ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 163/1251/22
провадження № 61-7647св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
заявник - орган опіки та піклування Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області,
заінтересовані особи: Руденський психоневрологічний інтернат, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст заяви
У серпні 2022 року орган опіки та піклування Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - орган опіки та піклування Вишнівської сільської ради) звернувся із заявою про тимчасове звільнення особи від повноважень опікуна над недієздатною особою.
Заява мотивована тим, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12 липня 2002 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною та рішенням виконавчого комітету Дзержинської міської ради від 16 жовтня 2002 року призначено над нею опікуна - ОСОБА_1 .
У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та через загострення ситуації на території Донецької області, з метою збереження життя та здоров`я ОСОБА_2 07 квітня 2022 року була евакуйована зі Слов`янського психоневрологічного інтернату (м. Слов`янськ, Донецька область) до Руденського психоневрологічного інтернату (с. Руда, Ковельський район, Волинська область).
Недієздатна особа не має права вчиняти будь-які правочини, адже всі правочини від її імені вчиняє опікун. З моменту окупації зв`язок з опікуном ОСОБА_1 втрачено, оскільки вона перебуває на тимчасово окупованій території України, де ведуться бойові дії.
Піклуючись про підопічну ОСОБА_2 , адміністрація Руденського психоневрологічного інтернату не має законних підстав здійснювати будь-які дії для захисту її прав та законних інтересів, а опікун ОСОБА_1 тимчасово не може виконувати обов`язків опікуна, що передбачені статтею 67, частинами першою, третьої статті 72 ЦК України, а саме: вживати заходи щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного, дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.
Орган опіки та піклування Вишнівської сільської ради просив звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатною особою ОСОБА_2 на період воєнного стану.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа переглядалась судами неодноразово
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 02 вересня 2022 року заяву органу опіки та піклування Вишнівської сільської ради задоволено.
Тимчасово, на період воєнного стану, звільнено ОСОБА_1 від обов`язків опікуна ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції виходив з того, що:
призначений судом опікун через проживання в районі проведення воєнних (бойових) дій не може виконувати своїх обов`язків, а підопічна влаштована до закладу соціального захисту;
тому суд задовольнив заяву органу опіки та піклування Вишнівської сільської ради.
Постановою Волинського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 02 вересня 2022 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції вважав, що:
в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала про те, що хоч і проживає у Бахмутському районі Донецької області, проте регулярно надсилає на адресу закладу поштові посилки з необхідними речами та здійснює грошові перекази;
проте вона не надала жодного доказу, який би це підтверджував, та не вказала, з ким із посадових осіб диспансеру та коли спілкувалась;
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також зазначала про те, що факт перебування її підопічної ОСОБА_2 спочатку у Слов`янському, а потім у Руденському психоневрологічних інтернатах їй відомий, оскільки вона особисто надала згоду директору Слов`янського психоневрологічного інтернату на евакуацію її дочки до Руденського психоневрологічного інтернату. Разом з цим будь-яких доказів на підтвердження цих обставин до матеріалів справи не приєднано. Таким чином, повноцінне і належне виконання опікуном ОСОБА_1 повноважень щодо її підопічної ОСОБА_2 тимчасово, у період воєнного стану, є неможливим, оскільки опікун перебуває на тимчасово окупованій території (відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75). Постійне проживання ОСОБА_2 у закладі соціального захисту, що територіально віддалений від місця проживання її опікуна, фактично обмежує недієздатну в належному представництві та захисті її прав та інтересів.
Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Волинського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що:
ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, про що зазначала в апеляційній скарзі;
вказані доводи знайшли свої підтвердження в матеріалах справи;
тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 02 вересня 2022 року скасовано та постановлено нове рішення, яким заяву органу опіки та піклування Вишнівської сільської ради задоволено.
Тимчасово, на період воєнного стану, звільнено ОСОБА_1 від обов`язків опікуна ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
встановивши, що недієздатну ОСОБА_2 було поміщено до закладу соціального захисту, а саме Слов`янського психоневрологічного інтернату, в подальшому евакуйовано до Руденського психоневрологічного інтернату, де остання знаходиться протягом тривалого часу, а її опікун ОСОБА_1 перебуває на території, яка вважається тимчасово окупованою територією України, що територіально віддалена від місця проживання підопічного, і це обмежує недієздатну в належному представництві та захисті її прав та інтересів, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення заяви органу опіки та піклування Вишнівської сільської ради щодо звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над недієздатною ОСОБА_2 тимчасово, на період воєнного стану;
суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заінтересована особа ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи. Оскільки зазначене є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.
Аргументи учасників справи
У травні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а провадження у цій справі закрити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права;
дізнавшись про ухвалення рішення Любомльського районного суду Волинської області від 02 вересня 2022 року та не погоджуючись з викладеними в ньому обставинами, ОСОБА_1 звернулась до Волинського апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказане рішення. Зазначене свідчить про існування у справі спору про право, зокрема право ОСОБА_1 опікуватись своєю недієздатною дитиною. Проте апеляційний суд проігнорував існування у цій справі спору про право;
суд першої інстанції порушив норми частини другої статті 300 ЦПК України щодо призначення іншої особи опікуном у разі звільнення попереднього опікуна від виконання своїх повноважень. Апеляційний суд на ці порушення уваги не звернув. До цього часу ані орган опіки та піклування, ані будь-яка інша особа не звернулась до суду із заявою про встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_2 , як того вимагають норми цивільного законодавства України;
метою звернення заявника до суду є звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна ОСОБА_2 для захисту права недієздатної особи на представництво її законних інтересів, які вона як законний представник своєї дитини начебто не може виконувати. Проте зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції свідчить, що суди під час розгляду справи не досліджували жодних доказів та не надавали їм правової оцінки, не перевіряли їх достовірність та належність;
позбавлення ОСОБА_1 опікунських прав без достатніх на те підстав та порушення органом опіки та піклування норм законодавства не сприятиме захисту прав та інтересів недієздатної особи та не слугуватиме досягненню мети самого опікунства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 22 липня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 163/1251/22 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У серпні 2024 року матеріали справи № 163/1251/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 липня 2024 року зазначено, що:
доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14135/17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12 липня 2002 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною.
Рішенням виконавчого комітету Дзержинської міської ради Донецької області від 16 жовтня 2022 року № 388 ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_2
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання у її паспорті громадянина України та самою заінтересованою особою.
Згідно з наказом в. о. директора Комунальної установи «Слов`янський психоневрологічний інтернат» від 07 квітня 2022 року № 86 мешканців установи евакуйовано до інтернатних закладів Волинської області, зокрема ОСОБА_2 , особу з інвалідністю з дитинства 1-А групи, ліжко хвору (пункт 33 списку евакуйованих) - до Руденського психоневрологічного інтернату (путівка № 1128).
Відповідно до наказу т. в. о. директора Руденського психоневрологічного інтернату від 09 квітня 2022 року № 15 ОСОБА_2 прийнято до інтернату на тимчасове проживання до стабільної ситуації в області та зараховано до списків підопічних (пункт 33 цього наказу).
Рішенням виконавчого комітету Вишнівської сільської ради від 28 липня 2022 року № 10/17 затверджено висновок органу опіки та піклування Вишнівської сільської ради про доцільність звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_1 над недієздатною особою ОСОБА_2 . Відповідно до змісту висновку ОСОБА_2 у встановленому законом порядку визнана недієздатною та над нею призначено опікуна, яка не може тимчасово виконувати своїх обов`язків через збройну агресію російської федерації. Оскільки ОСОБА_2 тимчасово перебуває у Руденському психоневрологічному інтернаті, то саме цей заклад фактично здійснює над нею опіку. З метою забезпечення прав ОСОБА_2 зазначеним закладом орган опіки та піклування вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22)).
Функціональним призначенням права процесуального є «обслуговування» права матеріального. Не виключається, що в кодексі приватного права (зокрема, ЦК України чи СК України) міститимуться норми процесуального права, проте це зумовлено відповідними приватно-правовими наслідками (наприклад, стаття 660 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 619/1908/23 (провадження № 61-8428св23)).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (частини перша статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статті 60 ЦК України).
Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров`я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад (стаття 66 ЦК України).
Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку (частина перша статті 75 ЦК України).
За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту (частина третя статті 75 ЦК України).
Обміркувавши викладене касаційний суд зауважує, що:
законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особи від повноважень опікуна». Застосування цієї конструкції зумовлює такий наслідок як припинення повноважень опікуна з моменту його звільнення. Звільнення від повноважень опікуна можу відбутися у разі: (а) невиконання нею своїх обов`язків; (б) порушення прав підопічного; (в) поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту;
законодавець в ЦК України не допускає тимчасового, на певний період (зокрема, воєнного стану), звільнення особи від повноважень опікуна.
У справі, що переглядається:
заявник просив тимчасово, на період воєнного стану, звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатною особою ОСОБА_2 ;
суди встановили, що повноцінне та належне виконання опікуном повноважень щодо її підопічної ОСОБА_2 тимчасово, у період воєнного стану, є неможливим. Крім того, постійне проживання ОСОБА_2 в закладі соціального захисту (Руденському психоневрологічному інтернаті), що територіально віддалений від місця проживання її опікуна, фактично обмежує недієздатну особу в належному представництві і захисті її прав та інтересів;
суди не врахували, що законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особивід повноважень опікуна»; законодавець в ЦК України не допускає тимчасового, на певний період (зокрема, воєнного стану), звільнення особи від повноважень опікуна.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про можливість задоволення заяви про тимчасове, на період воєнного стану, звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатною особою ОСОБА_2 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про тимчасове звільнення особи від повноважень опікуна.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 02 вересня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року скасувати.
У задоволенні заяви органу опіки та піклування Вишнівської сільської ради про тимчасове, на період воєнного стану, звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатною особою ОСОБА_2 відмовити.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Любомльського районного суду Волинської області від 02 вересня 2022 року та постанова Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
