АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 643/19761/13-ц Головуючий суддя І інстанції Задорожна А. М.
Провадження № 22-ц/790/1149/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.
Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.
при секретарі - Дашковської Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І. про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І. про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову зазначає, що 26 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 20, згідно якого якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 2644000 доларів США строком по 25 грудня 2012 року зі сплатою 12,5% річних.
З метою забезпечення виконання боргових зобов'язань 09 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №16/08-Б, відповідно до якого в іпотеку передано багатоквартирний житловий будинок літ В-5, АДРЕСА_1, загальною площею 6422,9 кв.м, житловою площею 2285, 6 кв. м. З дозволу банку квартири №17,29,32,36,40,50,55-56,58-59,65-66,68,71,84.88-90.92- 93,95,104-106,108,114 житлового будинку виведено з іпотеки та відчужено власником. Відомості про іпотеку внесені до реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборону.
Позичальник свої зобов'язання з грудня 2008 року не виконує.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2010 року на користь Банку стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1664543,02 грн., 2630252,33 дол. США, судові витрати у сумі 1700 грн. та 120 грн.
Постановами про відкриття виконавчого провадження ВП №31363558 від 22 лютого 2012 року та ВП №29965421 від 11 листопада 2011 року відкрито виконавчі провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення цих сум.
Рішення суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконується. Проценти за користування кредитними коштами та пеня продовжують нараховуватись, тому заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору станом на 11 листопада 2013 року становить 3802286,09 дол. СІІІА та 23432303,42 грн. пені.
Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки №16/9-Б, укладений 09 червня 2008 року визнаний недійсним, запис про іпотеку виключений з реєстру іпотек.
04 квітня 2012 року судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області рішення суду скасоване. Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки поновлено.
Квартира АДРЕСА_1 в Літ В-5 у м. Харкові була відчужена ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. 19 листопада 2009 року за реєстровим №3581, тому ОСОБА_1 став іпотекодавцем квартири АДРЕСА_1, а відтак Банк має право звернути стягнення на цю квартиру в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_2 по кредитному договору.
Просить в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору № 20 від 26 грудні 2007 року ОСОБА_2 у розмірі 23432303,42 грн. пені та 3802286,09 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, що розташована у літ. В-5 АДРЕСА_1, яка належить на справі власності ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону та стягнути судовий збір.
Відповідач ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПН ХМНО Малахова Г.І. в судове засідання не з'явились.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2014 року позовні вимоги задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у загальному розмірі 3664801,99 доларів США та 23800945,13 грн. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16956872,78 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 6844072,35 грн., непогашеного кредиту у сумі 2382796,72 доларів США та простроченої заборгованості по процентах сумі 1282005,27 доларів США по кредитному договору № 20 від 26 грудня 2007 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. 19 листопада 2009 року за реєстровим № 3581, з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» понесені по справі судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 114,70 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, не взято до уваги всі обставини по справі.
Зазначає, що право власності є непорушним, він в іпотеку свою квартиру не передавав, придбав її на законних підставах, будь-яких кредитних коштів та іншого відшкодування її вартості від ПАТ АБ «Укргазбанк» чи держави не отримував.
Під час переходу права власності на спірну квартиру вона предметом іпотеки не була.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року рішення апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір№20, за умовами якого Банком надано кредит в розмірі 2644000 доларів США зі сплатою 12,5% річних строком до 25 грудня 2012 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09 червня 2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Банком укладено договір іпотеки №16/08-Б, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали в іпотеку належний їм на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 (літ. В-5), в якому розташовано АДРЕСА_2.
Відомості про іпотеку були внесені до Державного реєстру іпотек, накладено заборону на відчуження нерухомого майна.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек.
19 листопада 2009 року квартиру АДРЕСА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу відчужено ОСОБА_1
04 квітня 2012 року апеляційним судом Харківської області заочне рішення суду від 11 вересня 2009 року скасовано; запис про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна відновлено.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укргазбанк» в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 1664543 грн. 02 коп. та 2 630 252, 33 доларів США.
Рішення суду не виконано.
Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, який на праві власності належить ОСОБА_1 - новому власнику нерухомого майна, суд виходив з наявності підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Задовольняючи позов Банку суд першої інстанції виходив з тих обставин, що дія іпотечного договору розповсюджується спірну квартиру АДРЕСА_1 (літ. В-5), як складову квартирного житлового будинку.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Як убачається з кредитного договору строк його дії - до 25 грудня 2012 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» , відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Крім того, порядок державної реєстрації іпотек під час виникнення спірних правовідносин регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (утратив чинність 1 січня 2013 року) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 , передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
За таких умов у разі скасування судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала підстава виключення цього запису.
Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.
Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 ЦК України , яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відтак ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Верховного Суду України № 53цс15 від 13 травня 2015 року та № 6-639цс15 від 02 вересня 2015 року.
Що стосується посилання апелянта, що в іпотеку передано житлового будинку літ. В-5, а звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1, то колегія виходить з наступного.
Матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції звернуто стягнення на окрему квартиру як на предмет іпотеки, в той час як предметом іпотеки за договором іпотеки від 9 червня 2008 року визначено будинок в цілому (який складається із 123 квартир).
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 5 Закону «Про іпотеку», частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його при належностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
На момент укладання іпотечного договору банк та іпотекодавець не могли визначити окремі квартири в якості предмета договору, оскільки квартири не були виділені в натурі, не було оформлено майнові права на них. Тобто в іпотеку передавався весь житловий будинок (включаючи усі 123 квартири, з яких він складався) та приналежності.
В договорі іпотеки предмет іпотеки був описаний, як житловий будинок літ. В 5 по АДРЕСА_1
Пізніше квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5, стала самостійним об'єктом нерухомого майна, не змінивши при цьому статусу за договором іпотеки.
В розумінні ст. 5 Закону України «Про іпотеку» на момент укладання договору іпотеки спірна квартира була складовою частиною предмета іпотеки, а після її виділення в натурі стала самостійним предметом іпотеки, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок та договором купівлі - продажу квартири.
Викладене свідчить про тотожність складової частини житлового будинку, що існувала до виділення квартири в натурі та спірної квартири АДРЕСА_1, як окремого об'єкту цивільних прав, оскільки співпадають адреси нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1, літ. В- 5, площа квартири, що зазначена в технічному плані та в договорі купівлі продажу, кількість квартир, що значаться в технічному паспорті та в договорі іпотеки.
З витягу з Державного реєстру іпотек від 14 травня 2012 року та витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14 травня 2012 року вбачається, що об'єктом обтяження є квартири, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, літ. В 5, в тому числі і спірна квартира АДРЕСА_1.
Таким чином, вказана квартира є складовою частиною предмета іпотеки, визначеного умовами договору.
Визначаючи співмірність суми заборгованості та вартості квартири, колегія виходить з наступного.
Як пояснив представник Банку в суді апеляційної інстанції на даний час в судах розглядається біля 17 їх позовів про звернення стягнення на квартири у цьому будинку і позови будуть ними пред'являтися і надалі, оскільки сума заборгованості значна, а вартість квартир знижується.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність звернення стягнення на спірну квартиру.
Однак, відповідно до ст. 39, 38 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Згідно звіту про оцінку майна від 11 грудня 2015 року визначена вартість квартири для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме 338000 грн.
Саме ця сума становить початкову вартість предмета іпотеки; відповідачем вона не спростована.
Рішення суду підлягає зміни з зазначенням вартості квартири АДРЕСА_1(літ. В-5) по АДРЕСА_1
Судові витрати підлягають перерозподілу згідно ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 липня 2014 року - змінити.
Резолютивну частину рішення суду викласти у такий редакції:
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у загальному розмірі 3664801,99 дол. США та 23800945,13 грн. пені, яка складається з пені за прострочення погашення кредиту у сумі 16956872,78 грн., пені за прострочення погашення процентів у сумі 6 844 072,35 грн., непогашеного кредиту у сумі 2 382 796,72 дол. США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1282005,27 дол. США по Кредитному договору № 20 від 26 грудня 2007 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - АДРЕСА_1, що розташована у літ. В-5, АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. 19 листопада 2009 року за реєстровим № 3581, з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 338000 грн., визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, але на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» судові витрати у розмірі 285,22 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді:
