Справа № 200/5831/16-ц
Провадження №2/932/4607/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін м. Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зосименко С.Г. звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про закриття провадження у даній справі, в обгрунтування якого посилається на те, що 10.06.2008 року між банком та відповідачкою був укладений кредитний договір № 245/ф/М2, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 24000,00 грн. зі строком повернення до 09.06.2009 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 10.06.2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. В зв`язку з порушенням відповідачкою умов договору станом на 21.01.2016 року заборгованість за кредитним договором на думку позивача становить 159797,30 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 68795,21 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 91002,09 грн., тому позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 159797,30 грн., а також суму витрат по справі.
Представник відповідачки вказує, що кредитний договір № 245/ф/М2 від 10.06.2008 року, який додано позивачем до позовної заяви та який є предметом розгляду даної справи, було укладено між ВАТ АБ «Укргазбанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Таким чином дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник у зв`язку зі здійсненням відповідачкою як фізичною особою-підприємцем господарської діяльності. Посилаючись на вказане, представник відповідачки просить закрити провадження у справі.
16.06.2021 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в якому представник вважав, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Розглянувши заяву, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає наступне.
Як вбачаєтьсяз матеріалівцивільної справи,в провадженніБабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська з04.04.2016року перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2016 року, ухваленим у даній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість закредитним договором взагальному розмірі159797грн.30коп.,вирішено питанняпро розподілсудових витрат.
Ухвалою Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від05.05.2021року поновлено представнику відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.09.2016 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказана заява задоволена, заочне рішенняБабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від 07.09.2016 року, ухвалене у вказаній цивільній справі, скасувано, визначено про розгляд справиза правиламиспрощеного позовногопровадження безповідомленням (виклику)сторін.
У наданому суду клопотанні представник відповідачки просить закрити провадження у справі, посилаючись на те, що кредитний договір № 245/ф/М2 від 10.06.2008 року, який додано позивачем до позовної заяви та який є предметом розгляду даної справи, було укладено між ВАТ АБ «Укргазбанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , таким чином дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник у зв`язку зі здійсненням відповідачкою як фізичною особою-підприємцем господарської діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2008 року між банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 245/ф/М2, відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 24000,00 грн. зі строком повернення до 09.06.2009 року.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 10.06.2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання ФОП ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Як зазначено у позові, в зв`язку з порушенням позичальником умов договору станом на 21.01.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 159797,30 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 68795,21 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 91002,09 грн., тому позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 159797,30 грн., а також суму понесених витрат по справі.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-який спір з цивільних правовідносин, в якому хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо його вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
ГПК України у редакції, чинній на час подання позову, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (пункт 1 частини другої статті 12).
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 20 ГПК України у зазначеній редакції).
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина перша статті 1 ГПК України у вказаній редакції).
Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин і спору про право, що з цих відносин виникає; наявність у законі норми, що передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункт 35)).
Стаття 16 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, не допускала об`єднання в одне провадження вимог, які слід розглядати за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належали до юрисдикції різних судів.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України). Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина третя статті 554 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). (Постанова Великої палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року, Справа № 202/781/14-ц, Провадження № 14-356цс19).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, вбачається, що кредитний договір № 245/ф/М2 від 10.06.2008 року було укладено між ВАТ АБ «Укргазбанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , і спір про стягнення заборгованості за цим кредитним договором, виник у зв`язку зі здійсненням відповідачкою як фізичною особою-підприємцем господарської діяльності, тому дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник у зв`язку зі здійсненням відповідачкою як фізичною особою-підприємцем господарської діяльності, а відтак провадження у даній справі підлягає закриттю.
Роз`яснити позивачу, що даний спір віднесено до юрисдикції господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 255, ст.260, 274-279 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - закрити.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцятиднів здня отримання їїкопії. Учасник справи, якому повного тексту ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
Суддя Т.О. Кудрявцева
