ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2017
Справа №910/4404/17
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий інститут селекцій (ВНІС)"
до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"
про стягнення 112 852,05 грн.
Представники сторін:
від позивача: Українська О.І. - представник за довіреністю № 03/08-61 від 03.08.2016 р.;
від відповідача: Васюк М.М. - представник за довіреністю № б/н від 25.01.2017 р.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий інститут селекцій (ВНІС)" до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" про стягнення 112 852,05 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.05.2014 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №К14051 відповідно до умов якого позивач зобов'язаний передати у власність відповідача товар (насіння кукурудзи), а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити товар.
Зобов'язання з договором позивач виконав в повному обсязі.
Проте, відповідач не сплатив вартість товару.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за товар в розмірі 40 000,00 грн., штрафні санкції в розмірі 72 852,05 грн. з яких: 4 000,00 грн. - штраф, 37 749,04 грн. - пеня, 2 755,07 - 3% річних та 28 347,94 грн. - інфляційні.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.04.2017 р.
В судове засідання 11.04.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.03.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, 10.04.2017 р. до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2017 року розгляд справи відкладено на 23.05.2017 року.
23.05.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву та документи по справі.
В судовому засіданні 23.05.2017 року представник позивача надав суду оригінал видаткової накладної та довіреності для огляду.
Суд та представники відповідача оглянули надані представником позивача оригінали документів.
В судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2017 року.
В судовому засіданні 06.06.2017 року представник позивача надав суду додаткові документи по справі та пояснення на відзив на позовну заяву.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
14.05.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий інститут селекцій (ВНІС)" (постачальник) та науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (покупець) укладено договір поставки №К14051.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п.3.1 договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити цей товар.
Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.10.1 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 10.1 договору та діє до 30 грудня 2014 року (п.10.2 договору).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.10.4 договору).
Згідно з п.3.1 договору, товаром, що підлягає поставці за договором є насіння.
Найменування, ціна, одиниці виміру, загальна кількість, асортимент, номенклатура, тара (пакування), супроводжувальні документа та якісні показники товару визначаються специфікаціями, що є додатками до договору (п.3.2 договору).
Ціна товару вказується в специфікації (п.7.1 договору).
Відповідно до специфікації №1 на насіння (додаток №1 до договору поставки) від 14.05.2015 року визначено, що товаром є кукурудза, гідрид/сорт: гран 310, загальною кількістю 100, вартістю 40 000,00 грн. без ПДВ.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що поставка передбаченого товару здійснюється постачальником на умовах EWX згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 2010 року) - «Інкотермс-2010», за адресою: Україна, Київська обл., м. Васильків.
Згідно з п.5.2 договору строк поставки товару становить 10 календарних днів з моменту укладення сторонами відповідної специфікації.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 40 000,00 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №172 від 15.05.2014 року.
Товар зі сторони відповідача отриманий ОСОБА_3 на підставі довіреності ААД №267656 від 15.05.2014 року, яка дійсна до 24.05.2014 року.
Також, в матеріалах справи наявні копії рахунків на оплату №168 від 14.05.2014 року на суму 40 000,00 грн. та свідоцтво на гібридне насіння №172/14 від 15.05.2014 року.
Відповідно до п.7.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 7.7 договору передбачено, що оплата за партію товару, яка підлягає поставці відповідно до укладеної сторонами специфікації здійснюється наступним чином: 100% вартості партії товару, сплачується покупцем в якості попередньої оплати на підставі укладеної між сторонами специфікації протягом 7 календарних днів з дати пред'явлення постачальником письмової вимог, але не пізніше 30 жовтня 2014 року.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №К14051 від 14.05.2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 40 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 4 000,00 грн. та пені в розмірі 37 749,04 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.8.5 договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом більше, ніж 10 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п.8.7 договору).
У відзиві відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог щодо штрафу та пені за договором поставки, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Згідно з п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №9/3 від 15.02.2017 року надійшла до суду 20.03.2017 року (дата поштового штемпеля на конверті - 17.03.2017 року).
Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 17.03.2017 року, тому вимоги щодо нарахування пені за період з листопад 2014 року по лютий 2017 року в розмірі 37 749,04 та штрафу в розмірі 4 000,00 грн. не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.
У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 28 347,94 грн. за період з 01.11.2014 року по 31.01.2017 року та три проценти річних в розмірі 2 755,07 грн. за період з 01.11.2014 року по 15.02.2017 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 28 347,94 грн. за період з 01.11.2014 року по 31.01.2017 року та 3% річних в розмірі 2 755,07 грн. за період з 01.11.2014 року по 15.02.2017 року наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (01023, м. Київ, вул. Л.Первомайського, будинок 11, код ЄДРПОУ 31306940) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий інститут селекцій (ВНІС)" (03022, м. Київ, вулиця Васильківська, будинок 30, код ЄДРПОУ 30723936) основний борг в розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 28 347 (двадцять вісім тисяч триста сорок сім) грн. 94 коп., три проценти річних в розмірі 2 755 (дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 07 коп. та судовий збір в розмірі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 45 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 21.06.2017 року.
Суддя С.М. Мудрий
