ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/3886-б/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представниці Акціонерного товариства "Ідея Банк" - Заставної О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Ідея Банк"

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2022

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023

у справі № 926/3886-б/21

про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/3886-б/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.04.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022, провадження у справі № 926/3886-б/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито на підставі пункту першого частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

У листопаді 2022 року АТ "Ідея Банк" звернулось до господарського суду із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 926/3886-б/21.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 926/3886-б/21, відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Ідея Банк" від 28.10.2022 про повернення судового збору в розмірі 4 540,00 грн, сплаченого за подання заяви про визнання грошових вимог до боржника.

Судові рішення мотивовані відсутністю передбачених статтею 7 Закону України "Про судовий збір" підстав для повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання грошових вимог до боржника у цій справі, оскільки вказана заява була прийнята та розглянута по суті місцевим господарським судом у попередньому засіданні.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

АТ "Ідея Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання банку про повернення сплаченого судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог до боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність.

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок невірного тлумачення Закону України "Про судовий збір", оскільки його нормами передбачено імперативний обов`язок суду щодо вирішення питання про повернення заявнику з державного бюджету судового збору, сплаченого при поданні заяви у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах (відносно кредиторів у справах про неплатоспроможність фізичної особи).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

28.03.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Ідея Банк".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 926/3886-б/21 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Ідея Банк" на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 926/3886-б/21; призначено її до розгляду на 10.05.2023 о 11:00 год.

До касаційного суду від АТ "Ідея Банк" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалами Верховного Суду від 10.05.2023, серед іншого, задоволено заяву АТ "Ідея Банк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 926/3886-б/21 до 17.05.2023 о 10:45 год.

Судове засідання 17.05.2023 відбулось за участю представниці АТ "Ідея Банк" (у режимі відеоконференції), яка надала пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, а клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи не подано, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

За обставинами справи №926/3886-б/21, фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Чернівецької області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень частини другої статті 115 КУзПБ.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.10.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та введено процедуру реструктуризації боргів.

08.11.2021 до господарського суду від АТ "Ідея Банк" надійшла заява про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 в сумі 135 348,71 грн кредитної заборгованості та 4540,00 грн судового збору.

Ухвалою попереднього засідання від 17.01.2022 суд визнав заявлені до боржника грошові вимоги, зокрема, кредитора АТ "Ідея Банк" на загальну суму 130 808,71 грн (друга черга) та 4 540,00 грн витрат по сплаті судового збору..

Ухвалою господарського суду від 12.04.2022 (що набрала законної сили), серед іншого, припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та закрито провадження у справі № 926/3886-б/21 про неплатоспроможність боржника на підставі пункту першого частини сьомої статті 123 КУзПБ.

Судом було встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 не внесла до декларацій про майновий стан повну та достовірну інформацію щодо її доходів за 2019 рік.

Наведені обставини щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи стали підставою для звернення її кредитора з відповідним клопотанням про повернення судового збору, яке є предметом цього судового розгляду.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання прийнятності касаційної скарги на оскаржувані судові рішення у цій справі, Верховний Суд зважав на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у вирішенні господарськими судами окремих питань щодо повернення судового збору у справах про неплатоспроможність фізичних осіб.

Предметом судового розгляду у цій справі є заява (клопотання) кредитора фізичної особи-боржника про повернення у зв`язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність цієї особи судового збору, сплаченого за подання заяви з кредиторськими вимогами.

За змістом поданої касаційної скарги кредитор (АТ "Ідея Банк") не погоджується з висновками судів щодо відмови у задоволенні вказаного клопотання, стверджуючи про невірне застосування положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Правові підстави для закриття провадження у господарській справі визначені частиною першою статті 231 Глави 8 "Залишення позову без розгляду. Зупинення і закриття провадження у справі" Розділу III "Позовне провадження" ГПК України, згідно якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Закриття позовного провадження свідчить про те, що спір між сторонами залишається невирішеним, чим, на думку суду, пояснюється обґрунтованість повернення суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги у такій справі. Винятком є закриття провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову, що, очевидно, стосується реалізації такою особою відповідного права.

Колегія суддів також враховує, що за своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин. Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника. Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.

Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи:

- одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Такі процедурні (процесуальні питання) вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал;

- друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України. Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 частини другої статті 7 КУзПБ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17.

Ураховуючи наведені норми та мотиви, Верховний Суд вважає, що повернення за клопотанням особи судового збору здійснюється на підставі пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі закриття позовного провадження у господарській справі, у тому числі позовного провадження у межах справи про банкрутство/неплатоспроможність, однак за винятком, якщо таке провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

Водночас щодо повернення судового збору у разі закриття основного (непозовного) провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність колегія суддів керується таким.

Щодо повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність

Основне (непозовне) провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність характеризується специфічністю завдань, особливим способом захисту прав кредиторів, особливостями процедури, суб`єктивних прав учасників, стадій та інших елементів, які є відмінними від позовного провадження.

Приписами статті 90 КУзПБ (у редакції Кодексу, чинній на дату розгляду клопотання кредитора по суті) встановлено порядок та загальні підстави для закриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.

Так, відповідно до частини першої названої статті КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;

4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;

5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;

6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;

7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;

8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;

9) в інших випадках, передбачених законом.

У випадках, передбачених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню (частина четверта статті 90 КУзПБ).

Аналіз наведених норм статті 90 свідчить про відмінність правових наслідків залежно від підстав закриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.

Отже, закриття провадження у справі про банкрутство згідно з пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 90 КУзПБ не може бути підставою для повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про відкриття відповідного провадження.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що положеннями Книги четвертої КУзПБ визначено окремі підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Такі підстави визначені частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126, частиною третьою статті 128, пунктом 1 частини третьої статті 129, частиною першою статті 134 КУзПБ.

Так, відповідно до частини сьомої статті 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі частини сьомої статті 123 КУзПБ є наслідком недобросовісних процесуальних дій/поведінки боржника у реалізації ним права на відновлення своєї платоспроможності шляхом здійснення відповідної судової процедури. У такому випадку, на думку суду, підстави для застосування положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" відсутні.

Частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ визначено, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Згідно з частиною третьою статті 128 КУзПБ у разі порушення боржником плану реструктуризації боргів кредитори, вимоги яких включені до такого плану, мають право звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі або про введення процедури погашення боргів боржника. У разі задоволення судом одного з таких клопотань вимоги кредиторів, які мали бути прощені (списані) на умовах плану реструктуризації боргів, відновлюються в повному обсязі.

Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20).

Аналіз наведених положень КУзПБ та правової позиції Верховного Суду свідчить про відсутність правових підстав для повернення в порядку пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" судового збору, сплаченого боржником за подання заяви про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, у разі закриття провадження у такій справі відповідно до вимог частини одинадцятої статті 126 або частини третьої статті 128 КУзПБ внаслідок недобросовісної поведінки боржника.

Частиною третьою статті 129 КУзПБ визначено, що за результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень:

1) про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів;

2) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

У разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені цим Кодексом, щодо звільнення боржника від боргів (частина четверта статті 129 КУзПБ).

Відповідно до частини першої статті 134 КУзПБ господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

З наведеного Верховний Суд зазначає, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пункту 1 частини третьої статті 129 КУзПБ (у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів) або на підставі частини першої статті 134 у взаємозв`язку з нормами пункту 4 частини першої статті 90 цього Кодексу (у зв`язку з погашенням боргів боржника), має наслідком реалізацію мети такого провадження у виді звільнення боржника від боргів, що не може бути підставою для повернення судового збору (сплаченого боржником за подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Ураховуючи вищезазначене, Верховний Суд акцентує, що у випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 90 КУзПБ, пунктів 1-3 частини сьомої статті 123, частини одинадцятої статті 126, частини третьої статті 128, пункту 1 частини третьої статті 129 КУзПБ правові підстави для повернення судового збору (сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у такій справі) в порядку пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" відсутні.

Щодо повернення судового збору, сплаченого за подання інших заяв у межах основної справи про банкрутство/неплатоспроможність

Під час здійснення процедури банкрутства/неплатоспроможності ухвалюються судові рішення, поіменовані ухвалами, які за своєю правовою природою є рішеннями суду в розумінні статті 233 ГПК України, що ухвалюються у звичайному позовному провадженні, оскільки мають ознаки розгляду по суті заявлених вимог.

До таких судових рішень у процедурі банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього засідання (частина друга статті 47 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів, заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (частина четверта статті 60 КУзПБ).

Оскільки чинним законодавством не визначено, що закриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність без здійснення мети та завдань такого провадження має наслідком визнання нечинними усіх попередніх судових рішень у такій справі, зокрема ухвалених за результатом розгляду заяв у непозовному провадженні, тому правові підстави для повернення судового збору, сплаченого за подання вказаних заяв, відсутні.

Щодо суті касаційної скарги

У цій справі, як зазначалося вище, АТ "Ідея Банк" звернулось до господарського суду із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржниці у зв`язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заява кредитора з грошовими вимогами, за яку було сплачено судовий збір, була розглянута по суті, за результатом чого ухвалою попереднього засідання господарського суду від 17.01.2022 визнано грошові вимоги АТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 в розмірі 130 808,71 грн основного боргу та 4 540,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" підстав для повернення кредитору судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання грошових вимог до боржниці у цій справі, оскільки такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною вище у мотивувальній частині цієї постанови.

Дійшовши вказаного висновку, касаційний суд відхиляє з підстав необґрунтованості доводи скаржника про невірне тлумачення та застосування судами норм пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржені судові рішення, колегія суддів не встановила невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 цього Кодексу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку, що касаційна скарга АТ "Ідея Банк" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення у цій справі - залишенню без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд відповідно до статті 129 ГПК України залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Ідея Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 926/3886-б/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере