Справа № 310/2284/17
4-с/310/25/18
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2018 року
м. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, заінтересована особа Міністерство інфраструктури України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, заінтересована особа Міністерство інфраструктури України, в якій зазначив, що 13.02.2018 року він отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке підписано старшим державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 Йому повернуто оригінал виконавчого листа №310/2284/17-ц. виданого на підставі рішення апеляційного суду Запорізької області про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України № 41-0 від 18.04.2017 року в частині звільнення його з посади в.о. директора ДП «Бердянський морський торговельний порт». Зазначене рішення вважав неправомірним. 23.01.2018 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла його заява про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа по справі № 310/2284/17-ц. Частина 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік вимог до виконавчого документу. В якості підстави для повернення виконавчого документу державним виконавцем вказано п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Державний виконавець повернув виконавчий документ, оскільки до заяви стягувана про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 р. додано оригінал виконавчого листа від 12.01.2018 р. № 310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2018 №310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2017 №310/2284/17. У подальшому державний виконавець зробив висновок, що до кожного з вказаних виконавчих листів необхідно було надати окрему заяву про його примусове виконання. Таким чином, підставою для відмови виконати рішення суду став факт надання копій інших виконавчих листів, які надавались ним з метою надання додаткової інформації, яка може сприяти виконанню рішення суду. До його заяви також були додані й інші документи, зокрема копії сторінок паспорту та копія рішення апеляційного суду Запорізької області по справі № 310/2284/17. У заяві він вказав який саме виконавчий лист необхідно виконати, а саме про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України. Єдиний оригінал саме цього виконавчого листа ним було долучено до заяви. Вважає дії державного виконавця умисними, оскільки він повернув лише один виконавчий лист, усвідомлюючи, що саме цей виконавчий лист підлягає виконанню, а інші документи додані інформативно. Вказав, що жодна норма Закону України «Про виконавче провадження» не дає підстав державному виконавцю повертати виконавчий документ з тих підстав, що до відповідної заяви додані копії інших документів. Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ має бути повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення. Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 4 ст. 4 та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлення за одержаним від стягувана ще 23.01.2018 р. виконавчим листом, було складено не протягом трьох робочих днів, а 08.02.2018 р., тобто через 16 днів, і не було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а вручене на вимогу стягувана. Зазначені дії державного виконавця призвели до невиконання судового рішення, яке в силу свого характеру (поновлення на роботі) підлягає негайному виконанню (п.4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України). Про порушення своїх прав дізнався в день вручення оскаржуваного повідомлення та ознайомлення з його змістом, а саме 13.02.2018 року. До цієї дати про протиправні дії державного виконавця йому не було відомо, внаслідок чого він був позбавлений можливості оскаржити його рішення раніше. Вважає, що у старшого державного виконавця Канцедал О.О. не було законних підстав повертати виконавчий документ без прийняття до виконання, а підстави зазначені ним у повідомленні Законом України «Про виконавче провадження» не передбачені, отже є неправомірними. Порушення державним виконавцем його прав полягає у неможливості примусового виконання рішення апеляційного суду Запорізької області про поновлення на посаді в.о. директора ДП «Бердянський морський торговельний порт». Просив визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, яке оформлене у вигляді повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 55726626/20.1/12 від 08.02.2018р. Зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, усунути зазначені порушення та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого листа №310/2284/17 від 12.01.2018 року винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення апеляційного суду Запорізької області по справі №310/2284/17 від 05.12.2017 року. Постановити окрему ухвалу відносно старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, за фактом незаконного повернення виконавчого документу стягувачу та порушення вимог ч. 4 ст. 4 та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Заявник у судовому засіданні скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4., п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 правомірно повернув виконавчий документ стягувану без прийняття до виконання, оскільки до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 року ОСОБА_1 додано оригінал виконавчого листа від 13.12.2017 року №310/2284/17, копію виконавчого листа від 12.01.2018 року 310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2017 року №310/2284/17, але не додано до кожного з вищевказаних виконавчих листів окрему заяву про примусове виконання рішення. Ухвалою Верховного суду від 15.02.2018 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року по справі №310/2284/17 в частині стягнення 454 871,39 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, крім зобов’язання виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць. Просив в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступного.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.05.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, третя особа – державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» про скасування наказу Міністерства інфраструктури України про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с. 24-27).
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України № 41-О від 18.04.2017 року «Про керівника державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» в частині звільнення ОСОБА_1 19 квітня 2017 року від виконання обов'язків директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки директора ДП «Бердянський морський торговельний порт». Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 454 871 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 39 коп. Виплату заробітної плати провести за вирахуванням податку на прибуток та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Міністерства інфраструктури України в дохід держави судовий збір у сумі 10 896 (десять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 29 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 28-31).
На підставі зазначеного рішення 12.01.2018 року було видано виконавчий лист про виконання рішення в частині визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України №41-О від 18.04.2017 року «Про керівника державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» в частині звільнення ОСОБА_1 19 квітня 2017 року від виконання обов'язків директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.6).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
23.01.2018 року ОСОБА_1І звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якому просив відкрити виконавче провадження по виконавчому документу, виданому Бердянським міськрайонним судом Запорізької області щодо визнання незаконним наказу МІУ №41-О від 18.04.2017 року. Згідно додатків до заяви долучено оригінал виконавчого листа про визнання наказу МІУ №41-О від 18.04.2017 року незаконним, а також копії: виконавчого листа про поновлення на роботі; виконавчого листа про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу; паспорт; рішення Запорізького апеляційного суду (а.с.5).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 08.02.2018 року прийняв рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначив, що до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 року додано оригінал виконавчого листа від 12.01.2018 року №310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2017 року №310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2017 року №310/2284/17, але в порушення ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень до кожного з вищезазначених виконавчих листів необхідно було додати окрему заяву про примусове виконання рішення для прийняття рішення про прийняття виконавчого документу до виконання або повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у встановлений Законом строк (а.с.7).
Аналізуючи в сукупності всі докази по справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 в порядку ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» подав до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України №41-О від 18.04.2017 року та долучив до нього виконавчий лист від 12.01.2018 року №310/2284/17, який відповідає вимогам ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».
Суд вважає, що за таких обставин у держаного виконавця були всі передбачені законом підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 12.01.2018 року №310/2284/17 в частині виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України №41-О від 18.04.2017 року, оскільки заявник подав заяву про виконання рішення суду саме в цій частині та на підставі виконавчого листа від 12.01.2018 року №310/2284/17.
Долучені ОСОБА_1 до заяви про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 року копії виконавчих листів від 13.01.2018 року №310/2284/17 про поновлення на роботі та від 13.01.2018 року №310/2284/17 про стягнення середнього заробітку жодним чином не є перешкодою для виконання вимог ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» прийняття виконавчого документу до виконання та прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження в частині виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України №41-О від 18.04.2017 року за виконавчим листом від 12.01.2018 року №310/2284/17.
У випадку, якщо державний виконавець вважав неможливим прийняти до виконання копію виконавчого листа від 13.01.2018 року №310/2284/17 про поновлення на роботі та копію виконавчого листа від 13.01.2018 року №310/2284/17 про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, оскільки по ним не подано окремі заяви про примусове виконання рішення Запорізького апеляційного суду від 05.12.2017 року, йому слід було прийняти рішення про повернення саме цих виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання, а не повертати всі виконавчі документи. Тим більше, що за кожною задоволеною позовною вимогою ОСОБА_1 було видано окремий виконавчий лист і за кожним з них слід було прийняти окремі рішення про прийняття виконавчого документу до виконання або прийняти рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки вони повинні були виконуватися кожний окремо.
За викладених обставин оскаржуване рішення державного виконавця слід визнати неправомірним і зобов’язати його усунути порушення шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у строки, встановлені ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» з дня надходження до нього виконавчого листа №310/2284/17 від 12.01.2018 року та розпочати примусове виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року по справі №310/2284/17.
Керуючись ст. ст. 259-261, 353-355, 450-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»,
УХВАЛИВ:
Скаргу задовольнити.
Визнати неправомірним повідомлення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 08.02.2018 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа №310/2284/17, виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області 12.01.2018 року.
Зобов’язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 у строки, встановлені ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» з дня надходження до нього виконавчого листа №310/2284/17 від 12.01.2018 року винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року по справі №310/2284/17.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя
