ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5981/23 Справа № 202/3322/22 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2023 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Драгомерецької А.О.
розглянувши у відкритому судовому в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» - адвоката Шипенко М.С. на рішення Індустріальногорайонного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення вихідної допомоги , -
В С Т А Н О В И В:
4 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою. В обґрунтування посилається на те, що12 липня 2017 року його було звільнено з посади голови правління Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» у зв`язку із припиненням повноважень посадових осіб, згідно п.5 чт.41 КЗпП України. У зв`язку із звільненням позивача на підставі п.5 ст.41 КЗпП України позивачу мала бути виплачена вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Позивачем при підготовці документів для виходу на пільгову пенсію було виявлено, що сума вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку йому нарахована та виплачена не була.
Просив стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі 750 402, 90 грн..
Рішення Індустріальногорайонного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про недоведеність вимог. В підтвердження позовних вимог ним надавалася інформація з електронного кабінету з веб-сайту Пенсійного фонду про розмір заробітної плати для розрахунку середньоденної заробітної плати.Для визначення кількості робочих днів він виходив із чотириденного робочого тижня. Відповідач не оспорював надані ним розрахунки.
В апеляційній скарзі представник ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» просив змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції,яка стосується висновків про наявність права позивача на вихідну допомогу та не пропущення позивачем строків на звернення до суду. Посилався на те, що судом першої інстанції не враховано, що припинення повноважень позивача на посаді голови Правління ПАТ «Донецькоблгаз» та обрання його на цю ж посаду відбувалося одномоментно 12 липня 2017 року . Позивач перебував у безперервних трудових відносинах з відповідачем з 13.01.2017 року по 12.10.2021 року, а тому у нього не виникло право на вихідну допомогу при звільненні. Вихідна допомога не відноситься до фонду заробітної плати,а тому позивачем пропущено строк для звернення до суду, одна заява про поновлення такого строку позивачем не заявлялася .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, так як виплата вихідної допомоги пов`язана лише із фактом звільнення працівника. А такий факт підтверджено наявними наказами. Крім того строк для звернення до суд не пропущено.
В судове засідання сторони не з`явилися. В заявах ОСОБА_1 та представник ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» - адвокат Шипенко М.С. просять розглянути справу у їх відсутність.(а.с.108,116)
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру середнього заробітку, у наслідок чого є не підтвердженим і розрахунок про стягнення вихідної допомоги.
Проте такий висновок зроблено передчасно, в порушення норм процесуального права.
Статтею 41 КЗпП України передбачено,що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:
5) припинення повноважень посадових осіб.
Згідно статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом №138-К від 12 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб п.5 ст.41 КЗпП України. Додатково вказано про необхідність компенсації за невикористані дні щорічних відпусток в кількості 49 календарних днів, суму вихідної допомоги не зазначено.
Згідно копії протоколу №157 засідання Наглядової Ради ПАТ «Донецькоблгаз» від 12 січня 2017 року було вирішено обрати Головою Правління ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» з 13 січня 2017 року ОСОБА_1 строком на 5 років.
Наказом №140-к-17 від 12 липня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу Головою Правління ПАТ«Донецькоблгаз» з 13 липня 2017 року.
Обставина звільнення ОСОБА_1 з роботи 12 липня 2017 року та прийняття його на роботу з 13 липня 2017 року підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.
Таким чином судом першої інстанції встановлено, що мало місце звільнення позивача з роботи 12 липня 2017 року за пунктом 5 статті 41 КЗпП України, що відповідно до положень статті 44 КЗпП України надавало йому право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, що є державною гарантією.
Частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
За встановлених обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що спір стосується невиплати вихідної допомоги при звільненні, на яку позивач має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про її стягнення.
Доводи про те, що одночасно зі звільненням було вирішено питання про прийняття позивача на роботу, що не дає підстав для виплати вихідної допомоги, судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги. Оскільки положення статті 44 КЗпП України про виплату вихідної допомоги при звільненні не ставлять виплату в залежність від послідуючого працевлаштування.
Відповідно до положень ст.12, ч.1 ст. 81, 84 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.
За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
На підтвердження отримання заробітної плати та розрахунку вихідної допомоги позивачем було надано screenshot відкритих відомостей з Веб-порталу Пенсійного фонду України, згідно якого заробітна плата позивача за травень 2017 року становила 121374,04 грн. та за червень 2017 року-128760,46 грн.. Розрахунок середньоденної заробітної плати проведено, виходячи із чотириденного робочого тижня, який складає 8337,81грн.(( 121374,04+128760,46): 30 робочих дні). 6 місяців складають 90 робочих днів, виходячи із чотириденного робочого тижня. Сума вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку складає 750402,90 грн.( 8337,81грн х 90 днів).
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача не оспорював правильність наданого позивачем розрахунку та не надав свого розрахунку.
Колегія суддів апеляційного суду вважає наданий позивачем розрахунок правильним та підтверджений належними доказами. До Пенсійного Фонду інформація про щомісячно нараховану працівникові заробітну плату надається підприємством, тому достовірність зазначеного розміру заробітної плати не викликає сумніву. Розрахунок зроблено, виходячи із скороченого робочого тижня, що також представником відповідача не заперечувалось.
Не приймаючи як належний доказ розрахунку вихідної допомоги screenshot відкритих відомостей з Веб-порталу Пенсійного фонду України, де зазначено розмір заробітної плати позивача за травень,червень 2017 року та розрахунок, зроблений позивачем, суд першої інстанції послався на висновки ,викладені Верховним Судом у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц , згідно якого копія довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.
Проте суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги в цій справі стосуються не наявності та розміру заборгованості по заробітній платі, спір стосується виплати вихідної допомоги, розрахунок якої позивачем надано і він ніким не спростований.
Представник відповідача підтвердив в своїх запереченнях, що розрахунок вихідної допомоги позивачеві при звільненні не проводився і не виплачувався, так як вважали, що позивач не набув права на таку вихідну допомогу.
За встановлених обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга представника ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції, то є підстави для зміни розподілу судових витрат.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 11481,16 грн, що підтверджується відповідною квитанцією. Так як позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 11481,16 грн.
Керуючись ст. ст.368,376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» - адвоката Шипенко М.С. залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Індустріальногорайонного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2023 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення вихідної допомоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні 12 липня 2017 року в розмірі 750402,90 (сімсот п`ятдесят тисяч чотириста дві тисячі) грн. 90 копійок та судовий збір в сумі 11481,16 грн..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
