Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний № 310/2284/17 Головуючий у 1 інстанції: Вірченко О.М. Провадження № 22-ц/778/2829/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2018 року м. Запоріжжя
Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
ОСОБА_2
при секретарі: Ващенко З.С.
за участі:
стягувача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4
В обґрунтування скарги зазначив, що 13 грудня 2017 року Апеляційним судом Запорізької області виданий виконавчий лист № 310/2284/17 про поновлення ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов’язки директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт». 07 березня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Станом на 11 квітня 2018 року інших документів на його адресу як стягувача не надходило.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у виконавчому провадженні № 55944382 інші документи, крім постанови про відкриття виконавчого провадження, станом на 12.04.2018р. відсутні, виконавче провадження знаходиться в стані відкритого. Тому наголошує на бездіяльності державного виконавця у цьому виконавчому провадженні, яка полягає у невчиненні передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, направлених на реальне виконання виконавчого документу.
Вказує, що рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, тому ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено скорочені строки для виконання такого рішення, а також встановлено порядок дій державного виконавця в цьому випадку, з яких виконано лише відкриття виконавчого провадження. Він також був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження через відрядження держаного виконавця, у зв»язку з чим йому було відмовлено у доступні до виконавчого провадження. Тому йому невідома чітка дата порушення його прав, але він вважає, що такі порушення є триваючими та продовжуються до теперішнього часу, оскільки рішення суду не виконано.
Посилаючись на зазначені обставини, стягувач ОСОБА_3 просив суд визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, яка полягає у невчиненні ним виконавчих дій, передбачених ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», неправомірною; зобов’язати його перевірити виконання боржником рішення суду; у разі невиконання боржником рішення суду – винести постанову про накладення на нього штрафу; у разі повторного невиконання рішення суду без поважних причин – надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року скаргу задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, яка полягає у невчиненні ним виконавчих дій, передбачених ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», з примусового виконання виконавчого листа № 310/2284/17 від 13 грудня 2017 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов’язки директора Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт».
Зобов’язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у триденний строк з дня отримання ухвали суду перевірити виконання боржником рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов’язки директора Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт», а також виконати всі дії, передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги.
ОСОБА _3 скористався своїм правом та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
В судове засідання апеляційного суду 30 серпня 2018р. відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомлений про це судове засідання, про що мається зворотне поштове повідомлення про отримання судової повістки 06.08.2018р., свого представника не направив, попри наявне в апеляційній скарзі прохання провести розгляд справи за його участі. Про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не спрямував.
Аналогічним чином поступив боржник в особі Міністерства інфраструктури України, повістка уповноваженій особі якого вручена 03.08.2018р.
За вказаних обставин та з урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний
розгляд здійснено у відсутності представників державної виконавчої служби та Міністерства інфраструктури.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення стягувача ОСОБА_3, який заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи скаргу та визнаючи неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було вчинено виконавчі дії, передбачені ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Встановлено, що 07 березня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55944382 по виконанню виконавчого листа № 310/2284/17, виданого 13 грудня 2017 року на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області, про поновлення ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов’язки директора державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» (а.с. 6).
В постанові у п. 2 зазначено, що боржнику належить виконати рішення суду негайно, а в п. 3 зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та вказано адресу, за якою слід ідентифікувати це виконавче провадження з ідентифікатором доступу ( а.с. 6).
Станом на 12.04.2018р. згідно відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у виконавчому провадженні № 55944382 жодні дії з виконання не відображені, про що свідчить Інформаційний витяг ( а.с. 7).
Саме на підставі цього ОСОБА_3 звернувся до суду з цією скаргою щодо бездіяльності державного виконавця Сидоренка Р.Г., на виконанні у якого знаходиться ВП № 55944382.
В запереченнях на скаргу було зазначено лише про те, що 26.03.2018р. до Відділу ПВР ДДВС МУЮ надійшла заява Міністерства інфраструктури України як боржника у цьому виконавчому провадженні, у якій воно просило відкласти проведення виконавчих дій у зв»язку з направленням до Апеляційного суду Запорізької області заяви про роз»яснення рішення та у зв»язку з розглядом касаційної скарги на вказане рішення Апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017р. Більше ніяких доводів заперечення на скаргу не містили ( а.с. 24-25).
Беручи до уваги положення статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження», а також рішення ЄСПЛ, якими визначено позитивний обов»язок держави з організації системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, суд на підставі того обсягу доказів, який надано скаржником та виконавчою службою вважав обґрунтованими доводи скарги стягувача ОСОБА_3
В апеляційній скарзі про скасування ухвали суду першої інстанції вказується на те, що,
на думку апелянта, таких дій було достатньо з огляду на надходження до відділу 26.03.2018р.
клопотання боржника про відкладення проведення виконавчих дій. А також зазначається, що державним виконавцем після цього 04.05.2018р. боржнику направлено вимогу виконати рішення суду, а листом від 31.05.2018р. боржник повідомив, що вже наказом № 19-0 від 23.03.2018р. поновив ОСОБА_3 на роботі.
Між тим, на думку апеляційного суду, навіть зміст апеляційної скарги підтверджує факт бездіяльності державного виконавця Сидоренка Р.Г. у виконавчому провадженні № 55944382 з огляду на наступну мотивацію.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом, а до права на справедливий розгляд віднесено також і право на виконання остаточного судового рішення.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
За умовами ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень, зокрема, за якими боржником є державні підприємства, покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Відповідно до ч.1 ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження»рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Положеннями ч 1, 2, 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що за рішен-нями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше
як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без
поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та по-
передження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після
закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконан-
ня рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає
органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального
правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим За-
коном. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Перевіркою за матеріалами справи здійснення виконання державним виконавцем вимог ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», якими слід було керуватись державному виконавцю Сидоренку Р.Г. при виконанні цього виконавчого провадження, встановлено.
Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55944382 по виконанню виконавчого листа № 310/2284/17, виданого 13 грудня 2017 року на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області, про поновлення ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов’язки директора державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» було винесено 07 березня 2018 року.
Відповідно до розпорядження КМУ від 11 січня 2018 року № 1-р «Про перенесення робочих днів у 2018 році», робочий день з п’ятниці 9 березня було перенесено на суботу 3 березня.
Отже, з урахування вищезазначеного, державний виконавець повинен був не пізніше 13 березня 2018 рокуперевірити виконання рішення суду, але він цього не зробив, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».
Оскільки станом на 13 березня 2018 року рішення суду виконане не було, то державний виконавець повинен був встановити причини невиконання рішення суду, та у разі, якщо такі причини були неповажними, повинен був винести постанову про накладення на боржника штрафу, в якій повинен був зазначити про необхідність виконання рішення суду протягом трьох робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність.
Але державним виконавцем не було встановлено причини невиконання рішення суду та не було вирішено питання про можливість застосування відповідальності за невиконання рішення суду, як це унормовано ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».
Та лише 26 березня 2018 року до ВДВС надійшла заява Міністерства інфраструктури України про відкладення проведення виконавчих дій, у зв'язку з направленням до Апеляційного суду Запорізької області заяви про роз'яснення рішення суду та у зв'язку з переглядом рішення Апеляційного суду Запорізької області касаційним судом, яким, до речі, виконання рішення в частині поновлення на роботі не зупинялось.
Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.
Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
26 березня 2018 року державний виконавець, отримавши заяву про відкладення проведення виконавчих дій, також ніяких дій не вчиняв. Відклавши виконавчі дії, не виніс відповідну постанову, як це передбачено ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження», та не спрямував її до відповідного реєстру виконавчих проваджень.
Через 10 днів знову не перевірив стан виконання рішення суду та не перевірив, чи не відпали обставини, які слугували відкладенням виконавчих дій.
Постанову про накладення на боржника штрафу державним виконавцем було винесено лише 11.06.2018 року, в той час, коли 23.03.2018 року боржником вже був виданий наказ про поновлення на роботі ОСОБА_3, але державний виконавець не був про нього обізнаний, що також вказує на його бездіяльність, оскільки після спливу 10 днів з дня відкладення виконавчих дій, тобто не пізніше 6 квітня 2018р., він мав знову спрямувати вимогу боржникові щодо надання інформації про стан виконання рішення суду.
У зв’язку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що державний виконавець Сидоренко Р.Г. взагалі не контролював процес виконання рішення суду у зазначеному стягувачем ОСОБА_3 періоді з 07.03.2018р. по 12.04.2018р. Подальші дії державного виконавця у цій скарзі ОСОБА_3 не оскаржувались.
Таким чином, колегія суддів апеляційного судувважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 – 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Ухвалу судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 31 серпня 2018р.
Головуючий :
Судді :
