Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/135/22
Провадження № 11-23заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року (судді Стрелець Т. Г., Берназюк Я. О., Чиркін С. М., Тацій Л. В., Стеценко С. Г.) у справі № 990/135/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, за участю Етичної ради як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої суми винагороди,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якому просив:
- визнати протиправним і нечинним наказ № 232-к від 22 серпня 2022 року про припинення табелювання і виплату грошової компенсації ОСОБА_1 («Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 », далі - наказ № 232-к);
- визнати дії ВРП щодо звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВРП протиправними та зобов`язати ВРП поновити ОСОБА_1 на посаді члена ВРП;
- стягнути з ВРП суму невиплаченої ОСОБА_1 винагороди починаючи з 08 вересня 2022 року та до дати ухвалення судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою 15 січня 2024 року задовольнив заяву ВРП про залишення позову без розгляду, позов ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Судове рішення мотивовано тим, що діяльність позивача на посаді члена ВРП в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою. А тому на спірні правовідносини розповсюджуються вимоги частини п`ятої статті 122 КАС України.
4. Оскаржуваний наказ № 232-к прийнятий 22 серпня 2022 року та направлений листом секретаріату ВРП від 22 серпня 2022 року № 4595/0/9-22 на особисту електронну пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а останній звернувся до суду із цим позовом лише 07 жовтня 2022 року, тобто з пропуском місячного строку на звернення до суду. Із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не звертався, підстав поважності пропуску строку не зазначав.
5. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк на звернення до суду, який встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
6. Суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про визнання дії ВРП щодо звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВРП протиправною є невід`ємною складовою позовної вимоги про визнання протиправним і нечинним наказу № 232-к, тому строк звернення до суду з вимогою про визнання дії протиправною також розпочався з моменту отримання наказу № 232-к та складає один місяць.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
7. В апеляційній скарзі представниця позивача - адвокатка Степаненко Ю. М. просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представниця позивача зазначила, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
9. На думку представниці позивача, ОСОБА_1 про порушення свого права дізнався саме 08 вересня 2022 року, коли йому було видано трудову книжку із записом: «Вважається звільненим з посади члена Вищої ради правосуддя відповідно до пункту 4 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 17 липня 2021 року № 1635-9».
10. Представниця позивача зазначає, що підставою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади став наказ № 232-к, про який йому стало відомо також лише 08 вересня 2022 року після отримання ним трудової книжки, що підтверджується розпискою позивача, наявною в особовій картці.
11. На переконання представниці позивача, звернення до суду із цим позовом 07 жовтня 2022 року відповідає вимогам статті 122 КАС України. Порушення свого права позивач пов`язує з фактом свого незаконного звільнення з посади члена ВРП, а не з фактом видання наказу № 232-к.
12. Направлення сканованої копії наказу № 232-к на особисту електронну пошту позивача не є доказом вручення останньому, а тому 23 серпня 2022 року не є датою відліку строку на звернення із цим позовом до адміністративного суду.
Рух апеляційної скарги
13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 лютого 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року, а ухвалою від 21 лютого 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
14. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та в повній мірі з`ясовані обставини, що мають значення для вирішення клопотання, а тому відсутні підстави для його скасування.
15. Відповідач звертає увагу, що основною позовною вимогою у цій справі є визнання протиправним і скасування наказу № 232-к. У позовній заяві, яка підписана особисто позивачем, зазначено, що 23 серпня 2022 року на особисту електронну адресу надійшов електронний лист з додатком. У вказаному файлі містилася сканована копія наказу № 232-к з підписом В. Саліхова , а тому строк на звернення до суду із цим позовом у ОСОБА_1 розпочався з 24 серпня 2022 року.
16. Відтак, на думку ВРП, твердження представниці позивача є хибними, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають нормам статті 122 КАС України.
17. Від Етичної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи представниці позивача щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є безпідставними. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
18. Суд першої інстанції установив, що 14 березня 2019 року позивач обраний членом ВРП на З`їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (далі - З`їзд) та склав присягу члена ВРП, а 29 квітня 2019 року набув повноважень члена ВРП.
19. Рішенням Етичної ради від 07 травня 2022 року № 6 «Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП. Внесено до З`їзду, що обрав члена ВРП ОСОБА_1 , рекомендацію про його звільнення з підстав, визначених пунктами 3 - 5 частини першої статті 24 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). Також вирішено, що з дня внесення Етичною радою зазначеного рішення член ВРП ОСОБА_1 відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав цього члена ВРП.
20. 19 серпня 2022 року З`їзд розглянув питання про задоволення рекомендації та звільнення члена ВРП ОСОБА_1 з посади та питання про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП ОСОБА_1 .. За результатами таємного голосування жодне з рішень не набрало достатньої кількості голосів, тому рішення прийнято не було.
21. Наказом № 232-к доручено фінансово-економічному управлінню секретаріату ВРП виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку, а управлінню з питань персоналу ВРП припинити 22 серпня 2022 року табелювання позивача.
22. Листом секретаріату ВРП від 22 серпня 2022 року № 4595/0/9-22 на особисту електронну пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надіслано до відома копію наказу № 232-к. Крім того, повідомлено про необхідність прибути до управління з питань персоналу секретаріату ВРП для отримання трудової книжки.
23. 08 вересня 2022 року позивач отримав трудову книжку.
24. Не погоджуючись із правомірністю наказу № 232-к та діями відповідача, позивач 07 жовтня 2022 року звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
25. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
26. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
27. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
28. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
29. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
30. За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
31. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
32. Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
33. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цій справі спір виник щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки діяльність позивача на посаді члена ВРП в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою, а тому до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
34. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
35. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
36. Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
37. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
38. З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
39. Як убачається з матеріалів справи, ВРП подала до суду першої інстанції заяву про залишення позовної заяви у цій справі без розгляду, оскільки оскаржуваний наказ № 232-к ОСОБА_1 отримав на особисту електронну пошту 23 серпня 2022 року, про що сам зазначив у своїй позовній заяві, а із цим позовом звернувся до адміністративного суду лише 07 жовтня 2022року, тобто з порушенням встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку.
40. Надаючи оцінку доводам представниці позивача, викладеним в апеляційній скарзі, про помилковість висновків суду першої інстанції у цій справі, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
41. Особливості звільнення членів ВРП визначені спеціальними законами, зокрема Законом № 1798-VIII та Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі - Закон № 1635-IX).
42. Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону 1798-VIII підставами для звільнення члена ВРП з посади є: 1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я за наявності медичного висновку; 2) подання заяви про звільнення з посади члена ВРП за власним бажанням; 3) грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом члена ВРП або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя та судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВРП; 4) виявлення обґрунтованості наявних обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у статті 6 цього Закону; 5) істотне порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти; 6) систематична неучасть у роботі ВРП чи органу ВРП, до складу якого він входить.
43. Абзацом другим частини другої зазначеної статті визначено, що рішення про звільнення члена ВРП з посади з підстав, визначених пунктами 3-6 частини першої цієї статті, приймається органом, що обрав (призначив) члена ВРП, за поданням ВРП. Рішення про внесення подання про звільнення члена ВРП ухвалюється більшістю від складу ВРП. З дня внесення зазначеного подання такий член ВРП відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена ВРП.
44. Відповідно до абзаців п`ятого-тринадцятого, шістнадцятого пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX за результатами одноразового оцінювання Етична рада може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що обрав (призначив) члена ВРП, мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII.
З дня внесення Етичною радою зазначеного рішення член ВРП, стосовно якого прийнято таке рішення, відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена ВРП (абзац шостий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
У разі внесення Етичною радою відповідному органу, що обрав (призначив) члена ВРП, мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП цей орган повинен її розглянути протягом трьох місяців з моменту внесення такої рекомендації та ухвалити відповідне рішення (абзац сьомий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
За результатами розгляду мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП орган, що обрав (призначив) члена ВРП, може ухвалити таке рішення: 1) про задоволення рекомендації та звільнення члена ВРП з посади; 2) про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП (абзац восьмий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
Якщо орган, що обрав (призначив) члена ВРП, у встановлений абзацом сьомим цього пункту строк не ухвалив рішення про звільнення члена ВРП з посади або про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП, то після спливу зазначеного строку такий член ВРП вважається звільненим з посади відповідно до закону (абзац дев`ятий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
З`їзд суддів України, з`їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів, З`їзд щодо розгляду рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП проводиться не пізніше ніж через тридцять п`ять днів з моменту отримання органом, який скликає відповідний з`їзд або конференцію, такої рекомендації в порядку, визначеному законом з особливостями, встановленими цим пунктом (абзац десятий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
Рішення з`їзду або конференції щодо розгляду рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП приймаються більшістю голосів від числа обраних делегатів (абзац одинадцятий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
Під час розгляду рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП відповідним з`їздом або конференцією першим ставиться на голосування рішення про задоволення рекомендації Етичної ради та звільнення члена ВРП з посади. Якщо таке рішення не отримало достатньої для ухвалення кількості голосів, наступним ставиться на голосування рішення про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП (абзац дванадцятий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
Якщо жодне з рішень не отримало достатньої для ухвалення кількості голосів делегатів з`їзду або конференції, рекомендація Етичної ради вважається нерозглянутою. Протягом строку, встановленого абзацом сьомим цього пункту, відповідний з`їзд або конференція можуть повторно розглянути рекомендацію Етичної ради в порядку і черговості, встановлених абзацами тринадцятим і чотирнадцятим цього пункту (абзац тринадцятий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
У разі внесення Етичною радою до відповідного органу, що обрав (призначив) члена ВРП, мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII, положення абзацу другого частини другої статті 24 Закону № 1798-VIII щодо внесення подання ВРП про звільнення члена ВРП не застосовуються (абзац шістнадцятий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
45. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що процедура та підстави звільнення члена ВРП визначена Законом № 1635-IX, а з наведених вище норм слідує, що Етична рада за результатами одноразового оцінювання члена ВРП може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що його обрав (призначив), мотивованої рекомендації про звільнення такого члена ВРП з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII. У подальшому протягом строку встановленого абзацом п`ятим пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX, з`їзд відповідного органу має розглянути мотивовану рекомендацію про звільнення члена ВРП, підготовлену Етичною радою, та прийняти одне з рішень - про її задоволення чи відхилення. Якщо жодне рішення не буде ухвалене у визначений строк, то після його спливу такий член ВРП вважається звільненим з посади відповідно до закону.
46. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що тримісячний строк для ухвалення відповідного рішення у З`їзду, який обрав позивача членом ВРП, розпочався з 08 травня 2022 року, а 19 серпня 2022 року з пропуском тримісячного строку цей З`їзд жодного рішення не ухвалив за наслідком розгляду мотивованої рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП ОСОБА_1 .
47. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, позивач був присутнім на З`їзді 19 серпня 2022 року та обізнаний про результати розгляду рішень, які ставились на голосування.
48. Більше того, як убачається з виписки з протоколу З`їзду 19 серпня 2022 року, головуючий Лученко Д. В. зазначив, що відповідно до законодавства в такому випадку член ВРП ОСОБА_1 вважається звільненим з посади після спливу тримісячного строку з дати внесення З`їзду рекомендації Етичної Ради. Відповідне рішення З`їзду буде направлено до ВРП та Етичної ради.
49. 22 серпня 2022 року в. о. Голови Вищої ради правосуддя В. Саліхов прийняв наказ № 232-к «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 », у якому зазначено, що такий прийнято, керуючись пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX та на підставі рішення Етичної ради від 07 травня 2022 року № 6 «Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя».
50. Листом секретаріату ВРП від 22 серпня 2022 року № 4595/0/9-22 на особисту пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надіслано до відома копію наказу № 232-к.
51. Доводи представниці позивача про те, що наказ № 232-к направлений ОСОБА_1 у неналежний спосіб, є необґрунтованими. Суд першої інстанції надав цьому належну оцінку.
52. Позивач у позовній заяві зазначив, що згаданий вище лист на особисту електронну пошту отримав 23 серпня 2022 року.
53. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання дії ВРП щодо звільнення позивача з посади члена ВРП протиправною є невід`ємною складовою позовної вимоги про визнання протиправним і нечинним наказу № 232-к, і що строк звернення із такою вимогою також розпочався з моменту отримання наказу № 232-к та складає один місяць.
54. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з моменту ознайомлення з оскаржуваним наказом (23 серпня 2022 року) позивач дізнався про порушені (на його думку) права, свободи чи інтереси. Тому із цього часу в нього розпочався місячний строк на звернення до суду з позовом про його оскарження, а звернувся до суду позивач лише 07 жовтня 2022 року, що свідчить про пропуск строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
55. До того ж, суд першої інстанції зазначив, що клопотання про поновлення строку на звернення до суду, з наведенням обґрунтованих підстав його пропуску, позивач не подавав.
56. Також суд першої інстанції правильно зауважив, що позивач, ураховуючи підстави прийняття оскаржуваного наказу № 232-к, фактично був обізнаним про наслідки прийняття такого наказу для нього. Про обізнаність відповідних наслідків, також свідчить і те, що ще 19 серпня 2022 року (день проведення З`їзду) позивача повідомлено про наслідки неприйняття рішень, які ставились на голосування.
57. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
58. Ухвалюючи рішення у цій справі, Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, що є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
59. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
60. На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, судом розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
61. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
62. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
63. За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені представницею позивача доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
65. Згідно із частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
66. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько К. М. Пільков О. Л. Булейко С. О. Погрібний Ю. Л. Власов О. В. Ступак І. А. Воробйова І. В. Ткач М. І. Гриців О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич О. В. Кривенда Є. А. Усенко С. Ю. Мартєв Н. В. Шевцова
