Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 688/2840/22
провадження № 61-10433св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - державний нотаріус Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович Олена Аркадіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А., про усунення від права на спадщину, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора.
Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 1973 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, в якому народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 та вона, дочка ОСОБА_5 .
Зазначала, що шлюб між батьками було розірвано 09 січня 2019 року.
29 січня 2019 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким житловий будинок на АДРЕСА_1 заповів сину - ОСОБА_4 . Після цього відносини між сином і батьком різко погіршилися, між ними виникали сварки. Син часто бив батька, а під час чергової сварки 25 квітня 2019 року ОСОБА_4 наніс батькові тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер у лікарні.
Позивач посилалася на те, що ОСОБА_4 було вручено підозру за частиною другою статті 121 КК України за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть батька. 31 жовтня 2019 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області винесено ухвалу у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, якою закрито кримінальне провадження № 12019240270000411 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого. У судовому засіданні підстав для продовження розгляду провадження з метою реабілітації померлого, відновлення його честі і репутації не встановлено. Родичі померлого з такою заявою до суду не зверталися.
Позивачка вважала, що ОСОБА_4 втратив право на спадкування після смерті свого батька, оскільки позбавив життя останнього після оформлення ним заповіту.
Посилалася на те, що ОСОБА_2 як матір ОСОБА_4 після його смерті прийняла спадщину, яка складається із житлового будинку на АДРЕСА_1 і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
При цьому ОСОБА_2 не мала права на спадкування після свого чоловіка у зв`язку із розірванням шлюбу до моменту смерті спадкодавця.
Стверджувала, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повинні бути усунені від спадкування, а спадщина батька має перейти до неї як його спадкоємиці першої черги за законом.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- усунути ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права на спадщину за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- усунути ОСОБА_2 від права на спадщину у порядку спадкової трансмісії;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, оформленого на ОСОБА_2 та виданого державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А. (реєстровий № 1151, спадкова справа № 265/2019);
- скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 вересня 2020 року, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року у складі судді Козачук С. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент подачі ОСОБА_1 позову ОСОБА_4 помер, його правоздатність припинилася, тому усунути його від права на спадщину є неможливим.
Позовні вимоги про усунення від права на спадкування ОСОБА_2 у порядку спадкової трансмісії, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора є похідними від первісної позовної вимоги, тому відсутні підстави для їх задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 14 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_2 державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А. (реєстровий номер 1151, спадкова справа № 265/2019).
У решті рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 умисно позбавив життя свого батька, спадкодавця ОСОБА_3 . Відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України він не мав права на спадкування за заповітом після його смерті. Попри відсутність підстав для ухвалення судового рішення про усунення від спадкування ОСОБА_4 у зв`язку з його смертю, судом встановлено обставини, що за законом (частина перша статті 1224 ЦК України) виключають право на спадкування ОСОБА_4 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не мала право на спадкування спадкового будинку, оскільки право на цю спадщину після смерті батька не отримав її син - спадкодавець ОСОБА_4 , за яким вона спадкувала у порядку спадкової трансмісії.
Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_2 на спадщину (житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ) ОСОБА_3 , видане особі, яка не мала права на спадкування, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 1301 ЦК України.
Визнання на підставі судового рішення недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності відповідачки (свідоцтва про право на спадщину), є достатньою правовою підставою для припинення цього права в силу закону (частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції, який зазначив, що факт смерті ОСОБА_4 19 жовтня 2019 року має наслідком припинення його цивільної правоздатності, що виключає можливість вирішення питання щодо усунення померлого від права на спадкування.
Крім того, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що позовна вимога щодо усунення від спадкування ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки за змістом частини першої статті 1224 ЦК України вона не є особою, яка умисно позбавила життя спадкодавця, чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинила замах на їхнє життя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року та залишити в силі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У липні 2023 року касаційні скарги надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В.,Гулейков І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного О. С. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д, Д., Гулейков І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року справу призначено до розгляду. У подальшому, у судовому засіданні вирішено звернутися до Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховним Судом отримано наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року справу повернуто на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильними.
Вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України встановлені на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_4 обставини виключають право на спадкування ОСОБА_4 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . При цьому зазначає про відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 , оскільки відсутнє судове рішення, яке набрало б законної сили, яким ОСОБА_4 було усунуто від права спадкування, інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними від зазначених, ОСОБА_4 не позбавлений статусу спадкоємця за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 .
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Як підстави касаційного оскарження цього судового рішення визначила те, що:
1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20, за змістом яких згідно із частиною першою статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Приписи абзацу першого частини першої цієї статті не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Враховуючи визначення суб`єкта кримінального правопорушення, особою, яка може бути усунена судом від права на спадкування внаслідок умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, є лише фізична особа;
2) суд апеляційної інстанції не дослідив докази, наявні у матеріалах справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стариченко М. П. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про відсутність обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Посилається на те, що ОСОБА_2 не мала права на спадкування, оскільки право на цю спадщину після смерті батька не отримав ОСОБА_4 , за яким вона спадкувала. Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_2 видане особі, яка не мала права на спадкування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 10 червня 1973 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_6 ..
Після одруження ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 09 січня 2019 року Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого Шепетівською державною нотаріальною конторою від 08 грудня 1989 року № 3378 та договору дарування, посвідченого Шепетівською державною нотаріальною конторою від 19 грудня 1989 року № 3492, домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_3
29 січня 2019 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 заповів сину ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
23 серпня 2019 року Шепетівською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 215/2019 після смерті ОСОБА_3
23 серпня 2019 року та 17 жовтня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно, звернулися до Шепетівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 Заявникам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_4
19 липня 2019 року до Шепетівського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, щодо свого батька ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2019 року у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_4 закрито кримінальне провадження № 12019240270000411 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
30 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Шепетівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 , у зв`язку із чим Шепетівською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 265/2019.
14 вересня 2020 року Шепетівською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 , як спадкоємиці ОСОБА_4 , видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на таке.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК України).
Питання щодо усунення від права на спадкування врегульоване статтею 1224 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.
Враховуючи визначення суб`єкта кримінального правопорушення, особою, яка може бути усунена судом від права на спадкування внаслідок умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, є лише фізична особа.
Оскільки фізичні особи володіють певними правами та обов`язками та реалізують їх, вони наділяються цивільною правосуб`єктністю, що складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності.
Цивільна правоздатність - це визнана за фізичною особою можливість мати цивільні права і нести цивільні обов`язки. Її мають усі фізичні особи (частина перша статті 25 ЦК України).
Зміст правоздатності складає сукупність тих цивільних прав та обов`язків, які можуть мати фізичні особи.
Частиною першою статті 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
З позовом про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 звернулася у жовтні 2022 року, тобто після смерті ОСОБА_4 .
Встановлено, що відповідач успадкувала спадщину у порядку спадкової трансмісії після смерті сина, який мав би успадкувати спадщину після смерті свого батька за заповітом. Установлено, що син, ОСОБА_4 , був обвинувачений у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень батьку ОСОБА_8 , внаслідок яких останній помер. Однак кримінальне провадження за обвинуваченням сина було закрито у зв`язку зі смертю самого обвинуваченого.
Заявник касаційної скарги, серед іншого, посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 21 вересня 2006 року у справі «Грабчук проти України» щодо презумпції невинуватості.
У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 708/1384/16-ц (провадження № 61-13059св18) колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зробила висновок про те, що тлумачення частини першої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування на підставі цієї норми права не пов`язується з обов`язковим притягненням особи до кримінальної відповідальності.
У постановах від 27 квітня 2020 року у справі № 2029/2-2762/11 (провадження № 61-14824св19) та від 14 квітня 2021 року у справі № 644/5164/16-ц (провадження № 61-12270св20) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що оскільки діяння, зазначені у частині першій статті 1224 ЦК України, є кримінально караними, то вони повинні бути підтверджені обвинувальним вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, які є самостійною та достатньою підставою для усунення від права на спадкування. За наявності постановлених у кримінальному судочинстві зазначених судових рішень, які набрали законної сили, ухвалення окремого рішення суду в цивільній справі про усунення від спадкування не вимагається, оскільки особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, не має права на спадкування в силу закону.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20 (провадження № 61-16733св21) колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що, враховуючи визначення суб`єкта кримінального правопорушення, особою, яка може бути усунена судом від права на спадкування внаслідок умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, є лише фізична особа. Оскільки цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, неможливо, адже її цивільна правоздатність уже припинилась.
За встановленим частиною першою статті 1224 ЦК України правилом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця, не мають права на спадкування.
Тобто за умови доведення, що ОСОБА_4 умисно позбавив спадкодавця ОСОБА_3 життя, він не мав права на спадкування після його смерті.
Відповідно, якщо ОСОБА_4 не мав права на спадкування після смерті батька, то це право не може перейти до інших осіб, у тому числі у порядку спадкової трансмісії.
Отже, усунення від права на спадкування ОСОБА_4 позбавляє відповідача, яка є спадкоємицею після його смерті, права на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 .
При цьому смерть ОСОБА_4 , на думку колегії суддів, ніяк не впливає на можливість вирішення в судовому порядку питання про відсутність у нього на момент смерті права на спадкування в силу норми закону, оскільки, як зазначено вище, це право може перейти до його матері ОСОБА_2 .
При цьому колегія суддів вважає, що можливість застосування положень частини першої статті 1224 ЦК України не залежить від того, чи існує стосовно відповідної особи обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили і яким її було визнано винною в умисному вбивстві (замаху на умисне вбивство) спадкодавця чи можливого спадкоємця. Предметом доказування у відповідній цивільній справі є не факт вчинення особою такого умисного злочину чи замаху на нього, а факт умисного позбавлення особою життя спадкодавця (можливого спадкоємця) чи факт замаху на таке умисне позбавлення життя, які підлягають доказуванню на загальних підставах та можуть в конкретній ситуації і не сформувати з тих чи інших причин склад злочину.
Встановлення судом у цивільній справі обставини умисного позбавлення життя спадкодавця особою, померлою на час розгляду відповідного спору про право цивільне, виходячи з обставин обвинувального акту та підстав закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті 284 КПК України), а так само на підставі будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, не порушує презумпцію невинуватості.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідно відступити від висновку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20 (провадження № 61-16733св21), у якій зазначено, що, оскільки цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, неможливо, адже її цивільна правоздатність уже припинилась, шляхом його уточнення. Зокрема, слід вказати на те, що ухвалення окремого судового рішення в цивільній справі про усунення від спадкування не вимагається, оскільки особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, не має права на спадкування в силу закону.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Згідно із частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 688/2840/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович Олена Аркадіївна, про усунення від права на спадщину, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець
