У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
Закропивного О.В., ШтеликС.П.,
розглянувши в судовому засіданні справуза позовом Коломийсько-Чернівецької Єпархії Української греко-католицької церкви до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Слобідська сільська рада Коломийського району Івано-Франківської області, про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, визнання права власності на майно, скасування державної реєстрації права власності за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2015 року Коломийсько-Чернівецька Єпархія Української греко-католицької церкви звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, який за життя придбав земельні ділянки площею 0,2963 га, 0,6178 га, 0,1587 га та 0,1047 га в АДРЕСА_1. Зазначені земельні ділянки були придбані ним не особисто, а за грошові кошти Коломийсько-Чернівецької єпархії, отримані від благодійних організацій та фізичних осіб, однак покупцем у договорах купівлі-продажу зазначений ОСОБА_7, який отримав на своє ім'я й державні акти на право власності на земельні ділянки.
Ураховуючи викладене, позивач на підставі ст. 235 ЦК України просив суд: визнати недійсними договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок та державні акти на право власності на земельні ділянки; покупцем за договорами купівлі-продажу визнати Коломийсько-Чернівецьку Єпархію Української греко-католицької церкви та визнати за нею право власності на земельні ділянки; скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_7
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року, позов Коломийсько-Чернівецької Єпархії Української греко-католицької церкви задоволено.
Визнано недійсними: договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2963 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, від 29 грудня 2006 року у частині, що стосується покупця; договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6178 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, від 29 грудня 2006 року в частині, що стосується покупця; договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1587 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, від 5 березня 2007 року в частині, що стосується покупця; договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1047 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, від 15 липня 2009 року в частині, що стосується покупця; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2963 га від 19 лютого 2007 року; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,6178 га від 19 лютого 2007 року; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1587 га від 15 травня 2007 року; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1047 га від 16 листопада 2009 року.
Визнано Коломийсько-Чернівецьку єпархію Української греко-католицької церкви покупцем за договорами купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,2963 га, 0,6178 га, 0,1587 га та 0,1047 га, що знаходяться в АДРЕСА_1.
Визнано за Коломийсько-Чернівецькою єпархією Української греко-католицької церкви право власності на земельні ділянки площею 0,2963 га, 0,6178 га, 0,1587 га, 0,1047 га, що знаходяться в АДРЕСА_1.
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1047 га, 0,1587 га, 0,6178 га, 0,2963 га, що знаходяться в АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, провадження у справі закрити.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову Коломийсько-Чернівецької Єпархії Української греко-католицької церкви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок в частині покупця є удаваними, оскільки земельні ділянки були придбані за кошти та для потреб Коломийсько-Чернівецької єпархії, однак оформлені на ОСОБА_7, як на фізичну особу. При цьому суд вказав, що позивачем не пропущено строк позовної давності.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що позов, пред'явлений Коломийсько-Чернівецькою Єпархією Української греко-католицької церкви, не являється тотожним з позовом Єпархії в іншій справі, оскільки склад учасників цивільного процесу в цих справах не співпадає, до участі у даній справі притягнуто продавців спірнихземельних ділянок та сільську раду,тому правових підстав для закриття провадження у справі немає.
Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 грудня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 0,2963 га та 0,6178 га, що знаходяться в АДРЕСА_1;19 лютого 2007 року ОСОБА_7 видано державні акти на право приватної власності на зазначеніземельні ділянки.
5 березня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1587 га, що знаходиться в АДРЕСА_1; 15 травня 2007 року ОСОБА_7 видано державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку.
15 липня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1047 га, що знаходиться в АДРЕСА_1; 15 листопада 2009 року ОСОБА_7 видано державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після смерті якоговідкрилась спадщина за законом і спадкоємцем є брат померлого - ОСОБА_3
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Так, рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2014 року позовні вимоги Коломийсько-Чернівецької Єпархії Української греко-католицької церкви до ОСОБА_3 (цивільна справа № 346/7550/13-ц) задоволено.
Визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 0,2963 га, 0,6178 га, 0,1587 га, 0,1047 га, що знаходяться в АДРЕСА_1, у частині, що стосується покупця, та державні акти на право власності на ці земельні ділянки.
Визнано Коломийсько-Чернівецьку єпархію покупцем за цими договорами купівлі-продажу земельних ділянок та визнано за нею право власності на земельні ділянки площею 0,2963 га, 0,6178 га, 0,1587 га, 0,1047 га.
Визнано грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» такими, що набуті ОСОБА_7 без достатньої правової підстави.
Визнано за Коломийсько-Чернівецькою єпархією право власності на грошові кошти у розмірі 24 935,74 євро, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1047 га, 0,1587 га, 0,6178 га, 0,2963 га, що знаходяться в АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2015 року, яке набрало законної сили, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2014 року в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_7, визнання Коломийсько-Чернівецької єпархії покупцем за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, визнання за Коломийсько-Чернівецькою єпархією права власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_7 на земельні ділянки скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. У решті - рішення суду залишено без змін.
Отже, у цивільній справі № 346/7550/13-ц та у даній цивільній справі сторонами є: позивач - Коломийсько-Чернівецька Єпархія Української греко-католицької церкви, та відповідач - ОСОБА_3, а предмет позовних вимог у обох справах - недійсність тих самих договорів щодо тих самих земельних ділянок.
Проте суди зазначені вимоги закону та наявність вказаних судових рішень не врахували, не звернули уваги на тотожність предмета і підстави позову, що спір виник між тими самими сторонами - позивачем і відповідачем (ст. 30 ЦПК України), та не перевірили наявність підстав для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Разом з тим суди не врахували, що треті особи відносяться до осіб, які беруть участь в справі (ст. 26 ЦПК України), і не є сторонами у справі та не впливають на визначення тотожності позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Проте суди, визнавши недійсними в частині покупця договори купівлі-продажу земельних ділянок та зазначивши, що вони є удаваними правочинами, не встановили, які саме правочини сторони договорів мали намір вчинити, приховуючи їх укладенням спірних договорів, та які докази підтверджують такі обставини.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України судові рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим суди, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_7 купував земельні ділянки від імені та за грошові кошти позивача, не врахували, що матеріали справи не містять доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 57 - 59 ЦПК України, на підтвердження таких фактів.
Крім того, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ч. 1 ст. 91 ЦК України), однак позивачем не надано доказів щодо наявності будь-яких перешкод в оформленні оскаржуваних договорів купівлі-продажу на його користь.
У порушення вимог ст. ст. 212 -214, 303, 315 ЦПК України суди зазначених вимог закону не врахували, не встановили належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог,які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді : Б.І. Гулько
В.І.Журавель
О .В. Закропивний
С.П.Штелик
