Справа № 745/26/16-ц Провадження № 22-ц/795/875/2016 Категорія – цивільна
Головуючий у I інстанції - Смаль І. А. Доповідач - Мамонова О. Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2016 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді
ОСОБА_1,
суддів:
ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі:
ОСОБА_4
за участю:
позивача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на заочне рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про розірвання договору та відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
в с т а н о в и в:
У січні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», в якому, змінивши позовні вимоги, просив:
1. розірвати договір фінансового лізингу №00696 від 19.12.2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» у зв'язку з очевидним невиконанням договору з вини виконавця;
2. стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду за договором фінансового лізингу №00696 від 19 грудня 2014 року у розмірі 4017,3 доларів США в гривневому еквіваленті на момент постановлення рішення суду, 3% річних в сумі 74,62 долари США в гривневому еквіваленті на момент постановлення рішення суду, 5318,83 грн. витрат на придбання ліків та 570,3 грн. витрат на оплату банківських послуг та поштові відправлення;
3. стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_5 пеню у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення у сумі 42020,4 доларів США в гривневому еквіваленті на момент постановлення рішення суду;
4. стягнути з ТОВ «Лізингов компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_5 в якості відшкодування моральної шкоди 30000 грн.
Позов обґрунтовував тим, що 19 грудня 2014 року між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_5 було укладено договір фінансового лізингу №00696, на виконання умов якого позивач сплатив адміністративний платіж 619,77 доларів США, що становить 10251 грн., авансовий платіж у сумі 3098,85 доларів США, що становить 51300 грн., комісію за передачу предмета лізингу у сумі 298,68 доларів США, що становить 5000 грн. Однак відповідачем було порушено та не виконано умови п.п. 1.7, 4.1 договору щодо передачі предмету лізингу. З метою виконання відповідачем договірних зобов’язань, позивач неодноразово звертався із письмовими претензіями, але жодної мотивованої відповіді до теперішнього часу не отримав. Тому вважає, що договір фінансового лізингу має бути розірвано у зв’язку з його очевидним невиконанням з вини відповідача. Посилаючись на ч.3 ст.652 ЦК України ОСОБА_5 просив стягнути з відповідача 4017,3 доларів США в гривневому еквіваленті на момент постановлення рішення суду та згідно ч.2 ст.625 ЦК України стягнути 3% річних у сумі 74,62 долари США в гривневому еквіваленті на момент постановлення рішення суду. Також позивач просив відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» пеню у сумі 42020,4 долари США. Моральну шкоду ОСОБА_5М оцінює у сумі 30000 грн., зважаючи на те, що автомобіль був вкрай необхідний для родини позивача, він втратив спокій і рівновагу, а негативне ставлення відповідача стало причиною душевних страждань, порушення життєвих принципів, через пережитий стрес та стан безпорадності вирішити вказаний спір загострилася хвороба, на лікування якої позивач витратив 5318 грн. 83 коп.
Заочним рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково; договір фінансового лізингу №00696 від 19.12.2014 року, укладений між TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_5, розірвано; стягнуто ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_5 кошти в розмірі 66551,00 грн.; стягнуто з ТОВ « Лізингова компанія «Автофінанс» на користь держави судовий збір у розмірі 1216,71 грн.; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на його користь шкоду за договором фінансового лізингу №00696 від 19 грудня 2014 року у розмірі 4017,3 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на момент виконання рішення суду, 3% річних у сумі 74,62 долари США в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на момент виконання рішення суду, сплаченої комісії за прийом платежів у сумі 532,16 грн. та витрат на пересилку кореспонденції у сумі 38,14 грн., пеню у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення у сумі 42020,4 долари США в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на момент виконання рішення суду, 30000 грн. моральної шкоди та 5318,83 грн. витрат на придбання ліків.
Заявник вказує на те, що заочне рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стягуючи з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_5 66551,00 грн., які були перераховані позивачем за договором, суд не врахував, що відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 10.2 договору фінансового лізингу №00696 від 19.12.2014 року передбачено вартість предмету лізингу та сплату всіх платежів в доларах США за гривневим еквівалентом, тому на його користь підлягають стягненню 4017,30 доларів США у гривневому еквіваленту за курсом Національного банку України на момент виконання рішення суду.
ОСОБА_5 вважає хибним та безпідставним висновок суду про те, що до спірних правовідносин не застосовуються вимоги ст. 625 ЦК України, оскільки за змістом ст.ст. 524, 533 ЦК України грошовим є зобов’язання, яке виражається у грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).
На думку заявника, вимога про стягнення пені відповідно до ч.5 ст.10 закону України «Про захист прав споживачів» є правомірною, зважаючи на те, що відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансової послуги належить фінансовий лізинг, термін виконання відповідачем умов договору закінчився 20.07.2015 року, а тому з 21.07.2015 року відповідач за кожен день прострочення повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі 3% вартості послуги.
Як зазначає заявник, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сплаченої позивачем комісії за прийом платежів згідно тарифів банку в сумі 532,16 грн. та витрат на пересилку кореспонденції в сумі 38,14 грн., суд не врахував, що вказані витрати понесені позивачем в зв’язку з неналежним виконанням умов договору.
За доводами ОСОБА_5, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 30000 грн., суд не врахував істотне порушення відповідачем прав позивача на доставку товару відповідно до умов договору, що призвело до його моральних страждань та складних стосунків у сім’ї, загострення захворювання через нервове напруження в зв’язку з чим позивач витратив на придбання ліків 5318,83 грн.
В апеляційній скарзі TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне встановлення судом фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, невірне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, що призвело до неправильного вирішення спору.
Заявник зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору передача предмета лізингу розпочинається після доплати позивачем різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 договору, оскільки згідно листа №1 від 03.04.2015 року позивач був повідомлений про подорожчання автомобіля в Україні та йому було запропоновано уточнити нову ціну, предмет лізингу та доплатити за нього, узгодити терміни оплати і укладення додаткової угоди до договору в частині збільшення предмету та отримання техніки. Заявник не заперечує проти надання предмета лізингу позивачу, але за умови здійснення ним доплати відповідно до п. 9.4 договору або в разі прийняття ним інших запропонованих альтернативних варіантів на умовах п. 9.6 договору.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить відхилити апеляційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю доводів відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» підлягає відхиленню, а рішення суду – скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на оплату банківських послуг та витрат на поштові відправлення, пені з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог у цій частині, а в частині стягнутого судового збору рішення суду підлягає зміні.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача як лізингоодержувача було порушено невиконанням ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» договірних зобов'язань щодо надання послуги у вигляді передачі предмета лізингу позивачеві у встановлений строк, тому підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_5 про розірвання договору фінансового лізингу та повернення сплачених позивачем коштів у сумі 66551,00 грн.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
По справі встановлено, 19 грудня 2014 року між TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_5 було укладено договір №00696 фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб ЗАЗ Sens (а.с.4-11).
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача у строк та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 8.2 договору сторони погодили, що вартість предмета лізингу, на момент укладення договору, за цим договором становить 6197,70 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату укладення даного договору. На дату укладання цього договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент становить 102510,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Додатком №1 до договору фінансового лізингу №00696 від 19.12.2014 року (а.с.11) встановлено, що вартість предмета лізингу становить 6197,70 доларів США, сума виплат авансового платежу (50%) - 3098,85 доларів США, адміністративний платіж (10%) - 619,77 доларів США та комісія за передачу (3%) - 185,93 доларів США (а.с.11).
Відповідно до п.4.1 договору лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6 ст.9 даного договору. У разі затримки строку сплати авансового платежу (не враховуючи право лізингоодержувача виплачувати авансовий платіж протягом 12 місяців), строк поставки може бути відповідно змінено.
На виконання умов договору фінансового лізингу ОСОБА_5 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» 19.12.2014 року - 10251 грн. адміністративного платежу, 29.12.2014 року - 51300 грн. авансового платежу, та 30.01.2015 року - 5000 грн. комісії за передачу, що підтверджується квитанціями про оплату (а.с.13).
Станом на 24 липня 2015 року (після спливу 120 робочих днів за умовами п. 4.1. договору) поставка предмета лізингу за договором фінансового лізингу ОСОБА_5 здійснена не була.
20.12.2015 року ОСОБА_5 направив на адресу ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанас» листа, у якому повідомив про виконання ним умов п.п. 1.7, 4.1 договору, але до цього часу предмет лізингу йому не переданий, тому просив повідомити про намір виконувати умови договору №00696 від 19.12.2014 року, коли і яким чином (а.с.19).
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконанням або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.
Згідно із п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Виходячи із того, що ОСОБА_5 сплативши платежі, передбачені п.4.1 договору фінансового лізингу №00696 від 19 грудня 2014 року, а саме: адміністративний платіж у сумі 10251 грн., авансовий платіж у сумі 51300 грн. та комісію за передачу у сумі 5000 грн., не отримав від відповідача предмет лізингу протягом наступних 120 робочих днів з дати отримання вказаних платежів на поточний рахунок відповідача, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність вказаних дій з боку відповідача свідчить про те, що відповідач порушив умови п.4.1 договору, не здійснив дій, спрямованих на реалізацію умов договору в частині передачі предмета лізингу, що є істотним порушенням і підставою для розірвання договору згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК.
Зважаючи на те, що відповідач не здійснив жодної дії спрямованої на реалізацію укладеного договору, що в свою чергу, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, районний суд ґрунтовно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5 про розірвання договору фінансового лізингу №00696 від 19.12.2014 року, укладеного між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_5, та стягнув сплачені позивачем кошти за договором у сумі 66551 грн.
Доводи ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про те, що передача предмета лізингу мала б розпочатися після доплати позивачем різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 договору не заслуговує на увагу, з огляду на наступне.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення даного договору та з метою виплати лізингоодержувачем не менше 50% від вартості предмета лізингу на момент купівлі предмету лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобов’язаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів до моменту підписання додатку №3 до даного договору та до моменту купівлі предмету лізингу та передачі його лізингоодержувачу. У такому випадку оплата різниці проводиться лізингоодержувачем на підставі наданої лізингодавцем квитанції або рахунку. В такому випадку остаточна вартість предмета лізингу та подальші лізингові та інші обов’язкові платежі будуть визначені у додатку №3 до даного договору, який сторони зобов’язані підписати та який є невід’ємною частиною. Сторони погодили, що доказом зміни вартості предмету лізингу є рахунок-фактура чи прас-лист від офіційного дилера (виробника, продавця) станом на дату виписки рахунку-фактури продавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2015 року ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» направило ОСОБА_5 лист за вих. №1 від 03 квітня 2015 року про подорожчання автомобілів та сільськогосподарської техніки в України з об’єктивних причин, тому запропоновано зв’язатися і з спеціалістами відділу видачі та обрати наступний варіант розвитку подій: уточнити нову ціну на техніку, уточнити розмір доплати за неї, узгодити терміни оплати та укладання додаткової угоди до договору фінансового лізингу в частині збільшення вартості предмета лізингу та отримання техніки; змінити предмет лізингу (обов’язково за письмовою заявою) на більш бюджетний варіант; обговорити інші компромісні варіанти отримання техніки у індивідуальному порядку (а.с.141). Вказаний лист отримано ОСОБА_5 05 травня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.142).
Зважаючи на те, що у порушення п. 9.4 договору лізингу матеріали справи не містять доказів направлення позивачу рахунку-фактури чи прас-листа від офіційного дилера (виробника, продавця) станом на дату виписки рахунку – фактури продавцем, то посилання ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» на лист за вих. №1 від 03 квітня 2015 року як на доказ зміни вартості предмета лізингу є безпідставним.
Незгода ОСОБА_5 із стягненням з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на його користь 66551,00 грн., які були перераховані позивачем за договором,а не гривневого еквіваленту 4017,30 доларів США за курсом Національного банку України на момент виконання рішення суду, є необґрунтованою, зважаючи на положення ч. 5 ст. 653 ЦК України, за якими якщо договір змінений або розірваний у зв’язку із істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Посилання ОСОБА_5 на необхідність застосування до спірних правовідносин вимог ст. 625 ЦК України є безпідставними, зважаючи на те, що стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність боржника за порушення грошового зобов’язання, а між сторонами по справі виникли зобов’язання щодо виконання договору фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб ЗАЗ Sens, тому відсутні підстави вважати договір лізингу грошовим зобов’язанням.
Відтак, районний суд ґрунтовано відмовив ОСОБА_5 у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 74,62 долари США в гривневому еквіваленті на момент ухвалення рішення суду.
Також апеляційний суд погоджується з висновками районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на придбання ліків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_5 30000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди районний суд вірно зазначив, що законодавство, яке регулює правовідносини щодо укладання та виконання зобов’язань за договором фінансового лізингу та договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, не передбачають настання такого правового наслідку як відшкодування моральної шкоди.
З огляду на зазначене, не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги ОСОБА_5 на неврахування судом при ухваленні рішення ст. 23 ЦК України.
За відсутності доказів спричинення діями відповідача шкоди здоров’ю позивача та взагалі наявності такої шкоди районний суд ґрунтовно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат у сумі 5318 грн. 83 коп. на придбання ліків. Крім того, надані позивачем накладні не є платіжними документами, а тому не можуть вважатись належними та допустимими доказами понесених витрат на придбання ліків (а.с. 20-22).
Однак районний суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про стягнення витрат на оплату банківських послуг та витрат на поштові відправлення.
Частиною 1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 за перерахування ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» 19.12.2014 року адміністративного платежу сплатив 71,76 грн. банківських послуг, 29.12.2014 року - авансового платежу сплатив 410,40 грн. банківських послуг, та 30.01.2015 року - комісії за передачу транспортного засобу сплатив 50 грн. банківських послуг (а.с.13,14).
За направлення ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» листа про виконання умов договору від 03.02.2014 року позивач сплатив 20,52 грн. та 0,50 грн. (а.с.16); за направлення листа від 20.12.2015 року сплатив 16,62 грн. (а.с.15).
Апеляційний суд вважає, що у розумінні ст. 22 ЦК України вказані витрати є збитками, а тому у відповідності до ч.5 ст. 653 ЦК України вказані витрати на оплату банківських послуг у сумі 532,16 грн. та витрати на поштові відправлення у сумі 38,14 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача.
Зважаючи на вищевикладене, заочне рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про стягнення витрат на оплату банківських послуг та витрат на поштові відправлення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про стягнення пені районний суд помилково вважав, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.
За положеннями п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг є фінансовою послугою .
Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуг) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що лізингоодержувач за договором фінансового лізингу є споживачем фінансових послуг, а товариство їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
За умовами п. 4.1 договору, 30.01.2015 року ОСОБА_5 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» останній платіж у сумі 5000 грн., тому протягом 120 робочих днів лізингодавець зобов’язаний був передати позивачу у користування предмет лізингу, тобто у строк по 24.07.2015 року.
Згідно укладеного договору вартість предмета лізингу становила 6197,70 доларів США, кількість днів прострочення за період з 25.07.2015 року по 19.01.2016 року (день подання позову) складає 179 календарних днів, а офіційний курс Національного банку України гривні до долару США на день ухвалення рішення апеляційним судом – 24,81 грн.
Таким чином, розмір пені за неналежне виконання відповідачем умов договору становить 825717,71 грн. (6197,70 доларів США (вартість предмета лізингу) х 3% х 179 днів (період з 25.07.2015 року по 19.01.2016 року(день звернення до суду з позовом)) х 24,81 грн. (офіційний курс Національного банку України гривні до долару США на день ухвалення рішення апеляційним судом).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розбір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Враховуючи право суду у відповідності до ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки, який значно перевищує розмір збитків та строк прострочення, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір пені за невиконання зобов’язань за договором до 8257 грн.
За викладених обставин, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України заочне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
При зверненні до суду з позовом позивач повинен був сплатити за дві самостійні вимоги немайнового характеру (розірвання договору, стягнення моральної шкоди) судовий збір у сумі 1102,40 грн. ((1378 грн. х 0,4) + (1378 х 0,4)) та за вимогу майнового характеру (стягнення матеріальної шкоди, 3% річних, витрат на придбання ліків, банківських послуг, пені) судовий збір у сумі 6890 грн. (1378 грн. х 5), оскільки 1% ціни позову становить більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Оскільки апеляційним судом скасовано рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на оплату банківських послуг, поштових відправлень, пені та задоволено частково вимоги в цій частині, то згідно ст. 88 ЦПК України в межах задоволених вимог підлягає зміні і сума на відшкодування витрат по сплаті судового збору, що підлягає стягненню з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь держави з 1216 грн. 71 коп. до 1285 грн. 61 коп. (551,20 грн. (розірвання договору) + 665,51 грн. (стягнення матеріальної шкоди) + 68,90 грн. (6890 грн. від 1% задоволених вимог про стягнення пені).
У зв’язку із частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_5, з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь держави підлягає стягненню 75,79 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи (68,90 грн. х 110%).
Керуючись ст. 22 ЦК України, ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» - відхилити.
Заочне рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про стягнення витрат на оплату банківських послуг та витрат на поштові відправлення, пені - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про стягнення витрат на оплату банківських послуг та витрат на поштові відправлення, пені – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_5 570 грн. 30 коп. витрат на оплату банківських послуг та витрат на поштові відправлення і 8257 грн. пені.
Заочне рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2016 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь держави судового збору - змінити, збільшивши суму стягнення з 1216 грн. 71 коп. до 1285 грн. 61 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь держави 75 грн. 79 коп. за апеляційний розгляд справи.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
