Справа № 472/34/15-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" жовтня 2015 р.
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді - Орленко Л.О. при секретарі - Крамарчук Л.Б. з участю позивача - ОСОБА_1 представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5 представників відповідачів - ОСОБА_6, Улусяна В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 смт.Веселинове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, ВСТАНОВИВ: 15 січня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку. В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що рішенням виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 161 від 24 липня 2007 року на підставі заяви ОСОБА_4 було виділено в окрему юридичну адресу житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, з присвоєнням житловому будинку поштової адреси: АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ОСОБА_4 оформила своє право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 20.08.2007 року отримала свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане їй Веселинівською селищною радою Веселинівського району Миколаївської області. В подальшому, 05 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_5 набула право власності на зазначений житловий будинок та зареєструвала своє право власності у Веселинівській філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації. Позивач вважає рішення Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 161 від 24 липня 2007 року незаконним та просить його скасувати, оскільки фактично даним рішенням Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області без її участі та з порушенням порядку поділу, виділу об'єктів нерухомого майна здійснила реальний поділ житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2, який на момент прийняття спірного рішення належав на праві спільної часткової власності їй та іншому співвласнику ОСОБА_4, що призвело до значного зменшення її частки у праві власності на спільне майно та позбавило її права власності на належну їй частину житлового будинку пропорційно до її ідеальної частки, визначеної рішенням Веселинівського районного народного суду Миколаївської області від 01.12.1987 року. Крім того, позивач вважає, що вказане рішення було прийняте Веселинівською селищною радою Веселинівського району Миколаївської області з перевищенням своїх повноважень, так як статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у редакції від 16.05.2007 р., не було передбачено повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо можливості поділу житлового будинку або виділу частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно. Також вважає, що оскільки ОСОБА_4 оформила своє право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі незаконного рішення Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 161 від 24 липня 2007 року, то просить визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 20.08.2007 року ОСОБА_4 Веселинівською селищною радою Веселинівського району Миколаївської області. З огляду на те, що ОСОБА_4 незаконно оформила право власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, з порушенням законодавства щодо порядку поділу в натурі житлового будинку між співвласниками, то вона не мала права відчужувати вказаний житловий будинок ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 05.09.2007 року, тому позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 161 від 24 липня 2007 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, посвідченого 05.09.2007 року приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області, підтримали повністю з тих же підстав, а позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого 20.08.2007 року ОСОБА_4 Веселинівською селищною радою Веселинівського району Миколаївської області, змінили та просили суд визнати недійсним свідоцтво про право власності від 20.08.2007 року, видане Веселинівською селищною радою Веселинівського району Миколаївської області на житловий будинок загальною площею 53.8 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з посиланням на те, що Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області при прийнятті рішення № 161 від 24 липня 2007 року діяла всупереч вимогам ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції від 16.05.2007 р., яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, фактично здійснивши своїм рішенням поділ житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2, який належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки вказаною статтею Закону не було передбачено повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо можливості поділу житлового будинку або виділу частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно. На підставі цього рішення ОСОБА_4 отримала 20.08.2007 року свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, як на самостійний об'єкт нерухомого майна. Оскільки дане свідоцтво було видано на підставі рішення, прийнятого Веселинівською селищною радою Веселинівського району Миколаївської області всупереч вимогам чинного законодавства щодо проведення поділу житлового будинку, який на час прийняття рішення належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, без згоди на це співвласника ОСОБА_1 та без надання висновку щодо технічної можливості поділу житлового будинку, внаслідок чого було порушено право ОСОБА_1 володіти та користуватися частиною житлового будинку відповідно до її ідеальної частки у праві спільної часткової власності, яка відповідає 60/100 у праві спільної часткової власності відповідно до рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01.12.1987 року, то з огляду на це вважають, що є підстави для визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, недійсним. Вважають, що ОСОБА_4 у 2007 році незаконно оформила право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, як на самостійний об'єкт нерухомого майна, а тому правових підстав на відчуження цього житлового будинку ОСОБА_5 за договором купівлі- продажу від 05.09.2007 року в неї не було. З огляду на це, просять визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, посвідченого 05.09.2007 року приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх необґрунтованістю. При цьому вона зазначила, що 26 липня 1991 року вона за договором купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори, придбала у власність у ОСОБА_9 40/100 частин житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_2. Своє право власності на вказану частку житлового будинку вона зареєструвала у Веселинівській філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації. При укладенні цього договору попередній власник ОСОБА_9 передав їй частину житлового будинку, яка була вже відокремлена від іншої частини цього ж житлового будинку, та мала самостійний вихід. Тому вона стала володіти та користуватися конкретними відокремленими від іншої частини житлового будинку житловими та нежилими приміщеннями. В період з 1991 р. по 2007 рік вона з ОСОБА_1 не зустрічалася та не обговорювала порядок користування житловим будинком. За цей період ОСОБА_1 їй ніяких претензій з приводу того, що вона незаконно заволоділа її часткою у праві спільної власності на вказаний житловий будинок не пред'являла. В 2007 році вона вирішила свою частку у спільному майні продати та їй порадили виділити свою частину житлового будинку в окрему юридичну адресу. В цьому ж році вона звернулася із такою заявою до Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області. 24.07.2007 року виконком Веселинівської селищної ради прийняв рішення про присвоєння юридичної адреси виділеній їй частині будинку як АДРЕСА_1. На підставі цього рішення вона отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Після цього, 05 вересня 2007 року вона вказаний будинок продала ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області. Вважає, що вона на законних підставах оформила своє право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. З її сторони ніяких порушень чинного та той час законодавства не було, а тому просить відмовити позивачеві повністю в задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали, вважають їх необґрунтованими з посиланням на те, що позивач ОСОБА_1 при пред`явленні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, посвідченого 05.09.2007 року приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області, обрала спосіб захисту, який неможливо застосувати до наявних спірних правовідносин, оскільки вона не була стороною у спірному договорі купівлі - продажу житлового будинку. Крім того, вказують, що відповідач ОСОБА_5 є добросовісним набувачем житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, оскільки вона придбала його у власність за відплатним договором та не знала, що ОСОБА_4 не мала правових підстав для його відчуження. З огляду на це, права ОСОБА_1 не підлягають захисту шляхом пред'явлення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 203, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є передбачені ст.388 ЦК України підстави, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.
Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 просили суд відмовити в задоволенні позову повністю у зв'язку зі спливом позовної давності, строк якої необхідно відраховувати з 2007 року, тобто з того часу, коли відбулося юридичне оформлення виділення частини житлового будинку, оскільки позивач ОСОБА_1 знала про те, що частині житлового будинку присвоєно окрему поштову адресу, що було видно з таблички з найменуванням АДРЕСА_1, розміщеної на воротах домоволодіння.
Представник відповідача Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області Улусян В.В. позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими, проте просив відмовити в задоволенні позову в зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач ОСОБА_1 знала про юридичне оформлення виділення частини будинку з 2007 року, однак позов подала до суду лише в січні 2015 року. При цьому, представник відповідача пояснив, що при вирішенні питання про виділення в окрему юридичну адресу житлового будинку ОСОБА_4 та видачі їй свідоцтва про право власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1, Веселинівська селищна рада діяла в межах своїх повноважень відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та чинного на той час Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5. При видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1, в якому зазначена загальна та житлова площа будинку, селищна рада керувалася даними з інвентарних справ Веселинівської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника відповідача Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області Улусяна В.В., показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Веселинівського районного народного суду Миколаївської області від 01 грудня 1987 року позивач ОСОБА_1 є власником 60/100 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2. На підставі цього ж рішення суду 40/100 частин цього будинку належало на праві власності її колишньому чоловікові ОСОБА_9 до 26 липня 1991 року. За усною домовленістю між собою співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_9 встановили порядок користування житловим будинком. При цьому, позивач ОСОБА_1 заклала дверний отвір між житловими кімнатами №1-3 площею 13,4 кв.м. та № 1-1 площею 13,0 кв.м. та зробила в іншій стіні житлового будинку новий дверний отвір, утворивши таким способом самостійний вихід з житлового будинку. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 стали кожен користуватися відокремленою частиною житлового будинку, який належав їм на праві спільної часткової власності. 26 липня 1991 року ОСОБА_9 продав 40/100 частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2, ОСОБА_4, яка на час укладення договору мала прізвище «Кравченко». 04 листопада 1991 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на 40/100 частин житлового будинку та стала новим співвласником житлового будинку. В період з 1991 року по 2007 рік житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2, належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4. В цей час співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не змінювали порядок користування житловим будинком.
24 липня 2007 року виконавчий комітет Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області прийняв рішення № 161 «Про виділення в окрему юридичну адресу», відповідно до якого на підставі заяви ОСОБА_4 було виділено в окрему юридичну адресу житловий будинок по АДРЕСА_1 з присвоєнням нової поштової адреси житловому будинку: АДРЕСА_2. На підставі цього рішення 20.08.2007 року Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області видала ОСОБА_4 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В цей же день право власності ОСОБА_4 на вказаний житловий будинок було зареєстровано Веселинівською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації.
05 вересня 2007 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купила (прийняла у власність) цілий житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.
17.09.2007 року ОСОБА_5 зареєструвала своє право власності на вказаний житловий будинок у Веселинівській філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації, про що отримала Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.ст.113, 115, 118 ЦК в редакції 1963 року, яка діяла на момент виникнення спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_9, а потім між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадилося за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішувався судом. Кожний з учасників спільної часткової власності мав право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не було досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділилося в натурі, коли це можливо було без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділявся, повинен був одержати грошову компенсацію. Якщо учасники спільної часткової власності на жилий будинок за угодою між собою встановили порядок користування відособленими приміщення будинку відповідно до частки кожного і така угода була нотаріально посвідчена і зареєстрована у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, то вона була обов`язковою і для особи, яка згодом придбала частку в спільній власності на цей будинок.
Відповідно до пояснень позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_4, показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентарних справ № 1728 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, та № 1278/2 за адресою АДРЕСА_2 підтверджується та обставина, що співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_9 встановили за усною домовленістю між собою порядок користування житловим будинком, який належав їм на праві спільної часткової власності, з виділенням кожному конкретних відокремлених приміщень у користування. Такий же порядок користування житловим будинком перейшов і до нового співвласника ОСОБА_4 В період з 1987 року по 2007 рік домовленість співвласників про порядок володіння і користування спільним майном не була нотаріально посвідчена договором та в цей період питання щодо виділу часток (поділу) житлового будинку в установленому законом порядку між співвласниками не вирішувалося ні за згодою співвласників, ані за рішенням суду.
З 1 січня 2004 року набрав чинності новий Цивільний Кодекс. Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріально компенсації.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, дана норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольованими, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
Таким чином, встановлений за усною домовленістю між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_9 порядок користування житловим будинком з виділенням кожному конкретних відокремлених приміщень у користування, який потім також зберігся між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4, не припинив право спільної часткової власності, тому що виділені частини житлового будинку не перетворилися на об`єкт самостійної власності кожного з них.
Відповідно до положень ст.ст. 183, 358, 364, 367 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. №7 (з відповідними змінами) "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак, - визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то при здійсненні поділу майна в натурі (виділу частки) слід передавати співвласнику частину жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
На час прийняття виконавчим комітетом Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області рішення №161 від 24 липня 2007 року «Про виділення в окрему юридичну адресу» належного ОСОБА_4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 діяла Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затверджена Наказом Міністерства з житлово-комунального господарства України 18.06.2007 р. № 55, яка набрала чинності 17.07.2007 року.
Відповідно до п.1.2, п.2.2 вказаної Інструкції поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси.
Згідно з п.2.5 Інструкції при підготовці документів про поділ нерухомого майна Бюро технічної інвентаризації проводять такі дії: уточнюється кількість основних будинків і допоміжних будівель, що входять до складу об'єктів нерухомого майна, виявляються і вносяться до матеріалів технічної інвентаризації поточні зміни в будинках, будівлях, спорудах; за відсутності нотаріально посвідченого договору чи рішення суду щодо порядку користування будинками, будівлями та спорудами беруться до уваги заяви всіх співвласників, підписи яких засвідчені нотаріально.
Із досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентарних справ № 1728 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, та № 1278/2 за адресою АДРЕСА_2 вбачається, що в цих матеріалах відсутні Висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки об'єкта нерухомого майна, нотаріально посвідчений договір чи рішення суду щодо порядку користування між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житловим будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_2, а також відсутня нотаріально посвідчена заява співвласника ОСОБА_1 щодо надання згоди на виділ в окрему адресу належної ОСОБА_4 частини житлового будинку.
На відсутність вказаних документів в матеріалах справи вказала допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 Не заперечував цих обставин в судовому засіданні представник відповідача Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області Улусян В.В.
Таким чином, виконком Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області прийняв рішення № 161 від 24.07.2007 р. про виділення в окрему юридичну адресу належних на праві власності ОСОБА_4 40/100 частин житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2, лише на підставі її заяви, без надання на це згоди іншого співвласника ОСОБА_1 та за відсутності Висновків щодо технічної можливості виділу частки або поділу в натурі житлового будинку, який належав на час прийняття цього рішення на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Крім того, суд вважає, що виконком Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області прийняв рішення № 161 від 24.07.2007 р. про виділення в окрему юридичну адресу належних на праві власності ОСОБА_4 40/100 частин житлового будинку на підставі пп.3 п «а» ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з перевищенням повноважень, оскільки ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції від 20.06.2007 року, яка діяла на момент прийняття спірного рішення, не було передбачено повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення поділу житлового будинку або виділу частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердив, що в той період з 1987 року по 26.07.1991 року, коли йому та ОСОБА_1 належав на праві спільної часткової власності житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_2, між ним та ОСОБА_1 за усною домовленістю був встановлений порядок користування житловим будинком, за яким кожному співвласнику перейшли в користування відокремлені житлові на нежилі приміщення з окремим виходом. Проте, такий договір нотаріально не був посвідчений та між співвласниками не складався та нотаріально не посвідчувався договір про виділ у натурі частки з житлового будинку або про поділ житлового будинку. Не вирішувалося питання і в судовому порядку щодо виділу частки із спільного майна або поділу в натурі житлового будинку.
Також в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 підтвердили, що в період з 26.07.1991 р. по 24.07.2007 року між ними не вирішувалося питання щодо зміни порядку користування житловим будинком, який належав їм на праві спільної часткової власності, не було укладено нотаріально посвідчених договорів про порядок користування житловим будинком, про виділ часток або поділ будинку в натурі.
Із даних довідок комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації від 08.10.2013 р. № 203 та від 04.10.2013 р. № 122 вбачається, що документів, що підтверджують поділ будинку, не має, 40/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 виділено в окрему адресу АДРЕСА_1 на підставі рішення №161 від 24.07.2007 року виконкому Веселинівської селищної ради «Про виділення в окрему адресу» власнику ОСОБА_4 та видано свідоцтво про право власності на цілу долю 1/1 від 20.08.2007 року за адресою АДРЕСА_1. (а.с.32-33).
Отже, на час винесення виконкомом Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області рішення № 161 від 24.07.2007 р. про виділення в окрему юридичну адресу належних на праві власності ОСОБА_4 40/100 частин житлового будинку були відсутні між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 нотаріально посвідчений договір про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, нотаріально посвідчені договори про виділ в натурі частки з нерухомого спільного майна або про поділ в натурі житлового будинку, а також судові рішення з цих питань.
З огляду на це, виконком Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області усупереч положенням ст.ст.358, 364, 367 ЦК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з житлово-комунального господарства України 18.06.2007 р. № 55, яка набрала чинності 17.07.2007 року, без згоди іншого співвласника ОСОБА_1, без наявності висновків щодо технічної можливості виділу частки або поділу в натурі житлового будинку, фактично своїм рішенням №161 від 24.07.2007 року «Про виділення в окрему адресу» здійснив поділ в натурі житлового будинку, який належав на час прийняття цього рішення на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що призвело до значного зменшення частки позивача у праві власності на спільне майно та позбавило її права власності на належну їй частину житлового будинку пропорційно до її ідеальної частки, визначеної рішенням Веселинівського районного народного суду Миколаївської області від 01.12.1987 року.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Враховуючи, що виконком Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області при прийнятті рішення №161 від 24.07.2007 року «Про виділення в окрему юридичну адресу» належних на праві власності ОСОБА_4 40/100 частин житлового будинку діяв усупереч положенням ст.ст.358, 364, 367 ЦК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з житлово-комунального господарства України 18.06.2007 р. № 55, яка набрала чинності 17.07.2007 року, що привело до позбавлення права власності позивача ОСОБА_1 на належну їй частину житлового будинку, яка відповідає розміру її ідеальної частки, встановленої рішенням Веселинівського районного народного суду Миколаївської області від 01.12.1987 року, то суд вважає, що є підстави для визнання рішення виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 161 від 24 липня 2007 року «Про виділення в окрему юридичну адресу» незаконним та його скасування.
Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу із застосуванням такого способу захисту, як визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з приписами ст.19 Конституції України юридична чинність свідоцтва про право власності на нерухоме майно не може вважатися безумовною, оскільки залежить від законності прийнятого органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення, на підставі якого може бути оформлено право власності на нерухоме майно.
З огляду на це суд вважає, що вимога позивача про визнання свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, може бути вирішена із застосуванням способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченого п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу.
Зі змісту свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що ОСОБА_4 отримала дане Свідоцтво на підставі рішення виконкому Веселинівської селищної ради № 161 від 24.07.2007 року.
Однак, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що рішення виконкому Веселинівської селищної ради № 161 від 24.07.2007 року, яке стало правовою підставою для видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, прийнято всупереч вимогам чинного на момент його прийняття законодавства, що регулює порядок проведення поділу, виділу часток об'єктів нерухомого майна, що призвело до значного зменшення частки позивача у праві власності на спільне майно та позбавило її права власності на належну їй частину житлового будинку пропорційно до її ідеальної частки, визначеної рішенням Веселинівського районного народного суду Миколаївської області від 01.12.1987 року.
Крім того, із досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентарних справ № 1728 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, та № 1278/2 за адресою АДРЕСА_2 вбачається, що на час постановлення рішення Веселинівського районного народного суду Миколаївської області від 01.12.1987 року загальна площа житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2, складала 95,6 кв. м., а житлова площа - 68,8 кв.м.
При виділенні ОСОБА_4 в окрему юридичну адресу 40/100 частин житлового будинку у виданому їй Веселинівською селищною радою Миколаївської області свідоцтві про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зазначена загальна площа житлового будинку - 53,8 кв.м., а житлова - 35, 6 кв.м., що не відповідає розміру частки ОСОБА_4 у праві спільної часткової власності на житловий будинок.
Внаслідок прийняття виконкомом Веселинівської селищної ради № 161 від 24.07.2007 року незаконного рішення та видачі на його підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивач була позбавлена права власності на належну їй частину житлового будинку пропорційно до її ідеальної частки.
Таким чином, враховуючи, що правовою підставою для видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, стало незаконне рішення органу місцевого самоврядування, то суд вважає, що за таких обставин є підстави для визнання свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок недійсним.
Відповідно до ст.16 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Згідно з положеннями ст.ст.215, 216 ЦК України, абз.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, зокрема співвласником спірного майна.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За вимогами ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 незаконно оформила право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомого майна, з порушенням законодавства щодо порядку проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, без згоди на поділ житлового будинку іншого співвласника ОСОБА_1 та за відсутності висновків щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, чим фактично було позбавлено право позивача на частину житлового будинку пропорційно своїй ідеальній частці в житловому будинку, який належав їй та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності.
За такого, суд вважає, що ОСОБА_4 не мала правових підстав на відчуження 05.09.2007 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Крім того, визнання судом незаконним та скасування рішення виконкому Веселинівської селищної ради № 161 від 24.07.2007 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, призводить до припинення існування об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2, і як наслідок, такий об'єкт не може виступати предметом договору купівлі-продажу від 05.09.2007 року.
Таким чином, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 05.09.2007 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_4 продала (передала у власність) а ОСОБА_5 купила (прийняла у власність) цілий житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в смт. Веселинове, АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області 05.09.2007 року.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 просили суд відмовити в задоволенні позову повністю у зв'язку зі спливом позовної давності, строк якої необхідно відраховувати з 2007 року, тобто з того часу, коли відбулося юридичне оформлення виділення частини житлового будинку, оскільки позивач ОСОБА_1 знала про те, що частині житлового будинку присвоєно окрему поштову адресу, що було видно з таблички з найменуванням АДРЕСА_1, розміщеної на воротах домоволодіння.
Представник відповідача Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області Улусян В.В. висловив думку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача в зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідач ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали на відсутність підстав для відмови в задоволенні позову в зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки позовна давність не сплинула, так як ОСОБА_1 стало відомо про реальний поділ житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2, в жовтні 2013 року, коли вона отримала довідки від Веселинівської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації, де було зазначено, що 40/100 частин житлового будинку було виділено в окрему адресу на підставі рішення виконкому Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 161 від 24.07.2007 року. Тому на момент звернення позивача до суду в січні 2015 року з позовною заявою строк позовної давності не сплив.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що строк позовної давності на момент звернення позивача до суду з позовною заявою у січні 2015 року не сплив, так як позивач ОСОБА_1 довідалася про поділ житлового будинку в жовтні 2013 року, коли отримала довідки за підписом начальника Веселинівської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації № 122 від 04.10.2013 р. та № 203 від 08.10.2013 року, в яких містилася інформація про виділення 40/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 в окрему адресу АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 161 від 24.07.2007 року «Про виділення в окрему адресу» та про видачу ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на цілу долю 1/1 за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується приєднаними та дослідженими в судовому засіданні довідками (а.с.32-33).
Посилання відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 на те, що позивач знала про юридичне оформлення виділення частини будинку та про присвоєння частині будинку окремої адреси з 2007 року, оскільки це було видно з таблички з найменуванням АДРЕСА_1, розміщеної на воротах домоволодіння, є безпідставним, так як з досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентарних справ № 1728 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, та № 1278/2 за адресою АДРЕСА_2, а також з матеріалів посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку від 05.09.2007 року не вбачається, що Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області, Веселинівська філія Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус Веселинівського районного нотаріального округу Болгарчук О.Ф., відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомляли позивача про проведення виділення 40/100 частин житлового будинку в окрему юридичну адресу та про продаж виділеного в самостійний об'єкт нерухомості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Також відповідач ОСОБА_5 не надала суду доказів, які б підтверджували ту обставину, що позивач ОСОБА_1 бачила табличку з найменуванням АДРЕСА_1 саме у 2007 році.
За таких обставин, суд вважає, що строк позовної давності необхідно обчислювати з жовтня 2013 року, з часу, коли позивач дізналася про порушене право.
З врахуванням цього, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою у січні 2015 року строк позовної давності не сплинув, а тому підстав для відмови у позові в зв'язку зі спливом позовної давності не має.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У зв'язку з цим, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 730 грн. 80 коп., з кожного по 243 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 10, 11, 11-1,15, 58, 59, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 161 від 24 липня 2007 року «Про виділення в окрему юридичну адресу».
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, видане ОСОБА_4 Веселинівською селищною радою Веселинівського району Миколаївської області 20 серпня 2007 року на житловий будинок загальною площею 53,8 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 05 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. 05 вересня 2007 року за реєстровим № 1287.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 по 243 гривні 60 копійок судового збору з кожного.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області
Л. О. Орленко
