АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-11402 Головуючий у 1-й інстанції - Кондратенко О.О.
Доповідач - Пікуль А.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2015 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
ЛевенцяБ.Б.
при секретарі Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення не нарахованої та невиплаченої оплати праці за роботу у вихідні дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") про стягнення не нарахованої та невиплаченої оплати праці за роботу у вихідні дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Суд стягнув з ПАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_3, грошову компенсацію за роботу у вихідні дні в грудні 2008 року - січні 2009 року в сумі 3 443 грн. 88 коп., суму компенсації (індексації) втрати частини заробітної плати в сумі 1 932 грн. 06 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 451 148 грн. 27 коп., а всього 456 524 грн. 21 коп., які визначені судом без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ "Надра" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.211-216).
В суд апеляційної інстанції позивач та його представник не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотне повідомлення про вручення судової повістки представнику позивача, ОСОБА_4, 19 серпня 2015 року. Суд ухвалив розглядати справу у їх відсутність, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника ПАТ КБ "Надра", Мазуренко О.П., яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення в частині стягнення грошової компенсації за роботу у вихідні дні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 18 квітня 2006 року по 13 лютого 2009 року. Звільнений з роботи за власним бажанням.
За розпорядженням роботодавця ОСОБА_3 в період з 27 грудня по 30 грудня 2008 року (у тому числі у вихідні дні - 27 та 28 грудня) та в період з 12 по 28 січня 2009 року (у тому числі у вихідні дні - 17, 18, 24 та 25 січня) знаходився у відрядженні - проводив семінари в Харківському Регіональному управлінні ВАТ КБ "Надра".
Оплата позивачу за роботу у вихідні дні роботодавцем проведена не була.
Ураховуючи розмір середньоденної заробітної плати позивача - 286 грн. 99 коп., оплата у подвійному розмірі за шість днів роботи у вихідні дні становить 3 443 грн. 88 коп.
Оскільки оплата за роботу у вихідні дні не проведена вчасно, указана сума підлягає індексації за період з березня 2009 року по лютий 2015 року (відповідно до заявлених позовних вимог). Розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати складає 1 932 грн. 06 коп.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення грошової компенсації за роботу у вихідні дні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права у цій частині до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом при вирішенні цієї частини позову проведена неправильна оцінка доказів та безпідставно, з порушенням процесуальних норм, надана перевага одним доказам над іншими, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для стягнення грошової компенсації за роботу у вихідні дні у розмірі 3 443 грн. 88 коп. та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1 932 грн. 06 коп., нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальні частині оскаржуваного рішення.
Обставин , які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ПАТ КБ "Надра" не містить, в ході апеляційного розгляду представник відповідача також не навела таких обставин.
Посилання апеляційної скарги на те, що, незважаючи на наявність розпоряджень роботодавця про направлення працівника у відрядження для виконання робіт, у тому числі у вихідні дні, первинних доказів фактичного перебування у відрядженні та доказів роботи у вихідні дні суду не надано, не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині, оскільки з наданих суду письмових доказів убачається, що роботодавець у означені періоди перерахував на картковий рахунок працівника кошти на відрядження. Усні пояснення представника відповідача про те, що указані кошти могли бути перераховані за відрядження минулих періодів, допустимими - письмовими, доказами не підкріплені.
Посилання апеляційної скарги на те, що фактично під час відряджень позивач не міг працювати у вихідні дні, також відхиляються апеляційним судом як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та положенням Колективного договору ВАТ "КБ "Надра", чинного на час спірних правовідносин.
Оскільки оплата за роботу у неробочі дні входить до структури заробітної плати, посилання апеляційної скарги на те, що указана сума - грошова компенсація за роботу у вихідні дні у розмірі 3 443 грн. 88 коп., не підлягає індексації бо є разовою виплатою, також відхиляються апеляційним судом як безпідставні.
Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за роботу у вихідні дні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині немає.
Водночас, доводи апеляційної скарги ПАТ КБ "Надра" про те, що під час звільнення позивача останній жодним чином не заявляв про неправильність здійсненого з ним розрахунку та наявність невиплачених йому роботодавцем на день звільнення сум, можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з огляду на наступне.
Задовольняючи указані позовні вимоги районний суд виходив з того, що вони є обґрунтованими, оскільки ні в день звільнення, і у подальшому оплата за виконану ОСОБА_3 роботу у вихідні дні роботодавцем проведена не була.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не в повній мірі відповідають обставинам даної справи та положенням матеріального закону.
Так відповідно до положень ст. 116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
У даному конкретному випадку з наявних у матеріалах справи наданих позивачем письмових доказів убачається, що ОСОБА_3 був звільнений 16 лютого 2009 року (а.с.58). При розмірі середнього заробітку 6 989 грн. 32 коп. у лютому 2009 року (місяць, у якому було проведене звільнення) позивачу нарахований заробіток 19 061 грн. 89 коп. (а.с.59). Доказів, що указана сума не була виплачена позивачу (не була перерахована на його картковий рахунок) у день звільнення, у розпорядженні суду немає. Позовна заява не містить доводів, що указана у довідці № 132 від 13 січня 2015 року сума до виплати за лютий 2009 року у розмірі 15 895 грн. (а.с.59) не була виплачена ОСОБА_3
Зі змісту позовної заяви убачається, що у квітні 2015 року - через шість років після звільнення, позивач заявляє вимоги, зокрема, про стягнення не нарахованої та невиплаченої оплати праці за роботу у вихідні дні, яка не була нарахована роботодавцем, і, як наслідок, не була виплачена у період роботи працівника та при його звільненні.
Водночас, у розпорядженні суду немає доказів, що на час проведення розрахунку при звільненні - у лютому 2009 року, ОСОБА_3 були пред'явлені до роботодавця вимоги про проведення відповідної доплати - проведення оплати за роботу у вихідні дні, які залишені ПАТ КБ "Надра" без задоволення чи без реагування.
Отже розрахунок при звільненні проведений з ОСОБА_3 у день звільнення, про що позивачу було відомо.
Роботодавець вважав такий розрахунок остаточним, а працівник протягом шести років з дати звільнення не оспорював цей факт та розмір сум, належних йому при звільненні.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що даний конкретний позов про стягнення не нарахованої та невиплаченої оплати праці за роботу у вихідні дні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати (позовна заява; а.с.1) за своєю правовою природою не є спором про стягнення сум, належних при звільненні, а є позовом про стягнення заробітної плати за минулі періоди, з яким працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.
З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку що у даному конкретному випадку передбачений трудовим законодавством тримісячний строк звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід відраховувати від дати звільнення позивача - 16 лютого 2009 року.
Згідно з роз'ясненнями п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року №9 (з наступними змінами і доповненнями) встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 309 ЦПК).
За правилом ч. 3 ст. 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
З огляду на викладене оскаржуване рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову на суму 451 148 грн. 27 коп., визначена районним судом загальна сума стягнення підлягає зменшенню з 456 524 грн. 21 коп. до 5375 грн. 94 коп.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з чим загальну суму стягнення зменшити з 456524 грн. 21 коп. до 5375 (п'яти тисяч трьохсот сімдесяти п'яти) гривень 94 копійки.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
Б.Б. Левенець
