Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" серпня 2022 р. Справа№ 910/4404/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Демидової А.М.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження №55345519
у справі № 910/4404/17 (суддя: Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий інститут селекцій (ВНІС)"
до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"
про стягнення 112 852,05 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий інститут селекцій (ВНІС)" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" про стягнення 112 852,05 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/4404/17 позов задоволено частково. Стягнуто з НВ ТОВ "Агро-Інтер" на користь ТОВ "Всеукраїнський науковий інститут селекцій (ВНІС)" основний борг в розмірі 40 000, 00 грн, індекс інфляції в розмірі 28 347, 94 грн, три проценти річних в розмірі 2 755, 07 грн та судовий збір в розмірі 1 066, 45 грн. В іншій частині позову відмовлено.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/4404/17, яке набрало законної сили 04.07.2017, 26.07.2017 був виданий наказ про примусове виконання рішення.
До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця.
Ухвалою Господарського суду Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/4404/17 відмовлено НВ ТОВ "Агро-Інтер" у задоволенні скарги на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)у рамках виконавчого провадження №55345519.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що постановою державного виконавця від 04.07.2019 наказ Господарського суду міста Києва № 910/4404/17 від 26.07.2017 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а стаття 9 вказаного закону не передбачає виключення скаржника з Єдиного реєстру боржників на цій підставі, тому скарга відповідача на бездіяльність державного виконавця у рамках виконавчого провадження №55345519 задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, НВ ТОВ "Агро-Інтер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від від 31.01.2022 у справі № 910/4404/17 та прийняти нову постанову, якою скаргу НВ ТОВ "Агро-Інтер" задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема скаржник зазначає, що арешт майна боржника та включення до Єдиного реєстру боржників є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Зауважує, що закінчення та повернення виконавчих документів із різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Посилаючись на норми чинного законодавства, вказує на те, що на момент виникнення спірних правовідносин Печерський ДВС повинен зняти арешт з майна і коштів боржника та виключити запис з Єдиного реєстру боржників.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022, апеляційна скарга у справі № 910/4404/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Демидова А.М., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 910/4404/17 апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом подання до суду підтверджуючих доказів, які свідчили б про отримання ним повного тексту оскаржуваної ухвали 09.02.2022 та доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу в сумі 2481, 00 грн,
19.05.2022 до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача на виконання вимог ухвали від 21.02.2022 надійшла заява про усунення недоліків до якого останній додає докази сплати судового збору та докази отримання повного тексту ухвали 09.02.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 поновлено Науково-виробничому товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/4404/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/4404/17; розгляд апеляційної скарги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/4404/17 призначено на 11.07.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
В судове засідання 11.07.2022 з`явився уповноважений представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, однак у суду відсутні докази його належного повідомлення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, а також з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, беручи до уваги неявку представника позивача та відсутність доказів його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, дійшла висновку про необхідність відкласти розгляд справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 розгляд апеляційної скарги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/4404/17 відкладено на 08.08.2022.
08.08.2022 від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", а ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження №55345519 у справі № 910/4404/17 - залишити без змін.
Однак, вказані заперечення на апеляційну скаргу на підставі ч.2 ст.118, ч. 2 ст. 207 ГПК України залишено колегією суддів без розгляду, як такі що були подані поза межами встановлених судом процесуальних строків без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку. При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні відстеження поштових відправлень із офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», згідно яких позивачем отримано судову кореспонденцію з ухвалою суду апеляційної інстанції - 20.07.2022. Відтак, розгляд апеляційної скарги у даній справі здійснюється за наявними матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2022 просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким скаргу НВ ТОВ «Агро-Інтер» задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представник Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження №55345519 в судове засідання 08.08.2022 не з`явився. Про час та місце судового розгляду учасники справи повідомлялись через систему «Електронний суд».
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження №55345519, який повідомленний про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
За змістом п. 28 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2017 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боголей І.Ю. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №55345519, про накладення арешту на кошти боржника та про приєднання даного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №54840576.
04.07.2019 в рамках виконавчого провадження №55345519 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боголей І.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначає, що оскільки державним виконавцем 04.07.2019 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, то відомості про нього як боржника мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.
Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.
Таким чином, під час розгляду скарг на дії/бездіяльність державного виконавця, судам необхідно, серед іншого, перевіряти законність вчинення/невчинення останнім відповідних дій, тобто досліджувати діяльність державного виконавця на предмет її відповідності положенням законодавства.
Відповідно до частини 7 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.
Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" встановлений вичерпний перелік підстав, за якими відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.
Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Враховуючи положення пункту 2 частини 1 та частини 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Зазначені висновки відповідають судовій практиці Верховного Суду (постанова від 12.08.2020 у справі № 569/17603/18, від 15.09.2021 у справі № 323/642/20).
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 04.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У відповідності до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, оскільки постановою державного виконавця від 04.07.2019 наказ Господарського суду міста Києва № 910/4404/17 від 26.07.2017 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а стаття 9 вказаного закону не передбачає виключення скаржника з Єдиного реєстру боржників на цій підставі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що скарга відповідача на бездіяльність державного виконавцяу рамках виконавчого провадження №55345519 задоволенню не підлягає.
Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справи є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, на які посилається скаржник, було зроблено в наслідок перегляду в касаційному порядку судових рішень, прийнятих за результатом розгляду позовних заяв до органів Державної виконавчої служби як суб`єкта владних повноважень у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку, а у даній справі заявник звернувся до суду зі скаргою в порядку, визначеному статтею 339 ГПК України, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин у даній справі та у справах № № 825/7269/15, 817/928/17, 823/359/18, 826/14603/17.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права - не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 31.01.2022, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 234, 343 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 255, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження №55345519 у справі № 910/4404/17 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження №55345519 у справі № 910/4404/17 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом ухвали в суді апеляційної інстанції, покласти на Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер".
4. Справу № 910/4404/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.08.2022.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.М. Демидова
