ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 920/636/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - фізичної особи-підприємця Коренчук Наталії Вячеславівни (далі - Підприємець, скаржник) - не з`явилися,
відповідача - Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК) - не з`явилися,
третьої особи - Кролевецька міська рада Сумської області (далі - Міська рада) - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Підприємця
на рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2019 (головуючий - суддя Спиридонова Н.О., судді: Джепа Ю.А. і Коваленко О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 (головуючий - суддя Мальченко А.О., судді: Жук Г.А. і Дикунська С.Я.)
зі справи № 920/636/17
за позовом Підприємця
до територіального відділення АМК
про визнання недійсним рішення,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міська рада.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2017 року Підприємець звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до територіального відділення АМК про визнання недійсними рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.04.2017 № 1 у справі № 03-06/22-2015/23-2015 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 1).
1.2. Позов мотивовано тим, що територіальним відділенням АМК не в повній мірі та необ`єктивно розглянуто обставини згаданої справи, неповністю досліджено наявні матеріали та документи; також позивач зазначав, що спосіб припинення порушення, зазначений у рішенні відповідача, має кореспондуватися з діями органів місцевого самоврядування, на які покладено обов`язок із встановлення розміру тарифів на перевезення пасажирів; при цьому на момент прийняття Рішення № 1 були чинні рішення Ради про встановлення тарифів на пасажирські перевезення.
1.3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.09.2019 до участі у справі залучено Міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
2.2. Так, рішенням Господарського суду Сумської області від 18.10.2017, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018: позов задоволено частково; визнано недійсними пункти 2 і 3 Рішення №1; у частині визнання недійсним пункту 1 Рішення № 1 відмовлено; з територіального відділення АМК стягнуто на користь Підприємця 800 грн витрат зі сплати судового збору.
2.3. Названі рішення і постанова попередніх судових інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що територіальним відділенням АМК під час прийняття Рішення № 1 не взятий до уваги факт відсутності у Підприємця повноважень щодо встановлення тарифів на пасажирські перевезення, оскільки він лише пропонує органу місцевого самоврядування погодити тариф, розрахований Підприємцем як перевізником, а прийняття остаточного рішення з даного питання покладається (як і відповідальність за прийняте рішення) саме на орган місцевого самоврядування.
2.4. Постановою Касаційного господарського суду від 12.06.2018: касаційну скаргу територіального відділення АМК задоволено частково; рішення Господарського суду Сумської області від 18.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 920/636/17 скасовано в частинах, що стосуються часткового задоволення позову, визнання недійсними пунктів 2 і 3 Рішення № 1 та стягнення суми витрат зі сплати судового збору; справу у відповідних частинах направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області; у частині, яка стосується відмови в позові щодо визнання недійсним пункту 1 Рішення №1, відповідні рішення і постанову попередніх судових інстанцій залишено без змін.
2.5. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково, Верховний Суд зазначив про те, що, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій, безпідставно звели воєдино дві принципово різні дії - "розрахунок тарифів" (який здійснювався саме Підприємцем з поданням ним органу місцевого самоврядування відповідних підтверджувальних документів) і "встановлення тарифів" (яке здійснювалося не Підприємцем, а третьою особою); не з`ясували належним чином обставини, пов`язані з додержанням саме Підприємцем порядку розрахунку (формування) відповідних тарифів.
2.6. Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019: у задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з Підприємця на користь територіального відділення АМК витрати зі сплати судового збору в сумі 1 760 грн за подання апеляційної скарги та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 524 грн за подання касаційної скарги.
2.7. Оскаржувані рішення мотивовані тим, що для Підприємця, як автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, в силу пункту 1.1 Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 17.11.2009 № 1175 (далі - Методика), остання є обов`язковою для визначення обґрунтованого розміру тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування; аналіз здійснених позивачем розрахунків тарифів на послуги з перевезення пасажирів вказує на те, що перевізником не обґрунтовано належним чином збільшення витрат, які закладено у розрахунки; розмір затвердженого регулятором тарифу базується на вихідних даних позивача та відповідності розрахунку тарифу вимогам Методики, а тому відповідальність у разі недотримання останньої покладається як на Підприємця, так і на Міську раду, як регулятора; Підприємець, який повинен обов`язково (а не рекомендовано) застосовувати під час розрахунку тарифів Методику, застосував положення нормативно-правового акту, який втратив чинність у 2009 році; комплексні заходи територіального відділення АМК по кваліфікації дій Підприємця, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції повністю узгоджується з метою Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємець просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі № 920/636/17, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Скаржник вважає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
4.2. Підприємець вказує на те, що питання ціноутворення на послуги з перевезення пасажирів, повністю лежить у площині контролю договірних взаємовідносин між перевізниками та органами місцевого самоврядування.
4.3. Скаржник вказує на те, що вона не зверталася до Міської ради із заявами про встановлення тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту. Натомість, позивач зверталася до виконавчого комітету Міської ради про встановлення тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, проте ці заяви, у квітні 2014 року та лютому 2015 року, не були розглянуті виконавчим комітетом Міської ради, а отже, не знайшли свого вираження у відповідних рішеннях органу, до компетенції якого віднесено встановлення тарифів на перевезення пасажирів.
Так, скаржник зазначає, що Міська рада, без будь-яких заяв перевізника, самостійно встановила підвищенні тарифи на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування.
4.4. Підприємець вважає, що сам по собі розрахунок, здійснений перевізником, проте не взятий до уваги регулятором, не міг призвести та не призвів до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів. Тому, на думку скаржника, саме по собі здійснення розрахунку тарифу перевізником не може вважатися зловживанням монопольним становищем.
4.5. Крім того, Підприємець зазначає про те, що позивач лише пропонує органу місцевого самоврядування погодити тариф, розрахований ним, як перевізником, прийняття ж остаточного рішення з цього питання та обов`язкове застосування Методики розрахунку тарифів покладається, як і відповідальність за прийняте рішення, саме на орган місцевого самоврядування.
5. Позиція, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1. Територіальне відділення АМК 18.11.2019 направило на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу Підприємця - без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю.
6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
6.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
6.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.11.2019 у зв`язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/636/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
6.3. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у зв`язку з запланованою участю у круглому столі судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/636/17.
6.4. Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.11.2019 та 28.11.2019 автоматичний розподіл справи не відбувся, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості суддів для розподілу цієї справи. Розгляд цієї справи, призначений на 28.11.2019 не відбувся.
6.5. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.11.2019 визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
6.6. Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019 розгляд справи № 920/636/17 призначено на 12.12.2019.
7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7.1. Згідно з Рішенням № 1:
- визнано, що Підприємець відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" займала монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 відсотків на: ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування №1 у м. Кролевець у 2014, 2015 роках (далі - Ринок №1); ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування № 3 у м. Кролевець у 2014, 2015 роках (далі - Ринок №2);
- визнано, що дії Підприємця, які полягають у порушенні у 2014, 2015 роках "діючого в Україні" порядку розрахунку тарифів, що регламентується Методикою розрахунку тарифів, для визначення обґрунтованого розміру тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на Ринку № 1, Ринку № 2, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за відповідне порушення законодавства про захист економічної конкуренції на Підприємця накладено штраф у розмірі 4 932 грн;
- територіальним відділенням АМК проведено дослідження ринку послуг перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування на підставі Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 за №49-р. Підприємець у досліджуваний період на економічному ринку пасажирських перевезень у м. Кролевець не мала жодного конкурента;
- Підприємець у квітні 2014 року звернулася до виконавчого комітету Міської ради із заявою про підвищення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на маршрутах № №1, 3 до 4 грн. До заяви було додано розрахунки тарифів на цих маршрутах;
- рішенням Міської ради від 30.04.2014 встановлено тарифи на послуги з перевезення пасажирів у розмірі 3,25 грн.;
- у лютому 2015 року Підприємець звернулася до виконавчого комітету Міської ради із заявою про чергове підвищення тарифів на ті ж послуги, з доданням тарифів на маршрутах № 1, 3;
- на підставі цієї заяви рішенням Ради від 26.02.2015 Підприємцю було встановлено тарифи на послуги з перевезення пасажирів у розмірі 4 грн.;
- перевізником в обґрунтування підвищення тарифів на пасажирські перевезення замість Методики розрахунку тарифів застосовано документ, який втратив чинність, - Методичні рекомендації визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування;
- згідно з чинною Методикою тариф на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, що здійснюються в режимі маршрутного таксі (вартість разового проїзду одного пасажира), обернено пропорційно залежить від запланованого на рік обсягу перевезень пасажирів на маршруті, що має ґрунтуватися на фактичних даних і обґрунтовується перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюється за результатами обстеження пасажиропотоків;
- у зв`язку з цим, територіальним відділенням АМК були надані Міській раді рекомендації від 26.06.2015 № 01-16/1883 щодо скасування рішення від 26.02.2015 "Про встановлення тарифу на послуги пасажирського автомобільного транспорту" в частині встановлення для Підприємця тарифу в розмірі 4 грн на послуги з перевезення пасажирів, а також рекомендовано при встановленні таких тарифів використовувати положення Методики розрахунку тарифів;
- 18.08.2015 відповідач звернувся до виконавчого комітету Ради із заявою щодо встановлення нового тарифу - 5 грн, до якої додав необхідні підтверджуючі документи. Рішенням виконавчого комітету Ради від 18.09.2015 № 278 тарифи на послуги пасажирського автомобільного перевезення були встановлені у розмірі 4 грн; це рішення набрало чинності з 01.10.2015;
- на недостовірність попередніх розрахунків вказують розрахунки, які були здійснені Підприємцем та надані Міській раді у порядку, визначеному чинною Методикою (додані позивачем до заяви від 18.08.2015 № 3 щодо встановлення нового тарифу).
Так, в обґрунтування планових обсягів перевезення пасажирів позивач надав відомості про перевезених пасажирів за попередній період (з серпня 2014 року по липень 2015 року), що свідчать про перевезення в різні місяці за один рейс в середньому: на маршруті № 1 - від 12,5 до 18 пасажирів замість 5 пасажирів (що містилися у розрахунках, здійснених згідно з Методикою, що втратила чинність), на маршруті № 3 - від 13 до 21 пасажира замість 6 пасажирів (що містилися у розрахунках здійснених згідно з Методикою, що втратила чинність). Таким чином, фактичних даних про кількість перевезених пасажирів на маршруті за той чи інший проміжок часу, які дозволили б позивачеві визначити та обґрунтувати, а третій особі (як регулятору ринку) перевірити запланований на рік обсяг перевезень пасажирів на маршруті позивачем не надано.
Причиною спору зі справи стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсним Рішення № 1.
8. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
8.1. Закон України "Про захист економічної конкуренції":
- суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо, зокрема, на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (частина перша статті 12);
- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);
- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання (монопольним) домінуючим становищем (пункт 2 статті 50);
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі, передбаченому частиною другою статті 52 названого Закону;
- підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду).
8.2. Методика розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затверджена Міністерством транспорту та зв`язку України наказом від 17.11.2009 № 1175 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.11.2009 за № 1146/17162 (Методика):
- пункт 1.1 та 1.2:
ця Методика визначає механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення і застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання (далі - Перевізники); Методика є обов`язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту (далі - Послуги) і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги;
- пункт 1.6:
перегляд рівня тарифів повинен здійснюватись у зв`язку зі зміною умов виробничої діяльності та реалізації Послуг, що не залежать від господарської діяльності Перевізника, в тому числі в разі зміни вартості палива більш ніж на 10%.
- пункт 2.1:
розрахунок тарифів здійснюється відповідно до запланованих на рік (на підставі фактичних) обсягів транспортної роботи, характерних для даного виду перевезень Перевізника в регіоні, та кількості перевезених пасажирів з використанням економічно обґрунтованих планових витрат, визначених з урахуванням вимог законодавства, на підставі галузевих норм, ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), прогнозного індексу цін виробників промислової продукції у плановому періоді. До розрахунку тарифу включається плановий прибуток, необхідний для розвитку Перевізника і сплати ним податкових зобов`язань;
- пункт 2.3:
під час розрахунку тарифу загальний обсяг транспортної роботи та загальна кількість перевезених пасажирів, у тому числі з урахуванням пільгових категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, обґрунтовуються Перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюються за результатами обстеження пасажиропотоків;
9. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
9.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
9.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
10.1. Попередні судові інстанції, з огляду на відповідні положення чинного законодавства та з`ясувавши: що з боку Підприємця, який є таким, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займав монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 відсотків на: ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування № 1 у м. Кролевець у 2014, 2015 роках; ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування № 3 у м. Кролевець у 2014, 2015 роках, мало місце недотримання вимог чинного законодавства, а саме порушення у 2014, 2015 роках чинного в Україні порядку розрахунку тарифів, що регламентується Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, для визначення обґрунтованого розміру тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; недоведення Підприємцем наявності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним (скасування) Рішення № 1, - дійшли й висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
10.2. Аргументи наведені скаржником у касаційній скарзі щодо того, що Міська рада, без будь-яких заяв Підприємця, самостійно встановила підвищенні тарифи на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, а саме те, що рішення прийняті Міською радою, приймалися на основі розгляду відповідних заяв Підприємця.
10.3. Також, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання Підприємця на те, що його було притягнуто до відповідальності за дії, які не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, так як він лише пропонував органу місцевого самоврядування погодити тариф, розрахований ним, як перевізником, а прийняття рішення з цього питання покладається на орган місцевого самоврядування, не відповідають змісту оспорюваного Рішення №1 територіального відділення АМК не узгоджується з нормами регламентації передбаченої Методикою і, відповідно, не можуть бути підставою для визнання його недійсним.
10.4. У Касаційного господарського суду відсутні також підстави для висновку про невиконання судовими інстанціями вказівок, що містяться у попередній постанові касаційної інстанції в даній справі.
10.5. Інші доводи Підприємця, викладені в касаційній скарзі, вже спростовано судами попередніх інстанцій. Водночас, зазначаючи про порушення цими судами норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
10.6. Касаційний господарський суд зазначає, що касаційна скарга Підприємця, її доводи, стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, оскільки, касаційна інстанція відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10.7. Касаційний господарський суд також бере до ваги аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються із встановленими обставинами справи та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
10.8. За результатами аналізу питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду суд касаційної інстанції враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
10.9. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
11.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
11.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в даній справі - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.
12. Судові витрати
12.1. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Коренчук Наталії Вячеславівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 зі справи № 920/636/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
