Справа № 346/2744/21
Провадження № 22-з/4808/59/23
Головуючий у 1 інстанції Федів Л.М.
Суддя-доповідач Бойчук
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду від 06 березня 2023 року під головуванням судді Федів Л.М. у м. Городенка,
в с т а н о в и в :
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Городенківського районного суду від 06 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку площею 5,1392 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001 в ур. «Бабчиха» Котиківської сільської ради Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 924,60 грн судових витрат у справі як різницю витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та за подання позову.
Представник ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення судових витрат.
Вказана заява надійшла до Івано-Франківського апеляційного суду 19 червня 2023 року. Копію заяви про ухвалення додаткового рішення 19 червня 2023 року направлено представнику ОСОБА_2 засобами «Електронного суду».
Заява обґрунтована тим, що в зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідачка має понести витрати на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві та апеляційній скарзі було зазначено орієнтовний розрахунок та те, що докази фактичних витрат буде надано після ухвалення рішень у встановлений ЦПК України термін.
Після ухвалення рішення в першій інстанції не на користь ОСОБА_1 заява про ухвалення додаткового рішення не подавалася, оскільки це б означало зловживання правом. Тому така заява подається після ухвалення постанови апеляційним судом, якою апеляційну скаргу задоволено частково.
Фактичний розмір витрат на правничу допомогу, які має понести відповідачка підтверджено актом про надання послуг від 20.06.2023.
Просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які має понести відповідачка, а саме 19 500 грн.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 червня 2023 року заяву призначено до розгляду без виклику учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції свої міркування або заперечення стосовно заяви про стягнення на користь позивача судових витрат.
Представник ОСОБА_2 подав заперечення на заву про ухвалення додаткового рішення.
Вказує, що позивач ОСОБА_2 заявив вимогу про відшкодування йому судових витрат. Відповідачем вимогу про відшкодування понесених судових витрат не заявлено, орієнтовний розмір та склад судових витрат перед судом не наведено та не доведено належними доказами.
Під час розгляду справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції стороною неодноразово затягувався розгляд справи, подавалися явно необґрунтовані заяви.
До заяви від 19.06.2023 на підтвердження розміру витрат додано акт про надання послуг від 20.06.2023, що явно вказує на його фальсифікацію. Крім того, такий акт не є належним доказом розміру витрат, а інших доказів заявником не надано.
Просить при вирішенні питання щодо розподіл між сторонами понесених витрат на професійну правничу допомогу шляхом постановлення у справі додаткового рішення заяву представника ОСОБА_1 адвоката Малетина А.Я. залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення додаткового рішення і часткове задоволення заяви, враховуючи таке.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Згідно ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідачка у відзиві на позов до суду першої інстанції 06.12.2021 зазначила, що орієнтовний розмір витрат, які вона планує понести на правничу допомогу адвоката, становить 9 000 грн, виходячи з наступного розрахунку: підготовка відзиву 2 500 грн; участь у судових засіданнях 1 500 грн за кожне засідання незалежно від його тривалості; підготовка заяв з процесуальних питань 1 000 грн. Також вказала, що докази фактичних витрат будуть надані після ухвалення рішення.
Представник відповідачки адвокат Малетин А.Я. у апеляційній скарзі вказав, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 12 000 грн, а докази про фактичний розмір будуть надані після ухвалення судового рішення в апеляційній інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду 14.06.2023 представник ОСОБА_2 до закінчення судових дебатів не зробив заяву, що докази фактичного розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи апеляційним судом, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляційним судом і не навів даних про такі докази та у відзиві на апеляційну скаргу суду не навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми таких судових витрат, а також станом на час прийняття постанови апеляційним судом не подав докази здійснення таких витрат.
Обух О.В. та її представник в засідання апеляційного суду 14.06.2023 повторно не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час і місце слухання справи. 31.05.2023 розгляд справи відкладено за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Малетина А.Я. 14.06.2023 представник ОСОБА_1 адвокат Малетин А.Я. повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п.п. «б» п. 4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції у резолютивній частині постанови зазначає новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
При прийнятті постанови від 14.06.2023 апеляційним судом розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, не здійснювався, оскільки сторони не надали відповідних доказів понесення таких витрат (рахунки, детальний обсяг виконаних робіт (наданих послуг), їх необхідність, співмірність з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт та ціни позову).
При ухваленні оскаржуваного судового рішення у цій справі, суд першої інстанції не здійснював розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, а також в подальшому не вирішував питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Стороною відповідачки при розгляді справи в суді першої інстанції не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу (договорів, рахунків, детального обсягу виконаних робіт (наданих послуг), їх необхідність, співмірність з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт та ціни позову), які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, не вказано на наявність будь-яких поважних причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Судом апеляційної інстанції при ухваленні нового рішення здійснено новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення відповідно до ст. 141, 246, 270, 382 ЦПК України щодо розподілу між сторонами судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції, та стягнення з однієї з сторін різниці таких, а також понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій заявником подано копії угоди про надання професійної правничої допомоги № 01/12/21, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Малетиним А.Я. 01.12.2021, і акт про надання професійної правничої допомоги від 20.06.2023.
Відповідно до угоди про надання професійної правової допомоги клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 .
Згідно абз. 1 п. 4 угоди за надання професійної правничої допомоги клієнт має сплатити адвокату гонорар в розмірі 9 000 грн.
Відповідно до абз. 1 п. 4 угоди розмір понесених адвокатом фактичних витрат на проїзд та поштові витрати, пов`язані з виконанням цієї угоди, визначаються по домовленості сторін і оплачуються по її виконанню або передоплатою.
З акта про надання професійної правничої допомоги, складеного ОСОБА_1 та адвокатом Малетиним А.Я. 20.06.2023, убачається, що адвокатом на підготовку відзиву на позовну заяву витрачено 5 год. (усього вартістю 2 500 грн), участь в судових засіданнях в суді першої інстанції 6 засідань (усього вартістю 9 000 грн), на підготовку апеляційної скарги витрачено 8 год. (усього вартістю 4 000 грн), участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 2 засідання (усього вартістю 4 000 грн).
При цьому, у апеляційного суду немає сумнівів про допущену описку у зазначенні у вказаному акті дати 20.06.2023, враховуючи дату подання заяви, а також, що такий підписаний сторонами.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачкою в суді апеляційної інстанції згідно заяви її представника, апеляційний суд враховує заперечення позивача і чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
З опису послуг вбачається, що відповідачці адвокатом Малетиним А.Я. надавалися послуги на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, зокрема участь в судових засіданнях - 2 засідання, усього вартістю 4 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Малетин А.Я. з`являвся для участі в судових засіданнях 17.05.2023 та 29.05.2023. Однак 17.05.2023 справа не розглядалася у зв`язку з перебуванням члена колегії суддів у відпустці. 29.05.2023 справа не розглядалася у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Івано-Франківську. 31.05.2023 розгляд справи відкладено за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Малетина А.Я. на 14.06.2023. Таким чином, відшкодування заявлених відповідачкою витрат у розмірі 4 000 грн за участь її представника в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції є необґрунтованим.
Так само, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 та адвокат Малетин А.Я. згідно угоди про надання професійної правничої допомоги № 01/12/21 від 01.12.2021 дійшли згоди, що за надання професійної правничої допомоги у цій справі клієнт має сплатити адвокату гонорар в розмірі усього 9 000 грн з посиланням на включення у такий всіх видів правничої допомоги. А доказів понесення адвокатом фактичних витрат на проїзд та поштові витрати, пов`язаних з виконанням цієї угоди, не надано.
Таким чином, заявлений представником ОСОБА_1 адвокатом Малетиним А.Я. розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в загальній сумі 8 000 грн є завищеним та необґрунтованим. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 11 500 грн і всього заявлені до відшкодування витрати в загальному розмірі 19 500 грн значно перевищують розмір обумовленого сторонами гонорару.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн належним чином не обґрунтований, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
З огляду на час, витрачений адвокатом Малетин А.Я. для участі в двох судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, апеляційний суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн.
Враховуючи задоволення половини позовних вимог ОСОБА_2 , вимоги апеляційної скарги, згідно яких апелянтка просила відмовити в задоволенні позову про визнання права власності за заповітом, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування відповідачці понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 000 грн, які слід стягнути з позивача на її користь.
В задоволенні заяви в частині відшкодування витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції, та стягнення з однієї з сторін різниці таких слід відмовити у зв`язку безпідставністю.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду від 06 березня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає по АДРЕСА_1 ) 3 000 (три тисячі) грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 28 червня 2023 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин
