Дата документу Справа № 319/841/16-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/778/904/17
Єдиний унікальний № 319/841/16-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 382 КК України Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12013080270000801, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 (зі змінами) та в її інтересах адвоката ОСОБА_9 на вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01 березня 2017, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, громадянку України, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 510 гривень. Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироку законної сили,- не застосовувався.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно зі змістом вироку, 24 жовтня 2012 року рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області, що набрало законної сили 10 грудня 2012 року, вирішено: встановити ОСОБА_10 можливість систематичних побачень з донькою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосереди з 16-00 години до 19-00 години, щосуботи з 09-00 години до 18-00 години, без залишення дитини на ніч, у дні народження близьких родичів (батька ОСОБА_10 , бабусі ОСОБА_12 , дідуся ОСОБА_13 ) з 09.00 години до 18.00 години; у канікулярні та святкові дні за домовленістю між батьками дитини та в будь-який інший час за домовленістю між батьками дитини; дозволити ОСОБА_10 сумісно з своєю донькою ОСОБА_11 без присутності матері ОСОБА_14 , поза межами її проживання відпочивати за його вибором протягом двох тижнів два рази на календарний рік в літні місяці з попередженням матері ОСОБА_14 не менше ніж за два тижні про дату, з якої дитина разом з батьком буде відпочивати; зобов`язати ОСОБА_14 надавати дитину ОСОБА_11 для спілкування та сумісного відпочинку з батьком ОСОБА_10 без її присутності у встановлені судом дні та часи.
ОСОБА_10 отримав виконавчий лист №0813/1024/2012, на підставі якого 15 січня 2013 року відділом державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції Запорізької області (далі - ВДВС Куйбишевського РУЮ) було відкрито виконавче провадження ЄДРВП №35985929.
26 червня 2013 року ОСОБА_10 , згідно вимог рішення суду, надав до ВДВС Куйбишевського РУЮ листа щодо попередження ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ) про запланований сумісний відпочинок з дитиною ОСОБА_11 поза межами її проживання, в період з 12 липня 2013 року по 25 липня 2013 року, з яким ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ) була ознайомлена 27 червня 2013 року.
Після цього, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ), діючи умисно, з метою подальшого невиконання рішення суду та створення штучних перешкод ОСОБА_10 для реалізації його права на спілкування з дитиною ОСОБА_11 , а також права на відпочинок з дитиною у заплановані дні літнього періоду, після 05 липня 2013 року перестала водити дитину ОСОБА_11 до ДНЗ ясла-садка "Тополька" Куйбишевської селищної ради.
09 липня 2013 року, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ), в період запланованого ОСОБА_10 відпочинку з дитиною, звернулась до психолога центру кризисної психології (м. Мариуполь) ОСОБА_15 з метою встановлення причин підвищеної тривожності і замкнутості дитини ОСОБА_11 , де дитина знаходилась під амбулаторним наглядом по 20 липня 2013 року. При цьому, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ) повідомила ОСОБА_15 неправдиві дані щодо негативної характеристики ОСОБА_10 як батька.
Після цього, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ) діючи умисно, з метою подальшого невиконання рішення суду, отримавши висновок психолога щодо рекомендації ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ) в інтересах дитини вести розмови з нею про наступні зустрічі з ОСОБА_10 , про користь забирати дитину ОСОБА_10 на декілька годин для спілкування з дитиною, щоб наповнити її життя новими враженнями, на прохання психолога ОСОБА_15 зустрітися разом для налагодження відношення доньки до ОСОБА_10 , відмовилась.
12 липня 2013 року, 13 липня 2013 року, 17 липня 2013 року та 24 липня 2013 року ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ), у дні та часи встановлені рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24.10.2012 року, діючи умисно, з метою не виконання рішення суду, що набрало законної сили, без поважних причин, при участі державного виконавця ВДВС Куибишевського РУЮ ОСОБА_16 , за адресою будинок АДРЕСА_2 , не надала дитину ОСОБА_11 , 2008 року народження, для організації літнього відпочинку та спілкування ОСОБА_10 , в зв`язку з чим ОСОБА_16 складено відповідні акти, а 12 липня 2013 року та 15 липня 2013 року, згідно ст.ст.11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про накладення на ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ) штрафів та 24 липня 2013 року державний виконавець звернулась до Куйбишевського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області з поданням про притягнення ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року ОСОБА_8 ) до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Апелянт вважає, що висновки суду не підтверджені доказами, судом взято до уваги суперечливі покази свідків. Крім того, апелянт вважає, що подія кримінального правопорушення прокурором взагалі не доведена. Захисник ОСОБА_9 вважає, що суд прийшов хибного висновку щодо встановлення способу вчинення кримінального правопорушення, а враховуючи, що суд не може самостійно встановлювати спосіб виконання рішення іншого суду, або його тлумачити чи роз`яснювати, отже в даному випадку відсутня подія злочину. Недоведеність часу, відсутність місця та способу вчинення кримінального правопорушення не утворюють подію злочину.
Враховуючи викладені обставини, захисник обвинуваченої, просить вирок відносно ОСОБА_8 скасувати та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі (зі змінами) обвинувачена ОСОБА_8 зазначає, що вирок суду ухвалений з порушенням загальних засад кримінального провадження, а саме забезпечення права на захист та оскарження судових рішень. На обґрунтування скарги, апелянт зазначає, що в неї був відсутній умисел на невиконання судового рішення, оскільки показаннями свідків не надано показів щодо невиконання нею рішення без поважних причин. Крім того судом при ухвалення вироку взято до уваги недопустимі докази. У зв`язку з істотними порушеннями норм процесуального права судом першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_8 , просить вирок відносно неї скасувати та закрити кримінальне провадження.
В запереченнях (з доповненням) адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_10 зазначено, що судом першої інстанції справу розглянуто на високому професійному рівні, з дотриманням всіх прав учасників справи, з повним та об`єктивним розглядом справи, що в свою чергу свідчить про винесення законного та обґрунтованого вироку суду. Викладені в апеляційних скаргах обвинуваченої та її захисника є лише припущеннями, які не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства, а також намаганням ввести суд в оману. Тому просить відхилити апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника.
Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, який вважав, що вирок є законним і обґрунтованим, його слід залишити без змін, думку представника потерпілого, яка надала свої заперечення проти апеляційних скарг; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 (зі змінами) та її захисника задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Як свідчать відомості з журналів судових засідань та зміст судового рішення, суд при розгляді провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 дослідив усі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у провадженні, повно й всебічно перевірив зібрані під час досудового розслідування докази і дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку розгорнутий аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
З метою встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду, під час розгляду провадження судом були допитані обвинувачена, потерпілий, свідки, а також досліджені інші докази (у тому числі матеріали виконавчого провадження № 35985929 в оригіналі та оригінали документів, що містяться в матеріалах цивільних справ №0813/20124/2012 та №319/1043/14-ц, копії яких долучені до матеріалів кримінального провадження), відповідно до визначеного обсягу та в межах пред`явленого обвинувачення, висунутого ОСОБА_8 .
Судом було встановлено, що в період з 23 лютого 2008 року по 11 листопада 2009 року, обвинувачена ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_17 ) та потерпілий ОСОБА_10 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.228-230).
Після розірвання шлюбу між обвинуваченою ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_10 , їх батьками, склались вкрай неприязні стосунки, які вирішувались в тому числі і шляхом постановленням судових рішень.
Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2012 року ОСОБА_14 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство) за те, що 05 серпня 2012 року, перебуваючи на території дитячого майданчика, розташованого по вул. Леніна в смт. Куйбишеве, висловлювалась брутальної лайкою на адресу ОСОБА_12 . Рішення набрало законної сили 25 серпня 2012 року.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року (справа № 0813/1024/2012), яке ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2012 року в частині позовних вимог залишено без змін, позов потерпілого ОСОБА_10 до обвинуваченої ОСОБА_14 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, стягнення моральної шкоди задоволено частково та вирішено: встановити ОСОБА_10 можливість систематичних побачень з донькою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щосереди з 16-00 години до 19-00 години, щосуботи з 09-00 години до 18-00 години, без залишення дитини на ніч, у дні народження близьких родичів (батька ОСОБА_10 , бабусі ОСОБА_12 , дідуся ОСОБА_13 ) з 09.00 години до 18.00 години; у канікулярні та святкові дні за домовленістю між батьками дитини та в будь-який інший час за домовленістю між батьками дитини; дозволити ОСОБА_10 сумісно з своєю донькою ОСОБА_11 без присутності матері ОСОБА_14 поза межами її проживання відпочивати за його вибором протягом двох тижнів два рази на календарний рік в літні місяці з попередженням матері ОСОБА_14 не менше ніж за два тижні про дату, з якої дитина разом з батьком буде відпочивати; зобов`язати ОСОБА_14 надавати дитину ОСОБА_11 для спілкування та сумісного відпочинку з батьком ОСОБА_10 без її присутності у встановлені судом дні та часи. Рішення набрало законної сили 10 грудня 2012 року (т.1, а.с.192-198);
Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 30 травня 2013 року, на заяву ОСОБА_14 щодо неясності судового рішення в частині способу організації батьком відпочинку дитині протягом літа роз`яснено, що рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2013 року батькові ОСОБА_10 дозволено сумісно зі своєю дочкою ОСОБА_11 без присутності матері ОСОБА_14 поза межами її проживання відпочивати за його вибором протягом двох тижнів два рази на календарний рік в літні місяці з попередження матері ОСОБА_14 не менш, як за два тижні про дату, з якої дитина разом з батьком буде відпочивати. При цьому будь-яких обмежень щодо обрання батьком місця, порядку та способу організації відпочинку рішення суду не встановлено. Рішення набрало законної сили 05 червня 2013 року.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 січня 2016 року (справа №0813/1024/2012), яке ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року залишено без змін, позов потерпілого ОСОБА_10 до обвинуваченої ОСОБА_8 про передачу дитини для проживання з батьком та стягнення моральної шкоди задоволено частково та вирішено стягнути з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 10 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди на підставі ч.5 ст.159 Сімейного Кодексу України, у зв`язку із ухиленням ОСОБА_8 від виконання рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року. Рішення набрало законної сили 31 березня 2016 року (т.1, а.с.206-213, т.2, а.с.6-7).
Після набрання рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року законної сили 10 грудня 2012 року, потерпілий ОСОБА_10 отримав виконавчий лист № 0813/1024/2012, виданий Куйбишевським районним судом Запорізької області 11 січня 2013 року про зобов`язання ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ) надавати йому дитину ОСОБА_11 для спілкування та сумісного літнього відпочинку, після чого 14 січня 2013 року пред`явив його для примусового виконання до ВДВС Куйбишевського РУЮ.
15 січня 2013 року державним виконавцем ВДВС Куйбишевського РУЮ ОСОБА_16 , за виконавчим листом № 0813/1024/2012 на підставі заяви потерпілого ОСОБА_10 було відкрито виконавче провадження ЄДРВП №35985929.
Постановою від 15 січня 2013 року про відкриття виконавчого провадження державний виконавець ВДВС Куйбишевського РУЮ ОСОБА_16 зобов`язала ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ) надавати дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для спілкування батьку: двічі на тиждень, у дні народження близьких родичів та для сумісного відпочинку протягом двох тижнів два рази на календарний рік в літні місяці.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року, після відкриття виконавчого провадження, добровільно виконувалось обвинуваченою ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ) в частині наданні дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьку ОСОБА_10 для систематичних побачень щосереди з 16-00 години до 19-00 години та щосуботи з 09-00 години до 18-00 години, без залишення дитини на ніч, та у дні народження близьких родичів.
За домовленістю між обвинуваченою ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ) та потерпілим ОСОБА_10 на виконання рішення суду та для забезпечення участі батька у вихованні дитини було досягнуто згоди щодо порядку виконання рішення суду, а саме: у встановлений судовим рішенням день, потерпілий ОСОБА_10 дзвонив на телефон обвинуваченій, дізнавався про можливість забрати дитину та її місцезнаходження, після чого приїжджав та забирав дитину. Якщо день побачень припадав на середу дитину забирав з дитячого садка « ІНФОРМАЦІЯ_4 », якщо в суботу за місцем проживання обвинуваченої: АДРЕСА_2 , де йому дитину надавала мати обвинуваченої ОСОБА_18 , оскільки в суботу обвинувачена знаходилась на роботі.
26 червня 2013 року ОСОБА_10 , у відповідності до вимог рішення суду, подав до ВДВС Куйбишевського РУЮ заяву щодо попередження ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ) про запланований сумісний відпочинок з дитиною ОСОБА_11 поза межами її проживання, в період з 12 липня 2013 року по 25 липня 2013 року, з яким ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ) ознайомилась 27 червня 2013 року, що підтверджено викликом державного виконавця від 27.06.2013 року №3455/03-48 та письмовими поясненнями ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ) від 11.07.2013 року (т.1, а.с.188 на звороті).
Після отримання обвинуваченою 27 червня 2013 року від державного виконавця ВДВС Куйбишевського РУЮ ОСОБА_16 повідомлення про сумісний відпочинок ОСОБА_10 з дитиною ОСОБА_11 , рішення суду в частині систематичних побачень батька з дитиною двічі на тиждень (щосереди та щосуботи), без залишення дитини на ніч, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ) добровільно припинила виконувати.
Після чого, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ), достовірно знаючи, що дитячий садок «Тополька» в смт. Куйбишеве є місцем зустрічей батька ОСОБА_10 із дитиною ОСОБА_11 , 2008 р.н., за місцезнаходженням якого, у добровільному порядку обвинуваченою, за домовленістю із потерпілим, виконувалось рішення суду в частині систематичних побачень батька з дитиною, після 05 липня 2013 року припинила водити дитину ОСОБА_11 , 2008 р.н. до зазначеного дошкільного навчального закладу.
Крім того, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ), 09 липня 2013 року звернулась до Центру кризової психології м. Маріуполь для проведення психологічного дослідження ОСОБА_11 , 2008 р.н., з метою встановлення причин підвищеної тривожності та замкнутості дитини, під час якого обвинувачена повідомила психологу ОСОБА_15 неправдиві дані щодо негативної характеристики колишнього чоловіка - ОСОБА_10 як батька.
Потім, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ), достовірно знаючи, що відносно неї відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання вищезазначеного рішення суду та про те, що з 12.07.2013 року по 25.07.2013 року батьком дитини ОСОБА_10 планується сумісний літній відпочинок з донькою, завчасно до початку проведення психологічного дослідження, не повідомила державного виконавця ВДВС Куйбишевського РУЮ ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_10 про те, що з 09.07.2013 року по 20.07.2013 року вона разом із дитиною планує відвідувати психолога та не надала графік таких відвідувань, однак ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ), як боржник у виконавчому провадження, згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язана утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Про відвідування психолога обвинувачена повідомила державного виконавця ОСОБА_16 письмово лише 11.07.2013 року, після чого про цю обставину дізнався сам потерпілий ОСОБА_10 .
При здійсненні неодноразових виїздів державного виконавця ВДВС Куйбишевського РУЮ ОСОБА_16 12.07.2013 року, 17.07.2013 року, 24.07.2013 року, 31.07.2013 року та 07.08.2013 року за місцем добровільного виконання рішення суду обвинуваченою: ДНЗ ясла-садка «Тополька» смт. Куйбишеве, та за місцем проживання матері дитини за адресою: АДРЕСА_2 , на вимогу державного виконавця, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ) відмовилась надавати ОСОБА_11 батьку, як для спільного двотижневого відпочинку без присутності матері, так і для систематичних побачень з батьком два рази на тиждень (щосереди та щосуботи), обґрунтовуючи свою відмову небажанням ОСОБА_11 їхати з батьком на тривалий літній відпочинок з 12 липня 2013 року по 25 липня 2013 року, небажанням спілкуватись з ОСОБА_10 та необхідністю проведення психологічного дослідження дитини щодо психоемоційного стану дитини та її відношення до двотижневого відпочинку з батьком.
Так, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ), достовірно знаючи про те, що за рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року, яке набрало законної чинності 10.12.2012 року, окрім спільного двотижневого відпочинку батька з дитиною, також встановлено обов`язок надавати ОСОБА_10 доньку ОСОБА_11 для систематичних побачень два рази на тиждень (щосереди та щосуботи), в період психологічного дослідження з 09.07.2013 року по 20.07.2013 року, під приводом відвідування дитини психолога, маючи можливість самостійно встановлювати дні зустрічей дитини з психологом, без поважних причин, 13.07.2013 року на вимогу батька та 17.07.2013 року на вимогу державного виконавця відмовилась надати дитину батьку для спілкування, у дні та часи, встановленими рішенням суду, чим не виконала законних вимог державного виконавця.
Крім того, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ), за результатами психологічного дослідження дитини ОСОБА_11 , яке проводилось з 09.07.2013 по 20.07.2013 року, після отримання висновку психолога (21.07 -22.07.2013 року), в якому були зазначені рекомендації в інтересах дитини матері вести розмови з дитиною про наступні зустрічі з батьком та про бажання дівчинки відносно цих зустрічей, а також про користь забирати дитину ОСОБА_10 на декілька годин (2-3) для спілкування з дитиною, щоб наповнити її життя новими враженнями, маючи реальну можливість виконання рішення суду, на вимогу державного виконавця відмовилась надати ОСОБА_10 дитину ОСОБА_11 24.07.2013 року.
Крім того, ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ), після отримання висновку психолога щодо психоемоційного стану дитини (передневротичний стан та переживання гострого стресу), на прохання психолога ОСОБА_15 , яка проводила психологічне дослідження дитини на замовлення самої обвинуваченої, зустрітись для налагодження відношень доньки з ОСОБА_10 відмовилась.
ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ), достовірно знаючи, що відносно неї відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання вищезазначеного рішення суду, 31.07.2013 року знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 та змінила місце проживання разом із дитиною ОСОБА_11 , 2008 р.н. та зареєструвалась за іншою адресою: АДРЕСА_3 , про що не повідомила батька дитини ОСОБА_10 та державного виконавця ОСОБА_16 , що є порушенням ч.5 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої боржник зобов`язаний письмово повідомляти державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження.
Виконавче провадження закінчено 1 серпня 2013 року, у зв`язку із неможливістю виконання рішення суду без участі боржника ОСОБА_14 (з 16.11.2013 року - ОСОБА_8 ), на підставі п.11 ч.1 ст.49, ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_8 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнала. При цьому в процесі розгляду провадження під час допиту у якості обвинуваченої пояснила, що дитина відмовлялась йти до батька, однак вона її відводила до нього. Останні чотири роки батько за дитиною не приїжджає та не телефонує, про дитину не згадує, не вітає з днем народження. Не було ні дзвінків, не приїжджав. Останній раз, коли батько приїжджав, вона виводила дитину, яка сказала йому, що вона не хоче.
У подальшому, обвинувачена ОСОБА_8 на підставі ст.63 Конституції України давати показання усно та відповідати на запитання сторін кримінального провадження відмовилась.
Разом з тим, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_14 (з 16.11.2013 - ОСОБА_8 ), всупереч встановленим вимогам судового рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року, яке набрало законної чинності 10.12.2012, маючи реальну можливість його виконання, без поважних причин, у встановлені судовим рішенням дні та часи, 12.07.2013 відмовилась надати ОСОБА_10 дитину ОСОБА_11 , 2008 року народження для спільного відпочинку протягом двох тижнів у літній період з 12.07.2013 по 25.07.2013, та 13.07.2013, 17.07.2013, 24.07.2013 за участі державного виконавця, відмовилась надати ОСОБА_10 дитину ОСОБА_11 , 2008 року народження, для систематичних побачень, при цьому відмовилась виконувати вимоги судового рішення та ухилилась від його виконання, чим перешкоджає законному праву ОСОБА_10 як батьку брати участь у вихованні дитини, що суперечить вимогам ст.157 Сімейного Кодексу України та рішенню суду, а також порушує і право дитини на її спілкування з батьком.
Встановлені судом обставини і вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які узгоджуються між собою та з письмовими доказами у кримінальному провадженні, зокрема:
виконавчим листом №0813/1024/2012, виданим 11 січня 2013 року;
заявою ОСОБА_10 від 11.01.2013 до ВДВС Куйбишевського РУЮ, яка зареєстрована відділом 14.01.2013, про прийняття до виконання вищезазначеного виконавчого листа №0813/1024/2012;
постановою про відкриття виконавчого провадження від 15 січня 2013 року, яка винесена державним виконавцем ВДВС Куйбишевського РУЮ ОСОБА_16 ;
письмовою заявою потерпілого ОСОБА_10 від 26 червня 2013 року до ВДВС Куйбишевського РУЮ Запорізької області;
довідкою ДНЗ ясла-садок «Тополька» Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області вих№01/13-08 від 12.03.2014;
характеристикою ДНЗ ясла садок «Тополька» на вихованку ОСОБА_11 ; актом державного виконавця ОСОБА_16 від 10 липня 2013 року;
актом державного виконавця ОСОБА_16 від 10 липня 2013 року;
письмовими поясненнями ОСОБА_14 (з 16.11.2013 - ОСОБА_8 ) від 11 липня 2013 року;
письмовою відповіддю Голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 12.07.2013 №79-М-048-2;
актом державного виконавця ОСОБА_16 від 12 липня 2013 року;
постановою державного виконавця ОСОБА_16 від 12 липня 2013 року про накладення штрафу на боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_14 ; письмовою заявою ОСОБА_14 від 12 липня 2013 року;
письмовою заявою потерпілого ОСОБА_10 від 13 липня 2013 року;
постановою державного виконавця ОСОБА_16 від 15 липня 2013 року про накладення штрафу на боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_14 ;
письмовими запереченнями на заяву ОСОБА_14 про оскарження дій державного виконавця від 01.08.2013 вих. №4030\03-48, складеними державним виконавцем ОСОБА_16 ;
висновком психолога Центру кризисної психології (м. Маріуполь) ОСОБА_15 ; довідкою, виданою психологом ОСОБА_15 ; актом державного виконавця ОСОБА_16 від 24 липня 2013 року;
поданням державного виконавця ОСОБА_16 від 24.07.2013 до Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про відкриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_14 за ч.1 ст.382 КК України;
письмовою заявою ОСОБА_10 від 27.07.2013 до ВДВС Куйбишевського РУЮ;
письмовою заявою ОСОБА_10 від 29.07.2013 до ВДВС Куйбишевського РУЮ;
письмовою заявою ОСОБА_10 від 31.07.2013 до ВДВС Куйбишевського РУЮ;
постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.08.2013, винесеною державним виконавцем ОСОБА_16 та затвердженою начальником відділу;
копією форми-1 на громадянку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
копією заяви ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про зняття з реєстраційного обліку від 31.07.2013;
копією витягу з інформації про відомості про зняття з реєстрації у відповідній адміністративно-територіальній одиниці; відповіддю виконавчого комітету Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області від 31.12.2013;
письмовою відповіддю Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління в Донецькій області від 16.09.2016 №23-6385/4;
висновком судово-психологічною експертизи від 29.12.2015.
Перелічені докази узгоджуються не тільки між собою, а також із показами самої обвинуваченої про фактичні обставини події.
Доводи викладені в апеляційних скаргах правильність висновків суду не спростовують. В деякій мірі вони дублюють ті доводи, які надавалися стороною захисту підчас розгляду провадження в суді першої інстанції.
Так на підтвердження невинуватості обвинуваченої ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.382 КК України, стороною захисту було надано ряд доказів, які на рівні з іншими доказами були дослідженні в судовому засіданні і їм було надана відповідна оцінка з якою погоджується колегія суддів.
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_9 про визнання ряду доказів недопустимими та неналежними, суд обґрунтовано залишив без задоволення і навів підстави цього рішення, які колегія суддів вважає правильними.
Доводи адвоката про те, що суд дав неоднозначну оцінку акту державного виконавця від 10.07.2017, спочатку зазначивши, що він підтверджує вину ОСОБА_8 , а потім зазначив що ні, частково заслуговують на увагу, але не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки фактично ОСОБА_8 судом визнана винною за епізодами вчиненими 12.07.2013, 17.07.2013, 24.07.2013, за іншими ж епізодами її вину було не доведено, або ж був відсутній склад чи події кримінального правопорушення. Відомості, що містилися в зазначеному акті так само як і у письмовому зверненні обвинуваченої до директора школи від 27.11.2015 (на що також акцентує увагу захисник в апеляційній скарзі) оцінені судом в сукупності з іншими доказами, в контексті поведінки ОСОБА_8 , яка вказувала про її не бажання надавати дитину батьку, тобто як на опосередковані докази, а не ті, що прямо вказують на її вину за конкретним епізодом. Суд не визнавав ОСОБА_8 винною за епізодами від 31.07.2013 і 07.08.2013 тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є надуманими.
Доводи захисника в апеляційній скарзі щодо неправильної оцінки судом показів свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , колегія суддів вважає необґрунтованими, адже вони дійсно носили суперечливий характер, і їм була дана оцінка у сукупності з іншими доказами у провадженні. Покази цих свідків визнані суперечливими саме в частині проведення бесіди з дитиною за участю матері і бабусі (або за їх відсутності), однак щодо інших фактичних обставин вони були взяті судом до уваги.
Вказівка захисника про те, що резолютивна частина вироку точно не відображає суть вироку, не може бути підставою для скасування вироку, адже ті епізоди, які суд визнав доведеними містилися у пред`явленому їй обвинуваченні, і мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
Твердження захисника про те, що суд вийшов за рамки обвинувачення, свого підтвердження не знайшли, доводи про те, що вирок написаний поспіхом та неохайно, на переконання колегії суддів, є надуманими.
Думка захисника, щодо недоведеності часу, місця і способу вчинення злочину фактично є його припущенням, ця думка спростовується висновками у вироку, які судом належним чином аргументовані і обґрунтовані.
Доводи апелянтів про, те що дитина сама відмовлялася від зустрічі з батьком та не бажала їхати з ним на відпочинок, не свідчать про відсутність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_8 , тим більше, що встановити причину цієї відмови і чи дійсно вона мале місце, на підставі доказів наданих сторонами не було можливо.
Доводи обвинуваченої про те, що судом було допущено процесуальне порушення при оголошенні вироку, колегія суддів вважає надуманими, адже згідно матеріалів провадження вирок проголошувався за участі сторін. Той факт, що обвинувачена не була присутня підчас проголошення повного тексту вироку, не свідчить про порушення її прав, з огляду на той факт що її участь на вказаній процедурі не є обов`язковою, про час і проголошення вироку вона була обізнана, однак остання не скористалося своїм правом бути безпосередньо присутньою підчас проголошення вироку.
Доводи про те, що суд заборонив обвинуваченій підчас судового розгляду користуватися письмовими нотатками свого підтвердження не знайшли.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_26 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, тобто в умисному невиконанні рішення суду що набрало законної сили
Покарання ОСОБА_26 було призначено із дотриманням положень ст.65 КК України.
Рішення про стягнення судових витрат і розмір цих витрат також є обґрунтованим.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 (зі змінами) та в її інтересах адвоката ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року стосовно ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
