ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7007/23 Справа № 200/5831/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Доповідач - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Макарова М.О.
суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2021 року про закриття провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 159 797, 30 грн, з яких: заборгованість за кредитом 68 795, 21 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором 91 002, 09 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськавід 05 травня 2021 року скасовано заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2021 року закрите провадження у справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що кредитний договір № 245/ф/М2 від 10 червня 2008 року було укладено між ВАТ АБ «Укргазбанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .. Спір про стягнення заборгованості за цим кредитним договором виник у зв`язку зі здійсненням відповідачкою як фізичною особою-підприємцем господарської діяльності, тому вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник у зв`язку зі здійсненням нею як фізичною особою-підприємцем господарської діяльності, отже провадження у цій справі підлягає закриттю. Роз`яснено позивачу, що спір віднесено до юрисдикції господарського суду.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
27 липня 2023 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду скасувати, з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір віднесено до юрисдикції господарського суду.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 10 червня 2008 року між банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 245/ф/М2, відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 24 000,00 грн. зі строком повернення до 09 червня 2009 року.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 10 червня 2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання ФОП ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Як зазначено у позові, в зв`язку з порушенням позичальником умов договору станом на 21 січня 2016 року заборгованість за кредитним договором становить 159 797,30 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 68795,21 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 91002,09 грн., тому позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 159797,30 грн..
Стаття 1 ГПК України у редакції, чинній на час звернення Банку з позовом до суду, обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між банком, позичальником-юридичною особою та поручителем, який є фізичною особою. Натомість, ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду, не встановлював обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу.
Тобто, ЦПК України у редакції, чинній на час звернення Банку з позовом до суду, не передбачав обмежень щодо розгляду спору з таким предметом і суб`єктним складом як у цій справі за правилами цивільного судочинства. Тоді як ГПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, навпаки встановлював обмеження за суб`єктним критерієм, які унеможливлювали розгляд позову кредитора-юридичної особи до боржника, що є суб`єктом господарювання, та поручителя-фізичної особи.
Позовні вимоги до кількох відповідачів мали розглядатися в одному провадженні за правилами цивільного судочинства, якщо такі вимоги однорідні, зокрема, нерозривно пов`язані між собою або від вирішення однієї з них залежало вирішення інших. Такий розгляд не допускався, коли була відсутня спільність предмета позову.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ста. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
У цій справі Банк заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя.
Колегією суддів встановлено, що позовні вимоги є однорідними та нерозривно пов`язані з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором.
Тому ефективний судовий захист прав та інтересів Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що захист прав Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» у справі за його позовом до позичальника та поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що спір Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» з позичальником, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, має розглядатися за правилами цивільного судочинства, що спростовує висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі
Крім того, колегія суддів вважає, що вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до позичальника, який є фізичною особою-підприємцем, а за правилами цивільного судочинства в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з позичальником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмету та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», від 01 березня 2002 року, заява № 48778/99, § 25).
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці та бути ефективним» (рішення ЄСПЛ у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення ЄСПЛ у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року, № 2672/03 і 69829/01).
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при постановлені ухвали про закриття провадження у справі, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскаржувана ухвала як незаконна підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргуПублічного акціонерноготовариства Акціонернийбанк «УКРГАЗБАНК» задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2021 року скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко
