ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
26.05.17 Справа № 7/61-9/80
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Дубник О.П.
Юрченка Я.О.
розглянувши апеляційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України за № 10/2/3-280 вих-17 від 04.05.2017 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2016 року
у справі № 7/61-9/80
за позовом: Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", м. Івано-Франківськ
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія", м. Івано-Франківськ
за участю третіх осіб на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Міністерства економіки України, Київ
2. ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ
3. ОСОБА_3, м. Івано-Франківськ
4. ОСОБА_4, м. Івано-Франківськ
5. ОСОБА_5, м. Івано-Франківськ
6. Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Івано-Франківськ
7. Кабінету Міністрів України, м. Київ
8. Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ
за участю третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславбудкомплект", м. Івано-Франківськ
2. Приватного підприємства "Люкс-Буд", м. Івано-Франківськ
3. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний Банк України", м. Київ
за участю Військової прокуратури Західного регіону України, м. Львів
про визнання недійсним договору міни та повернення майна.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2016 року у справі № 7/61-9/80 (суддя Неверовська Л.М.) у позові Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія", за участю третіх осіб на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерства економіки України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, Кабінету Міністрів України, Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславбудкомплект", Приватного підприємства "Люкс-Буд", Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний Банк України", за участю військової прокуратури Західного регіону України про визнання недійсним договору міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців і членів їх сімей від 24.09.2004 року та повернення майна, отриманого за договором міни - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду заступник військового прокурора Західного регіону України подав апеляційну скаргу за № 10/2/3-24/вих-17 від 04.04.2017 року (вх. № 01-05/1828/17 від 18.04.2017 року), яку ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 року було повернуто скаржнику на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Пізніше, 05.05.2017 року, скаржник (заступник військового прокурора Західного регіону України) вдруге подав апеляційну скаргу за № 10/2/3-280 вих-17 від 04.05.2017 року на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2016 року у справі № 7/61-9/80.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заступником прокурора одночасно заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги у даній справі.
Подане клопотання скаржник обґрунтовує наступним.
01.03.2017 року Міністерством оборони України подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2016 року у справі № 7/61-9/80.
16.03.2017 року ухвалою апеляційного господарського суду відмовлено Міністерству оборони України у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Пізніше, 04.04.2017 року заступником військового прокурора Західного регіону України подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2016 року у даній справі.
Однак, 21.04.2017 року ухвалою суду апеляційної інстанції вказану апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України через не долучення доказів її надсилання іншій стороні та третім особам, а саме ТОВ "Станіславська торгова компанія", ОСОБА_5, Івано-Франківській КЕЧ району.
Окрім цього, 03.04.2017 року прокуратурою регіону отримано лист Західного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України № 129 щодо апеляційного оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2016 року.
Також скаржник зазначає, що строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причини, оскільки прокуратурою не оскаржувалось рішення суду першої інстанції внаслідок подання апеляційної скарги Міністерством оборони України в інтересах якого діє прокурор.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, виходячи зі змісту ст. ст. 33, 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Зокрема, причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого особа має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було проголошено в судовому засіданні 29.11.2016 року в присутності, зокрема, скаржника - від військової прокуратури Західного регіону України - ОСОБА_6 (заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України).
Повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції надіслано 14.12.2016 року учасникам судового процесу в 15 (п'ятнадцяти) примірниках, що підтверджується відміткою суду першої інстанції проставленою на звороті останнього аркушу рішення суду від 29.11.2016 року.
Також в матеріалах справи міститься заява прокурора ВПІФГ б/н і дати (вх. № 18332/16 від 15.12.2016 року), в якій останній просив видати копію рішення у справі за позовом Міністерства оборони України про визнання недійсним договору міни, із відміткою про ознайомлення прокурором 15.12.2016 року.
При цьому, апеляційну скаргу надіслано до місцевого господарського суду 05.05.2017 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском встановленого процесуального строку.
За таких обставин, враховуючи встановлений процесуальним законом строк для апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що скаржником не надано суду належних доказів того, що він з поважних причин не мав можливості оскаржити рішення місцевого господарського суду (знаючи про його існування з 29.11.2016 року) у передбачені процесуальні строки.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.
Відтак, в даному випадку Львівський апеляційний господарський суд не вбачає обставин і вони скаржником не доведені, які б перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну. При цьому обставини, на які скаржник посилається у клопотанні не є тими непереборними обставинами з якими законодавець пов'язує можливість поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у даному випадку, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає.
Таким чином заявлене клопотання заступника військового прокурора Західного регіону України про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню, а дана апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, керуючись ст. 53, 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В :
1. Клопотання заступника військового прокурора Західного регіону України про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2016 року відхилити.
2. Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України за № 10/2/3-280 вих-17 від 04.05.2017 року та додані до неї матеріали всього на 15 арк. повернути скаржнику.
Головуючий-суддя Скрипчук О.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Юрченко Я.О.
