Справа №461/7447/17
Провадження №2/461/299/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2018 року Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Городецької Л.М.,
за участю: секретаря Думича Р.М.,
позивача ОСОБА_1
представника третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку загального позовного провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, мотивуючи позовні вимоги наступним. Сторони є батьками малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання у 2013 році шлюбу з відповідачкою, малолітні діти проживали разом із її матір'ю - ОСОБА_6. З липня 2017 року діти проживають разом із ним у АДРЕСА_1. Стверджує, що відповідач ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, не забезпечує їх матеріально, не піклується належним чином. У зв'язку із цим просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі визначеному СК України, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня подання заяви і до досягнення дітьми повноліття.
14.12.2017 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій покликаючись на ст.ст.183, 182 СК України просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від усього заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожного з дітей.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 01 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та уточненнях до неї.
Представник третьої особи не заперечив проти задоволення позову.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, і на підставі частини 3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що вона не з'явилася у судове засідання без поважних причин.
Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 14 січня 2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Сторони є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим 28.03.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві (а.с.8); ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданим 03.06.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві (а.с.9).
Висновком №31-5924 від 23.10.2017 року (а.с.10-11) Галицької районної адміністрації, як органом опіки і піклування, визначено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ст. 150 ч.2, Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 164 ч. 1 п. 2 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання батьківських обов'язків.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» (далі - Закон) передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст.155 Закону, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 30.03.2007 року №7 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» надано роз'яснення про те, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 С К України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п.16).
Згідно статтей 9, 18 Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька - це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім того суд при вирішенні справи бере до уваги Європейську Конвенцію "Про здійснення прав дітей", ратифіковану Україною 03.08.2006 р., Конвенцію "Про юрисдикцію, відповідно до якої право, яке признається, виконується та співробітництві стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей", ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.
Також суд при ухвалені рішення враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дітей.
Відповідач ОСОБА_3, на думку суду не може позитивно впливати на виховання та становлення дітей, оскільки не спілкується з дітьми, зв'язків не підтримує, не цікавиться їх вихованням та навчанням, не надає матеріальної допомоги на утримання, крім того вона не з'являлася у судові засідання, не висловила своє ставлення до позову, не намагалася спростувати позовні вимоги, що свідчить про її байдуже ставлення до дітей.
Крім того, згідно ч. 2ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Частина 3 ст. 166 Сімейного кодексу України передбачає, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оцінюючи докази у їх сукупності, оскільки відповідач ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітніх дітей, що проявляється відсутності її піклування про їх фізичний та духовний розвиток, навчання, що було встановлено в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити. При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я і матеріальне становище відповідачки, інші обставини справи та вважає за необхідне стягнути з неї аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2017 року до досягнення дітьми повноліття.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 259, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 155, 164, 166, 182, 191 СК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України у Постанові від 30.03.2007 року №7 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»з наступними змінами, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути із ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) аліменти на утриманнямалолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2017 року, на кожну дитину, до досягнення ними повноліття.
Стягнути із ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13 березня 2018 року.
Суддя Л.М.Городецька
