Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
17 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №990/135/22
адміністративне провадження №П/990/135/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши заяву про самовідвід судді Блажівської Наталії Євгенівни від розгляду матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої суми винагороди,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (надалі також - Відповідач, ВРП), в якому він просить:
визнати протиправним і нечинним наказ №232-к від 22 серпня 2022 року про припинення табелювання і виплату грошової компенсації ОСОБА_1 ;
визнати дії Вищої ради правосуддя по звільненню ОСОБА_1 з посади члена ВРП протиправними та зобов`язати Вищу раду правосуддя поновити ОСОБА_1 на посаді члена ВРП;
стягнути з Вищої ради правосуддя суму невиплаченої ОСОБА_1 винагороди, починаючи з 8 вересня 2022 року та до дати ухвалення судового рішення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цього позову, який зареєстрований 13 жовтня 2022 року за № П/9901/135/22, визначено наступний склад колегії суддів: Блажівська Н.Є. - головуючий суддя (суддя-доповідач); судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Шишов О.О., Яковенко М.М.
До відкриття провадження у справі суддя Блажівська Н.Є., з посиланням на положення пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) подала заяву про самовідвід.
Заяву судді Блажівської Н.Є. про самовідвід обґрунтовано тим, що вона особисто знайома з ОСОБА_1 та перебуває у давніх дружніх відносинах, як з ним особисто так і з його дочкою - ОСОБА_3 . Також в своїй заяві суддя Блажівська Н.Є., зазначила, що 30 вересня 2019 року Президентом України прийнято Указ №720/2019 «Про призначення ОСОБА_4 членом Вищої ради правосуддя», яким відповідно до статті 131 Конституції України та статей 5, 9 і 16 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» її рідну сестру ОСОБА_4 призначено членом Вищої ради правосуддя. Отже, з 2019 року її сестра працювала разом з Позивачем у ВРП та продовжує працювати членом ВРП, яка є суб`єктом владних повноважень, до якого заявлено цей позов.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відводу судді Блажівської Н.Є., суд звертає увагу на таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд, згідно із цією нормою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом». Зміст наведеної статті дає підстави для висновку, що одним з важливих складових елементів справедливого правосуддя є принцип «незалежності та безсторонності судді» при розгляді справи у судовому провадженні, тобто його неупередженості.
Також слід зазначити, що принцип неупередженості (об`єктивності) судді є другим в переліку принципів (першим встановлено незалежність), визначених Бангалорськими принципами поведінки судді, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року. Згідно з цими Принципами об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому, за змістом пункту 2.5 Бангалорських приципів суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголосила, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Саме задля дотримання адміністративними судами наведеного принципу частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При цьому, в разі неможливості забезпечення розгляду справи неупередженим судом пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, ніж визначені у цій статті Кодексу, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Як зазначає Європейський суд з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
У пункті 49 рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» («Belukha v. Ukraine», заява № 33949/02) ЄСПЛ дійшов висновку, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
Щодо об`єктивного критерію ЄСПЛ зазначає, що під час вирішення питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Водночас Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 4 лютого 2020 року у справі №908/137/18 звернула увагу на те, що помилково вважати, що щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Проте, варто врахувати, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства», 10 червня 1996 року, § 32, Звіти 1996-111).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Підводячи висновок до наведених вище положень та в аспекті викладених вище обставин, варто зазначити, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б упередженість Блажівської Н.Є. як судді щодо Позивача, Відповідача, або обставин цієї справи, чи можливу її необ`єктивність при вирішенні питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду чи без руху, повернення та щодо ухвалення інших процесуальних рішень, як і на її заінтересованість у результаті розгляду справи.
Поряд із цим, загальноприйнятим критерієм для відводу судді є існування обґрунтованих сумнівів у його неупередженості. Поведінка судді в таких ситуаціях оцінюється з позиції гіпотетично стороннього (розумного, незалежного) спостерігача, щоб підкреслити об`єктивний характер критерію, який ґрунтується на необхідності забезпечити громадську довіру до судових органів та який не передбачає лише оцінку компетентності або роботи його судді колегами. Суддя може бути абсолютно об`єктивним в обставинах, які, проте, викликають обґрунтовані підозри в упередженості, що потребує відводу судді.
Зважаючи на наведене та з огляду на те, що суддя Блажівська Н.Є. має дружні стосунки з ОСОБА_1 та його дочкою - ОСОБА_3 , а її рідна сестра ОСОБА_4 є членом ВРП (суб`єкт владних повноважень до якого заявлені позовні вимоги) будь-яке прийняте судом за її участі судове рішення щодо цієї позовної заяви, в тому числі в порядку, передбаченому статтями 169-171 Кодексу адміністративного судочинства України (зокрема, щодо залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, відкриття провадження в адміністративній справі та інше), на цьому етапі судового провадження може сприйнятись як легітимний привід вважати відповідне судове рішення необ`єктивним та викликати у стороннього спостерігача, а також у суспільства в цілому чи сторін у справі сумнів в неупередженості суду.
З метою гарантування розгляду справи неупередженим та незалежним судом, виконання передбачених Кодексом адміністративного судочинства України завдань, а також для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді Блажівської Н.Є. під час розгляду цієї справи, беручи до уваги положення статей 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про самовідвід судді Блажівської Н.Є. від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої суми винагороди необхідно задовольнити.
Аналогічний підхід щодо застосування норм процесуального права є сталим та підтверджується численною судовою практикою Верховного Суду, зокрема, ухвалами: від 5 липня 2021 року у справі №910/14050/19, від 5 серпня 2021 року у справі № 910/9339/20 , у від 12 грудня 2018 року справі №757/172/16-ц , від 20 серпня 2018 року у справі № 757/70264/17-ц, від 23 серпня 2019 року у справі №9901/143/19, від 28 грудня 2018 року у справі №9901/818/18, від 22 серпня 2022 року у справі №990/115/22, від 5 серпня2022 року у справі №138/299/22, від 13 червня 2022 року у справі № 910/6535/21.
Відповідно до частини першої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Керуючись частиною першою статті 36, статтею 40 КАС України,
УХВАЛИВ:
Задовольнити заяву судді Блажівської Н.Є. про самовідвід.
Відвести суддю Блажівську Н.Є. від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої суми винагороди.
Передати матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої суми винагороди до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для заміни члена колегії суддів для розгляду цієї справи в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
О.О. Шишов
М.М. Яковенко
