Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14242/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
Бріджмонт Венчерс Лімітед (Bridgemont Ventures Limited) - Логінов К.Е.,
Держави Україна в особі Міністерства оборони України - Ярусевич Д.Ю.,
Міністерства оборони України - Ярусевич Д.Ю.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант" - не з`явився,
Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Мельник Д.О.,
Кабінету Міністрів України - Меньшикова О.Я.,
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - Горжий А.В.,
Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - Дусановський С.К.,
Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" - не з`явився
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Бріджмонт Венчерс Лімітед (Bridgemont Ventures Limited)
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 (суддя Курдельчук І.Д.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 (колегія суддів: Євсіков О.О., Алданова С.О. Корсак В.А.)
у справі за позовом Бріджмонт Венчерс Лімітед (Bridgemont Ventures Limited) (далі - Компанія, Компанія Бріджмонт Венчерс Лімітед)
до відповідачів:
1) Держави Україна в особі Міністерства оборони України,
2) Міністерства оборони України (далі - МОУ),
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант" (далі - ТОВ "Кастодіан Гарант"),
4) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк")
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) Кабінету Міністрів України (далі - КМУ),
2) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1) Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта"),
2) Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (далі - ПАТ "Національний депозитарій України")
про визнання права власності, витребування майна з володіння та зобов`язання вчинити дії.
Суть спору
1. Компанія Бріджмонт Венчерс Лімітед (Республіка Кіпр) була власником простих бездокументарних іменних акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта" (13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі).
2. 06.11.2022 акції Компанії Бріджмонт Венчерс Лімітед відчужені на користь держави на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки командувача Сил логістики Збройних сил України (далі - ЗСУ) та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ).
3. Компанія Бріджмонт Венчерс Лімітед вважає, що процедура примусового відчуження акцій здійснена з грубими порушеннями законодавства, є протиправною, а тому звернулася з відповідним позовом до суду.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову.
5. Компанія Бріджмонт Венчерс Лімітед звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
6. Перед Верховним Судом постали такі питання:
- чи можуть корпоративні права/акції бути об`єктом примусового відчуження на користь держави;
- чи є обов`язковим підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна; чи вимагається ознайомлення власника з цим актом;
- чи допускається реквізиція (примусове відчуження) іноземних інвестицій в умовах воєнного стану.
7. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указами Президента України №64/2022 від 24.02.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 та №49/2024 від 05.02.2024, затвердженими відповідно Законами №2402-ІХ від 24.02.2022, №2263-ІХ від 22.05.2022, №2500-IX від 15.08.2022, №2738-IX від 16.11.2022, №2915-IX від 07.02.2023, №3057-IX від 02.05.2023, №3275-IX від 27.07.2023, №3429-IX від 08.11.2023, №3564-IX від 06.02.2024, в Україні діє правовий режим воєнного стану з 24.02.2022 до 13.05.2024.
9. З виписки про стан рахунку у цінних паперах Компанії Бріджмонт Венчерз Лімітед вбачається, що станом на 06.11.2022 Компанія була власником простих бездокументарних іменних акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", у кількості 7 377 784 штук, номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% статутного капіталу товариства.
10. На підставі наказу командувача Сил логістики ЗСУ "Про примусове відчуження майна" №290 від 06.11.2022 (далі - Наказ №290) відбулося відчуження акцій, емітованих ПАТ "Укрнафта", власником яких була Компанія. Цим же наказом уповноважено командира ВЧ НОМЕР_1 на підписання актів про примусове відчуження майна від імені військового командування та наказано невідкладно провести усі необхідні заходи на виконання примусового відчуження майна.
11. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.11.2022 №242 "Про примусове відчуження майна" призначено комісію для примусового відчуження майна, визначеного в Наказі №290, визначено перелік майна, яке підлягає примусовому відчуженню у власність держави, доручено голові комісії невідкладно провести усі необхідні заходи на виконання примусового відчуження майна та забезпечити проведення оцінки примусово відчуженого майна та складання актів про примусове відчуження майна.
12. 06.11.2022 ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" надало ВЧ НОМЕР_1 висновки (вих. №101/1), в яких рекомендувало визначити вартість 27 114 254 акцій ПАТ "Укрнафта", що відчужуються для забезпечення потреб Держави України в умовах примусового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, станом на 06.11.2022, на рівні їх номінальної вартості. Зазначило, що після здійснення огляду, отримання вихідних даних та відповідно до цього забезпечення надання послуг з практичного виконання оцінки, буде складено звіт про оцінку та висновок про вартість, отримана на нього рецензія Фонду державного майна України, номінальну вартість можна буде замінити на ринкову.
13. 06.11.2022 за погодженням з Київською міською військовою адміністрацією ВЧ НОМЕР_1 склала акт №1 про примусове відчуження або вилучення майна, за яким згідно з рішенням командира ВЧ НОМЕР_1 , оформленого наказом №242 від 06.11.2022, наказом командувача Сил логістики ЗСУ №290 від 06.11.2022 здійснено примусове відчуження усіх акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", власниками яких є фізичні та юридичні особи, та обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, власником якого є фізичні та юридичні особи, що є власниками акцій ПАТ "Укрнафта", крім держави та господарських товариств, 100% акцій яких належать державі.
14. Згідно з актом №1 про примусове відчуження або вилучення майна: опис майна, достатній для його ідентифікації - усі акції ПАТ "Укрнафта" у кількості 27 114 254 штук, оцінку майна провела Консалтингова компанія "Увекон" згідно з договором про надання послуг №101 від 06.11.2022. За результатами оцінки майна складено Висновок про вартість майна від 06.11.2022.
15. 06.11.2022 НКЦПФР прийняла рішення №1320 про забезпечення проведення в системі депозитарного обліку депозитарних операцій щодо примусового відчуження у власність держави акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", і яким, зокрема, вирішено:
- ПАТ "Національний депозитарій України" сформувати станом на дату прийняття цього рішення та надати МОУ для складання та надання ним депозитарній установі, в якій відкрито рахунок у цінних паперах на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є МОУ, розпоряджень на проведення депозитарних операцій, передбачених рішенням, із зазначенням кількості цінних паперів, перелік клієнтів Центрального депозитарію, на рахунках у цінних паперах яких обліковуються акції емітентів ПАТ "Укрнафта", ПАТ "Укртатнафта", АТ "Мотор Січ", ПрАТ "АвтоКрАЗ", ПрАТ "Запоріжтрансформатор", крім акцій емітентів, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, згідно переліку;
- депозитарній установі, в якій відкрито рахунок у цінних паперах на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є МОУ, надати Центральному депозитарію відповідні розпорядження для проведення передбачених цим рішенням депозитарних операцій та після виконання Центральним депозитарієм операцій переказу акцій емітентів на її рахунок у цінних паперах згідно п.3 цього рішення здійснити зарахування прав на зазначені акції на рахунок держави;
- Центральному депозитарію здійснити безумовні операції щодо переказу акцій емітентів на рахунок у цінних паперах депозитарної установи, в якій відкрито рахунок на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є МОУ, з рахунків депозитарних установ, в яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів обліковуються акції емітентів, крім акцій емітентів, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, перелік яких зазначений у таблиці п.1 цього рішення; переказ акцій емітентів здійснюється Центральним депозитарієм без збереження режиму обтяжень та/або обмежень;
- депозитарним установам, в яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів, крім держави та господарських товариств, 100% акцій яких належать державі, обліковуються акції емітентів, за відповідним розпорядженням/повідомленням Центрального депозитарію здійснити списання акцій емітентів з цих рахунків у цінних паперах;
- для проведення передбачених цим рішенням операцій Центральному депозитарію: (1) здійснити розблокування усіх акцій емітентів/прав на акції емітентів, що були заблоковані депозитарними установами на підставі розпоряджень клієнтів, депонентів, керуючих рахунків у цінних паперах депонентів, клієнтів для виставлення цінних паперів на продаж; (2) сформувати та надати ПАТ "Розрахунковий центр" передбачений укладеним з Розрахунковим центром договором документ для здійснення операцій щодо приведення у відповідність даних системи клірингового обліку.
16. 07.11.2022 відбулися позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформлені протоколом №1, які проведені відповідно до порядку, встановленого рішенням НКЦПФР №1318 від 06.11.2022.
17. Загальна кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах - 2 особи. Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах ПАТ "Укрнафта", складеного станом на кінець операційного дня 07.11.2022, кількість голосуючих акцій ПАТ "Укрнафта" складає 54 228 510 штук простих іменних акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,25 грн, та 0 штук привілейованих акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,00 грн. Загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у загальних зборах акціонерів - 54 228 510 голосів. Кворум наявний - для участі у зборах зареєструвались представники акціонерів, які сукупно є власниками 100% голосуючих акцій від їх загальної кількості.
18. 07.11.2022 позачергові загальні збори ПАТ "Укрнафта" ухвалили такі рішення:
- для роз`яснення щодо порядку голосування, проведення підрахунку голосів під час голосувань, а також для вирішення інших питань, пов`язаних із забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, обрати лічильну комісію у складі: голова лічильної комісії ОСОБА_2 , член лічильної комісії ОСОБА_3 ;
- обрати головуючим загальних зборів - ОСОБА_3 , обрати секретарем загальних зборів - ОСОБА_4 ;
- внести та затвердити зміни до статуту товариства шляхом його викладення в новій редакції; делегувати головуючому та секретарю загальних зборів право підпису статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства від 07.11.2022; доручити головуючому загальних зборів особисто забезпечити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 07.11.2022; встановити, що нова редакція статуту ПАТ "Укрнафта" набуває чинності для товариства, його акціонерів та посадових осіб товариства з моменту прийняття цього рішення загальними зборами товариства, а для третіх осіб - з моменту державної реєстрації статуту в новій редакції;
- достроково припинити повноваження членів наглядової ради ПАТ "Укрнафта", повноваження яких є чинними станом на 07.11.2022;
- обрати членами наглядової ради ПАТ "Укрнафта": ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
- затвердити умови цивільно-правових договорів (контрактів), що укладатимуться з членами наглядової ради ПАТ "Укрнафта", що додаються; уповноважити головуючого загальних зборів ОСОБА_3 підписати цивільно-правові договори (контракти), що укладатимуться з членами наглядової ради ПАТ "Укрнафта";
- припинити повноваження чинних розпорядників рахунку ПАТ "Укрнафта" в Центральному депозитарії цінних паперів; призначити тимчасово, до призначення нового персонального складу виконавчого органу ПАТ "Укрнафта", розпорядником рахунку в цінних паперах ПАТ "Укрнафта" в Центральному депозитарії цінних паперів ОСОБА_9 .
19. 09.11.2022 відбулись позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформлені протоколом №2, які проведені відповідно до порядку, встановленого рішенням НКЦПФР №1318 від 06.11.2022.
20. Загальна кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах - 2 особи. Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах ПАТ "Укрнафта", складеного станом на кінець операційного дня 09.11.2022, кількість голосуючих акцій ПАТ "Укрнафта" складає 54 228 510 штук простих іменних акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,25 грн, та 0 штук привілейованих акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,00 грн. Загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у загальних зборах акціонерів - 54 228 510 голосів. Кворум наявний - для участі у зборах зареєструвались представники акціонерів, які сукупно є власниками 100% голосуючих акцій від їх загальної кількості.
21. 09.11.2022 позачергові загальні збори ПАТ "Укрнафта" ухвалили такі рішення:
- для роз`яснення щодо порядку голосування, проведення підрахунку голосів під час голосувань, а також для вирішення інших питань, пов`язаних із забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, обрати лічильну комісію у складі: голова лічильної комісії ОСОБА_4 , член лічильної комісії ОСОБА_3 ;
- обрати головуючим загальних зборів ОСОБА_3 , обрати секретарем загальних зборів ОСОБА_4 ;
- внести та затвердити зміни до статуту товариства шляхом його викладення в новій редакції; делегувати головуючому та секретарю загальних зборів право підпису статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 09.11.2022; доручити головуючому загальних зборів особисто забезпечити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 09.11.2022; встановити, що нова редакція статуту ПАТ "Укрнафта" набуває чинності для товариства, його акціонерів та посадових осіб товариства з моменту прийняття цього рішення загальними зборами товариства, а для третіх осіб - з моменту державної реєстрації статуту в новій редакції;
- змінити колективний виконавчий орган (правління) на одноособовий виконавчий орган (директор); припинити повноваження голови правління ПАТ "Укрнафта" - ОСОБА_10 ; припинити повноваження членів правління ПАТ "Укрнафта": ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;
- обрати директором ПАТ "Укрнафта" ОСОБА_16 з 09.11.2022;
- затвердити умови контракту, що укладатиметься з директором ПАТ "Укрнафта", що додається; уповноважити головуючого загальних зборів ОСОБА_3 підписати контракт, що укладатиметься з директором ПАТ "Укрнафта".
22. 06.12.2022 відбулись позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформлені протоколом №3, та які проведені відповідно до порядку, встановленого рішенням НКЦПФР №1318 від 06.11.2022.
23. Загальна кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах - 2 особи. Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах ПАТ "Укрнафта", складеного станом на кінець операційного дня 06.12.2022, кількість голосуючих акцій ПАТ "Укрнафта" складає 54 228 510 штук простих іменних акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,25 грн, та 0 штук привілейованих акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,00 грн. Загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у загальних зборах акціонерів - 54 228 510 голосів. Кворум наявний - для участі у зборах зареєструвались представники акціонерів, які сукупно є власниками 100% голосуючих акцій від їх загальної кількості.
24. 06.12.2022 позачергові загальні збори ПАТ "Укрнафта" ухвалили такі рішення:
- для роз`яснення щодо порядку голосування, проведення підрахунку голосів під час голосувань, а також для вирішення інших питань, пов`язаних із забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, обрати лічильну комісію у складі: голова лічильної комісії ОСОБА_4 , член лічильної комісії ОСОБА_3 ;
- обрати головуючим загальних зборів ОСОБА_3 , обрати секретарем загальних зборів ОСОБА_4 ;
- внести та затвердити зміни до статуту товариства шляхом його викладення в новій редакції; делегувати головуючому та секретарю загальних зборів право підпису статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 06.12.2022; доручити головуючому загальних зборів особисто забезпечити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію статуту ПАТ "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 06.12.2022; встановити, що нова редакція статуту ПАТ "Укрнафта" набуває чинності для товариства, його акціонерів та посадових осіб товариства з моменту прийняття цього рішення загальними зборами товариства, а для третіх осіб - з моменту державної реєстрації статуту в новій редакції.
Короткий зміст позовних вимог
25. У грудні 2022 року Компанія Бріджмонт Венчерс Лімітед звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила:
- визнати за нею право власності на прості іменні акції бездокументарної форми існування, які були випущені ПАТ "Укрнафта", у кількості 7 377 784 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПАТ "Укрнафта";
- витребувати із володіння (стягнути) з Держави Україна в особі МОУ на користь позивача прості іменні акції бездокументарної форми існування, які були випущені ПАТ "Укрнафта", у кількості 7 377 784 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПАТ "Укрнафта";
- зобов`язати депозитарну установу АТ "Укрексімбанк" виконати безумовну депозитарну операцію - списання з рахунка у цінних паперах Держави Україна в особі МОУ простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які були випущені ПАТ "Укрнафта", у кількості 7 377 784 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі, на рахунок у цінних паперах Компанії Бріджмонт Венчерс Лімітед в депозитарній установі ТОВ "Кастодіан Гарант";
- зобов`язати депозитарну установу ТОВ "Кастодіан Гарант" виконати безумовну депозитарну операцію зарахування простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які були випущені ПАТ "Укрнафта", у кількості 7 377 784 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у статутному капіталі, на рахунок у цінних паперах Компанії Бріджмонт Венчерс Лімітед, які списуються з рахунку у цінних паперах Держави Україна в особі МОУ.
26. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на ст.19 Конституції України, статті 13, 20 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 2, 34, 39, 53-1 Закону "Про акціонерні товариства", ст.9 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок", ст.10 Закону "Про оборону України", статті 8, 9 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", статті 1, 2 Закону "Про режим іноземного інвестування", статті 7, 8 Закону "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", статті 5, 6 Закону "Про управління об`єктами державної власності". Не погодився з рішенням Держави Україна в особі МОУ щодо примусового відчуження у власність держави акцій ПАТ "Укрнафта" для використання в умовах правового режиму воєнного стану.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
27. Господарський суд міста Києва рішенням від 25.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, у задоволенні позову відмовив повністю.
28. Суд першої інстанції мотивував рішення, зокрема, тим, що:
- відчуження майна ПАТ "Укрнафта", зокрема, акцій товариства, на користь Держави Україна, а також можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, забезпечення належної життєдіяльності країни і її населення, призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв`язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як ЗСУ, так і населення країни;
- корпоративні права, підтверджені акціями товариства, є майном (майновими правами);
- під час примусового відчуження у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усіх акцій, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, дотримані всі вимоги щодо порядку відчуження майна, передбачені статтями 7 та 8 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
- рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 вичерпується одноразовим застосуванням, спрямоване на організацію виконання рішення військового командування в умовах правового режиму воєнного стану, що не містить нових правових норм, є актом індивідуальної дії, а отже не підпадає під ознаки регуляторного акта, нормативного та нормативно-правового акта.
29. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- у цій справі потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану є значними та полягають як у забезпеченні потреб безпеки та оборони країни, так і в забезпеченні потреб населення, якому держава гарантує право на достатній життєвий рівень; ПАТ "Укрнафта" є нафтопереробною компанією, однією з найбільших виробників нафтопродуктів в Україні; продукція, вироблена нею, в умовах правового режиму воєнного стану є критично необхідною як для забезпечення потреб ЗСУ та енергетичного сектору країни, так і для забезпечення потреб населення;
- відчуження майна ПАТ "Укрнафта", зокрема, акцій товариства, на користь Держави Україна, можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення, призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв`язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як ЗСУ, так і населення країни;
- складений ВЧ НОМЕР_1 акт №1 про примусове відчуження або вилучення майна підписано уповноваженими особами - командиром ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_17 , заступником командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_18 та погоджено начальником Київської міської військової адміністрації Попком С.М.; цей документ містить усі необхідні реквізити, передбачені ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
- Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачає альтернативні процедури як для випадків, коли власник майна присутній при складенні акта (ч.2 ст.7), так і для випадків, коли такий власник відсутній (ч.5 ст.7); підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна не є обов`язковим;
- Компанія не була позбавлена права ознайомитися з актом №1 шляхом звернення до ВЧ НОМЕР_1 ; реалізація зазначеного права залежала саме від волі та волевиявлення Компанії;
- посилання в акті №1 у частині інформації про осіб, у яких примусово відчужується майно, на виписку з рахунку у цінних паперах із вказівкою дати, станом на яку вона сформована, достатнє для реалізації особами своїх прав, передбачених Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
- інформація щодо власників цінних паперів обліковується виключно депозитарними установами (які є окремими юридичними особами), а не Центральним депозитарієм; інформація, що міститься у системі депозитарного обліку, є інформацією з обмеженим доступом, охороняється законом та не підлягає розголошенню, крім випадків, передбачених ст.25 Закону "Про депозитарну систему України"; ст.136 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не передбачає право ані МОУ, ані підпорядкованих йому структур отримувати у депозитарних установ інформацію про власників цінних паперів емітентів, у тому числі про власників акцій ПАТ "Укрнафта";
- доводи Компанії щодо відсутності повноважень у Центрального депозитарію права переказу акцій емітентів з рахунків депозитарних установ, в яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів обліковуються акції емітентів, суд оцінює критично;
- зміст рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 свідчить, що це рішення вичерпується одноразовим застосуванням, спрямоване на організацію виконання рішення військового командування в умовах правового режиму воєнного стану, що не має нових правових норм, є актом індивідуальної дії, відповідно, не підпадає під ознаки регуляторного акта, нормативного та нормативно-правового акта; згідно з п.11 рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 воно набирає чинності з дня його прийняття.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
30. 13.11.2024 Компанія Бріджмонт Венчерс Лімітед звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
31. Верховний Суд ухвалою від 21.11.2024 касаційну скаргу залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). 29.11.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
32. Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та, зокрема, зазначає:
1) Верховний Суд у низці своїх правових висновків наголошує на тому, що позбавлення або обмеження права власності має відбуватися виключно на підставі (тобто у прямо передбачених законодавством випадках) та виключно в порядку (тобто у чіткій відповідності до законодавчо встановленої процедури), встановлених законом; в порушення позицій Верховного Суду суди попередніх інстанцій оцінили як правомірне примусове відчуження належного позивачу пакета акцій, незважаючи на те, що воно було здійснено не на підставі та не в порядку, встановлених законом (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18, Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №915/1912/19, від 01.11.2021 у справі №21/170-08, від 12.01.2021 у справі №914/1804/18, від 01.12.2021 у справі №757/849/2020, від 07.07.2022 у справі №500/89/18, від 04.12.2019 у справі №235/9835/15-ц, від 24.02.2022 у справі №654/785/19):
- невиконання законодавчо встановлених вимог щодо встановлення власника примусово відчужених акцій та зазначення у акті необхідної інформації про нього свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність;
- не було виконано законодавчо встановлені вимоги щодо додавання документа про оцінку до акта про примусове відчуження майна; це свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність;
- Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не передбачено можливості та процедури примусового відчуження корпоративних прав та/або акцій (позиція щодо комплексного характеру та особливого статусу акцій викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 16.02.2022 у справі №910/17544/20, від 18.01.2022 у справі №924/53/21, від 22.12.2021 у справі №924/641/20, від 17.06.2021 справі №17-14-01/1494 (925/460/20));
- Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначено лише процедуру примусового відчуження нерухомого майна, а також деякого рухомого - наземних, водних та повітряних транспортних засобів; суд не взяв до уваги доводи позивача про відсутність корпоративних прав (акцій, часток) у переліку військового майна; за законом управління акціями державних господарських товариств та передачу їх в сферу управління того чи іншого міністерства здійснює КМУ; натомість КМУ не уповноважений приймати рішення про примусове відчуження майна, оскільки не відноситься до військового командування;
- у НКЦПФР та Центрального депозитарія були відсутні правові підстави для перерахування спірного пакета акцій з належних позивачу рахунків в цінних паперах на рахунки МОУ, що чітко та безперечно вказує на протиправність таких дій; рішенням НКЦПФР №1320 в частині, що стосується пакета акцій позивача, було прийнято НКЦПФР поза межами визначених законом повноважень;
- будь-які правові підстави для проведення Національним депозитарієм безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 відсутні; станом на момент проведення безумовних депозитарних операцій у Держави ще не було права власності на акції ПАТ "Укрнафта"; наведене є додатковим підтвердженням відсутності правових підстав для проведення безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320;
2) суд апеляційної інстанції проігнорував доводи позивача про недопустимість реквізиції іноземних інвестицій; відповідачі протиправно реквізували іноземні інвестиції у вигляді часткової участі у ПАТ "Укрнафта", чим грубо порушили вимоги Закону "Про режим іноземного інвестування", указу Президії Верховної Ради України "Про захист іноземних інвестицій на Україні" (посилається на висновки Верховного Суду щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, викладені у постановах від 19.01.2023 у справі №902/207/22, від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц, від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 27.12.2022 у справі №910/21725/21);
3) відчуження акцій, а не необхідних складових майна ПАТ "Укрнафта", є абсолютно нерелевантним та непропорційним до поставленої мети, а також становить надмірне навантаження на Державу; для забезпечення потреб Держави в умовах правового режиму воєнного стану було примусово відчужено не будівлі, споруди, устаткування, сировину, інвентар тощо, а цінні папери (акції); разом з корпоративними правами Держава набула й додаткового тягаря у вигляді зобов`язань перед кредиторами, податковими органами тощо; акції ПАТ "Укрнафта" не можуть вважатися ані військовим майном (бо це цінні папери, які посвідчують корпоративні права), ані майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОУ:
- позивач був і є готовим реалізовувати свої корпоративні права із максимальною користю для України та її обороноздатності, зокрема, шляхом будь-яких можливих погоджень чи голосувань з приводу передачі на період дії воєнного стану майна ПАТ "Укрнафта" в користування державі будь-якого необхідного для оборони обладнання (зокрема для переробки пального), сировини (нафти, бензину, дизелю, авіаційного пального), будівель, споруд, устаткування, інвентаря, сировини, продукції тощо; у випадку примусового відчуження на користь Держави не акцій, а профільного майна ПАТ "Укрнафта" (споруд, обладнання, сировини), він готовий відмовитися від зазначеного права на компенсацію за умови повернення зазначеного майна ПАТ "Укрнафта" після закінчення воєнного стану;
- законодавством України визначено можливість отримувати необхідний матеріально-технічний результат від підприємств, установ та організацій шляхом покладення на них мобілізаційних завдань (замовлень); ГК передбачено також інший засіб державного регулювання економіки для особливих потреб - державне замовлення; наведені правові інструменти сприяли б найбільш ефективному та оперативному досягненню поставлених завдань та не тягнули б за собою позбавлення низки акціонерів права власності на їхні акції та втручання у операційну діяльність підприємства;
- враховуючи опосередковане володіння Державою через Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" простою більшістю акцій ПАТ "Укрнафта", вона мала можливість приймати будь-які необхідні управлінські, операційні чи кадрові рішення, не позбавляючи решти акціонерів права власності на акції.
33. 16.12.2024 надійшов відзив ПАТ "Укрнафта", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
34. У відзиві ПАТ "Укрнафта" зазначає, зокрема, таке:
- встановлені судами обставини спростовують доводи щодо начебто протиправності акта про примусове відчуження або вилучення майна унаслідок не зазначення в ньому скаржника як власника майна, відсутності на момент примусового відчуження документа про оцінку майна;
- при тлумаченні законодавства про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану потрібно враховувати положення цивільного та господарського законодавства, з огляду на які допустимим є припинення права власності на будь-яку індивідуально визначену річ або сукупність речей (у тому числі цінні папери), а також майнові права та обов`язки; у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №910/9095/18 викладений висновок, що акція, як різновид майна, може бути об`єктом права власності;
- суди в оскаржуваних рішеннях дійшли правильного висновку, що прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", є майном, яке може бути примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану;
- відсутність окремих норм, які б деталізували реквізицію саме корпоративних прав лише вказує на те, що їх примусове відчуження здійснюється у загальному порядку, визначеному законом, а не на те, що таке відчуження не може здійснюватися взагалі; подібні висновки наявні в ідентичній справі за участю іншого колишнього власника акцій, представником якого є представник позивача у цій справі; Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 у справі №910/14243/22 відхилив посилання на судову практику, на яку також посилається скаржник у цій справі і підтвердив можливість відчуження акцій як майна;
- суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності правових підстав для проведення безумовних депозитарних операцій;
- законодавство про інвестиційну діяльність прямо визначає, що реквізиція може застосовуватися до іноземних інвестицій (якщо припустити, що акції, які належали скаржнику, є такими) у порядку, визначеному законодавчими актами України; таким законодавчим актом є Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"; Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 у справі №910/14243/22 наголосив на пріоритетності спеціальних норм і, як наслідок, можливості відчуження іноземних інвестицій під час правового режиму воєнного стану;
- скаржник вважає, що примусове відчуження саме акцій, а не необхідного майна ПАТ "Укрнафта", є нерелевантним та непропорційним поставленій меті, а також створює надмірне навантаження на Державу; водночас наявність чи відсутність навантаження на Державу не є критерієм, який береться до уваги Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) для визначення наявності чи відсутності порушення вимог ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; скаржник підмінює поняття "законності" та "пропорційності";
- рішення про необхідність примусового відчуження акцій ПАТ "Укрнафта" приймалося військово-політичним керівництвом України на Ставці Верховного Головнокомандуючого, виходячи з потреб та завдань, викликаних оперативною обстановкою на фронті; твердження позивача про наявність інших можливостей досягнення оборонної мети є безпідставним, адже останній не володіє і не може володіти всім обсягом інформації для таких тверджень; твердження про можливість досягнення оборонної мети шляхом здійснення контролю над ПАТ "Укрнафта" через належний державі пакет акцій, є також безпідставним.
35. 18.12.2024 надійшов відзив НКЦПФР, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
36. У відзиві НКЦПФР зазначає, зокрема, таке:
- суди першої та апеляційної інстанцій правильно виснували не лише щодо можливості та законності процедури примусового відчуження акцій, а й необхідності та доцільності її проведення; скаржник у касаційній скарзі не наводить жодних нових обставин та спростувань, а фактично дублює доводи, викладені в позовній заяві;
- дії Держави, МОУ та інших органів, які брали участь у процедурі примусового відчуження у власність Держави акцій, були абсолютно законними, вчасними, логічними, обґрунтованими й такими, які максимально відповідали ситуації, що склалася на той час в країні;
- усі рішення щодо примусового відчуження пакету акцій, включаючи рішення НКЦПФР №1320, були прийняті відповідно до вимог законодавства, з метою реалізації актів військового командування, прийнятих ними в межах повноважень, наданих законодавством;
- дія рішення НКЦПФР №1320 вичерпується одноразовим застосуванням, є актом індивідуальної дії (здійснення дій чітко визначеним колом осіб), зазначене рішення не підпадає під ознаки регуляторного акта, нормативного та нормативно-правового акта і не має бути оприлюднене серед широкого кола осіб;
- у рішенні НКЦПФР є інформація, яка міститься у системі депозитарного обліку; інформація, зазначена в рішенні, є професійною таємницею, яка згідно ч.1 ст.8 Закону "Про доступ до публічної інформації" є таємною інформацією, доступ до якої обмежується відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і Державі;
- безумовні операції щодо цінних паперів/прав на цінні папери здійснюються на підставі невичерпного переліку документів, а зазначені документи повинні бути визначені законом; безумовні депозитарні операції проведені відповідно до визначених законодавством вимог.
37. 21.12.2024 надійшов відзив АТ "Укрексімбанк", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
38. У відзиві АТ "Укрексімбанк" зазначає, зокрема, таке:
- порядок примусового відчуження майна (реквізиція) в умовах правового режиму воєнного стану урегульований Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", який має пріоритет в умовах правового режиму воєнного стану, при цьому власник відчуженого майна має право на відшкодування вартості такого майна;
- прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова компанія Укртатнафта", є майном, що може бути примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану;
- при примусовому відчуженні акцій у власність Держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану дотримані всі вимоги щодо порядку відчуження майна, передбаченого статтями 7 та 8 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
- рішення НКЦПФР станом на час його виконання було чинним та обов`язковим до виконання професійними учасниками депозитарної системи, при цьому до матеріалів справи не надані докази того, що в судовому порядку це рішення оскаржувалося, тому підстави для його невиконання відсутні;
- для проведення безумовних депозитарних операцій були наявні всі правові підстави;
- суди попередніх інстанцій надали належну оцінку доказам у справі та ухвалили законні та обґрунтовані рішення, які відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
39. 23.12.2024 надійшов відзив МОУ, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
40. У відзиві МОУ зазначає, зокрема, таке:
- щодо посилання скаржника на те, що він чи його представник не викликалися для складання та підписання акта про примусове відчуження акцій, варто звернути увагу, що Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не ставить вимог військовому командуванню щодо повідомлення (виклику) суб`єкта, чиє майно відчужується, та, як наслідок, не містить порядку чи умов для здійснення такого виклику/повідомлення; Закон передбачає альтернативні процедури як для випадків, коли власник майна присутній при складенні акта (ч.2 ст.7), так і для випадків, коли такий власник відсутній (ч.5 ст.7), не встановлюючи при цьому жодної пріоритетності між ними; закон дозволяє у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта скласти його без її участі, тобто надає юридичну силу односторонньому акту; у такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна; в акті від 06.11.2022 №4 наявні усі визначені законом реквізити;
- дії та акти військового командування, інших суб`єктів владних повноважень щодо реалізації процедури примусового відчуження майна беззаперечно відповідають вимогам Конституції України, Закону "Про правовий режим воєнного стану", Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК);
- оцінка відповідності дій військового командування потребам Держави в умовах правового режиму воєнного стану, а також відповідність таких дій поставленій меті є некоректним з боку позивача, оскільки: 1) позивач не є суб`єктом, який наділений компетенцією та кваліфікацією надавати оцінку потребам Держави в умовах правового режиму воєнного стану; 2) позивач не володіє відповідним масивом інформації для надання оцінки існування проблем, що становлять суспільний інтерес, а також надання оцінки відповідності таких дій поставленій меті;
- метою примусового відчуження акцій було не одноразове вирішення одиничної потреби, а врегулювання паливної кризи, спровокованої війною в Державі як на рівні цивільних потреб, так і оборонних: 1) вилучення будівель, техніки чи резервуарів з паливом не призвело б до досягнення поставленої мети, оскільки в умовах війни та непередбачуваних обстрілів неможливо спрогнозувати потреби Держави та населення в паливі; 2) паливно-мастильні матеріали, які відчужуються військовим командуванням, також не застраховані від непередбачуваного знищення; 3) основним в такій ситуації для Держави є контроль над паливно-енергетичною сферою в розрізі видобутку та переробки, з можливістю негайного реагування на актуальну ситуацію цивільного та фронтового життя країни; 4) покладення на підприємства оборонних завдань несе в собі неприпустимий ризик витоку інформації щодо забезпечення військ та їх потреб, яка є державною таємницею; Державі потрібен був єдиний майновий комплекс - зі всіма активами, працівниками, організаційною структурою, дозвільними документами, корпоративною структурою, системою договорів та контрагентів;
- скаржник зазначає, що акція, в першу чергу, є комплексом майнових та немайнових прав, і відповідає долі участі акціонера в статутному капіталі акціонерного товариства, що свідчить про законодавчу неможливість примусового відчуження корпоративних прав (часток, акцій) в порядку Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"; втім, з цього не вбачається, що акція не є майном, до якого не може бути застосоване примусове відчуження;
- акція як різновид майна може бути об`єктом права власності (постанова Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №910/9095/18); акції є індивідуально-визначеним майном (ухвала Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №910/15551/20); акції є рухомим майном (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/21156/16); це наділяє акцію усіма ознаками майна, яке може бути примусово відчужене, у розумінні п.1 ч.1 ст.1 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
- для правильного вирішення спору має значення питання виправданості втручання; в такій складній сфері, якою є сфера оборони, за державними органами та органами самоврядування варто визнати широку свободу розсуду, щоб уможливити реалізацію оборонної політики;
- мобілізаційні заходи (покладення мобілізаційних завдань) та заходи, які запроваджуються в умовах правового режиму воєнного стану, не є взаємозамінними; такі заходи мають різну правову природу, мету, порядок застосування та наслідки; покладення на підприємства мобілізаційних завдань не відповідає принципам мобілізації, які передбачають завчасність та плановість їх запровадження до настання особливого періоду;
- скаржник безпідставно намагається застосувати положення Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час правового режиму воєнного стану; за умови надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій та рішень органів державної влади, що обумовлені необхідністю швидкої реакції на надзвичайні обставини, мобілізаційні заходи, в силу їх дії на перспективу, лише ускладнять ситуацію, а не забезпечать її вирішення;
- заходи, вжиті владою, спрямовані на забезпечення належного та безперебійного функціонування стратегічної сфери економічної діяльності - нафтопереробної промисловості, а не на те, щоб позбавити власника його власності назавжди;
- Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначено порядок примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану; твердження скаржника про відсутність законодавчого регулювання є хибним;
- інформація щодо власників цінних паперів обліковується виключно депозитарними установами, а не Центральним депозитарієм; ст.136 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не передбачає право ані МОУ, ані підпорядкованих йому структур отримувати у депозитарних установ інформацію про власників цінних паперів емітентів, у тому числі про власників акцій ПАТ "Укрнафта";
- ВЧ НОМЕР_1 і ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" уклали договір про надання послуг, за результатами якого був складений висновок; відповідний акт доданий до акта про примусове відчуження або вилучення майна; водночас ані власник майна, ані його законний представник не зверталися до ВЧ НОМЕР_1 для отримання зазначених документів;
- відсутні правові підстави стверджувати, що у Центрального депозитарію та у відповідних депозитарних установ були відсутні підстави для проведення безумовних депозитарних операцій;
- саме рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 не є підставою набуття права власності Держави на акції, а є лише документом, що встановлює механізм реалізації набутого Державою права власності;
- скаржник хоч і вказує про незаконність дій та рішень НКЦПФР, проте не оскаржує такі дії та рішення в порядку адміністративного судочинства, що позбавляє його права стверджувати про їх незаконність в рамках господарського спору;
- положення ст.13 Договору до Енергетичної Хартії підтверджує положення ст.18 Договору про державний суверенітет щодо природних ресурсів і на основі цього суверенітету право держави експропріювати або націоналізувати інвестиції в енергетичну галузь за наявності нагальних обставин.
41. 23.12.2024 надійшов відзив ПАТ "Національний депозитарій України" на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
42. У відзиві ПАТ "Національний депозитарій України", зокрема, вказує:
- інформація щодо власників цінних паперів обліковується виключно депозитарними установами (які є окремими юридичними особами), а не Центральним депозитарієм; інформація, що міститься у системі депозитарного обліку, є інформацією з обмеженим доступом, охороняється законом та не підлягає розголошенню, крім випадків, передбачених ст.25 Закону "Про депозитарну систему України"; ст.136 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не передбачає право ані МОУ, ані підпорядкованих йому структур отримувати у депозитарних установ інформацію про власників цінних паперів емітентів, у тому числі про власників акцій ПАТ "Укрнафта";
- логічним і обґрунтованим є посилання в акті у частині інформації про осіб, у яких примусово відчужується майно, на виписку з рахунку у цінних паперах із вказівкою дати, станом на яку вона сформована, для реалізації особами своїх прав, передбачених Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
- скаржник не довів та не підтвердив належними доказами, що при примусовому відчуженні акцій емітента не були дотримані встановлені законом умови; матеріали справи свідчать, а скаржник не заперечує, що проведенню відповідних депозитарних операцій передувало прийняття уповноваженими державними органами та суб`єктами низки рішень та вчинення юридично значущих дій, що стали підставою для набуття Державою Україна права власності на акції емітента;
- рішення НКЦПФР №1320 було та є чинним і обов`язковим до виконання на момент проведення Центральним депозитарієм відповідних депозитарних операцій у системі депозитарного обліку, хоча й вичерпало себе після його виконання.
43. 30.12.2024 надійшов відзив КМУ на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
44. У відзиві КМУ, зокрема, вказує:
- запровадження воєнного стану на території України з дотриманням законодавчо встановленої процедури введення такого режиму надало Державі право для застосування положень Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" для забезпечення обороноздатності країни; особи, у яких відчужується відповідне майно, мають право на подальшу повну компенсацію вартості такого відчуження, отже права таких осіб не порушуються; Держава Україна під час відчуження спірного пакету акцій діяла з урахуванням особливого періоду, а також з урахуванням обставин воєнного часу;
- перехід права власності на майно (акції) відбувся на підставі акта про примусове відчуження або вилучення майна, який у судовому порядку не оскаржується та не скасований; корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, які охоплюються наведеним у ст.190 ЦК поняттям майна, що визначене індивідуальними ознаками, які можуть бути об`єктом права власності;
- Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо обставин, які становлять предмет доказування у справах за віндикаційним позовом (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №924/560/17, від 27.09.2018 у справі №903/844/17, від 27.08.2019 у справі №910/4622/18, від 21.01.2021 у справі №922/4140/19 та інші); за цими висновками до предмета доказування, зокрема, належить відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном; правовою підставою набуття Державою права власності на цінні папери є акт про примусове відчуження або вилучення майна;
- усі правові акти прийняті органами державної влади та набрали чинності, тому вважаються законними і обов`язковими для виконання та дотримання, доки не буде встановлено протилежне у передбаченому законом порядку; скаржник не заявив позовні вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних актів;
- комплексний аналіз законодавства України свідчить, що акції акціонерних товариств є майном, а тому щодо такого майна можуть та мають за потреби застосовуватися положення Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"; аналогічних за змістом висновків дотримується Верховний Суд (правова позиція викладена у постанові від 19.08.2022 у справі №910/9095/18);
- позивач хоч і вважає дії та рішення НКЦПФР незаконними, проте не оскаржує їх, що позбавляє його права стверджувати про незаконність таких рішень в рамках цього спору, адже оцінка рішень, дій/бездіяльності відноситься до компетенції адміністративних судів; відсутні підстави стверджувати, що у Центрального депозитарію та у відповідних депозитарних установ не було підстав для проведення безумовних депозитарних операцій, що в свою чергу свідчить про безпідставність та необґрунтованість протилежних тверджень позивача;
- законодавчі винятки щодо видів та форми видів майна, яке може/не може бути відчужене, відсутні; дія Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" поширюється на будь-яке майно державної, комунальної та приватної форм власності без винятку;
- до спірних у цій справі правовідносин можливе застосування положень міжнародного законодавства (Договору до Енергетичної Хартії та заключного акта до неї), які дозволяють Державі Україна відчужувати/реквізувати майно іноземних компаній, зокрема, під час дії правового режиму воєнного стану;
- виплата компенсації або повернення відчуженого майна допускаються виключно після завершення дії правового режиму воєнного стану; обраний скаржником спосіб захисту є законодавчо неможливим, а отже неефективним; звернення скаржника до суду з позовом є передчасним.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
45. Верховний Суд ухвалою від 05.12.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 08.01.2025.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Загальні засади обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану. Обмеження права власності
46. Згідно з ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
47. За змістом ч.2 цієї статті в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
48. Відповідно до ст.41 Конституції України (яка не належить до переліку прав і свобод, які ніким і в жодний спосіб не можуть бути обмежені) ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
49. Частини 2, 6 ст.353 ЦК встановлюють, що в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
50. За змістом ст.1 Закону "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
51. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022, затвердженим Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
52. Згідно з п.3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1ст.8 Закону "Про правовий режим воєнного стану".
53. 17.07.1997 був прийнятий Закон "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції".
54. Відповідно до ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
55. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022, приписи ст.41 Конституції України щодо права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, щодо заборони протиправного позбавлення права власності узгіднені з приписами ст.1 Першого протоколу до Конвенції (п.5 мотивувальної частини).
56. Так, згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
57. Крім того, у ст.15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов`язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.
58. Повідомленням від 28.02.2022 Україна поінформувала Генерального секретаря Ради Європи щодо обсягу відступу, пославшись, зокрема, на ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
59. У п.2.4 мотивувальної частини рішення від 12.10.2022 №8-р(I)/2022 Конституційний Суд України дійшов висновку, що держава встановлює як потрібні ті заходи втручання у право власності, які дають змогу досягти легітимної мети з дотриманням принципів правомірного втручання.
60. Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначається Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
61. Згідно з п.1 ст.1 зазначеного Закону примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
62. Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна (ст.3 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
63. За правовою природою примусове відчуження майна у власника в умовах воєнного стану є реквізицією.
64. З огляду на те, що реквізиція застосовується за обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника зумовлений потребою швидкої реакції від органів державної влади на відповідні обставини.
65. На підставі викладеного вище Верховний Суд зауважує, що право власності, в тому числі приватної, не є абсолютним; його здійснення має певні конституційно-правові межі. Втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства.
66. У практиці ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Sporrong and Lцnnroth v. Sweden" ("Спорронґ і Льоннрот проти Швеції"), заяви №7151/75 та №7152/75, від 21.02.1986 у справі "James and Others v. the United Kingdom" ("Джеймс та інші проти Сполученого Королівства"), заява №8793/79, від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", заяви №23759/03 та №37943/06, від 07.07.2011 у справі "Сєрков проти України", заява №39766/05, від 23.11.2000 у справі "Former King of Greece and Others v. Greece" ("Колишній король Греції та інші проти Греції"), заява №25701/94, від 22.01.2009 у справі "Bulves" AD v. Bulgaria" ("Булвес АД проти Болгарії"), заява №3991/03, від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України", заява №61333/00, від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
67. Відповідно до ст.8 Конституції України у її взаємозв`язку з приписами ч.3 ст.22, ч.1 ст.64 Конституції України верховенство права (правовладдя) вимагає, щоб утручання в конституційні права і свободи людини завжди було домірним (п.2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19.04.2023 №4-р(II)/2023).
68. Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, їх установлюють виключно Конституція і закони України, вони мають відповідати правомірній меті, бути обумовлені суспільною потребою досягнення цієї мети, домірними; у разі обмеження конституційного права (свободи) законодавець зобов`язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке уможливить оптимальне досягнення правомірної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права (свободи) і не порушуватиме сутності такого права (пп.5.1 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 №3-р(II)/2023).
69. У цій справі суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану є значними та полягають як у забезпеченні потреб безпеки та оборони країни, так і в забезпеченні потреб населення, якому держава гарантує право на достатній життєвий рівень. ПАТ "Укртатнафта" є нафтопереробною компанією, однією з найбільших виробників нафтопродуктів в Україні. Продукція, вироблена нею, в умовах правового режиму воєнного стану є критично необхідною як для забезпечення потреб ЗСУ та енергетичного сектору країни, так і для забезпечення потреб населення.
70. Таким чином, відчуження майна ПАТ "Укртатнафта", в тому числі акцій товариства, на користь Держави Україна, можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв`язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як ЗСУ, так і населення країни.
71. Водночас, як слушно зазначає скаржник, позбавлення або обмеження права власності має відбуватися виключно на підставі (тобто у прямо передбачених законодавством випадках) та виключно в порядку (тобто у чіткій відповідності до законодавчо встановленої процедури), встановлених законом.
72. На думку скаржника, усупереч позиціям Верховного Суду суди попередніх інстанцій оцінили як правомірне примусове відчуження належного скаржнику пакета акцій, незважаючи на те, що воно було здійснено не на підставі та не в порядку, встановлених законом (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18, Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №915/1912/19, від 01.11.2021 у справі №21/170-08, від 12.01.2021 у справі №914/1804/18, від 01.12.2021 у справі №757/849/2020, від 07.07.2022 у справі №500/89/18, від 04.12.2019 у справі №235/9835/15-ц, від 24.02.2022 у справі №654/785/19).
73. Верховний Суд зауважує, що у жодній із наведених вище справ спірні правовідносини не стосувалися процедури реквізиції в умовах воєнного стану, яка здійснюється за спеціальним нормативним регулюванням, зокрема за ч.2 ст.353 ЦК, відповідно до норм Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
74. Вказане свідчить, що правовідносини у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, не є подібними за змістовим критерієм (висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини" викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
75. Аналізуючи інші доводи скаржника, якими він обґрунтовує обрану підставу касаційного оскарження, Верховний Суд звертає увагу на таке.
Чи можуть корпоративні права/акції бути об`єктом примусового відчуження на користь Держави?
76. За результатами розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ "Укртатнафта", є майном, що може бути примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану.
77. Скаржник не погоджується з цим та, зокрема, стверджує, що:
- Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не передбачає можливість та процедуру примусового відчуження корпоративних прав та/або акцій (позиція щодо комплексного характеру та особливого статусу акцій викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 16.02.2022 у справі №910/17544/20, від 18.01.2022 у справі №924/53/21, від 22.12.2021 у справі №924/641/20, від 17.06.2021 справі №17-14-01/1494(925/460/20));
- Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначає лише процедуру примусового відчуження нерухомого майна, а також деякого рухомого: наземних, водних та повітряних транспортних засобів; суд не взяв до уваги доводи скаржника про відсутність корпоративних прав (акцій, часток) у переліку військового майна; за законом управління акціями державних господарських товариств та передачу їх у сферу управління того чи іншого міністерства здійснює КМУ; натомість КМУ не уповноважений приймати рішення про примусове відчуження майна, оскільки не належить до військового командування.
78. ПАТ "Укрнафта" у відзиві наголошує, що при тлумаченні законодавства про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану потрібно враховувати положення цивільного та господарського законодавства, з огляду на які допустимим є припинення права власності на будь-яку індивідуально визначену річ або сукупність речей (у тому числі цінні папери), а також майнові права та обов`язки. У постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №910/9095/18 викладений висновок, що акція, як різновид майна, може бути об`єктом права власності.
79. МОУ у відзиві зазначає, що акція, корпоративні права, посвідчені акціями, є майном (майновими правами). Акція як різновид майна може бути об`єктом права власності (постанова Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №910/9095/18); акції є індивідуально-визначеним майном (ухвала Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №910/15551/20); акції є рухомим майном (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/21156/16). Акція є неспоживною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, та охоплюється поняттям "майно", що наділяє її усіма ознаками майна, яке може бути примусово відчужене, у розумінні п.1 ч.1 ст.1 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
80. КМУ у відзиві на касаційну скаргу зауважує, що акції акціонерних товариств є майном, а тому щодо такого майна можуть та мають за потреби застосовуватися положення Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Аналогічних за змістом висновків дотримується Верховний Суд (правова позиція викладена у постанові від 19.08.2022 у справі №910/9095/18); законодавчі винятки щодо видів та форми видів майна, яке може/не може бути відчужене, відсутні. Дія Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" поширюється на будь-яке майно державної, комунальної та приватної форм власності без винятку.
81. Верховний Суд зазначає, що визначення того, на які об`єкти поширюються повноваження держави застосувати реквізицію, має важливе значення для її здійснення.
82. У Законі "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено:
- примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно (п.1 ч.1 ст.1);
- в акті про примусове відчуження зазначається, зокрема, "опис майна, достатній для його ідентифікації; для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані" (п.4 ч.1 ст.7).
83. У ст.353 ЦК (реквізиція) вказано про можливість примусового відчуження майна в умовах воєнного або надзвичайного стану.
84. Законодавець у ст.353 ЦК вживає термін "майно". Отже, при його тлумаченні потрібно враховувати приписи ст.190 ЦК.
85. Згідно зі ст.190 ЦК майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
86. Частинами 1, 7 ст.139 ГК передбачено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.
87. У свою чергу, за змістом ст.194 ЦК цінним папером є документ (електронний документ), що посвідчує майнові та інші права його власника, які виникають внаслідок вчинення одного чи кількох правочинів (емісії або видачі цінного папера), та має грошовий вираз.
88. Відповідно до ст.9 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
89. За змістом ст.96-1 ЦК права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
90. Таким чином, відповідно до національного законодавства України корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, охоплюються наведеним у ст.190 ЦК поняттям майна, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об`єктом права власності.
91. Крім того, необхідно враховувати, що у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції концепція "майна" (possessions) має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і "майном".
92. Аналіз практики ЄСПЛ дає змогу зробити висновок, що термін "майно" (possessions) стосується низки об`єктів, щодо яких у фізичних і юридичних осіб виникли або можуть виникати в майбутньому майнові інтереси: 1) речей; 2) майнових прав; 3) активів; 4) боргових зобов`язань за судовими рішеннями; 5) корпоративних прав на активи компаній; 6) майнових прав, які виникають із зобов`язань на фондовому та інших фінансових ринках; 7) клієнтського портфелю компанії; 8) прав, які надаються за банківськими та іншими ліцензіями у сфері здійснення професійної діяльності; 9) прав та інтересів щодо очікуваного доходу; 10) прав, які стосуються об`єктів інтелектуальної власності; 11) прав щодо передачі майна та/або житла в оренду; 12) прав на отримання соціальних виплат та пенсій; 13) пов`язані із завданням шкоди майну особи внаслідок збройних конфліктів.
93. Загалом акція компанії, яка має економічну цінність, разом з іншими її похідними правами, що надають можливість акціонеру впливати на компанію, може вважатися "майном" (рішення ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі "Sovtransavto Holding проти України", заява №48553/99, від 20.09.2011 у справі "Shesti Mai Engineering OOD and Others v. Bulgaria" ("Шесті Май Енджиніринг ООД та інші проти Болгарії", заява №17854/04).
94. З огляду на це Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що корпоративні права Компанії Бріджмонт Венчерс Лімітед, посвідчені акціями ПАТ "Укрнафта", є індивідуально визначеним майном (майновими правами).
95. При цьому, як вже було зазначено, п.1 ст.1 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачає позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває, зокрема, у приватній власності, в межах процедури примусового відчуження.
96. Верховний Суд також відхиляє аргументи скаржника, який стверджує, що Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначає лише процедуру примусового відчуження нерухомого майна, а також деякого рухомого - наземних, водних та повітряних транспортних засобів.
97. Так, згідно з п.4 ч.1 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" ("Вимоги до акта про примусове відчуження або вилучення майна") в акті зазначається опис майна, достатній для його ідентифікації. Наведення у цій нормі окремих видів рухомого майна та його характеристик, що підлягають зазначенню, не є підставою для висновку про те, що процедура примусового відчуження може бути застосоване лише щодо цих певних видів майна. Навпаки, законодавець у такому разі передбачив особливості складення актів щодо певних видів майна. Зазначена норма не містить вичерпний перелік майна, яке може бути відчужене/вилучене на користь держави.
98. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 16.02.2022 у справі №910/17544/20, від 18.01.2022 у справі №924/53/21, від 22.12.2021 у справі №924/641/20, від 17.06.2021 справі №17-14-01/1494(925/460/20), в яких зазначається, що ЄСПЛ у аспекті дії ст.1 Першого протоколу до Конвенції вказав, що акція компанії є комплексною річчю; це засвідчує, що власник володіє акцією компанії разом із відповідними правами; це включає право на частку в активах компанії в разі її ліквідації, але водночас й інші безумовні права, особливо право голосу та право впливати на управління компанією (пар.60 рішення від 07.11.2002 у справі "Olczak v. Poland" ("Ольжак проти Польщі)", заява №30417/96).
99. Верховний Суд вважає, що наведене не означає та жодним чином не підтверджує, що акція не є майном, до якого відповідно до закону не може бути застосоване примусове відчуження. Більш того, текстовий фрагмент, який цитує скаржник, не спростовує, а навпаки підтверджує те, що акція є майном.
100. Крім того, підставою для касаційного оскарження згідно з п.1 ч.2 ст.287 ГПК є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише посилання Верховного Суду на рішення ЄСПЛ, вочевидь, не може вважатися його висновком про застосування норми права.
101. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у справах із зовсім іншими фактичними обставинами, тобто по суті, наводить нерелевантну судову практику, тоді як правових висновків Верховного Суду щодо неможливості застосування Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" до такого майна як акції - скаржник не наводить.
102. Відтак, доводи скаржника про те, що Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не передбачає можливість та процедуру примусового відчуження корпоративних прав та/або акцій, є наслідком його власного суб`єктивного тлумачення змісту п.1 ст.1 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
103. Підсумовуючи викладене у цьому підрозділі, Верховний Суд виснує, що доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 16.02.2022 у справі №910/17544/20, від 18.01.2022 у справі №924/53/21, від 22.12.2021 у справі №924/641/20, від 17.06.2021 справі №17-14-01/1494(925/460/20), не знайшли свого підтвердження.
Чи є обов`язковим підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна? Чи вимагається ознайомлення власника з цим актом?
104. У цій справі суди попередніх інстанцій вказали, що підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна не є обов`язковим. Суди встановили, що акт №1 підписаний уповноваженими особами: командиром ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_17 , заступником командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_18 та погоджений начальником Київської міської військової адміністрації Попком С.М.
105. Водночас скаржник стверджує, що невиконання законодавчо встановлених вимог щодо встановлення власника примусово відчужених акцій та зазначення у акті необхідної інформації про нього свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність.
106. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим КМУ.
107. В акті зазначаються, зокрема, відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (п.2 ч.1 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
108. За загальним правилом акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів (ч.2 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
109. Водночас у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна (ч.5 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
110. Отже, як зазначає МОУ, Закон передбачає альтернативні процедури як для випадків, коли власник майна присутній при складенні акта (ч.2 ст.7), так і для випадків, коли такий власник відсутній (ч.5 ст.7 Закону).
111. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що присутність власника майна при складанні акта про примусове відчуження або вилучення майна не є обов`язковою. Акт може бути складений та підписаний за відсутності власника майна (про що зазначено в акті №1).
112. Таким чином, підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна не визнається обов`язковим.
113. Закон також імперативно не встановлює обов`язок ознайомлення власника майна або його законного представника з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Втім, з огляду на приписи ч.5 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" останні не позбавлені права ознайомитися з актом, що, однак, передбачає вжиття певних активних дій.
114. Отже, Компанія Бріджмонт Венчерс Лімітед не була позбавлена права ознайомитися з актом №1 шляхом звернення до ВЧ НОМЕР_1 . Реалізація зазначеного права залежала саме від волі та волевиявлення скаржника.
115. В акті №1 міститься посилання у частині інформації про осіб, у яких примусово відчужується майно, на виписку з рахунку у цінних паперах із вказівкою дати, станом на яку вона сформована, для реалізації особами своїх прав, передбачених Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
116. Крім того, інформація щодо власників цінних паперів обліковується виключно депозитарними установами (які є окремими юридичними особами), а не Центральним депозитарієм. Інформація, що міститься у системі депозитарного обліку, є інформацією з обмеженим доступом, охороняється законом та не підлягає розголошенню, крім випадків, передбачених ст.25 Закону "Про депозитарну систему України". Стаття 136 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не передбачає право ані МОУ, ані підпорядкованих йому структур отримувати у депозитарних установ інформацію про власників цінних паперів емітентів, у тому числі про власників акцій ПАТ "Укрнафта".
117. Скаржник також зазначає, що законодавчо встановлені вимоги щодо додавання документа про оцінку до акта про примусове відчуження майна не були виконані; це свідчить про грубе порушення процедури примусового відчуження акцій на користь держави, а отже і про її протиправність.
118. Згідно з ч.4 ст.7 Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" у разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження, якщо інше не встановлено цим Законом.
119. Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з договором про надання послуг від 06.11.2022 №101 ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" здійснило оцінку майна. За результатами оцінки складений висновок про вартість майна від 06.11.2022. Вартість об`єктів оцінки рухомого майна, акції ПАТ "Укрнафта", ідентифікаційний код 00135390, у кількості 27 114 254 штук, що належать фізичним та юридичним особам та обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, за результатами оцінки становить 6 778 563,50 грн без ПДВ (номінальна вартість акцій). Попереднє відшкодування вартості майна не здійснювалося.
120. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до ч.1 ст.300 ГПК перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
121. З урахуванням викладеного вище Верховний Суд відхиляє доводи щодо: 1) незазначення в акті про примусове відчуження або вилучення майна скаржника як власника майна; 2) відсутності на момент примусового відчуження документа про оцінку майна.
122. Крім того, обґрунтовуючи зазначені доводи, скаржник не послався на будь-які висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Інші пункти, передбачені ч.2 ст. 287 ГПК, окрім п.1, скаржник не визначив підставами касаційного оскарження (зокрема, і відсутність висновків Верховного Суду із зазначених питань).
123. Як вже зазначалося вище, Верховний Суд зобов`язаний здійснювати розгляд касаційних скарг виключно в межах підстав касаційного оскарження і позбавлений можливості вийти за межи цих підстав, самостійно визначених скаржником в силу принципу диспозитивності.
Чи допускається реквізиція (примусове відчуження) іноземних інвестицій в умовах воєнного стану?
124. Скаржник зазначає, що в розумінні положень законодавства України він є іноземним інвестором, а належний йому пакет акцій по суті є іноземною інвестицією, тому в силу імперативних положень законодавства не підлягає ані примусовому відчуженню, ані реквізиції, ані націоналізації. Приписи Закону "Про режим іноземного інвестування" є спеціальними у спірних правовідносинах.
125. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції проігнорував доводи про недопустимість реквізиції іноземних інвестицій; відповідачі протиправно реквізували іноземні інвестиції у вигляді часткової участі у ПАТ "Укрнафта", чим грубо порушили вимоги Закону "Про режим іноземного інвестування", указу Президії Верховної Ради України "Про захист іноземних інвестицій на Україні" (посилається на висновки Верховного Суду щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, викладені у постановах від 19.01.2023 у справі №902/207/22, від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц, від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 27.12.2022 у справі №910/21725/21).
126. Разом із тим в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зауважив, що:
- частиною 2 ст.18 Закону "Про інвестиційну діяльність" визначено, що державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб`єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб;
- інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв`язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах (ч.2 ст.19 Закону "Про інвестиційну діяльність").
127. На підставі цього суд апеляційної інстанції констатував, що порядок примусового відчуження майна (реквізиція) в умовах правового режиму воєнного стану урегульований Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", який має пріоритет в умовах правового режиму воєнного стану, водночас варто звернути увагу, що власник відчуженого майна має право на відшкодування вартості такого майна.
128. Частиною 1 ст.353 ЦК визначено, що у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
129. У відповідності до частин 2, абз.2 ч.6 ст.353 ЦК в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості; а у разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
130. За результатами комплексного аналізу ст.353 ЦК Верховний Суд зауважує, що наведена норма дає змогу виокремити два види реквізиції, а саме: 1) реквізиція за надзвичайних обставин; 2) реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану.
131. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу. При цьому необхідно зважати й на практику ЄСПЛ.
132. Так, у рішенні ЄСПЛ від 13.09.2005 у справі "Іванова проти України" (заява №74104/01) вказано, що позбавлення власності може бути виправдане лише в тому випадку, якщо встановлено, inter alia, що воно здійснене "у інтересах суспільства" і "відповідно до вимог, передбачених законом".
133. Більш того, має бути досягнутий "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами захисту основних прав осіб.
134. Дійсно, ст.9 Закону "Про режим іноземного інвестування" встановлює гарантії щодо попередження примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб щодо іноземних інвестицій. Так, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це КМУ.
135. Водночас, як вже було зазначено, ЦК передбачає два види реквізиції: реквізиція за надзвичайних обставин та реквізиція в умовах воєнного стану. Натомість положення ст.9 Закону "Про режим іноземного інвестування" передбачають неможливість реквізиції лише за надзвичайних обставин у мирний час (однак не під час дії воєнного стану, який наразі триває).
136. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан.
137. Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону "Про правовий режим воєнного стану".
138. Статтею 8 Закону "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
139. Порядок примусового відчуження майна (реквізиція) в умовах воєнного стану врегульований Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
140. Закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" поширює свою дію на будь-яке майно державної, комунальної та приватної форм власності без виключення.
141. Враховуючи, що станом на момент виникнення спору на території України діє особливий правовий режим, а саме правовий режим воєнного стану, у зв`язку з яким вводяться в дію спеціальні законодавчі норми, що передбачають можливість примусового відчуження майна фізичних та юридичних осіб (без виключення) на підставі Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", норми спеціального закону в умовах особливого правового режиму превалюють над нормами законів мирного часу.
142. Крім того, Верховний Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 вказала на пріоритетність норм ЦК над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше.
143. Отже, за таких обставин застосуванню підлягають норми ЦК, якими визначено можливість реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану, та норми Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", які деталізують процес реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану.
144. Крім того, згідно зі ст.13 Договору до Енергетичної Хартії інвестиції інвесторів держав-учасниць можуть бути експропрійовані або націоналізовані, якщо така експропріація здійснюється з метою, що відповідає державним інтересам, без дискримінації, з дотриманням належних правових процедур та одночасно з виплатою швидкої, достатньої та ефективної компенсації.
145. З огляду на це, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору правильно надали пріоритет нормам ЦК та Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" над приписами ст.9 Закону "Про режим іноземного інвестування", що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
Щодо інших доводів скаржника
146. Скаржник стверджує, що:
- у НКЦПФР та Центрального депозитарія України були відсутні правові підстави для перерахування спірного пакета акцій з належних скаржнику рахунків у цінних паперах на рахунки МОУ, що чітко та безперечно вказує на протиправність таких дій; рішення НКЦПФР від 06.11.2022 №1320 у частині, що стосується пакета акцій скаржника, прийняте НКЦПФР поза межами визначених законом повноважень;
- будь-які правові підстави для проведення Національним депозитарієм України безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР №1320 відсутні; станом на момент проведення безумовних депозитарних операцій у держави ще не було права власності на акції ПАТ "Укрнафта"; наведене є додатковим підтвердженням відсутності правових підстав для проведення безумовних депозитарних операцій на підставі рішення НКЦПФР №1320.
147. На противагу цьому НКЦПФР у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що:
- усі рішення щодо примусового відчуження пакету акцій, включаючи рішення НКЦПФР №1320, були прийняті відповідно до вимог законодавства, з метою реалізації актів військового командування, прийнятих ними в межах повноважень, наданих законодавством;
- дія рішення НКЦПФР №1320 вичерпується одноразовим застосуванням, є актом індивідуальної дії (здійснення дій чітко визначеним колом осіб), зазначене рішення не підпадає під ознаки регуляторного акта, нормативного та нормативно-правового акта і не має бути оприлюднене серед широкого кола осіб;
- безумовні операції щодо цінних паперів/прав на цінні папери здійснюються на підставі невичерпного переліку документів, а зазначені документи повинні бути визначені законом; безумовні депозитарні операції проведені відповідно до визначених законодавством вимог.
148. ПАТ "Національний депозитарій України" зазначає, що скаржник не довів та не підтвердив належними доказами, що при примусовому відчуженні акцій емітента не були дотримані встановлені законом умови. Матеріали справи свідчать, а скаржник не заперечує, що проведенню відповідних депозитарних операцій передувало прийняття уповноваженими державними органами та суб`єктами низки рішень та вчинення юридично значущих дій, що стали підставою для набуття Державою Україна права власності на акції емітента. Рішення НКЦПФР №1320 було та є чинним і обов`язковим до виконання на момент проведення Центральним депозитарієм відповідних депозитарних операцій у системі депозитарного обліку, хоча й вичерпало себе після його виконання.
149. У цьому аспекті суди попередніх інстанцій виснували, що:
- частина 8 ст.9 Закону "Про депозитарну систему України" визначає перелік повноважень, віднесених до виключної компетенції Центрального депозитарія України. При цьому вказане не виключає можливість проведення Центральним депозитарієм України операцій по рахунках своїх клієнтів у порядку, визначеному Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням НКЦПФР від 23.04.2013 №735 (далі - Положення №735);
- при цьому відповідно до пунктів 37-26 ст.7 Закону "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" основними завданнями НКЦПФР є, в тому числі, визначення особливостей функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків, діяльності учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду;
- Рішення №1320 станом на час його виконання було чинним та обов`язковим до виконання професійними учасниками депозитарної системи, при цьому до матеріалів справи не надані докази того, що це рішення оскаржувалося в судовому порядку, тому підстави для його невиконання відсутні.
150. Мотивуючи оскаржувані судові рішення в цій частині, суди обґрунтовано послалися на релевантні норми ЦК, Закону "Про правовий режим воєнного стану", Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", Закону "Про депозитарну систему України", Положення №735 та дійшли висновку про наявність у Центрального депозитарія України права переказу акцій емітентів з рахунків депозитарних установ, у яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів обліковуються акції емітентів.
151. Скаржник вкотре не посилається на жодні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, натомість здійснює власне довільне тлумачення відповідних норм. Втім, наведене не може вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, що передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК.
152. Скаржник також зауважує, що відчуження акцій, а не необхідних складових майна ПАТ "Укрнафта", є абсолютно нерелевантним та непропорційним до поставленої мети, а також становить надмірне навантаження на Державу; для забезпечення потреб Держави в умовах правового режиму воєнного стану були примусово відчужені не будівлі, споруди, устаткування, сировина, інвентар тощо, а цінні папери (акції); разом з корпоративними правами держава набула й додатковий тягар у вигляді зобов`язань перед кредиторами, податковими органами тощо; акції ПАТ "Укрнафта" не можуть вважатися ані військовим майном (бо це цінні папери, які посвідчують корпоративні права), ані майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОУ:
- скаржник був і є готовим реалізовувати свої корпоративні права із максимальною користю для України та її обороноздатності, зокрема шляхом будь-яких можливих погоджень чи голосувань щодо передачі на період дії воєнного стану майна ПАТ "Укрнафта" у користування Державі будь-якого необхідного для оборони обладнання (зокрема для переробки пального), сировини (нафти, бензину, дизелю, авіаційного пального), будівель, споруд, устаткування, інвентаря, сировини, продукції тощо; у випадку примусового відчуження на користь Держави не акцій, а профільного майна ПАТ "Укрнафта" (споруд, обладнання, сировини) він готовий відмовитися від зазначеного права на компенсацію за умови повернення зазначеного майна ПАТ "Укрнафта" після закінчення воєнного стану;
- законодавством України визначено можливість отримувати необхідний матеріально-технічний результат від підприємств, установ та організацій шляхом покладення на них мобілізаційних завдань (замовлень); ГК передбачено також інший засіб державного регулювання економіки для особливих потреб - державне замовлення; наведені правові інструменти сприяли б найбільш ефективному та оперативному досягненню поставлених завдань та не тягнули б за собою позбавлення низки акціонерів права власності на їхні акції та втручання у операційну діяльність підприємства;
- враховуючи опосередковане володіння Державою через Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" простою більшістю акцій ПАТ "Укрнафта", вона мала можливість приймати будь-які необхідні управлінські, операційні чи кадрові рішення, не позбавляючи решти акціонерів права власності на акції.
153. У свою чергу, ПАТ "Укрнафта" зазначає, що наявність чи відсутність навантаження на державу не є критерієм, який береться до уваги ЄСПЛ для визначення наявності чи відсутності порушення вимог ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Скаржник підмінює поняття "законності" та "пропорційності". Наголошує, що рішення про необхідність примусового відчуження акцій ПАТ "Укрнафта" приймалося військово-політичним керівництвом України на Ставці Верховного Головнокомандуючого, виходячи з потреб та завдань, викликаних оперативною обстановкою на фронті; твердження позивача про наявність інших можливостей досягнення оборонної мети є безпідставним, адже останній не володіє і не може володіти всім обсягом інформації для таких стверджень; твердження про можливість досягнення оборонної мети шляхом здійснення контролю над ПАТ "Укрнафта" через належний Державі пакет акцій, є також безпідставним.
154. МОУ у відзиві на касаційну, заперечуючи доводи скаржника в цій частині, вказує таке:
- оцінка відповідності дій військового командування потребам Держави в умовах правового режиму воєнного стану, а також відповідність таких дій поставленій меті є некоректним з боку позивача, оскільки: 1) позивач не є суб`єктом, який наділений компетенцією та кваліфікацією надавати оцінку потребам Держави в умовах правового режиму воєнного стану; 2) позивач не володіє відповідним масивом інформації для надання оцінки існування проблем, що становлять суспільний інтерес, а також надання оцінки відповідності таких дій поставленій меті;
- метою примусового відчуження акцій було не одноразове вирішення одиничної потреби, а врегулювання паливної кризи, спровокованої війною в Державі, як на рівні цивільних потреб так і оборонних: 1) вилучення будівель, техніки чи резервуарів з паливом не призвело б до досягнення поставленої мети, оскільки в умовах війни та непередбачуваних обстрілів неможливо спрогнозувати потреби Держави та населення в паливі; 2) паливно-мастильні матеріали, які відчужуються військовим командуванням, також не застраховані від непередбачуваного знищення; 3) основним в такій ситуації для Держави є контроль над паливно-енергетичною сферою в розрізі видобутку та переробки, з можливістю негайного реагування на актуальну ситуацію цивільного та фронтового життя країни; 4) покладення на підприємства оборонних завдань несе в собі неприпустимий ризик витоку інформації щодо забезпечення військ та їх потреб, яка є державною таємницею; Державі потрібен був єдиний майновий комплекс - зі всіма активами, працівниками, організаційною структурою, дозвільними документами, корпоративною структурою, системою договорів та контрагентів;
- заходи, вжиті владою, спрямовані на забезпечення належного та безперебійного функціонування стратегічної сфери економічної діяльності - нафтопереробної промисловості, а не на те, щоб позбавити власника його власності назавжди.
155. На підставі викладеного вище Верховний Суд зауважує, що скаржник не є суб`єктом, який вправі оцінювати дії Держави в умовах воєнного стану, зокрема їх необхідність, доцільність, ефективність, окреслювати оптимальні шляхи досягнення Державою матеріально-технічного результату тощо. Реалізуючи надані законом повноваження, Держава в особі компетентних органів самостійно визначає перелік заходів, що підлягають застосуванню задля забезпечення обороноздатності та національної безпеки.
156. Власник реквізованого майна може обґрунтовувати незаконність, непропорційність вжитих державою заходів, відсутність суспільного (публічного) інтересу, однак не надавати оцінку їх дієвості, зокрема, в умовах відсутності повного обсягу інформації (конфіденційна, таємна, службова інформація).
157. Належні аргументи, які б свідчили про зворотне та підтверджувалися при цьому релевантною практикою Верховного Суду, скаржник не наводить.
Щодо забезпечення загального доступу до тексту цієї постанови
158. Відповідно до ч.2 ст.2 Закону "Про доступ до судових рішень" якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи в закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. За змістом ч.4 ст.4 цього Закону обмеження права вільного користування офіційним вебпорталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. Згідно з п.4 ч.1 ст.7 цього Закону у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не може бути розголошена інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
159. При цьому Державна судова адміністрація України не наділена повноваженням самостійно визначати, яка саме інформація не може бути розголошена.
160. Отже, у таких випадках суд має вказати, яка інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні, не підлягає розголошенню та має бути замінена літерними або цифровими позначеннями.
161. Розгляд цієї справи відбувався в закритому судовому засіданні у зв`язку з тим, що предметом спору в ній було витребування на користь скаржника майна, яке примусово відчужене для потреби національної безпеки і оборони. Відчуження акцій ПАТ "Укрнафта" є питанням стратегічної безпеки та спрямоване на інтереси обороноздатності Держави, а відкритий розгляд справи міг призвести до розголошення інформації, яка здатна бути використана проти України та негативно вплинути на діяльність Держави в умовах правового режиму воєнного стану.
162. Водночас Верховний Суд вважає, що текст цієї постанови може бути відкритий для загального доступу, оскільки висвітлена в ній інформація не є такою, що підлягає захисту від розголошення (за винятком інформації, яка за загальним правилом підлягає заміні літерними або цифровими позначеннями).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
163. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
164. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
165. Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
166. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Бріджмонт Венчерс Лімітед (Bridgemont Ventures Limited) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №910/14242/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Баранець
