Справа № 396/652/18
Провадження № 2/396/342/18
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті провадження у справі
20.04.2018 року суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Гарбуз Ольга Анатоліївна розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного підприємства «Бобринець-Агро-К» про розірвання договору оренди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача приватного підприємства «Бобринець-Агро-К» про розірвання договору оренди, укладеного.
В ході проведення підготовчих дій у справі, а саме виконання вимог ч.1 ст. 187 ЦПК України та перевірки вимог ч.2 ст.27 ЦПК України, встановлено, що відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1003892936 від 20.04.2018 року, 22.09.2017 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області внесено відомості судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи приватного підприємства «Бобринець-Агро-К» за рішенням господарського суду Київської області від 13.09.2017 року.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди загалбної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Відповідно до положень п. 8 ч. 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Частиною 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» cуд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому усі майнові спори до боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство можуть бути розглянуті господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).
Ураховуючи указані приписи процесуального законодавства та зважаючи на те, що стосовно приватного підприємства «Бобринець-Агро-К»порушено справу про банкрутство господарським судом Київської області і усі майнові питання повинні розглядатися господарським судом, який порушив справу про банкрутство боржника, суддя дійшов до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищезазначене, приходжу до висновку, що спір, що виник між сторонами не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а є підвідомчий судам господарської юрисдикції, тому відповідно п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суд повинен відмовити у відкритті провадження в даній справі.
Керуючись ст. 19, ст. 186, 258, 260, 353, ЦПК України, ст. 20 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства «Бобринець-Агро-К» про розірвання договору оренди – відмовити.
Роз’яснити позивачу, що даний спір підвідомчий суду господарської юрисдикції та право на звернення до Господарського суду Київської області.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі разом з позовними матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання відповідної ухвали суду.
Суддя: О. А. Гарбуз
