ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" червня 2023 р. Справа№ 916/4093/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,
за участю представників:
від позивача: Булка С.Є., ОСОБА_3.,
від відповідача: Котовський В.М.,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 : Щелакова К.В.,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ВК "Житлово-будівельний кооператив "Баварія": Кузнєцова Л.В., Сердюк О.А. ,
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 , Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" та Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №916/4093/21 (суддя - Лиськов М.О, повний текст складено 10.11.2022) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРІНТ А" до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" про визнання протиправним та скасування наказу.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПРІНТ А" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 26.10.2020р. №3735/5 про задоволення скарги ОСОБА_1 від 31.03.2020р.
Товариство обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на наступні підстави:
- невідповідності розглянутої відповідачем скарги скаржника приписам ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
- прийняття рішення Відповідачем за межами компетенції визначеної Законом;
- невідповідності висновку Відповідача від 18.08.2020 положенням Постанови Кабміну "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1127 від 25 грудня 2015 року;
- прийняття оскаржуваного рішення після спливу строку для розгляду та вирішення скарги;
- невідповідності відомостей про орган, який проводив державну реєстрацію права власності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області №916/4093/21 від 04.01.2022 вирішено передати позовну заяву з доданими до неї документами за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
25.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №916/4093/21.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №916/4093/21 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №3735/5 від 26.10.2020.
При прийнятті даного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного Наказу порушено приписи ч. 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 5, 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (в редакції, чинній на дату реєстрації скарги), п. 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (в редакції, чинній станом на час розгляду скарги).
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , Виробничий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" (особа, яка не брала участі у розгляді справи) та Міністерство юстиції України звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України мотивовані відсутністю підстав для скасування наказу з огляду на його правомірність.
Так, скаржники посилаються на відсутність судового спору станом на момент розгляду скарги, дотримання скаржником строку на звернення з нею до Міністерства юстиції України, задоволення скарги відповідачем в межах своєї компетенції.
Скарга Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" (особа, яка не брала участі у розгляді справи) мотивована необґрунтованістю незалучення його до участі у справі з огляду на вплив рішення на права та обов`язки Кооперативу.
В ході здійснення апеляційного провадження Кооперативом подано до апеляційного суду клопотання про залучення додаткових доказів.
Колегією суддів відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України)
З аналізу наведених норм слідує про можливість подання апелянтом лише тих доказів, які стосуються та можуть підтвердити доводи та вимоги скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, оскільки саме в їх межах суд апеляційної інстанції переглядає справу.
У даному випадку, апеляційна скарга Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" (особа, яка не брала участі у розгляді справи) мотивована необґрунтованістю незалучення його до участі у справі з огляду на вплив рішення на права та обов`язки Кооперативу.
В свою чергу, додаткові докази, які скаржник просить долучити не стосуються вказаних доводів.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання скаржника.
Стосовно клопотання позивача про закриття провадження у справі за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія", слід зазначити, що підстави щодо його задоволення будуть наведені судом нижче у даній постанові.
Представники апелянтів - ОСОБА_1, Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" та Міністерства юстиції України в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційних скарг та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України не підлягають задоволенню, а провадження за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" слід закрити, з наступних підстав.
Щодо апеляційної скарги Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" (особа, яка не брала участі у розгляді справи), слід зазначити наступне.
В апеляційній скарзі, Виробничий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" вказав, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , збудований за кошти (внески) членів кооперативу, при цьому Кооператив виступав замовником будівництва.
Скаржник також зазначив, що Кооператив приймав пайові внески його членів та використовував їх для будівництва житлового будинку (спірні реєстраційні дії щодо якого були скасовані Наказом Міністерства юстиції України від 26.10.2020р. №3735/5, який, в свою чергу, визнано протиправним оскаржуваним наразі судовим рішенням).
Кооператив не був учасником даної справи та подавав апеляційну скаргу, як особа, на думку якої, рішення суду першої інстанції стосується її прав, інтересів та обов`язків.
Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.10.2022 у справі №904/6084/21, зокрема, про наступне.
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г).
Суд апеляційної інстанції насамперед має з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника.
У випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Слід зазначити, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №916/4093/21 не містить жодних висновків про права, інтереси та (або) обов`язки Кооперативу, також у його резолютивній частині суд першої інстанції не зазначав про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи, що після відкриття апеляційного провадження та залучення вказаної особи до у часті у справі, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, судом встановлено, що оскаржуване апелянтом судове рішення безпосередньо не впливає на права, інтереси та обов`язки Кооперативу, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №916/4093/21 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
Стосовно апеляційних скарг ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України, слід зазначити наступне.
Як вказує позивач, на підставі протоколу № 1 від 29.01.2018, статуту, посвідченого 29.01.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. та акту приймання-передачі нерухомого майна №1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 05.03.2018, державна реєстрація якого була проведена Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області, ТОВ "СПРІНТ А" набуло права власності на нежитлові приміщення № 6 та № 7, а також квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , шляхом внесення їх до статутного капіталу Товариства його засновником - ТОВ "СПРІНТ А". Зазначене нерухоме майно належало засновнику на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 05.01.2018 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А.
27.10.2020 на сайті Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/rn/2020-rik) був опублікований прийнятий Міністерством юстиції України (далі за текстом - "Відповідач") Наказ від 26.10.2020 № 3735/5 (далі за текстом - "Оскаржуваний наказ").
Згідно тексту оскаржуваного наказу, Відповідачем було прийнято рішення про скасування всіх рішень державних реєстраторів, прийнятих починаючи з 2017 року за всіма об`єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Наказ обґрунтований зверненням зі скаргою до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції громадянина ОСОБА_1 , який посилався на порушення його прав відносно права власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Наказ Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5 прийнятий на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.08.2020 з розгляду скарги ОСОБА_1 (далі за текстом - "Скаржник") від 31.03.2020, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.04.2020 за № 10463-33-20.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що відповідач порушив процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), внаслідок чого Висновок, складений за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 та Наказ, виданий на підставі такого висновку не можуть вважатися правомірними, а тому підлягають скасуванню.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (стаття 1 цього ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Частиною восьмою статті 37 Закону № 1952-IV визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Отже, зі змісту пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України не має повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно.
Такий спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі № 910/16115/20.
При цьому, за висновком суду касаційної інстанції, наведеним у вказаній постанові, достатньою підставою відмови Міністерством юстиції України у задоволені скарги у сфері державної реєстрації є наявність будь - якого спору щодо нерухомого майна, а не виключно спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
Так, відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Отже, згідно з приписами чинного законодавства безпосередньо до суду може бути оскаржене саме рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, і саме наявність інформації про судове провадження є підставою для відмови у задоволенні скарги.
У той же час приписами пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" виключено можливість розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна за наявності судового спору.
У даному випадку, станом на момент винесення оскаржуваного наразі наказу (26.10.2020) у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 501/2736/20 (провадження відкрито - 01.10.2020, рішення у справі прийнято - 27.02.2023) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи ОСОБА_4 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, укладених 05.01.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередніченко Г.А. за реєстровими номерами 61 та 64 щодо продажу квартир в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, в матеріалах даної справи знаходяться наведені договори купівлі-продажу (т.1, а.с.205,212), зі змісту яких (виходячи з площі приміщень) слідує, що предметом продажу виступало спірне нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи наявність судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України не було повноважень здійснювати розгляд скарги.
Стосовно доводів апелянта - Міністерства юстиції України про відсутність у нього інформації щодо наявності відповідного судового провадження, оскільки матеріали скарги не містили відповідних документів (ухвали про відкриття провадження у справі № 501/2736/20), колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує, зокрема, чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні (підпункт 3).
З наведеного слідує, що відповідач під час розгляду скарги наділений повноваженнями, в тому числі, перевірки певних відомостей, що містяться, зокрема, але не виключно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри).
Тобто, для встановлення наявності або відсутності підстав для задоволення скарги Мін`юст має повноваження також і на перевірку відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому посилання скаржника на те, що в матеріалах скарги не було відповідних відомостей про судовій спір щодо нерухомого майна, не можуть бути підставою для визнання дій відповідача по задоволенню скарги обґрунтованими.
У будь - якому разі наведені доводи не впливають на результат вирішення спору, адже Закон виключає можливість розгляду скарги, виходячи з існування, як факту судового спору, а не подання чи неподання учасником з цього приводу відомостей. Отже, Мін`юст має це встановлювати для дотримання Закону.
Стосовно доводів апелянта - ОСОБА_1 про те, що на момент розгляду скарги (18.08.2020) був відсутній спір щодо нерухомого майна, колегія суддів вказує наступне.
Так, висновком Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.08.2020 було рекомендовано задовольнити скаргу ОСОБА_1 частково.
В свою чергу, провадження у справі № 501/2736/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи ОСОБА_4 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу було відкрито 01.10.2020.
Наказ Міністерства юстиції України № 3735/5, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково прийнято 26.10.2020, тобто вже після відкриття провадження у справі № 501/2736/20.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного Наказу був наявний судовий спір.
При цьому, відсутність такого спору на момент прийняття висновку Колегією Міністерства юстиції України жодним чином не спростовує обставин того, що оскаржуваний наказ було прийнято відповідачем при наявності відкритого судового провадження, оскільки вирішення скарги завершується саме прийняттям наказу.
Таким чином, вказані доводи скаржника не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що враховуючи приписи пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у Міністерства юстиції України були відсутні повноваження на розгляд скарги ОСОБА_1 .
Стосовно дотримання ОСОБА_1 строку, встановленого на оскарження рішень державних реєстраторів, слід зазначити наступне.
Пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:
1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);
2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;
3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги.
Оцінюючи правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права судом першої інстанції під час вирішення питання про дотримання строку звернення зі скаргою на дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України, колегія суддів враховує, що відповідно до абзацу першого частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Зі змісту цієї правової норми слідує, що для з`ясування дати, з якої розпочинається відлік, необхідно досліджувати об`єктивні та суб`єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.
За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
ОСОБА_1 у скарзі просив скасувати рішення державних реєстраторів починаючи з 26.12.2017 року.
При цьому, у скарзі він посилався на те, що є членом Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія", і після внесення коштів у вигляді пайового внеску на рахунок кооперативу для будівництва квартири АДРЕСА_5 очікував після введення будинку в експлуатацію у 2014 року на отримання акту прийому - передачі для реєстрації квартири у власність.
За доводами скаржника, Голова кооперативу повідомляв ОСОБА_1. про наявність судових спорів щодо будинку, пов`язаних з кредитними зобов`язання попереднього забудовника.
Скаржник вказав, що у нього з Головою кооперативу не було жодного зв`язку, і лише 11.02.2020 йому стало відомо про низку реєстраційних дій щодо будинку, після чого 11.03.2020 він повернувся з Польщі для отримання інформації щодо будинку.
З оскаржуваного наказу та висновку Колегії Міністерства юстиції України, який був підставою для його прийняття, вбачається, що обставини отримання скаржником інформації про оскаржувані рішення державних реєстраторів не перевірялися.
Колегія суддів вказує, що скаржник, як особа, яка вказує про наявність у неї прав на квартиру АДРЕСА_4 та яка зазначає про очікування з 2014 року (введення будинку в експлуатацію) акта приймання - передачі для реєстрації права власності на цю квартиру, та обізнаність про судові провадження щодо будинку, пов`язаних з кредитними зобов`язання попереднього забудовника не міг не знати (не було перешкод для цього) про вчинення спірних реєстраційних дій.
Так, вказана особа, проявивши обачність, з огляду на повідомлення їй Головою кооперативу інформації щодо судових спорів, пов`язаних з будинком, жодним чином не була позбавлена можливості дізнатися про спірні реєстраційні дії шляхом, зокрема, здійснення перевірки даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна або отримати інформацію від Голови Кооперативу.
Колегія суддів виходить із презумпції можливості особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який ОСОБА_1 не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом, недостатньо.
Так, ОСОБА_1 повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про спірні рішення державних реєстраторів раніше лютого 2020 року.
За висновком колегії суддів, наведеного ОСОБА_1 недоведено.
Скаргу було подано до Міністерства юстиції України 08.04.2020, тобто з пропуском наведеного 60 - денного строку.
Відповідно до частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, закінчення встановленого Законом строку подачі скарги має прямим правовим наслідком відмову у задоволенні відповідної скарги.
Таким чином, оскільки скаржником було допущено пропуск 60-денного строку на оскарження рішень державних реєстраторів, висновки Міністерства юстиції України щодо її часткового задоволення не можуть бути визнані обґрунтованими.
З огляду на викладене, часткове задоволення Міністерством юстиції України скарги є безпідставним, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо скасування оскаржуваного наказу відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У нинішній справі колегія суддів дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України відсутні.
Оскільки, у задоволенні вказаних апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на відповідача та третю особу (апелянтів).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Провадження за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Баварія" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №916/4093/21 закрити.
2. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №916/4093/21 - без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №916/4093/21.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 05.07.2023 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
Л.В. Кропивна
