АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/3713/16 Головуючий 1 інстанції: Оксененко В.А.
Справа № 643/18839/13-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.
Категорія: договірні
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2016 року
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :
головуючого судді - Пшенічної Л.В.
суддів колегії – ОСОБА_1, ОСОБА_2
за участю секретаря – Брулевича В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
в с т а н о в и л а :
ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру № 120 в літ. В-5 по вул. Тимурівців, 31 у м. Харкові.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено.
Звернено стягнення на предмет іпотеки: кв. №120, яка розташована у літ. В-5 будинку №31 по вул. Тимурівців у м.Харкові та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівли-продажу від 19.11.2009 р., посвідченого ПН ХМНО р. №5935, а в подальшому на підставі договору дарування від 16.06.2011 р., посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_7 № 1297 в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №20 від 26.12.2007 р. позичальника ОСОБА_4 у розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 гр. пені на користь ПАТ АБ «Укргазбанка».
Реалізацію предмета іпотеки - квартири №120, яка розташована у літ.В-5 будинку №31 по вул. Тимурівців у м. Харкові та яка на праві власності належить ОСОБА_3 провести шляхом надання ПАТ АБ «Укргазбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 322 000 гр., з наданням ПАТ АБ «Укргазбанк» всіх повноважень продавця, в тому числі, права отримання у нотаріуса дублікату Договору купівли-продажу від 19.11.2009 р., посвідченого ПН ХМНО р.№5935, договору дарування від 16.06.2011 р., посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_7 № 1297, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АК «Укргазбанк» судовий збір в розмірі 114,70 гр.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ АБ «Укргазбанк» у задоволені позову
В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що суд не звернув увагу на те, чи передбачена умовами іпотечного договору процедура звернення стягнення на кв. № 120 як складову частину будинку – предмета іпотеки.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлено, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що боржник за кредитним договором має непогашену заборгованість. Зобов’язання по кредитному договору забезпечені договором іпотеки, відповідно до якого є підстави про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У ст..23 вищенаведеного Закону зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Що стосується доводу відносно того, що спірна квартира не могла бути предметом іпотеки, то по-перше питання щодо визнання недійсним договору іпотеки в частині спірної квартири відповідачем не ставилося, а по-друге в іпотеку було передано будинок багатоквартирний будинок №31 літ.В-5, в якому знаходиться спірна квартира, яка на даний час належить відповідачу.
Матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції звернуто стягнення на окрему квартиру як на предмет іпотеки, в той час як предметом іпотеки за договором іпотеки від 9 червня 2008 року визначено будинок в цілому (який складається зі 123 квартир).
Судова колегія приходить до висновку, що спірна квартира співвідноситься з предметом іпотеки- житловим будинком.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 5 Закону « Про іпотеку», частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його при належностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
На момент укладання іпотечного договору банк та іпотекодавець не могли визначити окремі квартири в якості предмета договору, оскільки квартири не були виділені в натурі, не було оформлено майнові права на них. Тобто в іпотеку передавався весь житловий будинок ( включаючи усі 123 квартири, з яких він складався) та приналежності.
В договорі іпотеки предмет іпотеки був описаний, як житловий будинок літ. В – 5, м. Харків, вул.. Тимурівців, 31( в будинку розташовано 123 квартири), без деталізації та опису кожної окремої квартири.
Пізніше квартира № 120, що належить ОСОБА_3, стала самостійним об’єктом нерухомого майна, не змінивши при цьому статусу за договором іпотеки.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було визначено ринкову вартість спірної квартири про свідчить звіт від 11.12.2015 року суб’єкта оціночної діяльності.
В розумінні ст. 5 Закону України « Про іпотеку» на момент укладання договору іпотеки спірна квартира була складовою частиною предмета іпотеки, а після її виділення в натурі стала самостійним предметом іпотеки, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок та договором купівлі - продажу квартири.
Викладене свідчить про тотожність складової частини житлового будинку, що існувала до виділення квартири в натурі та спірної квартири № 120, як окремого об’єкту цивільних прав, оскільки співпадають адреси нерухомого майна, а саме: м. Харків, вул. Тимурівців, 31, літ. В- 5, площа квартири, що зазначена в технічному плані та в договорі купівлі – продажу, кількість квартир, що значаться в технічному паспорті та в договорі іпотеки.
Суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» та роз’яснень, які містяться у п. 42постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зі змінами від 07.02.2014 року, зазначив у рішенні всі необхідні складові, передбачені цією нормою, зокрема загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом проведення прилюдних торгів, початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка судом визначено відповідно до оцінки від 11.12.2015 року, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на час розгляду справи судом першої інстанції.
Стосовно доводу апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції до правовідносин строку позовної давності, то суд першої інстанції обґрунтував відсутність підстав для застосування строку до позовних вимог позивача, довід апеляційної скарги не спростовує висновки суду.
Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач довів свій позов.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді колегії
