ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" лютого 2018 р. Справа № 920/636/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі судового засідання Пляс Л.Ф.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх.№3741С/1-43), на рішення господарського суду Сумської області від 18.10.2017 року (головуючий суддя Котельницька В.Л., суддя Костенко Л.А., Соп'яненко О.Ю., повне рішення складено 23.10.2017 року) у справі №920/636/17
за позовом фізичної особи-підприємця Коренчук Наталії В’ячеславівни, м. Кролевець Сумської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кролевецька міська рада, м. Кролевець Сумської області
до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми
про визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач , ФОП Коренчук Н.В., звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним рішення №1 адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.04.2017 року у справі №03-06/22-2015/23-20158 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу". Судові витрати просив покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.10.2017 року (головуючий суддя Котельницька В.Л., суддя Костенко Л.А., Соп'яненко О.Ю.) у справі №920/636/17 позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 2, пункт 3 рішення № 1 адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 27.04.2017 року. В частині визнання недійсним пункту 1 рішення № 1 адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 27.04.2017 - відмовлено. Стягнуто з Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь фізичної особи-підприємця Коренчук Наталії В’ячеславівни 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідач з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 18.10.2017 року у справі №920/636/17 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевим судом неповно з'ясовано обставин справи в частині здійснення розрахунку тарифів, оскільки відповідно до Методики розрахунків тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, яка затверджена Міністерством транспорту та зв'язку України наказом від 17.11.2009 №1175, механізм формування тарифів на послуги перевезення, застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми, але місцевий суд дійшов висновку, що механізм розрахунку розповсюджується виключно на державні органи та органи місцевого самоврядування. Зазначає, що місцевим судом було неповно з'ясовано обставини щодо недостовірності розрахунку позивача, а саме того, що позивачем було розраховано тариф на підставі недостовірних даних щодо фактичних показників роботи. Вказує, що судом було безпідставно ототожнено два різних поняття «розрахунок тарифів», який здійснювався позивачем та «встановлення тарифів», яке ним не здійснювалось.
Апелянт також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету від 27 червня 2017 року №5 у справі №03-06/27-2015, щодо рішення Кролевецької міської ради, яким було встановлено тариф на послуги перевезення пасажирів на основі розрахунків Позивача, які не відповідають приписам Методики розрахунків тарифів. Тобто орган міського самоврядування легітимізував порушення законодавства Позивачем, а суд, об'єктивно не оцінив ці докази, які прямо встановлюють порушення законодавства Позивачем.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2018 року.
З 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судовому засіданні 15.01.2018 року було оголошено перерву до 07.02.2018 року.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.02.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
За таких обставин, відповідно до частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги починається з початку.
А отже спочатку починається визначений частиною 1 статті 273 ГПК строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 07.02.2018 року у зв'язку зі зміною складу судової колегії розгляд справи було відкладено на 26.02.2018 року.
22.02.2018 року від третьої особи, Кролевецької міської ради, надійшла заява про розгляд справи без участі її представника (вх.№1767).
Учасники процесу не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (відповідач), здійснюючи за дорученням Антимонопольного комітету України від 20.03.2015 за №13-09/190 контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання - автомобільними перевізниками при зміні розміру тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування та відповідними органами місцевого самоврядування при виконанні покладених на них законодавством функцій щодо встановлення та контролю за тарифами на транспортні послуги, одержало необхідну інформацію від виконавчих комітетів міських рад районних центрів Сумської області, зокрема, копії заяв перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування щодо зміни тарифів та відповідних розрахунків за 2014 рік та 2015 рік, а також копії прийнятих виконавчими комітетами міських рад рішень щодо встановлення нових тарифів на перевезення пасажирів.
Відповідачем було проаналізовано порядок зміни тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Кролевець.
За результатами проведеного аналізу щодо підвищення тарифів на послуги з перевезення пасажирів у 2014 та 2015 роках розпорядженнями адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було розпочато розгляд справ за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з перевезення пасажирів, а саме: розпорядженням від 25.06.2015 за №43 - справи №03 06/22-2015 та розпорядженням від 25.06.2015 за №44 - справи №03-06/23-2015, які розпорядженням від 22.03.2016 за було об'єднано в одну справу № 03-06/22-2015/23-2015.
За результатом розгляду вищезазначеної справи адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 27.04.2017 було прийняте рішення № 1, яким було визнано, що фізична особа-підприємець Коренчук Наталія В'ячеславівна (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" займала монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків на: ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування №1 у м. Кролевець у 2014, 2015 роках; ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування №3 у м. Кролевець у 2014 - 2015 роках. Визнано, що дії фізичної особи-підприємця Коренчук Наталії В'ячеславівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), які полягають у порушенні у 2014, 2015 роках діючого в Україні порядку розрахунку тарифів, що регламентується Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженою Міністерством транспорту та зв'язку України наказом від 17.11.2009 №1175 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.11.2009 за №1146/17162, для визначення обґрунтованого розміру тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування у територіальних межах міських автобусних маршрутів загального користування №1 та №3 у м. Кролевець, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на фізичну особу-підприємця Коренчук Наталію В'ячеславівну (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штраф розмірі 4932,00 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять дві) гривні.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ФОП Коренчук звернулась до суду з позовом про визнання його недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не у повній мірі та не об'єктивно розглянуто обставини справи № 03-06/22-2015/23-2015, не повністю досліджено наявні матеріали та документи, а також зазначає, що спосіб припинення порушення, зазначеного у рішенні відповідача, має кореспондуватись із діями відповідних органів місцевого самоврядування, на які покладено обов'язок встановлення розміру тарифів на перевезення пасажирів. Також позивач наголошує, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, рішення Кролевецької міської ради від 30.04.2014 та від 26.02.2015 про встановлення тарифів на пасажирські перевезення скасовані не були та в оскаржуваному рішенні відповідачем не ставилось питання скасування даних рішень.
Як встановлено місцевим судом, за інформацією виконавчого комітету Кролевецької міської ради, перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі у м. Кролевець у 2014 та 2015 роках здійснювали перевізники: Фізична особа-підприємець Коренчук Наталія Вячеславівна (на маршрутах №1 та №3) та Фізична особа-підприємець Федорець Олена Михайлівна ( на маршрутах №2 та №4).
З метою визначення становища позивача на ринку, відповідачем проведено дослідження ринку послуг перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування на підставі Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 за №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605.
Об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є відповідач та послуги з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування у м. Кролевець Сумської області.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.
Відповідачем у ході розгляду адміністративної справи було встановлено, що відповідач у досліджуваний період на економічному ринку пасажирських перевезень у м. Кролевець не мала жодного конкурента.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем правомірно було визнано, що ФОП Коренчук Н.В. з урахуванням приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" займала монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків на: ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування №1 у м. Кролевець у 2014 та 2015 роках; ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування №3 у м. Кролевець у 2014 та 2015 роках.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що за інформацією виконавчого комітету Кролевецької міської ради, перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі у м. Кролевець у 2014 році здійснювали перевізники: фізична особа-підприємець Коренчук Наталія Вячеславівна (на маршрутах №1 та №3) та фізична особа-підприємець Федорець Олена Михайлівна (на маршрутах №2 та №4). Перевезення пасажирів здійснювалось за єдиними для обох перевізників тарифами у розмірі 2,50 грн.
Позивач у квітні 2014 року звернулась до виконавчого комітету Кролевецької міської ради із заявою про підвищення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на маршрутах №1, №3 (заява зареєстрована у Міськвиконкомі 22.04.2014). Зокрема, відповідач пропонувала встановити тариф у розмірі 4,0 грн. При цьому, до заяви про підвищення тарифів позивачем були додані відповідні розрахунки тарифів на маршруті №1 та на маршруті №3 за власними вихідними даними.
Рішенням сорок другої сесії Кролевецької міської ради від 30.04.2014 було встановлено тарифи на послуги з перевезення пасажирів у розмірі 3,25 грн.
У лютому 2015 року позивач звернулась до виконавчого комітету Кролевецької міської ради із заявою про чергове підвищення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на маршрутах №1, №3 (заява зареєстрована у Міськвиконкомі 23.02.2015). При цьому, до заяви про підвищення тарифів позивачем були додані відповідні розрахунки тарифів на маршруті №1 та на маршруті №3 за власними вихідними даними.
На підставі зазначеної заяви рішенням 54 сесії Кролевецької міської ради від 26.02.2015 позивачеві було встановлено тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у розмірі 4,00 грн.
Проведений відповідачем аналіз розрахунку тарифів на маршруті № 1 та № 3, наданих виконавчому комітету Кролевецької міської ради позивачем, показав, що перевізником для обґрунтування підвищення тарифу на послуги з перевезення пасажирів замість Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 № 1175, зареєстрованої в міністерстві юстиції України від 27.11.2009 за № 1146/17162, застосовано документ, який втратив чинність - Методичні рекомендації визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування.
Враховуючи, що до винесення на сесію міської ради питання про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів не було виявлено факт застосування для розрахунку цих тарифів документа, що втратив чинність, відповідачем були надані Кролевецькій міській раді рекомендації № 01-16/1883 від 26.06.2015 щодо скасування рішення від 26.02.2015 "Про встановлення тарифу на послуги пасажирського автомобільного транспорту" в частині встановлення для позивача тарифу у розмірі 4,00 грн. на послуги з перевезення пасажирів, а також рекомендовано при встановленні таких тарифів використовувати положення Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, зокрема щодо проведення обстеження пасажиропотоку на маршрутах загального користування № 1 та № 3 у м. Кролевець.
18.08.2015 відповідач звернувся до виконавчого комітету Кролевецької міської ради з заявою № 3 щодо встановлення нового тарифу - 5 грн., до якої додав необхідні підтверджуючі документи.
Рішенням виконавчого комітету Кролевецької міської ради від 18.09.2015 №278 "Про встановлення тарифу на послуги пасажирського автомобільного транспорту" тарифи на послуги пасажирського автомобільного перевезення були встановлені у розмірі 4,00 грн. Дане рішення набрало чинності з 01.10.2015.
Відповідач зазначає, що дії позивача, які полягали у порушенні у 2014, 2015 роках діючого порядку розрахунку тарифів, що регламентується Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, кваліфіковано відповідачем як порушення, передбачене п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування у територіальних межах міських автобусних маршрутів загального користування №1 та № 3 у м. Кролевець, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Таке зловживання відповідач вбачає у поданні позивачем розрахунків тарифів на пасажирських маршрутах № 1 та № 3 на підставі документа, який втратив чинність, а також відсутність важелів впливу на позивача (монополіста на відповідному ринку) з боку споживачів як користувачів послуг з перевезення пасажирів на обставини формування тарифів на пасажирські перевезення.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не прийняв до уваги факт відсутності у позивача повноважень щодо встановлення тарифів на пасажирські перевезення, оскільки позивач лише пропонує органу місцевого самоврядування погодити тариф, розрахований ним, як перевізником, та підтверджений відповідними доказами, прийняття ж остаточного рішення з цього питання та обов'язкове застосування Методики розрахунку тарифів покладається, як і відповідальність за прийняте рішення, саме на орган місцевого самоврядування.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, відповідач зазначає, що місцевим судом неповно з'ясовано обставини справи в частині здійснення розрахунку тарифів, оскільки відповідно до Методики розрахунків тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, яка затверджена Міністерством транспорту та зв'язку України наказом від 17.11.2009 №1175, механізм формування тарифів на послуги перевезення, застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми, але місцевий суд дійшов висновку, що механізм розрахунку розповсюджується виключно на державні органи та органи місцевого самоврядування. Зазначає, що місцевим судом було неповно з'ясовано обставини щодо недостовірності розрахунку позивача, а саме того, що позивачем було розраховано тариф на підставі недостовірних даних щодо фактичних показників роботи. Вказує, що судом було безпідставно ототожнено два різних поняття «розрахунок тарифів», який здійснювався позивачем та «встановлення тарифів», яке ним не здійснювалось.
Апелянт також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету від 27 червня 2017 року №5 у справі №03-06/27-2015, щодо рішення Кролевецької міської ради, яким було встановлено тариф на послуги перевезення пасажирів на основі розрахунків Позивача, які не відповідають приписам Методики розрахунків тарифів. Тобто орган міського самоврядування легітимізував порушення законодавства Позивачем, а суд, об'єктивно не оцінив ці докази, які прямо встановлюють порушення законодавства Позивачем.
Судова колегія не погоджується з доводами апелянта, з огляду на таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".
Згідно положень статті 5 зазначеного Закону основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту; визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту; визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту; захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування; захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту; створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції; забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці; раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів; охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації; на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації; на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" - на Київську міську державну адміністрацію; на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Згідно із приписами статті 10 вказаного Закону тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань: збільшення можливостей суб'єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи; стимулювання конкуренції та появи нових суб'єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту; забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання; забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів.
Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Таким чином, міська рада та виконавчий комітет міської ради, в числі інших, складають систему органів місцевого самоврядування та покликані сприяти здійсненню територіальною громадою наданих їй прав.
При здійсненні своїх повноважень щодо встановлення тарифів на транспортні послуги органи місцевого самоврядування повинні використовувати положення Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 за №1175, яка визначає механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення і застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання.
Згідно із пунктом 1.2 Методики вона є обов'язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач як перевізник при зверненні до органу місцевого самоврядування із заявою про затвердження нового тарифу на перевезення пасажирів повинен використовувати положення даної Методики.
Водночас, як вказав місцевий суд та з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що повноваження щодо встановлення та затвердження такого тарифу належать в силу положень Закону України "Про місцеве самоврядування" саме органу місцевого самоврядування, а не позивачу. Тим більше, орган місцевого самоврядування не позбавлений права при розгляді питання погодження величини тарифу проводити перевірку правомірності та обґрунтованості розрахунку такого тарифу та враховувати результати такої перевірки про прийнятті остаточного рішення.
Згідно частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень
Офіційне тлумачення положень частини першої статті 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування", викладеного в Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2009 від 16.04.2009 - до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.
Колегія суддів зазначає, що Рішення сорок другої сесії Кролевецької міської ради від 30.04.2014 про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у розмірі 3,25 грн. та Рішення 54 сесії Кролевецької міської ради від 26.02.2015 про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у розмірі у розмірі 4,00 грн. є актами нормативного характеру.
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Таким чином, не можна припинити дію вищевказаних рішень Кролевецької міської ради не інакше ніж через їх скасування.
Отже, наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою відповідальності позивача.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що неповне з'ясування обставин справи №03-06/22-2015/23-2015 призвело до прийняття відповідачем рішення, яким безпідставно визнано дії позивача, пов'язані з порушення порядку розрахунку тарифів при визначенні тарифу на пасажирські перевезення, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, а також накладено на останнього штраф за порушення конкурентного законодавства у розмірі 4932,00 грн., оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не прийняв до уваги факт відсутності у позивача повноважень щодо встановлення тарифів на пасажирські перевезення, оскільки позивач лише пропонує органу місцевого самоврядування погодити тариф, розрахований ним, як перевізником, та підтверджений відповідними доказами, прийняття ж остаточного рішення з цього питання та обов'язкове застосування Методики розрахунку тарифів покладається, як і відповідальність за прийняте рішення, саме на орган місцевого самоврядування.
Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 18.10.2017 року у справі №920/636/17 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 18.10.2017 року у справі №920/636/17 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 01.03.2018.
Головуючий суддя Тихий П.В.
Суддя Сіверін В. І.
Суддя Слободін М.М.
