Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 371/1252/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/1025/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 49 25.08.2016
УХВАЛА
Іменем України
25 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області ОСОБА_6 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 03.06.2016 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_2 , освіта вища, одруженого, раніше не судимого, -
визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинувачені за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України та виправдано.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, освіта вища, раніше не судимого, не одруженого, -
визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинувачені за ч.2 ст.364 КК України та виправдано.
Згідно вироку суду, органами досудового слідства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Статтею 121 Митного кодексу України передбачено, що митний склад це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з ч. 5 ст. 129 цього Кодексу після перебування на митному складі товари, оформлені у митні режими експорту, реекспорту, транзиту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території України, повинні бути в установлений відповідно до цього Кодексу строк вивезені за межі митної території України або поміщені в інший митний режим, який дозволяється щодо таких товарів.
У відповідності до ч.1 ст.424 Митного кодексу України, митний склад це відповідним чином облаштоване складське приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий або відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів під митним контролем.
Відповідно до ч. 10 ст. 260 Митного кодексу України, оформлення органом доходів і зборів тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог Митного кодексу України, передбачених для поміщення товарів і обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 289 Митного кодексу України обов`язок зі сплати митних платежів виникає при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або митному складі, - з моменту такого переміщення товарів, відповідно до п. б) п. 3) ч.1 при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу , законів та інших нормативно правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 321 Митного кодексу України, перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі вивезення за межі митної території України після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Відповідно до ч.1 ст. 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом : 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів , транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 5 ) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою, відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на орган доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем.
Відповідно до наказу Мінфіну України № 631 від 30 травня 2012 року, митний контроль при вивезенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України починається з моменту пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому Митним кодексом України порядку, й закінчується після завершення їх митного оформлення та перетину ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
У відповідності до п. 2 розділу ІV наказу Міністерства фінансів України № 657 від 31 травня 2012 року «Про виконання митних формальностей, відповідно до заявленого митного режиму», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981 (далі за текстом Наказ № 657) , здійснення контролю за дотриманням умов митного режиму митного складу та за товарами, розміщеними на МС, покладається на митницю оформлення.
Відповідно до п. 11 Розділу IV Наказу 657 від 31 травня 2012 року на митних складах, обладнаних системою відео спостереження, що відповідає установленим вимогам та забезпечує можливість здійснення посадовими особами митниці оформлення контролю за функціонуванням МС та операції з товарами, що зберігаються на МС, в режимі реального часу з використанням інформаційних технологій, за умовами призначення Процедурного регламенту інформаційного обміну між митницею оформлення і утримувачем МС, з дозволу митниці оформлення можуть ввозитися, зберігатися або вивозитися товари без накладення митного забезпечення посадової особи митниці оформлення та без присутності на МС посадової особи митниці оформлення. Для отримання дозволу на ввезення або вивезення партії товарів на МС без присутності посадової особи митниці оформлення утримувач МС надсилає митниці оформлення електронне повідомлення відповідно до типу за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Відповідно до п. 5.1 Розділу V Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 1066 від 9 жовтня 2012 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 2120/22432 від 19 грудня 2012 року, для здійснення контролю за перевезенням товарів автомобільним або залізничним транспортом із застосуванням періодичної митної декларації ( далі за текстом ПМД) як документ контролю за переміщенням товарів може використовуватися ПМД, а при вивезення товарів за межі митної території України (зокрема в митному режимі транзиту) Реєстр номерів транспортних засобів товаро транспортних документів ( далі за текстом Реєстр), подані митному органу на паперовому або електронному носії. ПМД та Реєстр у формі документа на паперовому носії супроводжуються їхніми електронними копіями.
Відповідно до п. 1.6 Розділу І цього ж Порядку контроль за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які перевозяться у митному режимі транзиту до митниці призначення, здійснюється митницею відправлення.
Згідно з п. 1. 8 Розділу І цього ж Порядку у разі виявлення порушень законодавства на будь якому етапі здійснення контролю за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення посадова особа митного органу зобов`язана вжити необхідних заходів, передбачених законодавством.
П. 4.11 Порядку заповнення митних декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30 травня 2012 року, передбачено, що при вивезенні за періодичною МД товарів, що переміщуються ( зокрема, в митному режимі транзиту) залізничним або автомобільним транспортом, декларант подає підрозділу митного оформлення митного органу, яким оформлено МД, Реєстр номерів транспортних засобів та товарно транспортних документів. Реєстр подається на паперовому носії разом з електронною копією або як електронний документ не пізніше ніж через дві доби з дня дати прийняття товарів до перевезення. Реєстр у формі електронного документа передається електронною поштою у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним цифровим підписом Декларанта, з електронної адреси, визначеної у встановленому порядку для передавання електронних МД та інших електронних документів митним органам і отриманням зворотної інформації від митних органів, на електронну адресу, визначену Держмитслужбою України для одержання таких повідомлень.
Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Посадової інструкції державного інспектора сектору митного оформлення № 8 митного поста «Святошин» Київської митниці Міндоходів ( далі за текстом Інструкція), державний інспектор сектору зобов`язаний здійснювати митний контроль та митне оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до заявленого митного режиму, суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами, всіма видами транспорту.
У відповідності до п. 2.8 Інструкції державний інспектор сектору зобов`язаний здійснювати контроль за діяльністю підприємств декларантів, осіб, уповноважених на декларування, підприємств перевізників та митних перевізників; митних складів та складів тимчасового зберігання.
Згідно з п. 2.9 розділу 2 Інструкції державний інспектор сектору зобов`язаний здійснювати безпосередній контроль за проведенням операції з розміщення товарів на ЗТС і МС, а також під час їх випуску з таких складів, підготовку та передачу звітності про рух товарів. Перевіряти документи, на підставі яких ці товари розміщувались або випускались із складів.
П. 2.17 Інструкції передбачено, що державний інспектор сектору зобов`язаний здійснювати митний огляд та накладати митні забезпечення на транспортні засоби, приміщення, місткості і інші місця, де знаходяться товари, майно і інші предмети, що підлягають митному контролю.
У відповідності п. 2.45 розділу 2 Інструкції державний інспектор сектору зобов`язаний здійснювати митний контроль та митне оформлення електронних митних декларацій.
Відповідно до п. 2.2.1.2 Положення про сектор митного оформлення № 8 митного поста «Святошин» (далі за текстом Положення) до функцій сектору відноситься, зокрема, забезпечення оперативного контролю за доставкою товарів і транспортних засобів, що перебувають під митним контролем і переміщуються митною територією України до митниці призначення з використанням митної декларації або іншого документа, що може використовуватись замість митної декларації відповідно до ст. 94 Митного кодексу України.
Згідно з п. 5.1 Положення завідуючий або особа, яка виконує його обов`язки, несе персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на сектор основних завдань і функцій, передбачених цим Положенням та чинним законодавством.
Наказом № 97-о Київської митниці Міндоходів від 13 лютого 2014 року «Про переведення» державного інспектора сектору митного оформлення № 7 митного поста «Святошин» ОСОБА_7 з 17 лютого 2014 року переведено на посаду державного інспектора сектору митного оформлення № 8 митного поста «Святошин».
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи доходів і зборів віднесено до правоохоронних органів, а ч. 2 цієї статті передбачає, що працівники таких органів є працівниками правоохоронного органу.
Займаючи посаду державного інспектора сектору митного оформлення № 8 митного поста «Святошин», ОСОБА_7 був наділений правом в межах своєї компетенції пред`являти вимоги, приймати рішення обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, тобто виконувати функції представника влади, а тому відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою.
Наказом № 97-о Київської митниці Міндоходів від 13 лютого 2014 року «Про переведення» завідувача сектору митного оформлення № 7 митного поста «Святошин» ОСОБА_8 з 17 лютого 2014 року переведено на посаду завідувача сектору митного оформлення № 8 митного поста «Святошин».
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи доходів і зборів віднесено до правоохоронних органів, а ч. 2 цієї статті передбачає, що працівники таких органів є працівниками правоохоронного органу.
Зважаючи на обсяг своїх владних повноважень, визначених Конституцією України, Положенням про сектор митного оформлення № 8 митного поста «Святошин» ОСОБА_8 на час вчинення злочину був працівником правоохоронного органу.
Досудовим слідством ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що працюючи на посаді державного інспектора сектору митного оформлення №8 митного поста «Святошин», ОСОБА_8 на посаді завідувача сектору митного оформлення №8 митного поста «Святошин» зважаючи на обсяг своїх владних повноважень, визначених Конституцією України, Митним кодексом України, Положення про сектор митного оформлення №8 митного поста «Святошин» та Посадової інструкції державного інспектора сектору митного оформлення №8 митного поста «Святошин» Київської митниці Міндоходів, зловживаючи своїм посадовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, використали своє службове становище в супереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні зазначених дій за попередньою змовою.
До всього, ОСОБА_7 , будучи службовою особою видав завідомо неправдивий офіційний документ.
На думку органів досудового розслідування, кримінальні правопорушення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вчинили за наступних обставин.
Відповідно до договору зберігання на митному складі № 05-1202013 ТС/М, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Цикловаст» та компанією «Ksandro Enterprise Ltd.», для зберігання на митному складі ТОВ «Цикловаст», розташованому за адресою Київська обл. м. Миронівка вул. Паризької Комуни, 2, надійшов вантаж компанії «Ksandro Enterprise Ltd.», а саме важкі дистиляти газойлі: дизельне пальне ДТ-3-К4 Copt F вагою нетто 3768744 кг, паливо дизельне ULSD10 PPM EN590 вагою нетто 574648 кг, бензин автомобільний Аи -95-К5-Євро вагою нетто 882100 кг, бензин автомобільний Unleaded Gasoline RON 95 вагою нетто 3153961, паливо дизельне (ДТ-3-К5) клас 2 вагою нетто 1011800 кг.
Завідувачем сектору митного оформлення №8 митного поста «Святошин» Київської митниці Міндоходів України ОСОБА_8 частину вказаного пального оформлено в режимі митний склад та згідно декларацій ІМ 74 ДЕ №№ 125130008/2014/640197 від 13.02. 2014 (вага нетто 432 650 кг); 125130008/2014/640210 від 14.02.2014 ( вага нетто 188505 кг); 125130008/2014/640220 від 17.02.2014 ( вага нетто 1370039 кг); 125130008/2015/6400223 від 18.02.2014 (вага нетто 60744 кг); 125130008/2014/640224 від 18.02.2014 (вага нетто 61202 кг); 125130008/2014/640230 від 19.02.2014 (вага нетто 179866 кг); 125130008/2014/640231 від 19.02.2014 ( вага нетто 574648 кг); 125130008/2014/6400232 від 19.2.2014 (вага нетто 882100 кг); 125130008/2014640233 від 19.02.2014 ( вага нетто 101050 кг); 125130008/2014/640243 від 21.02.2014 (вага нетто 1621468 кг) розміщено на митному складі ТОВ «Цикловаст» м. Миронівка Київської обл., вул. Паризької комуни, 2.
Іншу частину пального оформлено державним інспектором митного оформлення №8 митного поста «Святошин» Київської митниці Міндоходів України ОСОБА_7 в режимі митний склад та згідно декларацій ІМ 74 ДЕ №№ 12513000/2014/640238 від 20.02.2014 ( вага нетто 396909 кг); 125130008/2014/640239 від 20.02.2014 (вага нетто 390650 кг); та №№ 125130008/2014/6400247 від 22.02.2014 (вага нетто 1532223 кг); 12513008/2014/640248 від 22.02.2014 (вага нетто 123204 кг); 125130008/640249 від 22.02.2014 (вага нетто 125658 кг); 12513000/2014/Є6400250 від 22.02.2014 (вага нетто 633904 кг); 125130008/2014/640251 від 22.02.2014 (вага нетто 224941 кг) розміщено на митному складі ТОВ «Цикловаст» за адресою м. Миронівка Київської обл., вул. Паризької комуни, 2.
Вказане у деклараціях паливо невстановленими особами у невстановлений час було вивезено з митного складу ТОВ «Цикловаст» у невідомому напрямку.
Будучи завідуючим сектору митного оформлення №8 митного поста «Святошин» Київської митниці Міндоходів, ОСОБА_8 , дізнавшись про відсутність вантажу на митному складі, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи в інтересах компанії «Ksandro Enterprise Ltd.» з метою створення видимості подальшого переміщення цього пального до Південної митниці Міндоходів України, надав вказівку державному інспектору сектору митного оформлення № 8 митного поста «Святошин» Київської митниці Міндоходів України ОСОБА_7 здійснити митне оформлення митних декларації типу ЕК 11 РР №№ 125130008/2014/640252,125130008/2014/640253; 125130008/2014/640254;125130008/2014/640256; 125130008/2014/640257 щодо відпуску з митного складу ТОВ «Цикловаст» вказаних вантажів.
22 лютого 2014 року державний інспектор сектору митного оформлення поста «Святошин» Київської митниці Міндоходів України ОСОБА_7 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті приміщення сектору митного оформлення №8 на другому поверсі приміщення ТОВ «Термінал» за адресою м. Миронівка Київської обл.. вул. Паризької комуни, 2, достовірно знаючи порядок проведення митного оформлення та митного контролю за розміщенням та відпуском товарів з митного складу і їх переміщенням до митниці призначення, зловживаючи своїм посадовим становищем, діючи умисно в супереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди компанією «Ksandro Enterprise Ltd.» у виді несплати обов`язкових платежів, у порушення зазначених вище вимог Конституції України, Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України № 657 від 31 травня 2012 року, Порядку заповнення митних декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30 травня 2012 року, Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 1066 від 9 жовтня 2012 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 2120/22432 від 19 грудня 2012 року, своєї посадової інструкції видав завідомо неправдиві періодичні митні декларації типу ЕК 11 РР: 125130008/2014/600252 ( паливо дизельне ДТ-3-К4, вага нетто 2616699 кг); 125130008/2014/640253 (паливо дизельне ULSD 10 PPM EN590, вага нетто 574648 кг); 125130008/2014/6400254 ( бензин автомобільний Аи-95-К5-Євро, вага нетто 160542 кг); 125130008/2014/640256 (бензин автомобільний Unleaded Gasoline RON 95 вага нетто 3153691 кг); 125130008/2014/640257 (дизельне пальне (ДТ-3-К5) вага нетто 1299150 кг) про нібито вивезення вказаного палива, що належить компанії «Ksandro Enterprise Ltd.» автомобільним транспортом, перелік якого зазначено у Реєстрі номерів транспортних засобів, до Південної митниці на адресу портового терміналу ТОВ «Лагуна Рені», за його відсутності.
Вантаж до пункту митного призначення Південної митниці Міндоходів України не прибув, що спричинило ненадходження до державного бюджету України 25 702 539, 04 грн. обов`язкових платежів, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим державі було завдано збитків на вказану суму, що є тяжкими наслідками.
За твердженням досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у зловживанні своїм посадовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використанні свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, а також видачі службовою особою завідомо неправдивого документу, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України.
ОСОБА_8 обвинувачується у зловживанні своїм посадовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використанні свого службового становища за попередньою змовою в супереч інтересам служби, що спричинила тяжкі наслідки вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 364 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області ОСОБА_6 просить вирок Миронівського районного суду Київської області від 03.06.2016 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при винесенні вироку районний суд не звернув уваги на неконкретність обвинувачення, сформульованого в обвинувальному акті, затвердженому 16.06.2015 року, та пред`явленого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Також, в порушення вимог ч.3 ст.374 КК України судом у мотивувальній частині виправдувального вироку не вказані підстави для виправдання обвинувачених із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, а лише наведено їх перелік та зазначено, що жодний із досліджених в суді доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не підтверджує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи із прямим умислом, вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України. Крім того, невизнання обвинуваченими своєї винуватості у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, можна пояснити захисною позицією, спрямованою на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Проаналізувавши реєстр матеріалів досудового розслідування, який був долучений до обвинувального акту у даному кримінальному провадженні встановлено, що він відповідає вимогам ст.109 КПК України, а тому твердження суду першої інстанції про те, що надані стороною обвинувачення докази не були внесені до зазначеного реєстру є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки вказана норма дає вичерпний перелік реквізитів, які повинен мати реєстр.
Крім того, судом постановлено невмотивоване рішення, в якому при виправданні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не надано оцінки усім доказам, наявним у матеріалах кримінального провадження, оскільки надані стороною обвинувачення докази районним судом визнано недопустимими в порушення вимог ст.87 КПК України.
Із огляду на зазначене оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу прокурора першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Миронівського районного суду Київської області від 03.06.2016 року без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, не вмотивованою та безпідставною, оскільки ґрунтується на суб`єктивних, хибних міркуваннях та не містить достатніх посилань на істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону чи неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на не конкретність обвинувачення, сформульованого в обвинувальному акті, затвердженому 16.06.2015 року, та пред`явленого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не відповідають дійсності, адже вказаний обвинувальний акт двічі повертався прокуророві у зв`язку із невідповідністю приписам КПК України. Однак, ухвалою Апеляційного суду Київської області було встановлено, що обвинувальний акт відповідає вимогам законодавства та підлягає направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті. Крім цього, зазначає, що органами досудового розслідування та стороною обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження не було доведено події, форми вини, причинного зв`язку, мотиву, мети, виду і розміру шкоди, завданої інкримінованим ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області ОСОБА_6 , а вирок Миронівського районного суду Київської області від 03.06.2016 року залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанції після дослідження матеріалів кримінального провадження, наданих стороною обвинувачення, заслухавши усіх свідків, обґрунтовано прийшов до висновку, що докази на підтвердження винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на які посилається прокурор необхідно визнати недостатніми для підтвердження події кримінального правопорушення та доведеності вини останніх у вчиненні інкримінованих їм правопорушень.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які підтримали подані заперечення та просили вирок суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції, крім інших, за правилами ст.409 КПК України є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається із вироку, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження зазначених вимог закону дотримався не повною мірою.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, а дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.364 КК України.
Як на доказ їх вини сторона обвинувачення посилається на: покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які були допитані під час судового розгляду кримінального провадження. На думку суду першої інстанції, надані показання дають можливість зробити загальну уяву про організацію роботи ТОВ «Термінал» та ТОВ «Цикловаст» щодо процесу вивантаження нафтопродуктів на території митного складу, оскільки жоден із свідків не зміг надати суду першої інстанції будь якої інформації стосовно подій даного кримінального провадження та підтвердити винуватість ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
На думку колегії суддів, вказані висновки суду першої інстанції є узагальненими, не містять конкретних посилань та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Так, у показаннях свідка ОСОБА_12 зазначено, що у період із 22 по 26 лютого 2014 року нафтопродукти із резервуарів, що знаходилися на нафтобазі м. Миронівка Київської обл. вул. Паризької комуни, 2, належним йому автомобілем не перевозилися.
Свідок ОСОБА_13 в суді пояснив, що у 2014 році мав у власності автомобіль «Рено». В період часу 22 по 26 лютого 2014 року належний йому автомобіль зберігався на території нафтобази м. Миронівка Київської обл. вул. Паризької комуни, 2, так як був несправний. На роботу працівників нафтобази увагу не звертав та чи вивозились нафтопродукти не бачив.
Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 вказали, що при відвантаженні нафтопродуктів на території митного складу завжди були присутні працівники митниці ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Відповідно до встановленого порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні, прокурором надано ряд процесуальних рішень (постанов про призначення групи прокурорів, постанови про призначення перевірки, постанова про призначення службового розслідування, доручення оперативним підрозділам, та ін.). Вказані докази, на думку суду першої інстанції, у відповідності до ст. 84 КПК України не були визнані доказами винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, адже вони не містять будь-якої доказової інформації щодо вчинених кримінальних правопорушень. Також, суд першої інстанції критично оцінив посилання прокурора на ті обставини, що винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 може доводитись актом службового розслідування від 15 серпня 2014 року, висновком судово економічної експертизи № 11910/14-45 від 22 жовтня 2014 року, інформацією Південно Західної залізниці, договором зберігання на митному складі № 05-12-2013 ТС/М.
Проте, із такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки зазначені докази судом взагалі не досліджувалися.
Відповідно до п.1 ч.3, ст.374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Всупереч зазначеним нормам закону, суд у вироку не проаналізував наявних у матеріалах кримінального провадження доказів сторони обвинувачення, не мотивував чому він визнав докази сторони обвинувачення не належними та не зазначив підстав з яких відкинув їх.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції виніс виправдувальний вирок із порушенням вимог ст. 94 КПК України, не оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Визнаючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 невинуватими, суд першої інстанції зазначив у вироку, що докази, на які посилається сторона обвинувачення як на підтвердження винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень необхідно визнати недостатніми для підтвердження події злочину та вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а тому вони підлягають виправданню з підстав недоведеності їх вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Таким чином, кримінальним процесуальним законом передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких постановляється виправдувальний вирок. Відтак, колегія суддів вважає, що недоведеність вини обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень не є підставою для постановлення виправдувального вироку відповідно до ч.1 ст.373 КПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність у мотивувальній частині виправдувального вироку підстав для виправдання обвинувачених із зазначенням мотивів, з яких суд першої інстанції відкидає докази сторони обвинувачення, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Перевірити в повному обсязі доводи апеляційної скарги і заперечень на неї та усунути зазначені вище недоліки і протиріччя у висновках суду першої інстанції колегія суддів не може у в`язку з відсутністю клопотання учасників провадження щодо повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження відповідно до положень ч.3 ст.404 КПК України.
Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області ОСОБА_6 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 03.06.2016 року підлягає задоволенню, а виправдувальний вирок від 03.06.2016 року, ухвалений відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 викликає сумніви в його законності та обґрунтованості, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду першої інстанції необхідно за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та ухвалити відповідно до норм КПК України законне, вмотивоване та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу прокурора першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Миронівського районного суду Київської області від 03 червня 2016 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадженні в суді першої інстанції.
Головуючий:
Судді:
