Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 688/2840/22
провадження № 61-10433сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Синельникова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І. (виклав окрему думку), Луспеника Д. Д. , Фаловської І. М. , Червинської М. Є. ,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_5 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович Олена Аркадіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І., і виходив з наступного.
Сутність правової проблеми у справі
1. Відповідач успадкувала нерухоме майно у порядку спадкової трансмісії після смерті сина, який мав право на спадщину після смерті свого батька за заповітом. Водночас, син спадкодавця - ОСОБА_6 був обвинувачений у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень батьку - спадкодавцю ОСОБА_7 , що призвело до смерті останнього. Кримінальне провадження за обвинуваченням сина спадкодавця було закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого. Під час вирішення спору перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постало питання чи має у такому випадку відповідачка право на спадкування.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
2. У жовтні 2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_5 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А., про усунення від права на спадщину, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора.
3. Позивачка мотивувала свої вимоги тим, що 10 червня 1973 року
ОСОБА_5 та ОСОБА_7 уклали шлюб, в якому народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 та вона, дочка ОСОБА_8 . Зазначала, що шлюб між батьками було розірвано 09 січня 2019 року.
4. 29 січня 2019 року ОСОБА_7 склав заповіт, за яким житловий будинок на АДРЕСА_1 заповів сину - ОСОБА_6 . Після цього відносини між сином і батьком різко погіршилися, між ними виникали сварки. Син часто бив батька, а під час чергової сварки 25 квітня 2019 року ОСОБА_6 наніс батькові тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер у лікарні.
5. Позивачка посилалася на те, що ОСОБА_6 було вручено підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть батька. 31 жовтня 2019 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області винесено ухвалу у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, якою закрито кримінальне провадження № 12019240270000411 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого. У судовому засіданні підстав для продовження розгляду кримінального провадження з метою реабілітації померлого, відновлення його честі і репутації не встановлено. Родичі померлого з такою заявою до суду не зверталися.
6. Позивачка вважала, що ОСОБА_6 втратив право на спадкування після смерті свого батька, оскільки позбавив життя останнього після оформлення ним заповіту.
7. Посилалася на те, що ОСОБА_5 як матір ОСОБА_6 після його смерті прийняла спадщину, яка складається з житлового будинку на АДРЕСА_1 і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
8. Згідно з доводами позивачки, ОСОБА_5 не мала права на спадкування після свого чоловіка у зв`язку з розірванням шлюбу до моменту смерті спадкодавця.
9. Стверджувала, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повинні бути усунуті від спадкування, а спадщина батька має перейти до неї як його спадкоємиці першої черги за законом.
10. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просила позов задовольнити:
- усунути ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права на спадщину за заповітом після смерті його батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- усунути ОСОБА_5 від права на спадщину у порядку спадкової трансмісії;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, оформлене на ОСОБА_5 та видане державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А. (реєстровий № 1151, спадкова справа № 265/2019);
- скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 вересня 2020 року, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 ;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
у складі судді Козачук С. В. від 16 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент подачі
ОСОБА_4 позову ОСОБА_6 помер, його правоздатність припинилася, тому усунути його від права на спадщину неможливо.
13. Позовні вимоги про усунення від права на спадкування ОСОБА_5 у порядку спадкової трансмісії, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора є похідними від первісної позовної вимоги, тому відсутні підстави для їх задоволення.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
15. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 16 березня 2023 року в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
16. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане
14 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_5 державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О. А. (реєстровий номер 1151, спадкова справа № 265/2019).
17. У решті рішення залишено без змін.
18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_6 умисно позбавив життя свого батька, спадкодавця ОСОБА_7 . Відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України він не мав права на спадкування за заповітом після його смерті. Попри відсутність підстав для ухвалення судового рішення про усунення від спадкування ОСОБА_6 у зв`язку з його смертю, судом встановлено обставини, що за законом (частина перша статті 1224 ЦК України) виключають право на спадкування ОСОБА_6 після смерті спадкодавця ОСОБА_7 .
19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_5 не мала права на спадкування будинку, оскільки право на цю спадщину після смерті батька не отримав її син - спадкодавець ОСОБА_6 , за яким вона спадкувала у порядку спадкової трансмісії.
20. Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 вересня
2020 року на ім`я ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 видане особі, яка не мала права на спадкування, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 1301 ЦК України.
21. Визнання на підставі судового рішення недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності відповідачки (свідоцтва про право на спадщину), є достатньою правовою підставою для припинення цього права в силу закону (частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
22. Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, який зазначив, що факт смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 року має наслідком припинення його цивільної правоздатності, що виключає можливість вирішення питання щодо усунення померлого від права на спадкування.
23. Крім того, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що позовна вимога щодо усунення від спадкування ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки за змістом частини першої статті 1224 ЦК України вона не є особою, яка умисно позбавила життя спадкодавця, чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинила замах на їхнє життя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_5 просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року та залишити в силі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року.
25. При відкритті касаційного провадження у справі суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначив неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
27. У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
28. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного О. С. справу розподілено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д, Д., Гулейков І. Ю.
29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року справу призначено до розгляду.
30. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми.
31. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року справу повернуто на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
32. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
33. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року прийнято справу до розгляду та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
34. ОСОБА_5 вказує, щовисновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 є правильними.
35. Вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України ОСОБА_6 не мав права спадкувати після смерті спадкодавця ОСОБА_7 . Зазначає про відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 . Оскільки відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, яким ОСОБА_6 було б усунуто від права спадкування, ОСОБА_6 не позбавлений статусу спадкоємця за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 .
36. Звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20 висловлено висновки про те, що згідно з частиною першою статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Приписи абзацу першого частини першої цієї статті не застосовуються до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Враховуючи визначення суб`єкта кримінального правопорушення, особою, яка може бути усунена судом від права на спадкування внаслідок умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, є лише фізична особа.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
37. У вересні 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат
Стариченко М. П. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про відсутність обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції. Посилається на те, що ОСОБА_5 не мала права на спадкування, оскільки право на спадщину після смерті батька не отримав ОСОБА_6 , за яким спадкувала вона. Отже свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_5 видане особі, яка не мала права на спадкування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
38. З 10 червня 1973 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_9 .
39. Після одруження ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_9 .
40. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 09 січня 2019 року Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 розірвано.
41. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Шепетівською державною нотаріальною конторою від 08 грудня 1989 року
№ 3378, та договором дарування, посвідченим Шепетівською державною нотаріальною конторою від 19 грудня 1989 року № 3492, домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_7 .
42. 29 січня 2019 року ОСОБА_7 склав заповіт, відповідно до якого житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 заповів сину ОСОБА_6 .
43. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.
44. 23 серпня 2019 року Шепетівською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 215/2019 після смерті ОСОБА_7 .
45. 23 серпня 2019 року та 17 жовтня 2019 року ОСОБА_5 та
ОСОБА_4 , відповідно, звернулися до Шепетівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 Заявникам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_6 .
46. 19 липня 2019 року до Шепетівського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень його батьку ОСОБА_7 .
47. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
48. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 жовтня 2019 року у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_6 закрито кримінальне провадження № 12019240270000411 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
49. 30 жовтня 2019 року ОСОБА_5 звернулася до Шепетівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_6 , у зв`язку з чим Шепетівською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 265/2019.
50. 14 вересня 2020 року Шепетівською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 , як спадкоємиці ОСОБА_6 , видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_7 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Позиція Верховного Суду
51. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.
52. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, таякщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
53. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
54. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підстави та мотиви передачі справи на розгляд об`єднаної палати
55. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права (частини першої статті 1224 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у висновку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі
№ 755/17978/20 (провадження № 61-16733св21).
56. Передаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав помилковим категоричний висновок про те, що усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, неможливо, адже її цивільна правоздатність уже припинилась. Вважав, що цей висновок потребує уточнення із зазначенням, що ухвалення окремого судового рішення про усунення від спадкування не вимагається, оскільки особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця і померла, не мала права на спадкування в силу закону.
57. На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду можливість застосування частини першої статті 1224 ЦК України не залежить від того, чи існує стосовно відповідної особи обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили і яким її було визнано винною в умисному вбивстві (замаху на умисне вбивство) спадкодавця чи можливого спадкоємця. Предметом доказування у відповідній цивільній справі є не факт вчинення особою такого умисного злочину чи замаху на нього, а факт умисного позбавлення особою життя спадкодавця (можливого спадкоємця) чи факт замаху на таке умисне позбавлення життя, які підлягають доказуванню на загальних підставах та можуть в конкретній ситуації і не сформувати з тих чи інших причин склад злочину.
58. Встановлення судом у цивільній справі обставини умисного позбавлення життя спадкодавця особою, померлою на час розгляду відповідного спору про право цивільне, виходячи з обставин обвинувального акту та підстав закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті 284 КПК України), а так само на підставі будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, не порушує презумпцію невинуватості.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
59. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
60. Згідно зі статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
61. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
62. Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
63. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
64. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
65. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
66. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
67. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК України).
68. Питання щодо усунення від права на спадкування врегульоване статтею 1224 ЦК України.
69. Частиною першою статті 1224 ЦК України встановлено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.
70. До особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом, приписи абзацу першого цієї частини не застосовується.
71. Слід зазначити, що один із спадкоємців за заповітом може виявитися негідним і бути усунутий від спадщини, зокрема, через вчинення відносно спадкодавця злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, який характеризується прямим умислом щодо завдання тяжких тілесних ушкоджень та необережністю щодо наслідку - смерті потерпілого.
72. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
73. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (стаття 27 Конституції України)
74. Право на життя визнане багатьма міжнародними документами та національним законодавством, що гарантує кожній людині право на життя і забороняє будь-яке незаконне його позбавлення. Держава має позитивно-правові зобов`язання забезпечувати безпеку та захист громадян, а також вживати заходи для запобігання злочинам проти життя. Держава зобов`язана провести розслідування насильницької смерті.
75. Аналізуючи вищезазначене слід зробити висновки, що закріплені у частині першій статті 1224 ЦК України норми є своєрідним засобом регулювання родинних та суспільних відносин, що відображають відносини між спадкодавцем та майбутнім спадкоємцем, який не може реалізувати своє право на спадкування в силу вчинення злочину проти спадкодавця.
76. Слід звернути увагу на те, що у постанові від 30 січня 2019 року у справі
№ 708/1384/16-ц (провадження № 61-13059св18) Верховний Суд зробив висновок про те, що тлумачення частини першої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування на підставі цієї норми права не пов`язується з обов`язковим притягненням особи до кримінальної відповідальності.
77. У постановах від 27 квітня 2020 року у справі № 2029/2-2762/11 (провадження № 61-14824св19) та від 14 квітня 2021 року у справі № 644/5164/16-ц (провадження № 61-12270св20) Верховний Суд дійшов переконання, що оскільки діяння, зазначені у частині першій статті 1224 ЦК України, є кримінально караними, то вони повинні бути підтверджені обвинувальним вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, які є самостійною та достатньою підставою для усунення від права на спадкування. За наявності постановлених у кримінальному судочинстві таких судових рішень, які набрали законної сили, ухвалення окремого рішення суду в цивільній справі про усунення від спадкування не вимагається, оскільки особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, не має права на спадкування в силу закону.
78. Подібні висновки зробив Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 161/88/19 (провадження № 61-11816св21), у якій звернуто увагу на те, що підставою для усунення особи від права на спадкування за частиною першою статті 1224 ЦК України є наявність у діях особи вини у формі умислу. Відповідно до статті 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Статтею 24 КК України передбачено, що умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
79. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 жовтня 2019 року у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_6 закрито кримінальне провадження № 12019240270000411 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
80. ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 24 квітня 2019 року, знаходячись за місцем свого проживання, в ході конфлікту зі своїм батьком ОСОБА_7 умисно наніс останньому удари кулаками та ногами, в результаті чого заподіяв тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент їх спричинення, і призвели до смерті потерпілого -
ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 помер в автомобілі швидкої допомоги. Дії ОСОБА_6 кваліфіковано як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене частиною другою статті 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
81. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
82. Закриття кримінального провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК України застосується у випадку, коли відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, однак в силу об`єктивних обставин подальше провадження виключається.
83. Пунктом 2 частини десятої статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається, якщо у 10-денний строк з моменту повідомлення від близьких родичів чи члена сім`ї не надійшло клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження розглядається прокурором.
84. Заяви від родичів померлого, зокрема ОСОБА_5 , яка брала участь у кримінальному провадження в якості потерпілої, щодо непогодження із закриттям кримінального провадження у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 чи про реабілітацію обвинуваченого до суду не надходили. Ухвала суду про закриття кримінального провадження не оскаржувалася.
85. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
86. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
87. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).
88. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
89. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та ухвалюючи нове рішення про задоволення цих позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи фактичні обставини у цій справі, а також обставини, встановлені в ухвалі суду про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за частиною другою статті 121 КК України за фактом умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (спадкодавця) ОСОБА_7 , обґрунтовано виходив з того, що саме ОСОБА_6 умисно вчинив дії - наніс тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких позбавив життя свого батька, спадкодавця ОСОБА_7 (ухвала Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2019 року).
90. Ухвала Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 жовтня 2019 року у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_6 закриття кримінального провадження № 12019240270000411 є достатнім підтвердженням вчинення ОСОБА_6 дій, які призвели до смерті спадкодавця і є підставою для усунення його від спадкування на підставі частини першої статті 1224 ЦК України.
91. Оскільки частина перша статті 1224 ЦК України не встановлює вичерпного переліку документів, на підставі яких встановлюється факт умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-якого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, слід дійти висновку, що такими документами можуть бути вирок суду в кримінальному провадженні та ухвала про закриття кримінального провадження.
92. Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_6 не має права на спадкування після свого батька відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України, оскільки він позбавив життя спадкодавця.
93. Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
94. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
95. Внаслідок смерті цивільна правоздатність ОСОБА_6 припинилася, що передбачено частиною четвертою статті 25 ЦК України, тому відповідачем у спорі про усунення його від права на спадкування він не міг виступати. Однак належне йому право на спадкування після смерті батька в силу статті 1216 ЦК України могло перейти до його спадкоємців, а саме до матері. Разом з тим, враховуючи приписи частини першої статті 1224 ЦК України, ОСОБА_6 не мав права на спадкування після смерті батька.
96. Оскільки ОСОБА_6 право на спадщину після смерті батька не мав, відповідно його мати - ОСОБА_5 не мала права на спадкування будинку у порядку спадкової трансмісії, оскільки право на цю спадщину після смерті батька не має її син - спадкодавець ОСОБА_6 .
97. Водночас, смерть ОСОБА_6 не впливає на можливість вирішення у судовому порядку питання про відсутність у нього на момент смерті права на спадкування, оскільки, як зазначено вище, це право могло перейти до його матері ОСОБА_5 .
98. Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 вересня
2020 року на ім`я ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 було видане особі, яка не мала права на спадкування і підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 1301 ЦК України.
99. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
100. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
101. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин приписи частини першої статті 1224, статті 1301 ЦК України.
Висновки про застосування норм права
102. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в вважає, що підставою для усунення особи від спадкування на підставі частини першої статті 1224 ЦК України є факт умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-якого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, які можуть бути підтверджені вироком суду в кримінальному провадженні та ухвалою про закриття кримінального провадження.
103. При вирішенні спору між спадкоємцями щодо права на спадкування суд у межах заявлених позовних вимог може встановити у мотивувальній частині судового рішення факт відсутності права на спадкування на підставі частини першої статті 1224 ЦК України, зокрема у випадку, коли особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, померла, оскільки така особа не маєправа на спадкування в силу закону.
Щодо відступлення від висновків Верховного Суду
104. Консультативна рада Європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
105. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
106. З урахуванням наведеної у цій постанові судової практики Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 1224 ЦК України у спірних правовідносинах та правових висновків, висловлених у цій постанові, слід уточнити висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі
№ 755/17978/20 (провадження № 61-16733св21), на яку посилається відповідачка у касаційній скарзі, у якій зазначено, що, оскільки цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, неможливо, адже її цивільна правоздатність уже припинилась. Вказаний висновок необхідно уточнити і вказати, що при вирішення спору між спадкоємцями ухвалення окремого судового рішення про усунення від спадкування не вимагається відносно особи, яка померла на момент розгляду справи, враховуючи, зокрема, те, що особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, у разі доведення такого факту, не має права на спадкування в силу закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
107. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на правильність висновків про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом не впливають.
108. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
2. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Синельников
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
