Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 346/2744/21
Провадження № 2/342/22/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2023 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Федів Л.М.
секретаря судового засідання Матієк І.П.,
з участю представника позивача Семенців В.Д. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом передано за підсудністю до Городенківського районного суду Івано-Франківської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_2 в поданій до суду позовній заяві просить: 1) визнати за ним - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 ; 2) визнати за ним - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - земельну ділянку площею 5,1392 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в ур. „Бабчиха" Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001. Стягнути в його користь понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , є спадкоємцем за заповітом всього належного ОСОБА_4 майна, з умовою довічного проживання в належному йому житловому будинку його дружини ОСОБА_5 , що підтверджується Заповітом, посвідченим 01.04.2014 року секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області Притуляк М.Ю. за реєстром №20. Також ОСОБА_2 є сусідом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебував з ними в дружніх стосунках. Оскільки сім`я ОСОБА_5 не мала дітей, а вони були особами похилого віку, то позивач постійно надавав їм посильну допомогу, в т.ч. грошовими коштами та по догляду за господарством. ОСОБА_4 , 1937 року народження, за життя досить добре відносився до позивача, неодноразово наголошував йому та повідомляв іншим сусідам, що із вдячності перепише свій будинок на позивача, а він називав його „вуйко", всіляко допомагав, після його смерті організовував його похорон, ніс частину витрат разом із його дружиною ОСОБА_5 . Саме тому за текстом заповіту ОСОБА_4 прямо зазначив, що: „... все майно, яке буде належати мені на день моєї смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде належати мені за законом на день моєї смерті, та що згідно з законодавством України може бути успадковане, у повному обсязі, без будь-яких обмежень, я заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з умовою довічного проживання моєї дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в належному мені житловому будинку." ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим 26.08.2014 року Виконавчим комітетом Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис 27. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 74 роки, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим 29.12.2014 року Виконавчим комітетом Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис №39. За життя подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору про поділ спільного майна подружжя не укладали, розмір належних їм часток не визначали, а після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_5 у встановленому для цього порядку шляхом отримання відповідного Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя та державної реєстрації права на нього свою частку у спільному майні подружжя не виділяла, і взагалі до нотаріуса із будь-якими заявами не зверталася. Спадковим майном після смерті ОСОБА_4 є набутий ним на праві особистої власності (як зазначено у правовстановлюючому документі) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та набута внаслідок безоплатної передачі ОСОБА_4 із земель державної або комунальної власності земельна ділянка площею 5,1392 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в ур. „Бабчиха" Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001. Оскільки сім`я ОСОБА_5 не мала дітей, відповідно інші родичі, які б мали право на спадкування - відсутні, спадкування після смерті ОСОБА_4 відбувається в порядку спадкування за заповітом, а у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя - із видачею другому з подружжя свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, маючи намір оформити спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , позивач звернувся до приватного нотаріуса Городенківського РНО Яшан Р.Р. із заявою про прийняття спадщини. За його заявою після смерті ОСОБА_4 нотаріусом Яшан Р.Р. була відкрита спадкова справа №75/2014 та внесені відповідні відомості у Спадковий реєстр, номер у спадковому реєстрі 56767392, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №38885378 від 13.11.2014 року. Проте дружина померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , заперечуючи щодо оформлення та видачі позивачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, звернулася до Городенківського районного суду із позовом про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свій позов порушеннями законодавства України при його складенні і посвідченні та порушенням її права власності на набуте у шлюбі спільно із ОСОБА_4 домоволодіння. До нотаріуса дружина померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 з будь-якими заявами - не зверталася, жодних дій для встановлення режиму спільної сумісної власності подружжя на майно ОСОБА_4 не вчиняла, визначення часток у майні подружжя не проводилося. 23 грудня 2014 року Городенківським районним судом (суддя Ничик Г.І.) було ухвалено Рішення по справі №342/1249/14-ц, яким у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту - відмовлено.Оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, спадкоємцем після її смерті виступила ОСОБА_3 , яка свої вимоги обґрунтовує наявністю Заповіту на все майно, посвідченого від імені ОСОБА_5 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО Стефурак Н.Я. по реєстру №1911.Із спадкової справи №1/2015, номер у Спадковому реєстрі 56972426, заведеної після смерті ОСОБА_5 нотаріусом Яшан Р.Р. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_3 .Також позивач повідомляє, що в провадженні Городенківського районного суду перебувала цивільна справа №342/434/15-ц за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту ОСОБА_4 нікчемним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту ОСОБА_5 недійсним. Рішенням Городенківського районного суду від 19 лютого 2018 року у справі №342/434/15-ц вирішено у задоволенні первісного та зустрічного позовів - відмовити. Рішення Городенківського районного суду від 19 лютого 2018 року залишене в силі відповідно до Постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.06.2018 року.Як було встановлено в ході судового розгляду у справі №342/434/15-ц 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО Стефурак Н.Я. від імені ОСОБА_5 було посвідчено документ під назвою „Заповіт" на ім`я ОСОБА_3 , однак підпис на ньому від імені ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_5 .Також судом було встановлено факт того, що я, ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .Відповідно позивач змушений заявити як відповідача за даним позовом ОСОБА_3 .Про відмову від спадщини позивач не заявляв, строк для прийняття спадщини ним не пропущено, спадщину прийняв, відповідно до положень ч.1 ст. 1269 ЦК України, позивач вважається спадкоємцем, який прийняв спадщину.Також позивач не надавав, не надає та не має наміру надавати своєї згоди на перерозподіл спадщини ОСОБА_4 з виділом з неї частини майна як частки в спільному майні подружжя та/або обов`язкової частки.За наявною у позивача інформацією, інші спадкоємці, які якимось чином заявили б свої спадкові права на майно ОСОБА_4 (крім як зазначена в даному позові ОСОБА_3 в якості спадкоємця ОСОБА_5 ) - відсутні.Спадкоємці, які відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України, мають обов`язкову частку в спадщині ОСОБА_4 - відсутні.25 травня 2021 року приватним нотаріусом Городенківського РНО Яшан Р.Р. було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 5,1392 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в ур. „Бабчиха" Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001, та роз`яснено позивачу право звернутися до суду за захистом, про що надано Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №142/02-31 та №143/02-31 від 25.05.2021 року.Підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом зазначено неподання нотаріусу оригіналів правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку, а також Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку.При цьому нотаріусом роз`яснено позивачу, що згідно п. 4.15 гл. 10 розд.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.Нотаріусом роз`яснено, що згідно п. 4.20 гл. 10 розд.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.З цього приводу позивач пояснює, що він надавав нотаріусу Яшан Р.Р. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2611836842021, оскільки заздалегідь замовив та отримав його, і позивачу невідомі причини, чому нотаріус не взяв його до уваги.Крім вищезазначеного нотаріусом також наголошено, що окремою підставою відмови є те, що з поданих документів нотаріус не може з`ясувати наявність чи відсутність режиму спільної сумісної власності подружжя на успадковане майно, що позбавляє його можливості видати свідоцтво про право на спадщину.Предметом даного позову є визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай) в цілому, оскільки земельна ділянка набута внаслідок безоплатної передачі ОСОБА_4 із земель державної або комунальної власності та є його особистою приватною власністю, будь-яких часток з неї не виділялося.Вказаний вище житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 належав в цілому на праві особистої власності ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на жилий будинок № НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Городенківської міської ради народних депутатів Городенківського району Івано-Франківської області 28.03.1983 року на підставі Рішення виконавчого комітету №22 від 18.03.1983 року, право особистої власності на нього в цілому зареєстроване за ОСОБА_4 КП "Коломийське МБТІ" 28.04.1983 року, реєстровий запис №1912.Вказана вище земельна ділянка площею 5,1392 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в ур. „Бабчиха" Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001 належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту ЯД №831669 від 10.02.2007 року, виданого Городенківською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Городенківської РДА від 09.10.2006 року №364.18 травня 2021 року за заявою позивача для належного оформлення земельної ділянки в порядку спадкування було отримано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2611836842021.Вказаним Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2611836842021 підтверджується належність на праві приватної власності ОСОБА_4 земельної ділянки площею 5,1392 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в ур. „Бабчиха" Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001.Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у формі Інформаційної довідки №261199220 від 11.06.2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2621681600:06:001:0001 така інформація наявна, власником зазначений ОСОБА_4 , наявні зареєстровані права оренди земельної ділянки за орендарем ФГ „Водолій-55".Також позивачем понесені витрати, пов`язані з розглядом даної справи в загальній сумі 1728,44, а саме вартість проведення оцінки майна - 1000,00 грн., вартість виготовлення Технічного паспорта на нерухоме майно - 658,44 грн., вартість отримання інформації з державних реєстрів 70,00 грн., на підтвердження чого надано квитанції. Також позивач очікує понесення витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в орієнтовному розмірі 5000,00 грн., документальне підтвердження всього розміру понесених витрат на правову допомогу надасть в ході розгляду справи.
Ухвалою судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області Федів Л.М. від 29 жовтня 2021 року дану цивільну справу прийнято до провадження; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
06.12.2021 відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив, в якому просила в задоволенні позову відмовити повністю; стягнути на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Вважає позовні вимоги безпідставними. Зазначає, що нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтв з підстав: 1) не подача нотаріусу документів про право власності на житловий будинок, в т.ч. за наявності яких з`ясовується режим спільної сумісної власності подружжя на успадковане майно; 2) не подача нотаріусу документів про право власності на земельну ділянку, в т.ч. і витягу з ДКЗ, у зв`язку з чим не являється можливим з`ясувати наявність чи відсутність режиму спільної сумісної власності подружжя на успадковане майно. З інших підстав нотаріус у видачі свідоцтв на успадковане майно не відмовляв. В той же час у судову справу позивач подав: правовстановлюючий документ на житловий будинок - свідоцтво № НОМЕР_4 на імя ОСОБА_4 від 18.03.1983, записане 28.04.1983 в реєстрову книгу за реєстровим номером 1912; державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001 від 06.07.2007, витяг з ДЗК НВ-2611836842021, згідно якого земельна ділянка сформована 06.02.2007, свідоцтво про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Очевидно, що ні названих документів, ні додаткових документів, позивач нотаріусу не подавав. З постанови нотаріуса не вбачається, що нотаріус позивачу відмовив в оформленні права на спадщину, бо вбачається, що відмовив у вчиненні нотаріальних дій з підстави відмови позивача надати для їх вчинення необхідні та достатні документи. Таким чином, у позивача права на позов до відповідача не виникало, тому позов є зловживанням процесуальним правом. Також зазначила, що докази фактичних витрат на правничу допомогу будуть надані після винесення рішення.
Ухвалою суду від 05 травня 2022 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Семенців В.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Щодо питання судових витрат, то просив стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати тільки по сплаті судового збору.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Малетин А.Я. в судове засідання 06.03.2023 не з`явилися з невідомих суду причин, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої цієї статті).
У відповідності до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із копії свідоцтва № НОМЕР_4 про право власності на жилий будинок від 28 березня 1983 року, виданого Виконавчим комітетом Городенківської міської ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Городенківської міської ради народних депутатів № 22 від 18 березня 1983 року, вбачається, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_4 . Даний жилий будинок (домоволодіння) в цілому зареєстрований в Коломийському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_4 та записаний в реєстрову книгу за реєстровим №1912 від 28 квітня 1983 року.
Вулиця Котовського № 13 була переіменована на АДРЕСА_1 , згідно рішення міської ради від 25.12.1997 № 104. Згідно рішення Івано-Франківської обласної ради від 04.05.1999 р. № 143-8/99б була утворена Котиківська сільська рада Городенківського району. Дана вулиця згідно адміністративно-територіального розподілу належить до села Котиківка Коломийського району Івано-Франківської області, що стверджується довідкою № 6-124 від 05.08.2022, виданою Котиківським старостинським округом Городенківської міської ради.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 260887270 від 10.06.2021 слідує, що відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутні.
З копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 30.03.2015 встановлено, що житловий будинок споруджено в 1973/1986 р., господарські будівлі та споруди - в 1973, 1980 роках.
Згідно Звіту житлового будинку з надвірними спорудами, складеного ЕТ-ВО "Придністров`я" на підставі договору № 145 від 07.05.2021, ринкова вартість житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 станом на 11.05.2021 становить - 71880 грн.
ОСОБА_4 , 1937 року народження та ОСОБА_5 , 1940 року народження були подружжям, одружилися 12.11.1964, відповідний запис за № 11 від 12.11.1964, що доводиться копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_5 , виданого 12.11.1964.
Судом встановлено, що будівництво спірного житлового будинку велося подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період шлюбу, а отже правовідносини щодо створення зазначеного нерухомого майна регулювалися нормами ЦК Української РСР 1963 року, КпШС України.
За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону "Про власність", ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України. Розмір часток у
спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодекса про шлюб та сім`ю.
Частиною другою статті 112 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток. Аналогічне положення містить і частина перша статті 368 чинного Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.1 розд.VII «Прикінцеві положення» СК зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом, тобто з 1.01.2004. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції), норми СК застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 1.01.2004. До сімейних відносин, які існували до 01.01.2004, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. У ч.1 ст.22 КпШС передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування й розпорядження цим майном.
Відповідно до вимог статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Аналогічні положення закріплені в ст.60 СК, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Уважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст.368 ЦК.
Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування й розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. ст. 3, 4 КпШС, ст.63 СК).
Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Обставини, які вказують на необхідність відходу від принципу рівності часток при визначенні їх розміру, судом не встановлені.
Отже, судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві спільної сумісної власності по 1/2 частині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Рішенням вісімнадцятої сесії четвертого демократичного скликання Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області № 220 від 12 серпня 2005 року надано дозвіл працівникам і пенсіонерам ДСП «Котиківка» на приватизацію земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться в постійному користуванні ДСП «Котиківка», загальною площею 1378,3716 га та сільськогосподарських угідь, в тому числі ріллі - 1378,3716 га.
Рішенням вісімнадцятої сесії четвертого демократичного скликання Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області № 223 від 12 серпня 2005 року затверджено списки працівників ДСП «Котиківка» і пенсіонерів даного господарства на отримання середньої частки (паю) на території Котиківської сільської ради.
Із копії Архівного Витягу з додатку до рішення вісімнадцятої сесії четвертого демократичного скликання Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 12 серпня 2005 року № 223 «Про затвердження списків працівників ДСП «Котиківка» і пенсіонерів даного господарства, а також працівників соціальної сфери в селі Котиківка на отримання середньої земельної частки (паю)…» № П-76/07-40 від 07.09.2022, вбачається, що ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , входить до списку пенсіонерів, бувших працівників ДСП «Котиківка» станом на 22.05.2005 року під № п/п 139.
Розпорядженням Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 463 від 06.12.2005 надано дозвіл на приватизацію земель с.Котиківка Котиківської сільської ради, в тому числі - земель сільськогосподарського призначення, загальною площею 1378, 3716 га працівникам ДСП «Котиківка», пенсіонерам з їх числа, працівникам і пенсіонерам соціальної сфери, що проживають і працюють в с. Котиківка.
Розпорядженням Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 364 від 09.10.2006: затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по Котиківській сільській раді; надати у власність земельні частки (паї) 269 громадянам, що включені в списки на розпаювання відповідно до розпорядження РДА № 463 від 06.12.2005 та видати їм державні акти на право власності на земельні ділянки.
Згідно копій: державного акту на право власності на земельну ділянку (архівний) серії ЯД № 831669, виданого Городенківською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області на підставі Розпорядження Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 364 від 09.10.2006, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2611836842021 від 18.05.2021 власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1392 га, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001, що розташована в ур. „Бабчиха" с. Котиківка Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області (на даний час с.Котиківка Котиківського старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області) був ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_1 .
Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 261199220 від 11.06.2021 слідує, що 22.11.2012 між ФГ «Водолій - 55» (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,1392 га, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 831669.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Отже, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1392 га, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001, що розташована в ур. „Бабчиха" с. Котиківка Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області була особистою приватною власністю ОСОБА_4 , жителя АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років в с.Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області, відповідний актовий запис № 27 від 26 серпня 2014 року, що стверджено копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 26.08.2014 р. виконкомом Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківській області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.
Згідно ст. 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. 2 ст. 1236 ЦК України).
За життя, 01.04.2014 р., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жит. АДРЕСА_1 , склав заповіт, що зареєстровано в реєстрі за № 20, за яким все майно, яке буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому за законом на день його смерті, та що згідно з законодавством України може бути успадковане, у повному обсязі, без будь-яких обмежень, заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з умовою довічного проживання його дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; в належному йому житловому будинку. Даний заповіт є чинний, зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 55935445, що доводиться копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №38885078 від 13.11.2014.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядуваннязаяви про прийняття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.
Судом встановлено, що спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 є ОСОБА_2 (позивач).
На день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживав і був зареєстрований по АДРЕСА_1 ; на момент смерті в господарстві з ним проживала і була зареєстрована дружина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що доводиться довідками Котиківського старостинського округу Городенківської міської ради № 6-123 від 05.08.2022, № 6-104 від 16.08.2022.
ОСОБА_5 на час смерті чоловіка ОСОБА_4 , тобто на час відкриття спадщини, виповнилося 74 роки і відповідно до статті 75 СК України, статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона вважається непрацездатною особою та має згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК право на обов`язкову частку у спадщині спадкодавця.
На виконання ухвали суду приватний нотаріус Коломийського районного нотарілаьного округу Яшан Р.Р. надав матеріали спадкової справи № 75/2014 (номер у спадковому реєстрі № 56767392), заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якої вбачається, що спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_5 , яка має право на обов`язкову частку у спадщині спадкодавця, 04.12.2014 (протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку) подала нотаріусу заяву, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом згідно ст. 1241 ЦК України та свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя. Позивач ОСОБА_2 подав нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом (13 листопада 2014 року) та видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом (03 березня 2015 року).
Спадкоємець першої черги за законом, яка має право на обов`язкову частку у спадщині спадкодавця - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 виданим 29.12.2014 року виконкомом Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. Спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5 є ОСОБА_3 (відповідач).
Сутність права на обов`язкову частку визначена у статті 1241 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Таким чином, інститут обов`язкової частки встановлює виключення із принципу свободи заповідального розпорядження, що має на меті захист майнових інтересів окремих спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у соціально-майновому аспекті.
До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), окрім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України.
У разі, якщо майно спадкується особами, які вважаються такими, що прийняли спадщину, порядок спадкування і набуття ними права на спадкове майно має обов`язково враховувати особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Зі змісту наведених норм слідує, що спадщина у вигляді нерухомого майна, яка відкрилась на користь спадкоємця із обов`язковою часткою, не переходить до нього автоматично. Нерухоме майно, право власності на яке не виникло у спадкоємця, не може бути включено до спадкової маси після його смерті, оскільки відповідна державна реєстрація не проведена.
При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не здійснено державну реєстрацію права на спадщину, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
До складу спадкової маси включається не обов`язкова частка як така, а конкретне майно, право власності на яке належало спадкоємцю відповідно до розміру цієї частки.
При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховується увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального підказу. За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.
Отже, слід розмежовувати поняття «обов`язкова частка» і «майно, що входить до складу спадщини». Обов`язкова частка не входить до складу спадщини, спадкуванню підлягає саме майно.
Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.
Тому право на обов`язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала це право.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 своє право власності на набуту після смерті чоловіка обов`язкову частку у спадковому майні - частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 5,1392 га, із цільвим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в ур. «Бабчиха» Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001, у встановленому законом порядку не зареєструвала, відтак в неї не виникло права власності на дане нерухоме майно і це право не увійшло до складу її спадщини.
Отже, судом встановлено, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 - ОСОБА_2 (позивач) прийняв спадщину після смерті спадкодавця, оскільки 13 листопада 2014 року (протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України) подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
До складу спадщини ОСОБА_4 входить частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1392 га, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001, що розташована в ур. „Бабчиха" с. Котиківка Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області (на даний час с.Котиківка Котиківського старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області).
Судом встановлено, що оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку (архівний) серії ЯД № 831669, виданого Городенківською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області на підставі Розпорядження Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 364 від 09.10.2006, у позивача відсутній.
При зверненні ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Яшан Р.Р. щодо видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1392 га, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001, нотаріус відмовив у зв`язку з тим, що документи, які підтверджують право власності на житловий будинок та на земельну ділянку, витяг з Державного земельного кадастру, не подані, крім того із-за відсутності документа, що посвідчує право власності, нотаріус не може з`ясувати наявність чи відсутність режиму спільної сумісної власності подружжя на успадковане майно, що позбавляє його можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що доводиться постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 143/02-31, № 142/02-31 від 25.05.2021.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як передбачено ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно п. «г» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Згідно з п. «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.
Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
Як вбачається із роз`яснень ч.ч.2, 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК.
При винесенні рішення судом враховується те, що відповідно до вимог Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 територія колишнього Городенківського району Івано-Франківської області на даний час відноситься до Коломийського району Івано-Франківської області.
На підставі ст.ст. 316, 317, 325, 328, 368, 372, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1226, 1233, 1268-1270, 1296-1297 ЦК України, ст. 22 КпШС, ст. 60 СК України, ст.ст. 131,152 ЗК України, ст. 112 ЦК УРСР, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1392 га, кадастровий номер 2621681600:06:001:0001, що розташована в урочище „Бабчиха" с. Котиківка Котиківського старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області (раніше Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області).
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 - 3698,54 грн. судових витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Місце проживання позивачаОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 06.03.2023.
Суддя: Федів Л. М.
