ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2024 року м. Чернівці Справа № 725/3821/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,
секретар: Собчук І.Ю.,
скаржник/боржник: ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Павлюк Анатолій Григорович;
стягувач: акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
при розгляді справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Стоцької Л.А., -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ПВР УЗПВР у Чернівецькій області) ОСОБА_2 , заінтересована особа - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк»).
Скаргу обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у Відділі ПВР УЗПВР у Чернівецькій області перебуває виконавчий лист №2-873/2009, виданий 23.11.2010 року Першотравневим районним судом м. Чернівці на виконання рішення цього суду від 06 квітня 2009 року, яким: стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ПП «Гермес-АН» на користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ВАТ «Укрексімбанк»), яке змінило найменування на АТ «Укрексімбанк», заборгованість за кредитним договором від 27 липня 2007 року №71107С29 у розмірі 15 148 118,77 грн; звернуто стягнення на належний йому предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером
Провадження №22-ц/822/755/24
7310136900:66:001:0013 та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва - адмінбудівлю (виділене в натурі нерухоме майно літ. «Б», готовність якого становить 99%), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, 16 лютого 2023 року звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, в якій повідомив про повне виконання ним як боржником судового рішення згідно з виконавчим листом №2-873/2009, зазначивши, що у виконавчому документі визначено порядок і спосіб виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на належне йому майно, що є предметом іпотеки, тоді як 01 червня 2018 року предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 7310136900:66:001:0013 та розташовану на ній адмінбудівлю літ. «Б» зі ступенем готовності 99 % - було реалізовано шляхом проведення електронних торгів, що підтверджується Актом про реалізацію предмета іпотеки.
У листі від 23 лютого 2023 року №890 Відділ ПВР УЗПВР у Чернівецькій області повідомив ОСОБА_1 про те, що у цьому випадку існує необхідність звернутися до суду із заявою про роз`яснення резолютивної частини рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2009 року у справі №2-873/2009, зокрема способу його виконання.
В подальшому, ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 березня 2023 року у задоволенні заяви Відділу ПВР УЗПВР у Чернівецькій області про роз`яснення зазначеного вище рішення суду від 06 квітня 2009 року з огляду на те, що у справі №2-873/2009 встановлено порядок виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, було відмовлено.
У вказаній ухвалі суд дійшов висновку, що подальші дії виконавця щодо звернення стягнення на інше майно, кошти боржника будуть зміною суті самого рішення суду, яким вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, тоді як забезпечення виконання судового рішення за допомогою заходів, які прямо не передбачені судовим рішенням та без дотримання встановленого статтею 435 ЦПК України порядку зміни способу виконання рішення суду, є втручанням у право боржника на мирне володіння майном.
Проте, всупереч вищенаведеним висновкам, викладеним в ухвалі від 24 березня 2023 року Першотравневого районного суду м. Чернівці, справа №2-873/2009, котрі підтверджують, що порядком виконання рішення цього суду від 06 квітня 2009 року є саме звернення стягнення на предмет іпотеки, та, незважаючи на фактичне виконання вказаного рішення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, державний виконавець не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про зловживання з боку виконавця процесуальними правами.
У зв`язку із наведеним вище ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу ПВР УЗПВР у Чернівецькій області Павлюка А. Г., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, та зобов`язати виконавця винести названу постанову.
Розгляд справи відбувався неодноразово та оскаржуваною ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 липня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка А.Г., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1.
Зобов`язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка А.Г. поновити порушене право боржника ОСОБА_1 шляхом вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду стягувач оскаржив її в апеляційному порядку.
В обґрунтування скарги вказує, що рішенням суду від 06.04.2009 року чітко визначено спосіб його виконання - стягнення із позичальника ОСОБА_1 та поручителя ПП «Гермес-АН» заборгованості за Кредитним договором №71107С29 від 27.07.2007 у сумі 15 148 118,77 грн. Крім того, цим же ж рішенням суду звернено стягнення на предмети іпотеки, передані в забезпечення іпотекодавцями - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ЗАТ «Буковина- Молдагропромбуд» за іпотечними договорами, копії яких було додано до позовної заяви АТ «Укрексімбанк». Тобто рішенням суду чітко визначено спосіб виконання як стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, так і звернення стягнення за іпотечними договорами. Існування буд-яких двозначностей трактування вказане рішення суду не допускає.
Згідно виконавчого листа №2-873/2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Гермес-АН» на користь ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Чернівецької філії заборгованість за кредитним договором №71107С29 від 27 липня 2007 року у сумі 15 148 118,77 грн.
Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме майно ОСОБА_1 - земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), площею 0,1000 га, цільове призначення якої - для переобладнання складський приміщень, відкритих складських майданчиків та офісу 1.11.6. Іншої комерційної діяльності, кадастровий номер 7310136900:66:001:0013, та розташований на ній /об`єкт незавершеного будівництва, адмінбудівлі (виділене в натурі нерухоме майно), літ Б., готовність якого становить 99% (дев`яносто дев`ять відсотків), яке належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності та підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №123441, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 15 червня 2007 року, на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2004 року №9320, договору купівлі-продажу від 06.06.2007 року №5116, рішення Чернівецької міської ради виконавчого комітету від 27.03.2007 року № 226/5.
Наголошує, що зі змісту скарги вбачається повне виконання ОСОБА_1 рішення суду у зв`язку із реалізацією предмета іпотеки, що не відповідає обставинам справи, оскільки жодних коштів у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 державним виконавцем із ОСОБА_1 не стягнено, залишок боргу за виконавчим документом не зменшився, у зв`язку із чим у державного виконавця відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п.9. ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
У випадку, якщо боржник за виконавчим документом вважає, що його зобов`язання відсутнє повністю або частково, він вправі звернутись до суду, який видав виконавчий документ, в порядку ст.432 ЦПК України із заявою щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а не вимагати у державного виконавця закінчення виконавчого провадження без законних на те підстав.
Зазначає, що ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено копію ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24.03.2023 по справі №2-873/2009, якою відмовлено у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про роз`яснення рішення суду від 06.04.2009. та згідно мотивувальної частини якої суд прийшов до висновку про те, що рішення Першотравневого районного суду від 06.04.2009 року по справі №92-873/2009 є саме про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1 , а не про стягнення коштів, то вказана ухвала не містить правових висновків, що мають значення для справи, ухвалена судом без участі AT «Укрексімбанк», що був позбавлений права подати свої пояснення та заперечення при розгляді заяви органу ДВС, та в цілому суперечить самому рішенню суду від 06.04.2009 року.
Вказує на те, що задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 ініційовано судовий контроль за виконанням судового рішення про стягнення з нього грошових коштів не з метою захисту його прав як боржника в процедурі виконавчого провадження, а саме з метою фактичної зміни судового рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.04.2009 року по справі №2-873/2009 з метою іншого тлумачення резолютивної частини.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, дійшла до наступних висновків.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, однак рішення суду першої інстанції в повній мірі їм не відповідає.
Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив з того, що суд, який ухвалив рішення у справі №2-873/2009 від 06 квітня 2009 року про задоволення позову ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», на підставі якого було видано виконавчий лист, встановив порядок і спосіб його виконання, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
А тому вказав, що відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець не врахував, що у рішенні Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2009 року та додатковому рішенні Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 березня 2011 року передбачено чіткий порядок його виконання і виконавчий документ з його виконання містить вимоги про звернення стягнення на заставне майно з визначенням його вартості щодо кожного предмета іпотеки.
Також суд зазначив, що як вбачається з відповіді АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 25 вересня 2023 року, в рахунок виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2009 року до банку надійшло 2814648,98 грн, у такому разі це не відповідає залишку заборгованості, вказаному у виконавчому листі від 11 січня 2023 року.
За наведеного суд вказав, щодо зобов`язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка А.Г. поновить порушене право боржника ОСОБА_1 , шляхом вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження ВП№70647892.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2009 року у справі №2-873/2009 задоволено позовні вимоги ВАТ «Укрексімбанк», яке змінило найменування на АТ «Укрексімбанк», до ОСОБА_1 , ПП «Гермес-АН», ОСОБА_3 , ЗАТ «Буковина-Молдагропромбуд» про стягнення суми боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Стягнуто солідарно із позичальника ОСОБА_1 та поручителя ПП «Гермес-АН» на користь ВАТ «Укрексімбанк» в особі Чернівецької філії заборгованість за кредитним договором від 27 липня 2007 року №71107С29 у сумі 15 148 118,77 грн.
Звернено стягнення на предмети іпотеки, а саме: - на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , - земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 7310136900:66:001:0013 та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва, адмінбудівлю (виділене в натурі нерухоме майно літ «Б», готовність якого становить 99 %), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; - на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , - нежитлові будівлі, які складаються із: будівлі бані літ. «А-2»; будівлі пральні-котельні літ. «Б»; будівлі майстерні літ. «В»; вбиральні літ. «Г»; насосної літ. «Д»; сараю літ. «Ж»; огорожі № 1-2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; - на єдиний майновий комплекс ЗАТ «Буковина-Молдагропромбуд», до складу якого входять усі види майна, призначені для діяльності названого товариства, включаючи рухоме та нерухоме майно, сировину, продукцію, права вимоги та всі інші права, та на все майно, в тому числі основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, що відображені в самостійному балансі товариства, або з будь-якої причини не відображені в балансі, але є власністю товариства або стануть його власністю у майбутньому, зокрема: адміністративний корпус літ. «А» площею 440,4 кв. м; магазин літ. «Б» площею 172,02 кв. м; склад літ. «В» площею 385,28 кв. м; майстерня літ. «Г» площею 193,8 кв. м; майстерня літ. «Д» площею 102,6 кв. м; гаражі літ. «Е» площею 585,2 кв. м; гаражі літ. «Ж» площею 444,7 кв. м; компресорна літ. «З» площею 15,8 кв. м; вбиральня літ. «І» площею 16,1 кв. м; огорожа № 1; огорожа № 2; огорожа № 3; адміністративний будинок літ. «А» площею 505,4 кв. м; їдальня літ. «Б» площею 1 314,3 кв. м; вбиральня літ. «В» площею 17,6 кв. м; пульт керування літ. «Г» площею 20,3 кв. м; трансформаторна літ. «Д» площею 36 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 16 березня 2011 року у справі № 2-873/2009 вирішено питання щодо вартості кожного об`єкта, на який звертається стягнення, зокрема зазначено, що: - загальна заставна вартість переданого ОСОБА_1 в іпотеку майна становить 2 430 000 грн та підлягає стягненню для задоволення вимог банку; - загальна заставна вартість переданого ОСОБА_3 в іпотеку майна становить 2 000 000 грн та підлягає стягненню для задоволення вимог банку; - загальна заставна вартість переданого ЗАТ «Буковина-Молдагропромбуд» в іпотеку майна становить 8 500 000 грн та підлягає стягненню для задоволення вимог банку (т.1 а.с.75-76).
23 листопада 2010 року Першотравневим районним судом м. Чернівці виданий виконавчий лист №2-873/2009 щодо боржника ОСОБА_1 на виконання рішення цього ж суду від 06 квітня 2009 року, згідно якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Гермес-АН» на користь ВАТ Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитивним договором №71107С29 від 27.07.2007 року у сумі 15 148 118,77 грн.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме майно ОСОБА_1 : земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 7310136900:66:001:0013 та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва, адмінбудівлю (виділене в натурі нерухоме майно літ «Б», готовність якого становить 99 %), що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (т.2 а.с.4).
Вказаний виконавчий лист неодноразово перебував на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, востаннє стягувач пред`явив цей виконавчий документ на виконання у Відділ ПВР УЗПВР у Чернівецькій області в листопаді 2022 року (т.1 а.с.22-24).
Постановою державного виконавця Відділу ПВР УЗПВР у Чернівецькій області Павлюка А.Г. від 11 січня 2023 року відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-873/2009, виданого 23 листопада 2010 року Першотравневим районним судом міста Чернівців (т.1 а.с.29-30).
16 лютого 2023 року адвокат Байцар І.Б., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Відділу ПВР УЗПВР у Чернівецькій області із заявою про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, в якій повідомив про повне виконання боржником рішення згідно з виконавчим листом №2-873/2009, зазначивши, що у виконавчому документі визначено порядок і спосіб виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_1 майно, що є предметом іпотеки, тоді як 01 червня 2018 року предмет іпотеки (земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 7310136900:66:001:0013 та розташовану на ній адмінбудівлю літ. «Б» зі ступенем готовності 99 %) було реалізовано шляхом проведення електронних торгів за ціною 1 906 640 грн, що підтверджується Актом про реалізацію предмета іпотеки від 01 червня 2018 року (т.1 а.с.47, 54).
Листом від 23 лютого 2023 року №890 Відділ ПВР УЗПВР у Чернівецькій області повідомив представника ОСОБА_1 про те, що у цьому випадку відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки у резолютивній частині виконавчого листа №2-873/2009 не визначений спосіб його виконання, про який зазначає сторона боржника, а саме шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1 а.с.49-50).
17 березня 2023 року начальник Відділу ПВР УЗПВР у Чернівецькій області Дворський В.В. звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці із заявою про роз`яснення рішення цього суду від 06 квітня 2009 року у справі №2-873/2009, в якій просив роз`яснити, чи є звернення стягнення на передане ОСОБА_1 в іпотеку майно єдиним способом виконання судового рішення в частині стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.52-53).
В подальшому, ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 березня 2023 року у справі №2-873/2009 відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення з тих підстав, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2009 року встановлено порядок його виконання, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, зазначено, що подальші дії виконавця щодо звернення стягнення на інше майно, кошти боржника будуть зміною суті самого рішення суду, яким вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки (т.1 а.с.56-57).
Інформацією АТ «Укрексімбанк» від 25 вересня 2023 року, наданою на запит апеляційного суду, підтверджується, що на виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2009 року у справі №2-873/2009 на рахунок банку надійшли грошові кошти у загальному розмірі 2 814 648,98 грн, з яких: 1 792 811,28 грн - на погашення основного боргу за кредитним договором від 27 липня 2007 року №71107С29; 1 014 337,70 грн - на погашення процентів за кредитним договором; 7 500,00 грн - на погашення комісії за кредитним договором (т.2 а.с.81).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначені статтею 16 ЦК України.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
ЄСПЛ вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»).
У справі «Глоба проти України» (заява №15729/07, §§26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, «inter alia», захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України», заява №71186/01, §84).
Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 року у справі №916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 року у справі №924/315/17.
На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 ЗУ «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (частина четверта статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В частині другій вказаної статті Закону зазначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Отже, при примусовому виконані виконавчого документу для наявності підстав про закінчення виконавчого провадження мають існувати підстави визначені ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», перелік яких є вичерпним.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Посилання скаржника на те, що набрала законної сили ухвала Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 березня 2023 року у справі №2-873/2009, якою відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, і в якій міститься висновок, що «…основний зміст рішення суду - це звернення стягнення на предмет іпотеки на визначену суму боргу…», не заслуговують на увагу, оскільки примусовому виконанню підлягає рішення суду, а не його роз`яснення, і преюдиційне значення в силу ч.4 ст.82 ЦПК України мають місце встановлені обставини, а не висновки суду.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 року (справа №361/7543/17) звертає увагу, що питання щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов`язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому частиною другою статті 432 ЦПК України.
За змістом цієї норми суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, здійснення судом перевірки повної або часткової відсутності обов`язку боржника перед стягувачем може здійснюватися лише у випадку звернення у процесуальний спосіб із відповідною заявою зацікавленої особи (боржника), а не в порядку роз`яснення судового рішення чи дослідженні правомірності дій державного виконавця.
Таким чином, у державного виконавця під час примусового виконання виконавчого документу про солідарне стягнення заборгованості були відсутні законні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
Що стосується вимоги скарги про зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження, то суд апеляційної інстанції вказує наступне.
Так, Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 зазначив, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Отже, суд не має права зобов`язувати посадових осіб органів державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, інакше це буде втручанням суду у дискреційні повноваження державного виконавця.
Таким чином, суд не має права зобов`язати державного виконавця закінчити виконавче провадження, а лише усунути порушення (поновити порушене право), що є самостійною підставою для відмови в задоволенні такої вимоги в скарзі.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження, що є підставою для скасування ухвали суду в оскаржуваній частині.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.367, 376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.
Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 липня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання останнього винести постанову про закінчення виконавчого провадження відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий І.Н. Лисак
Судді: М.І. Кулянда
О.О. Одинак
