Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
24червня 2024 року
м. Київ
справа № 688/2840/22
провадження № 61-10433сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Синельникова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович Олена Аркадіївна, про усунення від права на спадщину, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А., про усунення від права на спадщину, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора.
Позивачка мотивувала свої вимоги тим, що 10 червня 1973 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 уклали шлюб, в якому народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 та вона, дочка ОСОБА_5 . Зазначала, що шлюб між батьками було розірвано 09 січня 2019 року.
29 січня 2019 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким житловий будинок на АДРЕСА_1 заповів сину - ОСОБА_4 . Після цього відносини між сином і батьком різко погіршилися, між ними виникали сварки. Син часто бив батька, а під час чергової сварки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 наніс батькові тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер у лікарні.
Позивач посилалася на те, що ОСОБА_4 було вручено підозру за частиною другою статті 121 КК України за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть батька. 31 жовтня 2019 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області винесено ухвалу у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, якою закрито кримінальне провадження № 12019240270000411 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого. У судовому засіданні підстав для продовження розгляду провадження з метою реабілітації померлого, відновлення його честі і репутації не встановлено. Родичі померлого з такою заявою до суду не зверталися.
Позивачка вважала, що ОСОБА_4 втратив право на спадкування після смерті свого батька, оскільки позбавив життя останнього після оформлення ним заповіту.
Посилалася на те, що ОСОБА_1 як матір ОСОБА_4 після його смерті прийняла спадщину, яка складається з житлового будинку на АДРЕСА_1 і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
Згідно з доводами позивачки, ОСОБА_1 не мала права на спадкування після свого чоловіка у зв`язку із розірванням шлюбу до моменту смерті спадкодавця.
Стверджувала, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повинні бути усунуті від спадкування, а спадщина батька має перейти до неї як його спадкоємиці першої черги за законом.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просила позов задовольнити:
- усунути ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права на спадщину за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- усунути ОСОБА_1 від права на спадщину у порядку спадкової трансмісії;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, оформлене на ОСОБА_1 та видане державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А. (реєстровий № 1151, спадкова справа № 265/2019);
- скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 вересня 2020 року, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 16 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент подачі
ОСОБА_2 позову ОСОБА_4 помер, його правоздатність припинилася, тому усунути його від права на спадщину є неможливим.
Позовні вимоги про усунення від права на спадкування ОСОБА_1 у порядку спадкової трансмісії, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора є похідними від первісної позовної вимоги, тому відсутні підстави для їх задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане
14 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А. (реєстровий номер 1151, спадкова справа № 265/2019).
У решті рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 умисно позбавив життя свого батька, спадкодавця ОСОБА_3 . Відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України він не мав права на спадкування за заповітом після його смерті. Попри відсутність підстав для ухвалення судового рішення про усунення від спадкування ОСОБА_4 у зв`язку з його смертю, судом встановлено обставини, що за законом (частина перша статті 1224 ЦК України) виключають право на спадкування ОСОБА_4 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не мала право на спадкування спадкового будинку, оскільки право на цю спадщину після смерті батька не отримав її син - спадкодавець ОСОБА_4 , за яким вона спадкувала у порядку спадкової трансмісії.
Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , видане особі, яка не мала права на спадкування, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 1301 ЦК України.
Визнання на підставі судового рішення недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності відповідачки (свідоцтва про право на спадщину), є достатньою правовою підставою для припинення цього права в силу закону (частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, який зазначив, що факт смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 має наслідком припинення його цивільної правоздатності, що виключає можливість вирішення питання щодо усунення померлого від права на спадкування.
Крім того, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що позовна вимога щодо усунення від спадкування ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки за змістом частини першої статті 1224 ЦК України вона не є особою, яка умисно позбавила життя спадкодавця, чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинила замах на їхнє життя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року та залишити в силі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року.
При відкритті касаційного провадження у справі суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначив неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного О. С. справу розподілено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д, Д., Гулейков І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року справу повернуто на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 вказує, щовисновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 є правильними.
Вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України встановлені на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_4 обставини виключають право на спадкування ОСОБА_4 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Зазначає про відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 , оскільки відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, яким ОСОБА_4 було усунуто від права спадкування, а інші позовні вимоги ОСОБА_2 є похідними від зазначених. ОСОБА_4 не позбавлений статусу спадкоємця за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 .
Звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі
№ 755/17978/20 висловлено висновки про те, що згідно з частиною першою статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Приписи абзацу першого частини першої цієї статті не застосовуються до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Враховуючи визначення суб`єкта кримінального правопорушення, особою, яка може бути усунена судом від права на спадкування внаслідок умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, є лише фізична особа.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Стариченко М. П. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про відсутність обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Посилається на те, що ОСОБА_1 не мала права на спадкування, оскільки право на спадщину після смерті батька не отримав ОСОБА_4 , за яким спадкувала вона. Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 видане особі, яка не мала права на спадкування.
Сутність правової проблематики
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права (частини першої статті 1224 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у висновку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі
№ 755/17978/20 (провадження № 61-16733св21).
Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.
Враховуючи визначення суб`єкта кримінального правопорушення, особою, яка може бути усунена судом від права на спадкування внаслідок умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, є лише фізична особа.
Оскільки фізичні особи володіють певними правами та обов`язками та реалізують їх, вони наділяються цивільною правосуб`єктністю, що складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності.
Цивільна правоздатність - це визнана за фізичною особою можливість мати цивільні права і нести цивільні обов`язки. Її мають усі фізичні особи (частина перша статті 25 ЦК України).
Зміст правоздатності складає сукупність тих цивільних прав та обов`язків, які можуть мати фізичні особи.
Частиною першою статті 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
З позовом про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 звернулася у жовтні 2022 року, тобто після смерті ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Встановлено, що відповідач успадкувала нерухоме майно у порядку спадкової трансмісії після смерті сина, який мав би успадкувати спадщину після смерті свого батька за заповітом. Водночас, син спадкодавця - ОСОБА_4 був обвинувачений у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень батьку ОСОБА_3 , що призвело до смерті останнього. Кримінальне провадження за обвинуваченням сина спадкодавця було закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
Заявник касаційної скарги, серед іншого, посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 21 вересня 2006 року у справі «Грабчук проти України» щодо презумпції невинуватості.
У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 708/1384/16-ц (провадження № 61-13059св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що тлумачення частини першої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування на підставі цієї норми права не пов`язується з обов`язковим притягненням особи до кримінальної відповідальності.
У постановах від 27 квітня 2020 року у справі № 2029/2-2762/11 (провадження № 61-14824св19) та від 14 квітня 2021 року у справі № 644/5164/16-ц (провадження № 61-12270св20) Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки діяння, зазначені у частині першій статті 1224 ЦК України, є кримінально караними, то вони повинні бути підтверджені обвинувальним вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, які є самостійною та достатньою підставою для усунення від права на спадкування. За наявності постановлених у кримінальному судочинстві зазначених судових рішень, які набрали законної сили, ухвалення окремого рішення суду в цивільній справі про усунення від спадкування не вимагається, оскільки особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, не має права на спадкування в силу закону.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20 (провадження № 61-16733св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що, враховуючи визначення суб`єкта кримінального правопорушення, особою, яка може бути усунена судом від права на спадкування внаслідок умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, є лише фізична особа. Оскільки цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, неможливо, адже її цивільна правоздатність уже припинилась.
За встановленим частиною першою статті 1224 ЦК України правилом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця, не мають права на спадкування.
Тобто за умови доведення, що ОСОБА_4 умисно позбавив спадкодавця ОСОБА_3 життя, він не мав права на спадкування після його смерті.
Відповідно, якщо ОСОБА_4 не мав права на спадкування після смерті батька, то це право не може перейти до інших осіб, у тому числі у порядку спадкової трансмісії.
Отже, усунення від права на спадкування ОСОБА_4 позбавляє відповідачку, яка є спадкоємицею після його смерті, права на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 .
Разом з тим смерть ОСОБА_4 , на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, ніяк не впливає на можливість вирішення в судовому порядку питання про відсутність у нього на момент смерті права на спадкування в силу норми закону, оскільки, як зазначено вище, це право може перейти до його матері ОСОБА_1 .
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що можливість застосування частини першої статті 1224 ЦК України не залежить від того, чи існує стосовно відповідної особи обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили і яким її було визнано винною в умисному вбивстві (замаху на умисне вбивство) спадкодавця чи можливого спадкоємця. Предметом доказування у відповідній цивільній справі є не факт вчинення особою такого умисного злочину чи замаху на нього, а факт умисного позбавлення особою життя спадкодавця (можливого спадкоємця) чи факт замаху на таке умисне позбавлення життя, які підлягають доказуванню на загальних підставах та можуть в конкретній ситуації і не сформувати з тих чи інших причин склад злочину.
Встановлення судом у цивільній справі обставини умисного позбавлення життя спадкодавця особою, померлою на час розгляду відповідного спору про право цивільне, виходячи з обставин обвинувального акту та підстав закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті 284 КПК України), а так само на підставі будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, не порушує презумпцію невинуватості.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20 (провадження № 61-16733св21), у якій зазначено, оскільки цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, неможливо, адже її цивільна правоздатність уже припинилась, шляхом його уточнення. Зокрема, слід вказати на те, що ухвалення окремого судового рішення в цивільній справі про усунення від спадкування не вимагається, оскільки особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, не має права на спадкування в силу закону.
Отже, Верховний Суд у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від вказаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції.
З урахуванням мотивів, наведених Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 688/2840/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - державний нотаріус Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович Олена Аркадіївна, про усунення від права на спадщину, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року.
Призначити справу № 688/2840/22 до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Синельников
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
