Справа № 200/5831/16
Провадження № 2/932/2201/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року позивач, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якому просило суд, стягнути, солідарно, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором №245/Ф/М2 від 10.06.2008, яка станом на 21.01.2016 становить 159797,30 грн. та складається з: простроченої заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом 68230,62 грн., простроченої заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом (за січень 2016 року) 564,59 грн., пені за неповернення кредиту 26280,00 грн., пені за несплату процентів 64722,09 грн.; а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що 10.06.2008 між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ФОП ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №245/Ф/М2, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 24000,00 грн. зі строком повернення до 09.06.2009 та сплатою відсотків у розмірі 36,0% річних на строкову заборгованість і 41,0% річних на прострочену заборгованість.
З метою забезпечення належного виконання ФОП ОСОБА_1 умов кредитного договору №245/Ф/М2, 10.06.2008 між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №245/Ф/М2/1П, за умовами якого останній взяв на себе обов`язок солідарної відповідальності у разі порушення позичальником умов кредитного договору №245/Ф/М2.
З огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 допустила неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, доводи викладені в якому зводяться до не згоди з заявленими позовними вимогами. Так, останньою зазначено, що матеріали справи не містять належних доказів щодо перерахування коштів за кредитним договором №245/Ф/М2. Крім того зазначено, що порука є припиненою та відсутні підстави для стягнення заборгованості за відсотками у розмірі передбаченому договором після спливу строку кредитування.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевої Т.Ю. від 14.04.2016 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2016, заявлені позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2017, виправлено описку у виконавчому листі виданому на виконання заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2016.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевої Т.Ю. від 23.03.2021, прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2016.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2021 заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2016 скасовано, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2021 провадження у справі закрито.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30.03.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2021.
Постановою Верховного суду у складі Першої судової палат Касаційного цивільного суду від 14.06.2023, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30.03.2023 скасовано. Справу передано для продовження розгляду до Дніпровського апеляційного суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.08.2023, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2021 скасовано. Справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашова І.А. від 28.08.2023 справу прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, оскільки до суду не надійшло клопотання відповідачів про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін та проведенням судового засідання, суд, враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, дійшов висновку про розгляд спору за наявними у справі матеріалами (доказами), без проведення судового засідання.
В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.
Відповідно до копії кредитного договору №245/ф/М2 від 10.06.2008 укладеного між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ФОП ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 24000,00 грн. на строк з 10.06.2008 до 09.06.2009 або по день визначений в п.3.3.11 , зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 36% річних у валюті кредиту. Банком надано кредит на споживчі потреби, згідно програми кредитування суб`єктів малого підприємництва та учасників малого бізнесу «Експрес-кредитування». У вказаному договорі зазначено, що кошти надаються шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Згідно п.3.3.11, позичальник зобов`язується безпечно виконувати умови змін та доповнень до цього Договору, внесених банком в односторонньому порядку у відповідності з розділом «Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку».
Відповідно до копії договору поруки №245/Ф/М2/1П від 10.06.2008 укладеного між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2 , останній взяв на себе обов`язок солідарної відповідальності у разі порушення позичальником умов кредитного договору №245/Ф/М2.
Згідно копії меморіального ордера №ТR.4879.1.18 від 10.06.2008 на рахунок № НОМЕР_1 було перераховано 24000,00 грн.
Відповідно до копії судового наказу виданого у справі №2-н-438/09 за ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2009, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу по кредитному договору №245/ф/М2 від 10.06.2008 в розмірі 31139,13 грн. та судові витрати у сумі 170,69 грн.
Також на підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано розрахунок заборгованості.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
У частині третійстатті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Виходячи з того, що позовну заяву було подано у квітні 2016 року, підлягають застосуванню приписи Закону, які діяли на той час.
Згідно ст.30ЦПК Українисторонами вцивільному процесіє позивачі відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 24ЦК Українивизначено,що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Відповідно до ст.128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
За частиною першоюстатті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦК України, з урахуванням особливостей, передбаченихГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.
Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зістаттею 51 ЦК Українизастосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно достатті 52 ЦК УкраїниФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Частиною 3 статті 46Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"(у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.
За змістом статей51,52,598-609 ЦК України,статей 202-208 ГК України, статті 46Закону України«Про державнуреєстрацію юридичнихосіб тафізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
З огляду на те, що позивач у позові зазначив відповідачем - фізичну особу ОСОБА_1 , а стороною кредитного договору №245/ф/М2є ФОП ОСОБА_1 , відсутні підстави для стягнення заборгованості саме з фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано доказів припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 . Тобто, відповідальність фізичної особи за зобов`язаннями виниклими між нею як фізичною особою підприємцем наступають у разі її припинення як суб`єкта підприємницької діяльності, належним доказом чого має бути витяг з відповідного Державного реєстру.
Отже, щодо позовних вимог до ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.553, ч.1,2 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
Згідно висновку ВП/ВС викладеного у постанові від 28.03.2018 прийнятій за результатами розгляду справи №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
З огляду на те, що строк кредитування за кредитним договором №254/ф/М2 від 10.06.2018 обмежується датою 09.06.2009, а згідно копії судового наказу позивачем реалізоване право на дострокове стягнення заборгованості у лютому 2009 року, вимоги позивача щодо стягнення відсотків нарахованих після вказаної дати у розмірі передбаченому договором, є такими, що не підлягають задоволенню.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позовна заява не містить посилань на приписи ст. 625 ЦК України або будь-які інші норми матеріального права, які визначають право на стягнення відсотків нарахованих після закінчення строку кредитування або у зв`язку з невиконанням судового рішення.
Вимоги позивача щодо стягнення пені також не підлягають задоволенню, оскільки позовна заява не містить обґрунтування механізму її нарахування та правової природи виникнення.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак в їх задоволенні належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Ігор КОНДРАШОВ
