УХВАЛА

22 травня 2023 року

м. Київ

справа №990/135/22

адміністративне провадження №П/990/135/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., Білак М.В.,

за участю секретаря судового засідання Мамчич Р.В.,

учасники справи:

представники позивача Степаненко Ю.М., Фомін І.Ю.

представник відповідача Ізвєков К.В.,

представник третьої особи Противень С.Л.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні клопотання представників позивача Фоміна І.Ю., Степаненко Ю.М. про зупинення провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Етичної ради, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої суми винагороди, -

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (надалі також - Відповідач, ВРП), в якому просить:

- визнати протиправним і нечинним наказ №232-к від 22 серпня 2022 року про припинення табелювання і виплату грошової компенсації ОСОБА_1 ;

- визнати дії Вищої ради правосуддя по звільненню ОСОБА_1 з посади члена ВРП протиправними та зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді члена ВРП;

- стягнути з Вищої ради правосуддя суму невиплаченої ОСОБА_1 винагороди, починаючи з 08 вересня 2022 року та до дати ухвалення судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі №990/135/22. Розгляд справи призначено в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Етичної ради.

22 травня 2023 року у судовому засіданні представниками позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі № 990/135/22 до прийняття рішення Конституційним судом України у справі №1-5/2021 (395/21) за конституційним поданням Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу тринадцятого пункту 23-1 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, абзаців першого, шостого, одинадцятого пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14 липня 2021 року №1635-IX.

В обґрунтування вказаного клопотання представники позивача зазначають, що підставою звільнення позивача з посади члена Вищої ради правосуддя став нормативно-правовий акт, закон, щодо якого відбувається конституційне провадження. Позивач переконаний, що на сьогодні існують підстави для зупинення провадження у справі № 990/135/22 до постановлення Конституційним суд України рішення у справі №1-5/2021 (395/21) за конституційним поданням Пленуму Верховного Суду.

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення такого клопотання, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши думку учасників справи з приводу заявленого клопотання, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно із частиною четвертою статті 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Отже, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 9901/43/21. Подібний підхід також застосований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 17 листопада 2021 року у справі № 9901/96/21.

Судом у цій справі установлено, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває справа № 1-5/2021 (395/21) за конституційним поданням Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу тринадцятого пункту 23-1 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, абзаців першого, шостого, одинадцятого пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14 липня 2021 року №1635-IX.

Предметом оскарження у справі № 990/135/22 є визнання протиправним і нечинним наказу №232-к від 22 серпня 2022 року про припинення табелювання і виплату грошової компенсації ОСОБА_1 ; визнання дій Вищої ради правосуддя по звільненню ОСОБА_1 з посади члена ВРП протиправними та зобов`язання відповідача поновити позивача на посаді члена ВРП; стягнення з Вищої ради правосуддя суми невиплаченої ОСОБА_1 винагороди, починаючи з 08 вересня 2022 року та до дати ухвалення судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на завдання адміністративного судочинства, а також предмет та підстави спору у справі № 990/135/22, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки предметом розгляду Конституційним Судом України справи № 1-5/2021 (395/21) буде відповідність Конституції України (конституційності) положень абзацу тринадцятого пункту 23-1 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, абзаців першого, шостого, одинадцятого пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14 липня 2021 року №1635-IX, а Верховний Суд при розгляді справи № 990/135/22 має дати оцінку законності рішень та дій Вищої ради правосуддя по звільненню позивача.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Керуючись статтями 236, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представників позивача Фоміна І.Ю., Степаненко Ю.М. про зупинення провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Етичної ради, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої суми винагороди - відмовити.

Ухвала Верховного Суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 23 травня 2023 року.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

О.А. Губська

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

М.В. Білак ,

Судді Верховного Суду