Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 916/4093/21
Провадження № 12-69гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,Шевцової Н. В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Теліженко Т. Д.,
третьої особи-1 - не з`явилися,
третьої особи-2 - не з`явилися,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Руденко М. А., Кропивна Л. В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 (суддя Лиськов М. О.)
та касаційну скаргу Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія»»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Руденко М. А., Кропивна Л. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінт А»
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Виробничий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Баварія»»
про визнання протиправним та скасування наказу.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позовних вимог
1. 30.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спрінт А» (далі - позивач, ТОВ «Спрінт А») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5 про задоволення скарги ОСОБА_1 від 31.03.2020.
2. ОСОБА_1 як член Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія»» (далі - ЖБК «Баварія») 29.10.2010 уклав договір та вніс особисті кошти у вигляді пайового внеску на рахунок ЖБК « Баварія » для будівництва квартири АДРЕСА_1 . У 2014 році цей об`єкт нерухомості був введений в експлуатацію, і ОСОБА_1 очікував отримання акта приймання-передачі для реєстрації вказаної квартири у власність. За отриманою ним інформацією будинком нібито незаконно заволоділи треті особи, які провели певні реєстраційні дії, що фактично позбавили його та інших членів ЖБК «Баварія» права власності на об`єкти нерухомості. Оскільки в процесі державної реєстрації первинний стан об`єкта нерухомого майна був поділений, то неможливо ідентифікувати, який із поділених об`єктів належить саме ОСОБА_1 .
3. Зважаючи на таке, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою від 31.03.2020 на дії державних реєстраторів до Міністерства юстиції України. Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія Міністерства юстиції України) у висновку від 18.08.2020 рекомендувала скаргу ОСОБА_1 від 31.03.2020 задовольнити частково та скасувати всі рішення державних реєстраторів, прийнятих починаючи з 2017 року за всіма об`єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , серед яких і рішення, на підставі яких зареєстровано внесення частини об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу юридичних осіб, зокрема і ТОВ «Спрінт А».
4. ТОВ «Спрінт А» зазначило, що на підставі протоколу № 1 від 29.01.2018, статуту, посвідченого 29.01.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В., та акта приймання-передачі нерухомого майна № 1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 05.03.2018, державна реєстрація якого була проведена Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області, ТОВ «Спрінт А» набуло права власності на нежитлові приміщення № 6 та № 7, а також квартири АДРЕСА_4 шляхом внесення їх до статутного капіталу товариства його засновником - ОСОБА_2 .Зазначене нерухоме майно належало засновнику на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 05.01.2018 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А.
5. На підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України від 18.08.2020 відповідач видав наказ від 26.10.2020 № 3735/5 (далі - наказ), опублікований 27.10.2020 на сайті Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/rn/2020-rik), яким скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
6. Водночас станом на момент винесення оскаржуваного наказу (26.10.2020) у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 501/2736/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - ОСОБА_3 , про визнання дійсними договорів купівлі-продажу квартир у житловому будинку АДРЕСА_2 , укладених 05.01.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
7. З огляду на викладене позивач зазначав про порушення діями відповідача права власності ТОВ «Спрінт А» на нерухоме майно та вказував, що відповідач порушив процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що визначена Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128(далі - Порядок № 1128).
8. Зазначене, за доводами позивача, свідчить про неправомірність висновку, складеного за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , а також виданого на його підставі наказу, а тому цей наказ підлягає скасуванню.
Фактичні обставини, установлені судами
9. ТОВ «Спрінт А» було власником нежитлових приміщень № 6 та № 7, а також квартир АДРЕСА_4 у зв`язку з їх внесенням до статутного капіталу товариства його засновником на підставі протоколу № 1 від 29.01.2018, статуту та акта приймання-передачі нерухомого майна від 05.03.2018 № 1.
10. Зазначене нерухоме майно належало засновнику товариства на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 05.01.2018 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А.
11. 27.10.2020 на сайті Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/rn/2020-rik) опубліковано прийнятий Міністерством юстиції України наказ від 26.10.2020 № 3735/5, згідно з яким було скасовано всі рішення державних реєстраторів, прийнятих починаючи з 2017 року за всіма об`єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю у розпорядженні державних реєстраторів усього пакета документів, необхідного для вчинення реєстраційної дії.
12. Наказ Міністерства юстиції України прийнятий на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції від 18.08.2020 з розгляду скарги ОСОБА_1 від 31.03.2020, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.04.2020 за № 10463-33-20.
13. У поданій до Міністерства юстиції України скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення державного реєстратора від 26.12.2017 про реєстрацію будинку АДРЕСА_2 як об`єкта нерухомого майна, а також усі наступні (похідні) рішення державних реєстраторів щодо об`єктів нерухомого майна у цьому ж будинку. Скаргу мотивував порушенням своїх прав як члена ЖБК « Баварія » (забудовника спірного нерухомого майна) та, відповідно, інвестора квартири АДРЕСА_1 , вважаючи, що внаслідок прийняття оскаржуваних рішень державних реєстраторів відбулося рейдерське захоплення побудованого ЖБК «Баварія» будинку.
Розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій
14. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.10.2022 у справі № 916/4093/21 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5.
15. Суд першої інстанції встановив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду відповідачем скарги був наявний судовий спір відносно того ж об`єкта нерухомого майна, який розглядається, і з тих самих підстав, дійшов висновку про те, що відповідач порушив приписи пункту 1 частини другої, абзацу третього частини третьої, частини восьмої статті 37 Закону України » від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), пунктів 5, 7 Порядку № 1128 (в редакції, чинній на дату реєстрації скарги), пункту 11 Порядку № 1128 (у редакції, чинній на час розгляду скарги).
16. Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , ЖБК «Баварія» та Міністерство юстиції України звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
17. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України були мотивовані відсутністю підстав для скасування наказу з огляду на його правомірність. Скаржники посилалися на відсутність судового спору станом на момент розгляду скарги, дотримання скаржником строку на звернення з нею до Міністерства юстиції України, задоволення скарги відповідачем у межах своєї компетенції.
18. Апеляційна скарга ЖБК «Баварія» містила мотиви необґрунтованості незалучення його до участі у справі з огляду на вплив рішення на права та обов`язки кооперативу.
19. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.06.2023 у цій справі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 - без змін. Провадження за апеляційною скаргою ЖБК «Баварія» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 916/4093/21 закрив.
20. Залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України, суд апеляційної інстанції вказував, що, ураховуючи наявність на момент винесення оскаржуваногонаказу судового спору щодо нерухомого майна у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, укладених 05.01.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у відповідача не було повноважень здійснювати розгляд скарги.
21. Апеляційний господарський суд відхилив доводи відповідача про відсутність у нього інформації щодо наявності відповідного судового провадження, оскільки, на думку суду, для встановлення наявності або відсутності підстав для задоволення скарги відповідач має повноваження також і на перевірку відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень.
22. Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що на момент розгляду скарги не було спору щодо нерухомого майна, апеляційний суд вказав, що на момент прийняття оскаржуваного наказу був наявний судовий спір. До того ж відсутність такого спору на момент прийняття висновку Колегією Міністерства юстиції Українижодним чином не спростовує обставин того, що оскаржуваний наказ було прийнято відповідачем за наявності відкритого судового провадження, оскільки вирішення скарги завершується саме прийняттям наказу.
23. Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав на пропуск скаржником 60-денного строку на оскарження рішень державних реєстраторів.
24. У частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ЖБК «Баварія» на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) постанову мотивував тим, що після відкриття апеляційного провадження та залучення ЖБК «Баварія» до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору суд установив, що оскаржуване апелянтом судове рішення безпосередньо не впливає на його права, інтереси та обов`язки.
Стислий виклад вимог касаційних скарг
25. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
26. ЖБК «Баварія» подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, в якій просив скасувати вказану постанову в частині закриття провадження за апеляційною скаргою ЖБК «Баварія» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та направити справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Стислий виклад вимог касаційної скарги ОСОБА_1 .
27. ОСОБА_1 зазначив підставами касаційного оскарження судових рішень неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме неврахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19, в якій суд зробив висновок: «Нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»».
28. Також зазначав, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень застосовано частину другу та пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без врахування правової позиції щодо подібності правовідносин, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16 та ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 910/3410/20.
29. Указував, що при розгляді його скарги Міністерство юстиції України діяло у межах та у спосіб, передбачені законом, а провадження у справі № 501/2736/20, на яке посилається позивач та суди, стосується іншого предмета спору і не є судовим провадженням у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, що зазначені у його скарзі до Міністерства юстиції України.
30. Додатки, додані ОСОБА_1 до скарги до Міністерства юстиції України, містили відомості про похідні рішення, прийняті державними реєстраторами, які на виконання підпункту 5 пункту 9 Порядку № 1128 підлягали скасуванню як такі, що випливають із факту скасування оскаржуваних рішень.
31. Вважав, що скасування рішень та записів є єдиним способом поновлення його прав, які, на його думку, порушено низкою незаконних рішень державних реєстраторів.
Стислий виклад вимог касаційної скарги ЖБК «Баварія»
32. За доводами ЖБК «Баварія» рішення у цій справі безпосередньо стосується інтересів, прав та обов`язків як самого ЖБК «Баварія», так і всіх його членів, за рахунок яких був збудований житловий будинок, а тому він представляє та захищає інтереси всіх своїх членів і весь об`єкт нерухомого майна належить кооперативу.
33. Звертав увагу, що виступав як заінтересована особа під час розгляду Колегією Міністерства юстиції України в Офісі протидії рейдерству скарги ОСОБА_1 , який є членом (учасником) ЖБК « Баварія ».
34. Вважав, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним судом не враховано, що спірним наказом скасовано незаконні реєстрації щодо всіх квартир, а весь будинок належить ЖБК «Баварія», а отже, було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та не досліджені всі докази щодо порушення прав ЖБК «Баварія».
35. Залучивши його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, апеляційний суд безпідставно закрив провадження за апеляційною скаргою ЖБК «Баварія», зазначивши, що оскаржуване апелянтом судове рішення безпосередньо не впливає на його права, інтереси та обов`язки.
Доводи ТОВ «Спрінт А», наведені у відзиві на касаційні скарги
36. «Спрінт А» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просило залишити її без задоволення, а судові рішення у справі - без змін.
37. ТОВ «Спрінт А» зауважило, що на час прийняття висновку та винесення оскаржуваного наказу у провадженні суду перебував спір із скаржником та іншою особою щодо того ж самого нерухомого майна і це виключало можливість розгляду і задоволення скарги ОСОБА_1 з огляду на приписи пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
38. До того ж звернув увагу, що відповідач вийшов за межі власних повноважень, скасувавши рішення державних реєстраторів, які не оспорювались ОСОБА_1 .
39. Зазначав також, що скаржник пропустив строк, установлений частиною третьою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а висновок Колегії Міністерства юстиції України був складений без повного пакета документів, які б підтверджували факт порушення прав ОСОБА_1 у результаті прийняття рішень державними реєстраторами.
Надходження касаційних скарг на розгляд Великої Палати Верховного Суду
40. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 12.09.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, та за касаційною скаргою ЖБК «Баварія» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 916/4093/21.
41. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 01.11.2023 передав справу № 916/4093/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
42. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
43. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із прийняттям Міністерством юстиції України, за результатами розгляду скарги рішення в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо скасування рішень про вчинення реєстраційної дії.
44. У пунктах 22, 25-27, 29-32 постанови від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19, на неврахування висновків якої посилається скаржник, за позовом приватного нотаріуса про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виснував таке:
«Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що на момент розгляду відповідачем скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк аваль» від 15.02.2017 № 140/8/340 існував судовий спір у справі № 910/265/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три озера», Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка холдінг інвест» про визнання права іпотеки, визнання недійсним договору та визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2016 № 32948890 та № 32948526.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає вказаний висновок судів передчасним виходячи з наступного.
В частині восьмій статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію»наведено вичерпний перелік підстав за яких Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги, зокрема пункт 4 такою підставою визначає наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами з тих самих предмета та підстав.
Як уже було зазначено, сторонами у господарській справі № 910/265/18 є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк аваль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Три озера», Міністерство юстиції України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка холдінг інвест».
Скарга, що розглядалася відповідачем, була подана Публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк аваль» на рішення та дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу.
В свою чергу, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу не була стороною у господарській справі № 910/265/18.
Суд звернув увагу, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію».
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Судувід 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, підстави для відступлення від цього висновку відсутні».
45. Аналіз судової практики свідчить про те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду загалом притримується позиції про те, що «нетотожність чи відсутність хоча б одного елемента (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»». Зокрема, аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 10.08.2021 у справі № 240/1127/20, від 22.02.2023 у справі № 640/28931/20, від 27.06.2023 у справі № 640/26706/20.
46. Однак із таким підходом Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується, оскільки вважає його таким, що не відповідає розумінню предмета спору як матеріально-правового об`єкта, з приводу якого виник конфлікт, та у зв`язку із цим зазначає таке.
47. Частиною восьмою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
48. Положеннями пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
49. Отже, зі змісту пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» випливає, що в разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно.Такий спір про право необхідно вирішувати у судовому порядку (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20, від 25.10.2022 у справі № 910/13671/20, від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20, від 26.09.2023 у справі № 910/7611/22).
50. Крім цього, у пункті 6.1 постанови від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок про застосування норми права та зазначив, що із системного аналізу змісту частин другої, восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 5 Порядку № 1128 слідує, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір, ця обставина виключає можливість розгляду Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.
51. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 24.01.2023 у справі № 911/2874/21 зазначив, що треба розмежовувати наслідки, передбачені частинами першою та восьмою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Адже частиною першою статті 37 цього Закону визначені межі повноважень Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тому наявність судового спору щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд скарги Міністерством юстиції України. Водночас частиною восьмою статті 37 цього Закону передбачені підстави для відмови в задоволенні скарг у сфері державної реєстрації (у разі наявності повноважень для її розгляду).
52. Наявність підстав для кваліфікації заборони, передбаченої в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виключає необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 цього Закону (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського судувід 26.09.2023 у справі № 910/7611/22)).
53. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20 виснував таке:
«Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однієї сторони цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Суд зауважує, що поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення. Тому слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав і обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод, у тому числі в судовому порядку.
Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в його реалізації».
54. Отже, спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, наприклад про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, належать до спорів щодо нерухомого майна. Тому відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України не може розглядати скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна за наявності такого судового спору.
55. З огляду на зазначене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на наявність по суті двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування пункту 1 частини другої, пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):
1) розгляд Міністерством скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не допускається за наявності будь-якого судового спору щодо нерухомого майна. При цьому не має значення нетотожність чи відсутність хоча б одного елемента (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) такого спору;
2) наявність судового спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав є підставою для відмови в задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерством юстиції України. Водночас нетотожність чи відсутність хоча б одного елемента судового спору (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови в задоволенні скарги.
56. З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 916/4093/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 10.08.2021 у справі № 240/1127/20, від 22.02.2023 у справі № 640/28931/20, від 27.06.2023 у справі № 640/26706/20.
57. Згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
58. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10.01.2024 прийняла до розгляду справу № 916/4093/21 на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, на основі яких Велика Палата Верховного Суду ухвалює судове рішення
Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції
59. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
60. З огляду на зазначений припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо повноважень Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав
61. Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
62. Частинами першою - п`ятою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
63. За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
64. Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
65. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
66. Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
67. Отже, за змістом чинного законодавства, зокрема, Конституції України та ЦК України, усім власникам надано рівні умови для захисту права власності.
68. Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
69. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
70. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
71. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
72. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
73. Тобто державна реєстрація права власності (зокрема, нерухомого майна) закріплена законом як складовий елемент процедури набуття права власності.
74. Разом з цим Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.
75. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
76. За загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.
77. Крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмомзахисту права власності. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий розгляд.
78. Міністерство юстиції України оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав власника нерухомого майна. Тобто Міністерство юстиції України оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір.
79. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.
80. Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду.
81. Розглядаючи спори, пов`язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право власності та забезпечує правову визначеність.
82. Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
83. Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, основними завданнями Міністерства юстиції України є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук.
84. Приписами статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановленоможливість оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав та повноваження Міністерства юстиції України щодо розгляду цих скарг та ухвалення за результатами такого розгляду рішень.
85. Відповідно до положень частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі, якщо не вказано зворотне, - у редакції, чинній на момент видання наказу) Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
86. Вжите законодавцем у зазначеній вище нормі слово «щодо» є синонімом до слова «стосовно». Отже, з огляду на таку синонімію, у частині другій статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» йдеться про спори саме стосовно нерухомого майна. Тобто потрібно орієнтуватися на предмет (об`єкт) позову. Саме матеріально-правова вимога позивача до відповідача має бути направлена на захист речових прав щодо об`єкта нерухомості або пов`язана з нерухомим майном. Таким чином до спорів «щодо нерухомого майна» відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна.
87. Підсумовуючи наведене, варто зазначити, що в пункті 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, чинній на момент видання наказу) встановлено, що у Міністерства юстиції України відсутні повноваження на розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за наявності будь-якого судового спору щодо нерухомого майна.
88. Натомість відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
89. Тобто треба розмежовувати наслідки, передбачені частинами першою та восьмою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Адже частиною першою статті 37 цього Закону визначено межі повноважень Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тому наявність судового спору щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд скарги Міністерством юстиції України. Водночас частиною восьмою статті 37 цього Закону передбачені підстави для відмови у задоволенні скарг у сфері державної реєстрації (у разі наявності повноважень для її розгляду).
90. Велика Палата Верховного Суду виснує, що пункт 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент видання наказу) у подібних правовідносинах потрібно застосовувати так: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), ця обставина унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.
91. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 вказаного вище Закону відмовляють у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
92. За наявності підстав для застосування положень пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутня необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 зазначеного Закону).
Щодо змін, внесених до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
93. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що Конституційний Суд України в Рішенні № 9-р(ІІ)/2022 від 16.11.2022 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону України від 12.05.2022 № 2255-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству», а саме «скасування рішення державного реєстратора». Окремий припис статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України зобов`язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
94. У пункті 4.11 наведеного вище рішення Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваний припис статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» всупереч принципам «відповідальності держави перед людиною» та «добропорядного врядування» не встановлює домірних засобів втручання у право власності у випадках, коли підставою для скасування рішення про державну реєстрацію прав є помилкові рішення та дії державного реєстратора. Сукупність інших зазначених у цьому Рішенні міркувань дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що оспорюваний припис статті 37 Закону також суперечить юридичній визначеності як складникові конституційного принципу верховенства права (правовладдя). Отже, оспорюваний припис статті 37 Закону суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України.
95. У подальшому Законом України від 03.05.2023 № 3103-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та унормовано повноваження Міністерства юстиції України щодо прийняття рішень у разі встановлення порушень при проведенні державної реєстрації прав на нерухомість.
96. Зокрема, до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів віднесено визнання прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України (пункт 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
97. Пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону України № 3103-ІХ визначено, що в разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
98. Підставами для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:
а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції». У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України «Про санкції»), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
99. Велика Палата Верховного Суду не надає оцінки зазначеним змінам у законодавстві з огляду на те, що на час існування спірних відносин у цій справі була чинною інша редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Щодо розгляду справи по суті
100. З огляду на встановлені судами обставини, виникнення спірних правовідносин у зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5 про задоволення скарги, яким скаргу ОСОБА_1 від 31.03.2020 задоволено частково та скасовано всі рішення державних реєстраторів, прийняті починаючи з 2017 року за всіма об`єктами нерухомості, крім рішень, прийнятих приватним нотаріусом Чередниченко Г. А. Тобто позовні вимоги у справі спрямовані на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
101. Відповідно до частини першої, абзацу 2 частини третьої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.
102. Зважаючи на це предметом позову в цій справі є вимога ТОВ «Спрінт А» про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5 про задоволення скарги ОСОБА_1 від 31.03.2020з підстав, зокрема, прийняття оспорюваного наказу з порушенням пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки за наявності судового спору щодо нерухомого майна Міністерство юстиції України не мало повноважень на розгляд скарги у сфері державної реєстрації.
103. Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, на момент прийняття оскаржуваного наказу - 26.10.2020 у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 501/2736/20 (провадження у справі відкрито 01.10.2020) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу часток квартир у житловому будинку АДРЕСА_2 , укладених 05.01.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередніченко Г. А. за реєстровими номерами 61 та 64.
104. Тобто суди попередніх інстанцій установили, що на дату прийняття Міністерством юстиції Україниоскаржуваного наказу Овідіопольський районний суд Одеської областірозглядав цивільну справу № 501/2736/20, а тому дійшли висновку, що відносно спірного нерухомого майна існував судовий спір.
105. Водночас відсутність такого спору на момент прийняття висновку Колегією Міністерства юстиції України, а саме 18.08.2020, жодним чином не спростовує обставин того, що оскаржуваний наказ відповідач прийняв за наявності судового спору щодо нерухомого майна, оскільки вирішення скарги завершується саме прийняттям наказу, а тому на момент прийняття остаточного рішення за результатами розгляду такої скарги з метою виконання чітких законодавчих вимог потрібно обов`язково здійснювати перевірка обставин, які унеможливлюють розгляд такої скарги.
106. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що у Міністерства юстиції України не було повноважень на розгляд скарги ОСОБА_1 з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент видання наказу).
Щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
107. ЖБК «Баварія» не був учасником цієї справи та подав апеляційну скаргу, як особа, прав, інтересів та обов`язків якої, на її думку, стосується рішення суду першої інстанції.
108. Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у його резолютивній частині суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (правовий висновок, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г).
109. Оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 не містить жодних висновків про права, інтереси та (або) обов`язки ЖБК «Баварія», також у резолютивній частині цього рішення не зазначено про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника. Після відкриття апеляційного провадження та залучення ЖБК «Баварія» до участі у справі, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору і встановлення що оскаржуване апелянтом судове рішення безпосередньо не впливає на його права, інтереси та обов`язки, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ЖБК «Баварія» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 916/4093/21 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
Щодо відступу від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
110. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із прийняттям Міністерством юстиції України за результатами розгляду скарги рішення в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо скасування рішень про вчинення реєстраційної дії.
111. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постановах від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 10.08.2021 у справі № 240/1127/20, від 22.02.2023 у справі № 640/28931/20, від 27.06.2023 у справі № 640/26706/20.
112. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у справі № 240/1127/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював висновки, зокрема щодо застосування положень пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» і передав справу на новий розгляд з метою виконання вказівок.
Водночас пунктом 1 частини другої статті 34 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі) встановлено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення), а згідно з пунктом 4 частини восьмої цієї статті Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги в разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.
Тобто положення пункту 1 частини другої статті 34 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначають інші обмеження повноважень Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг («крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення»), аніж установлено положеннями пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» («крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір»).
113. Отже, правовідносини у справі № 240/1127/20 та у справі № 916/4093/21 не є подібними.
114. Разом із цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17 (пункт 44), від 22.02.2023 у справі № 640/28931/20, від 27.06.2023 у справі № 640/26706/20 (пункт 42) (правовідносини у яких є подібними до тих, що склались у цій справі) сформулював висновок про те, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елемента (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови в задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
115. Однак при цьому у вказаних вище постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не врахував положення пункту 1 частини другої статті 37 зазначеного Закону.
116. Натомість у пунктах 90-92 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пункт 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент видання наказу) у подібних правовідносинах потрібно застосовувати так: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), ця обставина унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна. Міністерство юстиції України та його територіальними органами відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 вказаного Закону відмовляє в задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав. За наявності підстав для застосування положень пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутня необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 зазначеного Закону).
117. Отже Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду повинен був врахувати, що у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), Міністерство юстиції України не має повноважень щодо розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна в силу положень пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент видання наказу).
118. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного в постановах від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17 (пункт 44), від 22.02.2023 у справі № 640/28931/20, від 27.06.2023 у справі № 640/26706/20 (пункт 42).
119. Велика Палата Верховного Суду відповідно до своєї усталеної практики, формулюючи відступ від висновку щодо застосування норми права, відступає від висновку, а не від судового рішення в конкретній справі. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43), від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 66) та від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).
120. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 67)).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
121. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
122. Згідно із частинами першою та другою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
123. Зважаючи на викладене в мотивувальній частині цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ЖБК «Баварія»необхідно залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 - без змін.
Щодо судового збору
124. Оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила касаційні скарги ОСОБА_1 та ЖБК «Баварія»без задоволення, судовий збір, сплачений за їх подання, на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржників.
Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія»» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 916/4093/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції у справі № 916/4093/21 набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач І. В. ТкачСудді:О. О. Банасько С. І. Кравченко О. Л. Булейко О. В. Кривенда Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна О. В. Ступак І. В. Желєзний О. С. Ткачук Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко В. В. Король Н. В. Шевцова
