ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2017 року Справа № 905/1076/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівБарицької Т.Л., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права"на рішення та на постановуГосподарського суду Донецької області від 18.10.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016у справі№ 905/1076/16Господарського судуДонецької областіза позовомОСОБА_4до1. Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права"; 2. Бахмутської міської радипровизнання недійсним рішення позачергових загальних зборів та скасування державної реєстрації змін до установчих документівза участю представників:
позивача: ОСОБА_5, дов. від 01.04.2015;
відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;
відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.10.2016 у справі №905/1076/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Харакоз К.С., судді - Бокова Ю.В., Говорун О.В.) позовні вимоги задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді - Будко Н.В., Малашкевич С.А.) рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2016 у справі №905/1076/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача-2 не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що Приватний вищий навчальний заклад "Донецький університет економіки та права", відповідно до п.1.2 статуту, створений шляхом перетворення Донецького Університету економіки та права (у формі ТОВ), перереєстрованого виконкомом Ворошиловської районної ради м. Донецька рішенням від 04.06.2003 №176/28 і є його правонаступником.
Відповідно до п.2.1 статуту, завданням (метою) діяльності Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" є: здійснення освітньої діяльності певного напрямку, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних кваліфікаційно-освітніх рівнів і відповідає стандартам вищої освіти та включає навчальний, науковий, методичний, культурний напрями роботи; Здійснення перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації кадрів; забезпечення умов для оволодіння системою знань про людину, природу і суспільство; формування соціально зрілої творчої особистості, виховання морально, психічно і фізично здорового покоління громадян; формування громадянської позиції, патріотизму, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за долю суспільства, держави і людства; забезпечення високих етичних норм, атмосфери доброзичливості й взаємної поваги; забезпечення умов ліцензування, угод з юридичними особами на підготовку фахівців з вищою освітою; здійснення підготовки наукових, і науково-педагогічних кадрів та їхньої атестації в акредитованих вищих навчальних закладах; вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників; перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів; просвітницька діяльність; здійснення довузівської підготовки.
Згідно пп. 3.1, 13.19 статуту, від 25.11.2005, зі змінами та доповненнями від 05.09.2013, учасниками закладу є :
- ОСОБА_6 із вкладом в статутний капітал 2,5%, що складає 2700,00грн,
- ОСОБА_4 із вкладом в статутний капітал 32,5%, що складає 35100,00грн,
- ОСОБА_7 із вкладом в статутний капітал 40%, що складає 43200,00грн,
- ОСОБА_8 із вкладом в статутний капітал 25%, що складає 27000,00грн.
Відповідно до пп. 3.1, 13.19 статуту від 25.11.2005, зі змінами та доповненнями від 30.06.2015 внесених рішенням власників від 08.04.2015, власником частки у розмірі 32,5%, що складає 35100,00грн, є Приватний вищий навчальний заклад "Донецький Університет економіки та права".
Вищим органом університету є загальні збори власників. Вони складаються з власників університету або призначених ними представників (п. 6.1 статуту відповідача-1). Пунктом 6.2 статуту відповідача-1 встановлено, що до виключної компетенції зборів власників належить, зокрема, прийняття рішення про відчуження майна університетом на суму, що складає 50 та більше відсотків майна університету.
Права та обов'язки ректора університету визначені розділом 8 статуту відповідача-1.
За рішенням власників до компетенції ректора може бути передано вирішення питань, віднесених до виключної компетенції власників (п. 8.2 статуту).
Ректор університету несе відповідальність перед власниками за виконання покладених на університет завдань, результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна, переданого університету у користування та володіння (п. 8.4 статуту).
Відчуження майна, яке закріплене за університетом, здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Одержані у результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції університету (п. 13.3 статуту).
08.04.2015 загальними зборами власників відповідача-1 (протокол №08/04) прийнято рішення:
- виключити ОСОБА_4 зі складу учасників ДонУЕП з внесенням відповідних змін до установчих документів ДонУЕП;
- виплатити ОСОБА_4 вартість частини майна ДонУЕП, що пропорційна його частці у статутному капіталі …;
- винести на розгляд загальних зборів ДонУЕП питання, не включеного заздалегідь до порядку денного: "Про внесення і затвердження змін до установчих документів та надання повноважень, щодо вчинення дій спрямованих на проведення їх держаної реєстрації";
- внести та затвердити зміни до статуту Приватного вищого навчального закладу "Донецький Університет економіки та права", в частині змін складу учасників ДонУЕП у зв'язку з виключенням ОСОБА_4 зі складу учасників ДонУЕП. Уповноважити ОСОБА_6 на вчинення дій, спрямованих на проведення державної реєстрації зміни до Статуту Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права".
Збори відбулись за участю власників, що у сукупності володіють 67,5% часток у статутному капіталі - ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 Рішення за всіма питаннями прийнятті 100 % голосів присутніх учасників.
За змістом протоколу №08/04 рішення вмотивовані діями, вчиненими позивачем в період виконання ним обов'язків ректора відповідача-1, а саме:
- виплатою собі та своїй дружині ОСОБА_11 заробітної плати у розмірі, який значно перевищує розмір, встановлений штатним розкладом в порушення умов контракту та вимог ст. 21 КЗпП;
- системне службове підроблення;
- Відчуження в порушення пп. 3.2.13, 13.3 статуту без згоди власників відповідача-1 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Донінфосервіс", одним із засновників якого була ОСОБА_11;
- організація викрадення бухгалтерської документації ДонУЕП та серверу із бухгалтерською інформацією ;
- відзив підпису з усіх установ банків, що обслуговували ДонУЕП без попередження та призначення іншого підписанта, що призвело до повного зупинення видаткових операцій, в тому числі до несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам ДонУЕП;
- проведення без згоди власників відповідача господарських операцій сумнівного характеру по закупівлі товарів та послуг в одних і тих же контрагентів, переведення зазначених коштів в готівку та їх привласнення;
Викладені обставини були кваліфіковані загальними зборами як порушення пп.3.2.13, 4.2, 6.2.13, 8.4, 13.3 статуту відповідача-1 та як кримінальні правопорушення за ознаками злочинів передбачених ст. 364-1, 365, 191, 366, 367, 212 КК України.
Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним та скасування рішення позачергових загальних зборів учасників відповідача-1 від 08.04.2015 та скасування державної реєстрації змін до установчих документів з підстав невідповідності рішення положенням ст. 2, 3, 12-16, 92 ЦК України, ст. 3, 15, 27, 32, 39 Закону України "Про вищу освіту".
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ЦК України, Законів України "Про вищу освіту", "Про господарські товариства" та дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, суди зазначили, що спірним рішенням від 08.04.2015 виключено позивача зі складу учасників за системні зловживання службовим становищем та спричинення шкоди університету перебуваючи на посаді в.о. ректора у період 2011 - 2014 роки, проте взаємозв'язок між зазначеними діями та наявністю у позивача статусу власника університету судами не встановлений, а, навпаки, обумовлений виключно наявністю в нього певних повноважень та можливостей саме як в.о. ректора закладу та відсутністю контролю за його діяльністю з боку інших власників.
Крім того, протягом тривалого часу відповідачем-1 не визначено розмір шкоди, яка, начебто, завдана позивачем, а також відсутні звернення до суду щодо повернення майна та коштів, які незаконно вибули з його власності. Відсутні результати розслідування діяльності позивача правоохоронними органами.
Таким чином, судами зроблено висновок, що приймаючі спірне рішення, власниками, фактично, застосовано захід відповідальності посадової особи шляхом позбавлення його корпоративних прав.
Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).
Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Пунктом 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13 роз'яснено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:
- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;
- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Згідно п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 та п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13, під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію");
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства");
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства");
- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства");
- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").
Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
При розгляді справи, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та не здійснили перевірку матеріалів справи, з подальшими висновками, на відповідність їх вище визначеним умовам щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним рішення від 08.04.2015.
Крім того, у рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника. Під час вирішення питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою (п. 4.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4).
Суди першої та апеляційної інстанції не надали належної уваги змісту спірного рішення від 08.04.2015, в якому є детальний опис в чому саме полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства; зазначено про те, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства, а тому при прийнятті вищенаведеного рішення, зборами учасників відповідача-1 було дотримано вимоги щодо змісту викладення обставин, за яких позивача було виключенню зі складу учасників зазначеної особи.
Водночас, при розгляді питання 1 порядку денного зборів від 08.04.2015 зазначено про подачу позивачем заяви про вихід зі складу учасників відповідача-1, яка датована 18.05.2012.
Частиною 1 ст. 148 ЦК України (в редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви від 18.05.2012) визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
В п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13 роз'яснено, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.
Судам попередніх інстанцій слід звернути увагу та надати відповідну правову оцінку тому, чи є вищезазначена обставина (заява позивача від 18.05.2012) однією з підстав для виключення позивача зі складу учасників відповідача-1 (протокол від 08.04.2015) або дані відомості вказані в рішенні лише як факт чи до відома, враховуючи, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід.
Натомість, суди попередніх інстанцій послались на те, що протоколом загальних зборів трудового колективу відповідача-1 від 12.03.2015 прийнято рішення про погодження виключення позивача зі складу засновників відповідача-1 на підставі відповідної заяви позивача від 18.05.2012 про вихід зі складу засновників, яка, станом на дату проведення зборів від 08.04.2015 втратила свою актуальність.
Втім, зазначені судами обставини не відповідають змісту протоколу загальних зборів трудового колективу відповідача-1 від 12.03.2015, оскільки вказане вище питання не було включено до порядку денного зборів та, відповідно, відсутні результати його розгляду.
Водночас слід звернути увагу, що рішення загальних зборів відповдіача-1, яке оформлене протоколом від 12.03.2015, не є предметом розгляду у даній справі.
Крім того, роблячи висновок, що відповідачем-1 не доведено в порядку ст. 32, 33 ГПК України наявність обставин, з якими ним пов'язано прийняття спірного рішення від 08.04.2015, суди не врахували всіх матеріалів справи в сукупності, надавши оцінку, при цьому, виключно доводам та посиланням позивача.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, господарські суди повинні перевірити фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника товариства, а також дослідити питання щодо дотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення відповідних загальних зборів.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження усіх наданих у матеріали справи доказів в сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення позову за наведених у позовній заяві підстав.
Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.
Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Донецький університет економіки та права" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі №905/1076/16 скасувати.
Справу №905/1076/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
Л.Б. ІВАНОВА
