка уособлює власника земель комунальної власності.
Та обставина, що Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області є відповідачем у даній справі за позовними вимогами про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії САЕ№ від 10.12.2011р. жодним чином не перешкоджає поданню прокурором позовної заяви в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради з вимогою знесення об’єкту нерухомості.
У позовній заяві прокурор посилається на те, що 15.05.2013р. Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області проведено перевірку вимог земельного законодавства, за результатами якої був складений акт перевірки. Згідно з останнім будівництво пляжного торгівельно-розважального комплексу по пр. Курортний,7/4 в с.Коблеве та відведення земельної ділянки для його обслуговування здійснено з порушенням чинного законодавства, оскільки розміщення вказаного об’єкту на території пляжної зони заборонено. Про земельну ділянку вказано, що об’єкт розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, на відстані 2-5 м від урізу ОСОБА_5 моря та фактично знаходиться в межах пляжної зони, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, загальна площа об’єкту 2473кв.м.
Проте прокурором під час розгляду справи, починаючи з 26.12.2016р., не надано до матеріалів справи копії ОСОБА_4 перевірки Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області, складеного за наслідками перевірки 15.05.2013р., та усі матеріали перевірки, що є належними та допустимими доказами щодо обставини порушення вимог законодавства у сфері контролю за охороною та використанням земель.
Згідно із ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до п.5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №459/2011 Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Отже позивачем за позовом про приведення земельних ділянок у придатний для використання стан (включаючи знесення будинків, будівель і споруд), а також про відновлення стану, що існував до порушення прав, шляхом знесення об’єктів може виступати у випадках, встановлених законом, також і Державна інспекція сільського господарства України або її територіальні органи.
Матеріали справи не містять доказів звернення Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області до ОСОБА_3 місцевої прокуратури №1 з клопотанням про подання відповідного позову до суду.
Прокурор при поданні позовної заяви до суду без будь-якого обґрунтування невиконання цим органом своїх повноважень у сфері контролю за охороною та використанням земель (не вказано, що відповідні функції цей орган не виконує або виконує неналежно) не визначено процесуальний статус відповідного територіального управління Держсільгоспінспекції України як позивача по справі.
Крім того, прокурор у позовній заяві посилається на те, що 15.05.2013 Інспекцією ДАБК у Миколаївській області проведено перевірку дотримання вимог ТОВ «Арена 23» законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил щодо об’єкта будівництва - пляжного торгівельно-розважального комплексу за адресою: пр. Курортний, 7/4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область. Згідно з актом перевірки ТОВ „Арена 23” до Інспекції з метою отримання документів дозвільного характеру на здійснення будівництва об’єкта не зверталось, дозвільні документи йому не видавались, проектна документація не розроблялась, об’єкт в експлуатацію не приймався. Про земельну ділянку вказано, що об’єкт розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, на відстані 5-7 м від урізу ОСОБА_5 моря та фактично розташований в межах пляжної зони. Інспекцією ДАБК у Миколаївській області 31.05.2013 на підставі вказаного акту перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення від 16.05.2013р., припису про зупинення будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання №92 від 16.05.2013р. прийнято постанову №70 про визнання ТОВ «Арена 23» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф в сумі 103 230,00 грн.
Проте фактично вищезазначені докази прокурором до матеріалів справи також не були надані.
Як прокурор у позовній заяві, так і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні в частині обґрунтування необхідності зобов’язання ТОВ «ТРИА ПЛЮС» знести об’єкти по пр-ту Курортному, 7/4 в с.Коблеве посилаються на протокол огляду земельної ділянки по пр. Курортному, 7/4 від 24.11.2016р., складений старшим слідчим Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 за участю начальника Березанської філії ММБТІ ОСОБА_10 при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013160150000015.
Даний протокол не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки відповідності до приписів ч.6 ст.75 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) виключно вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Такий доказ, як протокол огляду в кримінальному провадженні, не може бути оцінений за правилами ГПК України, а має оцінюватись судом відповідної юрисдикції за нормами Кримінального процесуального кодексу України при ухваленні вироку.
Відповідно до ст.38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на день звернення прокурора до суду з позовом) у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Тобто правом на звернення до суду з позовом (в порядку, встновленому Кодексом адміністративного судочинства України) про знесення самочинно збудованого об’єкта наділений також і орган державного архітектурно-будівельного контролю, в даному випадку - Інспекція ДАБК у Миколаївській області.
З урахуванням вищевикладеного, правом на звернення до суду з позовом про знесення будівель по проспекту Курортному,7/4 у с.Коблеве наділені Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області а також Інспекція ДАБК у Миколаївській області та саме ці органи можуть виступати позивачами у даній справі за позовом прокурора в інтересах держави про знесення об’єктів нерухомого майна виходячи із підстав, з яких така вимога заявлена.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Заступником керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури у позовній заяві та у подальших поясненнях у справі взагалі не обґрунтовано, що будь яким з трьох вищезазначених органів не здійснюються відповідні повноваження з приводу відновлення стану земельної ділянки по пр-ту Курортному,7/4 у с.Коблеве, який існував до порушення прав шляхом знесення розташованих на ній об’єктів, що унеможливлює звернення прокурора з позовом в інтересах держави (без зазначення органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) до суду з вищезазначеними позовними вимогами.
Таким чином, прокурор подавши позов в інтересах держави самостійно та набувши статусу позивача у справі, не є належним позивачем за вказаною позовною вимогою.
Суд першої інстанції, задовольнивши позов прокурора в інтересах держави про знесення об’єктів нерухомості та поклавши цей обов’язок на ТОВ «ТРИА ПЛЮС», не зазначив норму матеріального права, на підставі якої було ухвалено таке рішення, адже ст.152 Земельного кодексу України визначає тільки такий спосіб захисту як відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права, та вказує на особу, якій належить право вимоги (ч.2 ст.152 ЗК України: Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків).
Отже право вимагати відновлення стану земельної ділянки згідно ч.3 ст.152 ЗК України належить, насамперед, власнику земельної ділянки, який в даній справі участі не бере в процесуальному статусі позивача за відповідною вимогою.
Отже місцевий господарський суд, задовольнивши позовні вимоги прокурора про відновлення стану земельної ділянки, яке існувало до порушення прав, припустився неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, у зв’язку із чим рішення в цій частині підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційні скарги ТОВа «Арена 23» та ТОВа «ТРИА ПЛЮС», скасовуючи рішення господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018р. у справі №915/1402/16 в частині задоволення позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення об’єктів по проспекту Курортному, 7/4 у с.Коблево Березанського району Миколаївської області та розподілу судових витрат (пункти 4,5,6 резолютивної частини рішення) з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави.
У зв’язку із частковим скасуванням рішення господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018р. відповідно до приписів ст.129 ГПК України новому розподілу підлягають витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви: з ТОВа «Арена 23» та ТОВа «ТРИА ПЛЮС» на користь прокуратури Миколаївської області підлягають стягненню по 1378грн. з кожного (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-283 ГПК України, колегія суддів –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018р. у справі №915/1402/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення об’єктів по проспекту Курортному, 7/4 у с.Коблево Березанського району Миколаївської області та розподілу судових витрат (пункти 4,5,6 резолютивної частини рішення).
У задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін, задовольнивши позовні вимоги прокурора частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена 23» на користь прокуратури Миколаївської області 1378грн. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» на користь прокуратури Миколаївської області 1378грн. судового збору за подання позовної заяви.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286, 287 ГПК України.
Повна постанова складена 24 квітня 2018 року.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Лашин В.В.
