Єдиний унікальний номер 725/3821/23
Номер провадження 4-с/725/2/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2024 року Суддя Першотравневого районного суду м.Чернівці Стоцька Л. А.,
при секретарі Крупко Т. В.
за участю:
представника скаржника ОСОБА_1 ,
представника стягувача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду м. Чернівці скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого звернувся адвокат Байцар Ігор Богданович на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка Анатолія Григоровича, стягувач акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Верховного суду від 13.03.2024 рокускаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого звернувся адвокат Байцар Ігор Богданович на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка Анатолія Григоровича, стягувач акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Адвокат Байцар І.Б. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка А.Г. у виконавчому провадженні ВП №70647892 від 11.01.2023 р. з примусового виконання виконавчого листа №2-873/2009 виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці 23.11.2010 р.
В обґрунтування скарги посилався на те, що Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюком Анатолієм Григоровичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№70647892 від 11.01.2023р. з виконання виконавчого листа №2-873/2009, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці 23.11.2010 р. про стягнення суми боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Згідно виконавчого листа №2-873/2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ПП «Гермес-АН» на користь ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Чернівецької філії заборгованість за кредитним договором №71107С29 від 27 липня 2007 року у сумі15 148 118,77 грн.. Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме майно: ОСОБА_3 земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), площею 0,1000 га, цільове призначення якої - для переобладнання складський приміщень, відкритих складських майданчиків та офісу 1.11.6. Іншої комерційної діяльності, кадастровий номер 7310136900:66:001:0013, та розташований на ній /об`єкт незавершеного будівництва, адмінбудівлі (виділене в натурі нерухоме майно), літ Б., готовність якого становить 99% (дев`яносто дев`ять відсотків), яке належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності та підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №123441, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 15 червня 2007 року, на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2004 р. №9320, договору купівлі-продажу від 06.06.2007 р. №5116, рішення Чернівецької міської ради виконавчого комітету від 27.03.2007 р. № 226/5;
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ЗАТ "Буковина-Молдагропромбуд", ПП "Гермес" на користь ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Чернівецької філії витрати на оплату судового збору в сумі 1 700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 30 грн..
Зазначив, що ознайомившись із постановою та матеріалами виконавчого провадження, він звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження 16.02.2023 р. в якій повідомив про повне виконання боржником ОСОБА_3 судового рішення у відповідності до виконавчого листа №2-873/2009 від 23.11.2010 р, оскільки у виконавчому листі зазначено порядок і спосіб виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_3 майно, що є предметом іпотеки. А саме: було реалізовано предмет іпотеки (земельна ділянка в АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га кадастровий номер 7310136900:66:001:0013, та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва адмінбудівля літ. «Б» зі ступенем готовності 99%) шляхом проведення електронних торгів, що підтверджується Актом про реалізацію предмета іпотеки від 01.06.2018 р.
У відповідь отримав листа №890 від 23.02.2023 р., згідно якого було повідомлено про необхідність звернутись до Першотравневого районного суду м. Чернівці із заявою про роз`яснення резолютивної частини рішення Першотравневого районного суду №2-873/2009 від 06.04.2009р., зокрема способу його виконання.
В подальшому Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції звернувся із заявою про роз`яснення судового рішення до суду та ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці №2-873/2009 від 24.03.2023р. було відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду по цивільній справі №2-873/2009 про стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно оскільки у цивільній справі №2-873/2009 про стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно встановлено порядок його виконання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Поміж іншого в ухвалі суд дійшов висновку, що про те, що подальші дії виконавця щодо звернення стягнення на інше майно, кошти боржника будуть зміною суті самого рішення суду, яким вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки. Забезпечення виконання судового рішення за допомогою заходів, які прямо не передбачені судовим рішенням, та без дотримання встановленогостаттею 435 ЦПК Українипорядку зміни способу виконання рішення суду є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Зазначив, що всупереч висновкам Першотравневого районного суду м. Чернівці, викладеним в ухвалі №2-873/2009 від 24.03.2023 р., котрі підтверджують, що порядком виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці №2-873/2009 від 06.04.2009р. є саме звернення стягнення на предмет іпотеки, незважаючи на фактичне виконання вказаного судового рішення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на момент звернення до суду державним виконавцем не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, про що повідомлено листом відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №2151 від 15.05.2023 р. в якому вказано, що станом на 15.05.2023 р. виконавче провадження ВП№70647892 з виконання виконавчого листа №2-873/2009, виданого 23.11.2010 р. Першотравневим районним судом м. Чернівці, перебуває на виконанні.
Враховуючи викладене з посиланням на норми матеріального та процесуального права просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка Анатолія Григоровича, яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№70647892. Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка Анатолія Григоровича винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№70647892.
Представником стягувача надано відзив на скаргу згідно якого заперечують проти поданої скарги з тих підстав, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.04.2009 року у справі №2-873/2009 чітко визначено спосіб його виконаннястягнення із позичальника ОСОБА_3 та поручителяПП «Гермес-АН» заборгованості за кредитним договором №71107С29 від 27.07.2007 року у сумі 15148118,77 грн.. Крім того цим же рішенням звернуто стягнення на предмети іпотеки, передані в забезпечення іпотекодавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ЗАТ «Буковина-Молдагромпромбуд» за іпотечними договорами. Тобто вважає, що рішенням суду чітко визначено спосіб виконання як стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, так і звернення стягнення за іпотечними договорами отже існування будь-яких двозначностей трактування рішення суду не допускає.
Також зазначив, що станом на день відкриття виконавчого провадження 11.03.2023 року розмір заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Укрексімбанк» становив 13506706,04 грн. з урахуванням зменшення боргу у зв`язку із реалізацією іпотечного майна.
Доводи скаржника що ним повністю виконано рішення суду у зв`язку із реалізацією предмета іпотеки не відповідає обставинам справи, оскільки жодних коштів у виконавчому провадженні ВП №70647892 державним виконавцем не стягнуто, залишок боргу за виконавчим документом не зменшився у зв`язку із чим відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Посилання скаржника на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24.03.2023 року про відмову у роз`ясненні рішення суду №2-873/2009 на думку представника стягувача не містить правових висновків, що мають значення для справи, ухвалена без участі АТ «Укрексімбанк», що був позбавлений права подати свої пояснення та заперечення та в цілому суперечить самому рішенню суду від 06.04.2009 р.
Крім того вважає, що скаржником попущено строк на звернення до суду зі скаргою, оскільки про можливе порушення своїх прав скаржник довідався ще у лютому 2023 року.
Також звертав увагу на те, що 16.03.2011 року Першотравневим районним судом м. Чернівці по справі №2-873/2009 ухвалено додаткове рішення, яким зазначено суми вимог, які задовольняються за рахунок заставленого майна не виконання якого (додаткового рішення) було видано окремий виконавчий лист.
Від державного виконавця відзиву на скаргу не надходило, при цьому надано копію матеріалів виконавчого провадження.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити, окрім того, зазначив, що із відповіді на адвокатський запит Хотинського відділу ДВС від 13.07.2023 року №296/18/11480, із солідарного боржника ОСОБА_4 було стягнуто 208427,28 гривень і виконавче провадження відносно неї було закінчене, що свідчить про те, що солідарний боржник виконала судове рішення відповідно до встановленого щодо неї способу рішенням суду.
Державний виконавець в судове засідання не прибув. Раніше подав заяву про розгляд скарги без його участі.
Представник стягувача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, з підстав викладених у відзиві.
Суд, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи (скарги) заяв по суті учасників провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно дост. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина першастатті 448 ЦПК України).
Судом встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.04.2009 року №2-873/2009 задоволено позовні вимоги ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ЗАТ «Буковина-Молдагропромбуд», ПП «Гермес» про стягнення суми боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ПП «ГЕРМЕС-АН» на користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі чернівецької філії заборгованість за кредитним договором №71107С29 від 27.07.2007 року у сумі15148118,77 грн.. Звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме майно ОСОБА_3 - земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, цільове призначення якої - для переобладнання складських приміщень, відкритих складських майданчиків та офісу 1.11.6. Іншої комерційної діяльності, кадастровий номер 7310136900:66:001:0013, та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва, адмінбудівлі (виділене в натурі нерухоме майно), літ.Б, готовність якого становить 99% (дев`яносто дев`ять відсотків), яке належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності та підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 123441, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 15 червня 2007 року, на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2004 р.№ 9320, договору купівлі-продажу від 06.06.2007 р. № 5116, рішення Чернівецької міської ради виконавчого комітету від 27.03.2007 р. № 226/5; Нерухоме майно що належить відповідачу ОСОБА_3 , а саме нежилі будівлі, які складаються із Будівлі бані (літ.А-2). Будівлі прачечної -котельні (Літ Б), Будівлі майстерні (Літ В), Вбиральні (Літ Г), насосної (Літ Д), сараю (Літ Ж) та огорожі (№1-2), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно підтверджується: Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14577454, виданим Хотинським комунальним районним бюро технічної інвентаризації 17.05.2007р., Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №14577487, виданим Хотинським комунальним районним бюро технічної інвентаризації 17.05.2007р. та договором купівлі-продажу АВМ №733991 посвідченим Хотинською державною нотаріальною конторою 15.08.2000 р. за реєстровим №2225. Земельна ділянка площею 1650 м2, на якій розташовані нежилі будівлі, є власністю Хотинської міської ради. Єдиний майновий комплекс ЗАТ "Буковина - Молдагромпромбуд" , юридична адреса с. Іспас, вул. Головна, 10, Вижницького району Чернівецької області , до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи рухоме та нерухоме майно, сировину, продукцію, права вимоги та всі інші права та на все майно в тому числі основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, що відображені в самостійному балансі товариства, або з будь якої причини не відображені в балансі, але є власністю товариства, та які стануть власністю товариства в майбутньому, в тому числі: Об`єкти нерухомості: Адмінкорпус (літ.А) 440,4 кв.м, Магазин (літ.Б) 172,02 кв.м, Склад (літ.В) 385,28 кв.м, Майстерня (літ.Г)193,8 кв.м, Майстерня (літ.Д) 102,6 кв.м, Гаражі (літ.Е) 585,2 кв.м, Гаражі (літ.Ж) 444,7 кв.м, Компресорна (літ.З) 15,8 кв.м, Вбиральня (літ.І) 16,1 кв.м, Огорожа (№1) 487,7 кв.м, Огорожа (№2) 40,9 кв.м, огорожа (№3) 10,0 кв.м, Адмінбудинок (літ.А) 505,4 кв.м, Столова (літ.Б) 1314,3 кв.м, Вбиральня (літ.В) 17,6 кв.м, Пульт керування (літ.Г) 20,3 кв.м., Трансформаторна (літ.Д) 36,0 кв.м.. Право власності на зазначену нерухомість підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.02.2005 р. (на адмінкорпус), виданим виконавчим комітетом Іспаської сільської ради на підставі рішення від 04.02.2004 p.; Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ДКП Вижницьке РБТІ 16.09.2005 p., номер витягу 8371042, Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим ДКП Вижницьке РБТІ 14.05.07р. (номер витягу 14539967, реєстр. №9979318, № запису 235 в книзі 3 стор. 111). Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.02.2005 р. (на адмінбудинок), виданим виконавчим комітетом Іспаської сільської ради на підставі рішення від 04.02.2004 p.: Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ДКП Вижницьке РБТІ 16.09.2005 p., номер витягу 8370831, Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим ДКП Вижницьке РБТІ 14.05.07 р.. Також стягнуто судові витрати.
23.11.2010 року Першотравневим районним судом м. Чернівці було видано виконавчий лист на виконання зазначеного рішення щодо боржника ОСОБА_3 (а.с.24).
24.11.2022 року АТ «Укрексімбанк» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого листа №2-873/2009 від 23.11.2010 року щодо боржника ОСОБА_3 (а.с.22-23).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка Анатолія Григоровича від 11.01.2023 р. було відкрито виконавче провадження ВП№70647892 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрексімбанк» залишку заборгованості за виконавчим документом в сумі 13506706, 04 грн. (а.с.29-30).
В ході здійснення виконавчого провадження представником боржникаадвокатом Байцар І.Б. було подано заяву державному виконавцю про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із тим, що рішення на підставі якого видано виконавчий лист боржником ОСОБА_3 було виконано оскільки було звернуто стягнення на предмет іпотекина майно ОСОБА_3 та його реалізовано шляхом проведення електронних торгів від 01.06.2018 року за ціною 1906640 грн. (а.с.47).
Листом від 23.02.2023 року №890 представника повідомлено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, так як державний виконавець вважає, що рішенням не визначено спосіб виконання рішення на який посилається представник боржника, а саме шляхом звернення стягнення на майно ОСОБА_3 (а.с.49-50).
17.03.2023 року Начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В. Дворський звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці із заявою про роз`яснення рішення суду №2-873/2009 від 06.04.2009 року, згідно якої просив роз`яснити чи є звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме майно ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 7310136900:66:001:0013 єдиним способом виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.04.2009 року №2-873/2009 в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором (а.с.52-53).
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24.03.2023 року по справі 2-873/2009 відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення з тих підстав, що рішенням по цивільній справі №2-873/2009 встановлено порядок його виконання, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того зазначено, що подальші дії виконавця щодо звернення стягнення на інше майно, кошти боржника будуть зміною суті самого рішення суду, яким вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки. (а.с.56-57).
Із дослідженого рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.04.20209 року у справі №2-873/2009 суд зазначив про розгляд справи за позовом про стягнення суми боргу за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Окрім того, протягом всього судового розгляду справи позивач не змінював позовні вимоги, та підтримав їх у судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення була ухвалена відповідно до заявлених вимог, а саме суд стягнув суму боргу за кредитним договором шляхом звернення застави на заставлене майно.
Окрім того, додатковим рішеннямвід16.03.2011 року у вступній та мотивувальній частинах, суд підтвердив, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.04.20209 року у справі №2-873/2009 було задоволено позов банку про стягнення з відповідачів, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, позивачем вказане рішення не оскаржувалось.
Першотравневий районний суд м. Чернівці в ухвалі №2-873/2009 від 24.03.2023 року дійшов висновку, що подальші дії виконання щодо звернення стягнення на інше майно, кошти боржника будуть зміною суті самого рішення суду, яким вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (частина четверта статті 19 Закону).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В частині другій вказаної статті Закону зазначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У справі, яка є предметом перегляду, вбачається, що представником боржника адвокатом Байцар І.Б. було подано державному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, боржником ОСОБА_3 було виконано, оскільки було звернуто стягнення на предмет іпотеки на майно ОСОБА_3 та його реалізовано шляхом проведення електронних торгів від 01 червня 2018 року за ціною 1 906 640 грн.
Отже, предметом розгляду у даній справі є бездіяльність державного виконавця, яка полягає у незакінченні виконавчого провадження саме після отримання державним виконавцем заяви представника боржника адвокатом Байцар І.Б.
Судом встановлено, що рішенням суду №2-873/2009 від 06 квітня 2009 року визначено спосіб виконання рішення, а саме стягнення суми боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно, дійшов правильного висновку про бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.
Отже, саме у такий спосіб рішення суду - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - повинно було виконуватися державним виконавцем.
ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду у справі № 2-873/2009 з вимогою про стягнення суми боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Під час виконання судового рішення про стягнення з боржника грошової суми в інтересах іпотекодержателя у межах виконавчого провадження звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про іпотеку» та статті 572 ЦК України, зокрема з урахуванням права стягувача, який є іпотекодержателем, одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки переважне перед іншими стягувачами.
При цьому, з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається у рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17, провадження № 14-546цс19.
Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя, врегульовано спеціальною нормою - статтею 33 Закону України «Про іпотеку», а не загальними нормами ЦК України, які регулюють відносини, пов`язані з основним зобов`язанням.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, провадження №12-117гс18.
З огляду на викладене, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №70647892 та стягнення з ОСОБА_3 залишку заборгованості за виконавчим документом 13506706, 04 грн є зміною суті самого рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2009 року, яким вирішено звернути стягнення на заставне майно.
Окрім того, додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 березня 2011 року ухвалено з тих підстав, що у виконавчому документі не зазначено, яка саме сума підлягає стягненню для задоволення вимог стягувача.
Також слід зазначити, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення, яким вирішено звернути стягнення на заставне майно.
Таким чином, суд, який ухвалив рішення №2-873/2009 від 06 квітня 2009 року про задоволення позову ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», на підставі якого було видано виконавчий лист, встановив порядок і спосіб його виконання стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Ураховуючи викладене, відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець не врахував, що у рішенні Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2009 року та додатковому рішенні Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 березня 2011 року передбачено чіткий порядок його виконання і виконавчий документ з його виконання містить вимоги про звернення стягнення на заставне майно з визначенням його вартості щодо кожного предмета іпотеки.
Намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення за допомогою заходів, які прямо не передбачені судовим рішенням, та без дотримання встановленого статтею 435 ЦПК України порядку зміни способу виконання рішення суду, є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Крім того, як вбачається з відповіді АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 25 вересня 2023 року, в рахунок виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2009 року до банку надійшло 2814648,98 грн, у такому разі це не відповідає залишку заборгованості, вказаному у виконавчому листі від 11 січня 2023 року.
Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав.
Аналізуючи вказану норму, колегія суддів вважає, що обмеження строком, встановленим частиною 5 статті 74 Закону, стосується лише оскарження рішень та дій виконавця та посадових осіб органів ДВС.
Враховуючи те, що бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
Так, відповідно до висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № № 175/3995/17-ц, триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.
Судом встановлено, що боржником було подано скаргу на бездіяльність державного виконавця в порядку частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та отримавши 15 травня 2023 року роз`яснення щодо необхідності звернення зі скаргою до суду, 24 травня 2023 року, в межах 10 днів, він подав її до Першотравневого районного суду м. Чернівці.
Відповідно до ч. 2ст. 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до положень частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).
При цьому, суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Беручи до уваги вищевикладене, щодо зобов`язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка А.Г. поновити порушене право боржника ОСОБА_3 , шляхом вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження ВП№70647892.
Таким чином враховуючи встановлені обставини по справі суд приходить до висновку щодо бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка Анатолія Григоровича, яка полягає у не винесені постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№70647892 та необхідності зобов`язання державного виконавця поновити порушене право боржника ОСОБА_3 , шляхом вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження ВП№70647892.
Керуючись ст.ст.255,447,448,450 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Скаргу - задовольнити повністю.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка Анатолія Григоровича, яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№70647892.
Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюка Анатолія Григоровича поновити порушене право боржника ОСОБА_3 шляхом вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження ВП№70647892.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л. А. Стоцька
