ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону
та зупинення провадження у справі
08 червня 2017 року
справа № П/811/250/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року по справі № П/811/250/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди, -
ВСТАНОВИВ:
20 лютого 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - відповідач), з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та стягнути з відповідача недоплачену суддівську винагороду в сумі 16 000 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не здійснення нарахування судді Ленінського районного суду м. Кіровограда Мягкому Олексію Вікторовичу суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 26241445) недоплачену суддівську винагороду за січень 2017 року в сумі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.).
Постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за січень 2017 року в сумі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.) допущено до негайного виконання.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір суддівської винагороди регулюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про Конституційний Суд України», а тому оскільки правове регулювання розміру суддівської винагороди у відповідності до вказаних законів змінено не було, то нарахування суддівської винагороди мало б здійснюватися саме у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, з огляду на що нарахування суддівської винагороди з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774 від 06.12.2016 року є помилковим, оскільки виплати суддівської винагороди має здійснюватися лише у передбаченому спеціальним законом порядку, тому як є невід'ємним елементом гарантій незалежності суддів.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області не погодилося з рішенням суду першої інстанції та подало на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що нарахування та виплата суддівської винагороди не може ставитися в залежність лише від норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, а тому при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивачу, відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
08 червня 2017 року в ході апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції від представника відповідача надійшло клопотання про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення подання до Конституційного суду України щодо конституційності в частині гарантій незалежності судової влади окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1744-VII, а саме:
пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1744-VII, яким встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень в частині, що стосується обрахування розміру суддівської винагороди суддів, які не проходили кваліфікаційне оцінювання, посадовий оклад яких регулюється ч. 4 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»(у редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VІІ).
Також представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з вищенаведеними обставинами.
Розглянувши вказані клопотання, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) відзначив, що гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453-VIП в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Таким чином, на конституційному рівні законодавцем закріплено фінансове забезпечення судді в розмірі суддівської винагороди, яка визначається відповідним законом про судоустрій, при цьому матеріальне забезпечення судді є невід'ємною частиною гарантій незалежності суддівської влади.
02 червня 2016 року прийнято Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ (далі за текстом - Закон № 1402-VІІІ), відповідно до ч. 3 ст. 135 якого базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, абзацом першим п. 22 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VІІІ визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто Законом №1402-VІІІ) мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
При цьому, пунктом 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VШ передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № № 41-45, ст. 529; 2015 р., № № 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Пунктом 8 частини 5 статті 48 Закону № 1402-VШ визначено, що незалежність суддів зокрема, забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Частиною 7 вказаної статті визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VШ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Закону № 2453-VIІ суддівська винагорода регулюється цим законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі за текстом - Закон № 2453-VI), (на яку відсилає пункт 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VШ в частині визначення розміру суддівської винагороди), посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 3200 гривень.
В той же час, пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" (надалі за текстом - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлює, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600,00 грн.
При цьому в ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, на яку відсилає пункт 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VШ в частині визначення розміру суддівської винагороди, будь-які зміни щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не вносилися.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
Дослідивши зміст позовної заяви, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1744-VII, а саме пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1744-VII, яким встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень в частині, що стосується обрахування розміру суддівської винагороди суддів, які не проходили кваліфікаційне оцінювання, посадовий оклад яких регулюється ч. 4 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»(у редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VІІ) наведеним положенням Конституції України , а саме ст. 22 та ст. 130 Конституції України та, відповідно, з метою з'ясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1744-VI Конституції України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.
Враховуючи викладене, з метою дотримання процесуальних прав учасників процесу, строків розгляду апеляційної скарги, а також, всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у справі № П/811/250/17 до вирішення даного питання Верховним Судом України.
Керуючись п. 5 ст. 9, ст. 156, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності в частині гарантій незалежності судової влади окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1744-VII, а саме:
пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1744-VII, яким встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень в частині, що стосується обрахування розміру суддівської винагороди суддів, які не проходили кваліфікаційне оцінювання, посадовий оклад яких регулюється ч. 4 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»(у редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VІІ).
Зупинити апеляційне провадження у справі № П/811/250/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди, до вирішення даного питання Верховним Судом України.
Копії ухвали направити особам, які беруть участь у справі, та Верховному Суду України (разом з копіями позовної заяви та судового рішення).
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : С.М. Іванов
Судді: О.М. Панченко
В.Є Чередниченко
