Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Короля В. В.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 990/135/22 (провадження № 11-23 заі 24)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), за участю Етичної ради як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої суми винагороди.
Короткий виклад історії справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправним і нечинним наказ № 232-к від 22 серпня 2022 року про припинення табелювання і виплату грошової компенсації ОСОБА_1 («Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » далі - наказ № 232-к);
- визнати дії ВРП щодо звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВРП протиправними та зобов`язати ВРП поновити ОСОБА_1 на посаді члена ВРП;
- стягнути з ВРП суму невиплаченої ОСОБА_1 винагороди починаючи
з 08 вересня 2022 року та до дати ухвалення судового рішення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2024 року задовольнив заяву ВРП про залишення позову без розгляду, позов ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, представниця позивача - адвокат Степаненко Ю.М. подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року - без змін.
Основні мотиви, викладені у рішенні суду першої інстанції та постанові Великої Палати Верховного Суду
Ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року мотивована тим, що діяльність позивача на посаді члена ВРП в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою. А тому на спірні правовідносини розповсюджуються вимоги частини п`ятої статті 122 КАС України.
Оскаржуваний наказ № 232-к прийнятий 22 серпня 2022 року та направлений листом секретаріату ВРП від 22 серпня 2022 року № 4595/0/9-22 на особисту електронну пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а останній звернувся до суду із цим позовом лише 07 жовтня 2022 року, тобто з пропуском місячного строку на звернення до суду. Із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивач не звертався, підстав поважності пропуску строку не зазначав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк на звернення до суду, який встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про визнання дії ВРП щодо звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВРП протиправною є невід`ємною складовою позовної вимоги про визнання протиправним і нечинним наказу № 232-к, тому строк звернення до суду з вимогою про визнання дії протиправною також розпочався з моменту отримання наказу № 232-к та складає один місяць.
Велика Палата Верховного Суду визнала правильним висновок суду першої інстанції про те, що у цій справі спір виник щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки діяльність позивача на посаді члена ВРП в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою, а тому до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, як убачається з матеріалів справи, ВРП подала до суду першої інстанції заяву про залишення позовної заяви у цій справі без розгляду, оскільки оскаржуваний наказ № 232-к ОСОБА_1 отримав на особисту електронну пошту 23 серпня 2022 року, про що сам зазначив у своїй позовній заяві, а із цим позовом звернувся до адміністративного суду лише 13 жовтня 2022 року, тобто з порушенням встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку.
Крім того, суд першої інстанції та Велика Палата Верховного Суду дійшли висновку, щопроцедура та підстави звільнення члена ВРП визначена Законом № 1635-IX, а з наведених вище норм слідує, що Етична рада за результатами одноразового оцінювання члена ВРП може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що його обрав (призначив), мотивованої рекомендації про звільнення такого члена ВРП з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII. У подальшому протягом строку встановленого абзацом п`ятим пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX, з`їзд відповідного органу має розглянути мотивовану рекомендацію про звільнення члена ВРП, підготовлену Етичною радою, та прийняти одне з рішень - про її задоволення чи відхилення. Якщо жодне рішення не буде ухвалене у визначений строк, то після його спливу такий член ВРП вважається звільненим з посади відповідно до закону.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що тримісячний строк для ухвалення відповідного рішення у З`їзду, який обрав позивача членом ВРП, розпочався з 08 травня 2022 року, а 19 серпня 2022 року з пропуском тримісячного строку цей З`їзд жодного рішення не ухвалив за наслідком розгляду мотивованої рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП ОСОБА_1
Водночас Велика Палата Верховного Суду, як і суд першої інстанції,зазначила, що позивач був присутнім на З`їзді 19 серпня 2022 року та обізнаний про результати розгляду рішень, які ставились на голосування. Більше того, як убачається з виписки з протоколу З`їзду 19 серпня 2022 року, головуючий Лученко Д. В. зазначив, що відповідно до законодавства в такому випадку член ВРП ОСОБА_1 вважається звільненим з посади після спливу тримісячного строку з дати внесення З`їзду рекомендації Етичної Ради. Відповідне рішення З`їзду буде направлено до ВРП та Етичної ради.
22 серпня 2022 року в. о. Голови Вищої ради правосуддя В. Саліхов прийняв наказ № 232-к «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 », у якому зазначено, що такий прийнято, керуючись пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX та на підставі рішення Етичної ради від 07 травня 2022 року № 6 «Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя».
Листом секретаріату ВРП від 22 серпня 2022 року № 4595/0/9-22 на особисту пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надіслано до відома копію наказу № 232-к.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила про необґрунтованість доводів представника позивача про те, що наказ №232-к направлений ОСОБА_1 у неналежний спосіб.
При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання дії ВРП щодо звільнення позивача з посади члена ВРП протиправною є невід`ємною складовою позовної вимоги про визнання протиправним і нечинним наказу № 232-к і що строк звернення із такою вимогою також розпочався з моменту отримання наказу № 232-к та складає один місяць.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту ознайомлення з оскаржуваним наказом (23 серпня 2022 року) позивач дізнався про порушені (на його думку) права, свободи чи інтереси. Тому із цього часу в нього розпочався місячний строк на звернення до суду з позовом про його оскарження, а звернувся до суду позивач лише 13 жовтня 2022 року, що свідчить про пропуск строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
До того ж, суд першої інстанції зазначив, що клопотання про поновлення строку на звернення до суду з наведенням обґрунтованих підстав його пропуску позивач не подавав.
Також суд першої інстанції зауважив, що позивач, ураховуючи підстави прийняття оскаржуваного наказу № 232-к, фактично був обізнаним про наслідки прийняття такого наказу для нього. Про обізнаність відповідних наслідків також свідчить і те, що ще 19 серпня 2022 року (день проведення З`їзду) позивача повідомлено про наслідки неприйняття рішень, які ставились на голосування.
Враховуючи наведені мотиви, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Суд першої інстанції та більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Обґрунтовуючи рішення, суди послалися на те, що позовна вимога про визнання дії ВРП щодо звільнення позивача з посади члена ВРП протиправною є невід`ємною складовою позовної вимоги про визнання протиправним і нечинним наказу № 232-к і що строк звернення із такою вимогою також розпочався з моменту отримання наказу № 232-к та складає один місяць.
З цим висновком суду першої інстанції та більшості суддів Великої Палати Верховного Суду погодитися не можу, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк(частина п`ята статті 122 КАС України).
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 подав позов до адміністративного суду з порушенням встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку, оскільки оскаржуваний наказ № 232-к він отримав на особисту електронну пошту 23 серпня 2022 року, про що сам зазначив у своїй позовній заяві, а із цим позовом звернувся лише 07 жовтня 2022 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представниця позивача зазначила, що звернення до суду ОСОБА_1 з позовом 07 жовтня 2022 року відповідає вимогам статті 122 КАС України. Порушення свого права позивач пов`язує з фактом свого незаконного звільнення з посади члена ВРП, а не з фактом видання наказу № 232-к, при цьому про порушення свого права позивач дізнався саме 08 вересня 2022 року, коли йому було видано трудову книжку.
При цьому відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 , звернувшись до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, просив:
- визнати протиправним і нечинним наказ № 232-к від 22 серпня 2022 року про припинення табелювання і виплату грошової компенсації ОСОБА_1 («Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 »);
- визнати дії ВРП щодо звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВРП протиправними та зобов`язати ВРП поновити ОСОБА_1 на посаді члена ВРП;
- стягнути з ВРП суму невиплаченої ОСОБА_1 винагороди, починаючи з 08 вересня 2022 року та до дати ухвалення судового рішення.
Як зазначено в копії трудової книжки, ОСОБА_1 вважається звільненим з посади члена Вищої ради правосуддя відповідно до пункту 4 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 17 липня 2021 року № 1635-9». Запис внесено на підставі Рішення Етичної ради від 07 травня 2022 року № 6; наказ від 22 серпня 2022 року № 232-к.
Поряд з тим відповідно до копії наказу ВРП від 22 серпня 2022 року № 232-к «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » цим наказом доручено фінансово-економічному управлінню секретаріату ВРП виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку, а управлінню з питань персоналу ВРП припинити 22 серпня 2022 року табелювання позивача.
Водночас суд першої інстанції встановив, що трудову книжку ОСОБА_1 отримав саме 08 вересня 2022 року.
Таким чином наказ ВРП від 22 серпня 2022 року № 232-к не містить даних щодо самого звільнення позивача з посади члена Вищої ради правосуддя відповідно до пункту 4 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-9 й, відповідно, дати, з якої він вважався звільненим у такому порядку. З такими даними ОСОБА_1 був ознайомлений лише 08 вересня 2022 року - під час отримання трудової книжки з відповідним записом. А тому звернення до суду ОСОБА_1 з позовом 07 жовтня 2022 року відповідає приписам статті 122 КАС України.
За таких обставин не можу погодитися із висновками як суду першої інстанції, так і більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про те, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання дії ВРП щодо його звільнення з посади члена ВРП протиправною є невід`ємною складовою позовної вимоги про визнання протиправним і нечинним наказу № 232-к і що строк звернення із такою вимогою також розпочався з моменту отримання наказу № 232-к.
З урахуванням викладеного вище вважаю, що суд першої інстанції, з яким погодилась більшість суддів Великої Палати Верховного Суду, належно не перевірив доводи позивача і не з`ясував питання, чи подано позов у строк, установлений законом, та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
З огляду на викладене, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно було задовольнити, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.
Суддя Великої Палати Верховного Суду В. В. Король
