ВЕРХОВНИЙ СУД
УХВАЛА
30.01.2018 Київ П/9901/415/18 9901/415/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України,
в с т а н о в и в:
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, в якому просить визнати протиправним та нечинним повністю Указ Президента України від 29 грудня 2017 року № 449/17 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів».
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, визначено статтею 266 КАС України. Згідно з частиною першою цієї статті встановлені нею правила, серед іншого, поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України.
Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Таким чином, укази Президента України можуть бути предметом розгляду адміністративного суду на відповідність їх законам України у разі якщо ними порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Обґрунтовуючи вимоги заяви ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваний Указ Президента України порушує права позивача на судовий захист, впливає на коло прав та інтересів позивача, зокрема, що стосується права на здійснення професійної діяльності в розрізі надання правничої допомоги при здійснення представницьких повноважень у суді.
Проте заявник не надає відомості, яким чином оскаржуваний Указ Президента України буде застосований до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких буде застосовано цей Указ.
Конституційний Суд України в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, зазначаються відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт (пункт 10 частини п'ятої статті 160 КАС України).
З огляду на викладене, позивачеві слід належним чином обґрунтувати свої вимоги до відповідача щодо предмета спору.
За правилами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у х в а л и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України залишити без руху.
Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Хохуляк
