643/18839/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2016 р.Московський райсуд м. Харкова в складі головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря- Башкевіч Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, 3 особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4,
встановив:
ПАТ «Укргазбанк» (далі Банк) 20.11.2013 р. звернувся до Московського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки- квартиру №120 в літ.В-5 по вул. Тимурівців, буд.31 в м.Харкові.
По справі ухвалені судові рішення, які Постановою Верховного Суду України від 16.09.2015 р. скасовані, справа направлена суду 1-ї інстанції на новий розгляд.
В ході нового судового розгляду позовні вимоги уточнені; представник позивача вказав в обґрунтування наступне.
26.12.2007 р. між „Укргазбанком” та ОСОБА_2 укладений Кредитний договір, відповідно до якого останній отримав від банку кредит в розмірі 2 644 000 доларів США, зі строком повернення до 25.12.2012 р., та сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі. З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов’язань перед ОСОБА_5 09.06.2008 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки за №16/08-Б. Відповідно до п.2.1.1 цього договору предметом іпотеки є багатоквартирний житловий будинок літ. В-5, розташований по вул. Тимурівців, 31, в м. Харкові, загальною площею 6422,9 м2, житловою площею 2285, 6 кв.м..Відомості про іпотеку 09.06.2008 р. нотаріусом внесені до Державного реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборона.
Рішенням Московського райсуду м.Харкова від 13.05.2008 р. за №2-1404/10 на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно стягнено 1664543, 02 гр. та 2630252,33 долара США.
11.09.2009 р. Московським судом ухвалено рішення, якім договір іпотеки, укладений 09.06.2008 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнаний недійсним, запис про іпотеку виключений з Державного реєстру іпотек. 04.04.2012 р. судовою колегією по цивільним справам апеляційного суду Харківської області судове рішення скасовано; в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «Укргазбанку» про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.
Як стало відомо, зазначена квартира, яка є предметом іпотеки, була відчужена, останнім власником є ОСОБА_1 на підставі договору купівли-продажу від 19.11.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО р.№5935, а потім- на підставі договору дарування від 16.06.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, внесеного до реєстру за №1297.
На теперішній час рішення суду не виконано, у ОСОБА_2,ОСОБА_3 існує заборгованість по кредитному договору на загальну суму 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 гр. ОСОБА_5 проведена оцінка вартості іпотечної квартири, яка є частковою предмету іпотеки, та висновком експерта ринкова вартість квартири визначена в 322 000 гр. З урахуванням розміру заборгованості Боржника, з посилкою на ст.525,575 ЦК України, ст.23 Закону України «Про іпотеку», на підставах Кредитного договору та договору іпотеки, просять звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, шляхом надання Публічному акціонерному товариству АБ «Укргазбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 322 000 гр., з наданням АБ «Укргазбанк» всіх повноважень продавця, в тому числі, права отримання у нотаріуса дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру.
Представник відповідача позов не визнав, вказав суду, що процедура звернення стягнення на
предмет іпотеки,визначена в Договорі іпотеки, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 не передбачає звернення стягнення на окрему частину будинку. Також позивачем не доведено, якім чином квартира №120 (яка є лише частиною предмета іпотеки) співвідноситься з вартістю предмета іпотеки. Крім того,26 квартир цього іпотечного житлового комплексу (тобто,будинку літ. В-5, що розташований по вул. Тимурівців, 31, в м. Харкові) продані в різний час та різну оціночну вартість за згодою ОСОБА_5, але, до Іпотечного договору зміні про вартість предмету іпотеки не внесені. Зазначені обставини не надають можливості застосувати статтю 23 ЗУ «Про іпотеку».
3 особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4 в судове засідання не з*явились, про день, час, місце слухання справи повідомлені належним чином і суд розглянув справу у їх відсутності, на підставі наданих доказів.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши надані письмові докази, приходить до наступного.
26.12.2007 р. між ПАТ „Укргазбанком” та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно якого ОСОБА_2 отримав від банку кредит в розмірі 2644000 доларів США, зі строком повернення до 25.12.2012 р., та сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі.
З метою забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов’язань перед ОСОБА_5 09.06.2008 р. між ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_2, ОСОБА_3 з іншого боку укладено договір іпотеки №16/08-Б.
Відповідно до п.2.1.1 цього договору предметом іпотеки виступив багатоквартирний житловий будинок літ В-5, розташований по вул. Тимурівців, 31, в м. Харкові, загальною площею 6422,9 м2, житловою площею 2285, 6 кв.м., що має 123 квартири.
Відомості про договір Іпотеки та заборону на нерухоме майно нотаріусом внесені до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна 09.06.2008 р., що підтверджується відповідним Витягом (т.1 арк.18-19)
Пунктом 3.2.8 укладеного кредитного договору передбачено, що «в разі невиконання Позичальником зобов*язань, передбачених цим договором відшкодування заборгованості здійснюється ОСОБА_5 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки».
Пунктом 3.1.6 Договору іпотеки визначено, що Іпотекодержатель/Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразового чи неодноразового прострочення Іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.
Це узгоджується з положеннями статті 33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Боржником ОСОБА_2 належним чином грошові зобов’язання перед ОСОБА_5 не виконані, про що свідчить рішення Московського райсуду м. Харкова від 13.05.2008 р. за №2-1404/10 про стягнення на користь ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 гр. в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору від 26.12.2007 р.
Рішення суду на цей час не виконано; відкрите виконавче провадження по примусовому стягненню заборгованості,що підтверджується Постановами Державній виконавчій служби України відділу примусового виконання рішень від 22.02.2012 р. та від11.11.2011 р.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» суд, при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки має право визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої в ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», або продажу предмету іпотеки з прилюдних торгах, що встановлено в ст. 41 ЗУ «Про іпотеку».
Такий шлях визначений сторонами розділом 6 Іпотечного договору та передбачає надання право продажу Іпотекодержателю предмету іпотеки.
Судом також приймається до уваги правила статті 23 Закону України «Про іпотеку», де передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі, в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотеки є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформацію про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов*язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 О.П. набув на підставі договору купівли-продажу від 19.11.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО р.№5935, а в потім- на підставі договору дарування від 16.06.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 №1297.
На час укладання угод зазначена квартира під забороною відчуження не перебувала, оскільки, відомості щодо цього з Державного реєстру іпотек булі виключені на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 р.
В подальшому, 04.04.2012 р. судовою колегією по цивільним справам апеляційного суду Харківської області рішення від 11.09.2009 р. скасовано; в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «Укргазбанку» про визнання договору іпотеки недійсним, виключення запису з реєстру іпотек- відмовлено.
Пунктами 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.
За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису.
Зазначена правова позиція висловлена у Постанові ВСУ у справі №6-1193цс15.
ОСОБА_1, до якого перейшло право власності на зазначену квартиру, набув статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов*язки за іпотечним договором, укладеним ОСОБА_5 з ОСОБА_2, ОСОБА_3, у тому обсязі, на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, оскільки, відчуження даної квартири здійснено без згоди Іпотекодержателя, ані на прилюдних торгах, ані під час ліквідаційної процедури.
Судом уважно досліджені заперечення представника відповідача, але, приведені в них обставини не дають підстави для відмові у заявлених позовних вимог, оскільки, ці доводи не ґрунтуються на законі.
По перше.
Строк дії основного договору (Кредитного договору від 26.12.2007 р.) не сплинув, заборгованість по кредиту не сплачена.
Вимога відповідачу ОСОБА_1 надіслана Стягувачем 06.08.2011 р., вих.№2231.
Висновком спеціаліста від 11.12.2015 р. ринкова вартість кв.№120, розташованої у літ.В-5 будинку №31 по вул. Тимурівців, в м.Харкові складає 322 000 гр.
Порівняльний аналіз суми заборгованості по кредитному договору від 26.12.2007 р. з вартістю не тільки предмету іпотеки, а її частки (вищевказаної квартири), свідчить про співмірність заявлених вимог з вартістю предмету іпотеки, якій належить зверненню в рахунок погашення боргу.
По друге. Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено поняття предмету іпотеки, якім «можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше невстановлено цим Законом.
Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.
Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.»
Як вбачається з Іпотечного договору, предметом іпотеки є жилий будинок літ.В-5, загальною площею 6422,9 кв.м., житловою площею 2856 кв.м. (в будинку розташовано 123 квартири), з єдиним реєстраційним номером 31 по вул. Тимурівців в м. Харкові, якій зареєстрований на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Але, під час виключення запису з Державного реєстру іпотек та зняття заборони з цього будинку на підставі судового рішення від 11.09.2009 р., власниками цієї будівлі були присвоєні квартирам окремі реєстраційні номери (у тому числі, спірної- номер 120).
Саме під цим номером відповідач набув право власності на спірну квартиру та здійснив державну реєстрацію за собою на неї, як на окремий об*єкт нерухомості.
Отже, фактично відбулось виділення частки предмету іпотеки в натурі і реєстрація права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Наведе дозволяє суду зробити висновок, що дія Іпотечного договору 16/08-Б від 09.06.2008 р. розповсюджується на спірну квартиру №120 як частку предмету іпотеки- багатоквартирного будинку №31 літ.В-5 по вул.Тимурівців в м.Харкові.
По далі. Судом встановлено та підтверджено сторонами, що частку предмету іпотеки, за згодою Іпотекодержателя, у вигляді 26 квартир виключено з-під іпотеки без зміни попередньої вартості предмета іпотеки.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З оглядом на загальні засади цивільного судочинства щодо змагальності сторін (ст.10 ЦПК України), законності та обґрунтованості рішення (ст.213 ЦПК України), в межах заявлених позовних вимог та виходячи з принципу презумпції правомірності правочину, суд не може визнати умови/ або Іпотечний договір недійсним з цієї підставі та відмовити у захисті права кредитора, тому, що суду не доведено, що звернення стягнення на спірну квартиру перебільшує суму заборгованості та що існують законні перешкоди для продажу частки предмету іпотеки для задоволення вимог Кредитора внаслідок зменшення обов*язків Іпотекодавців.
Не належить задоволення клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки, узнавши про порушення прав позивач, перериваючі позовну давність, звернувся за їх захистом своєчасно, про що свідчить рішення апеляційного суду України, дата звернення до суду з цим позовом, надсилання претензії відповідачу.
Керуючись ст.212-215,169,88 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», ст.525,526,546,575, 1054 ЦК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру №120, яка розташована у літ.В-5 будинку №31 по вул. Тимурівців, в м.Харкові та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на підставі договору купівли-продажу від 19.11.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО р.№5935, а в подальшому на підставі договору дарування від 16.06.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 №1297 в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №20 від 26.12.2007 р. позичальника ОСОБА_2 у розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 гр. пені на користь ПАТ «Укргазбанка».
Реалізацію предмета іпотеки- квартири №120, яка розташована у літ.В-5 будинку №31 по вул. Тимурівців, в м.Харкові та яка на праві власності належить ОСОБА_1 провести шляхом надання Публічному акціонерному товариству АБ «Укргазбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 322 000 гр., з наданням АБ «Укргазбанк» всіх повноважень продавця, в тому числі, права отримання у нотаріуса дублікату Договору купівли-продажу від 19.11.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО р.№5935, договору дарування від 16.06.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 №1297, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер) на користь ПАТ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АК «Укргазбанк» судовий збір в розмірі 114 гр.70 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів.
Текст судового рішення виготовлений 19.04.2016 р.
СУДДЯ: В.А. ОКСЕНЕНКО.
