Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
09 травня 2023 року
м. Київ
справа №420/10723/21
адміністративне провадження №К/990/16355/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Жанни Миколаївни у розгляді справи № 420/10723/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної Судової Адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Суворовського районного суду м. Одеси, про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення індексації доходів громадян на винагороду присяжної та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної Судової Адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Суворовського районного суду м. Одеси, в якій происла:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо не проведення індексації доходів громадян на винагороду присяжної ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області виконати належний перерахунок винагороди з проведенням індексації грошових доходів та сплатити борг несплаченої перерахованої винагороди з вересня 2017 року;
- визнати відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області подавати до пенсійного та фіскального органів Звітів про суми нарахованої винагороди та сум нарахованого і сплаченого ЄСВ застрахованої особи присяжної Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 - протиправною та зобов`язати надати до фіскальних органів Звіти про нарахований та сплачений ЄСВ з вересня 2017 року;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області належним чином та в повному обсязі дозареєструвати в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків облікової картки присяжної Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 з конкретним заповненням усіх даних з вересня 2017 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
08.05.2023 до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить: скасувати ухвали Одеського окружного адміністративного суду та П`ятого апеляційного адміністративного суду про відмову у призначенні судової експертизи за кошти присяжної ОСОБА_1 , про відмову в заяві про збільшення позовних вимог, про відмову у витребувані саме оригіналів первинних документів суворої звітності відповідача; скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2023, а справу направити на новий розгляд.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/10723/21.
08.05.2023 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж. М. у розгляді справи № 420/10723/21.
На обґрунтування зазначеної заяви позивачка зазначає, що суддею-доповідачем Мельник-Томенко Ж. М. 22.12.2022 розглядалася справа № 420/1059/20 (К/9901/47075/21) за її позовом та після ознайомлення з постановою суду їй стало зрозумілим наявність або непрофесійності або неупередженості, тому вона подала до ВРП скаргу на суддю-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.
Зважаючи на це у позивачки виник сумнів щодо неупередженості судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М. при розгляді касаційної скарги у справі № 420/10723/21.
Дослідивши аргументи, викладені у заяві про відвід судді, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення цієї заяви немає з огляду на таке.
Частини перша, друга, третя статті 39 КАС України передбачають, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з положеннями частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має встановлюватися згідно з: «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надані докази іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розгляді конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Мельник-Томенко Ж. М. у цій справі, Верховний Суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу apriori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).
Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
Наведені заявником аргументи стосовно постановлення Верховним Судом судового рішення у справі № 420/1059/20, яким було відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 у складі колегії суддів Мельник-Томенко Ж. М., Загороднюка А. Г. Мартинюк Н. М. є незгодою скаржника з процесуальним рішенням судді, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Отже, аргументи, якими позивачка мотивує заяву про відвід не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Інших підстав, визначених статтею 36 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді або його необ`єктивність під час розгляду справи скаржник у своїй заяві не указав, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.
За таких обставин заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мельник-Томенко Ж. М. слід визнати необґрунтованою.
За правилом частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 236 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Жанни Миколаївни у розгляді справи № 420/10723/21.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Жанни Миколаївни у розгляді справи № 420/10723/21 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк ,
А.В. Жук
Судді Верховного Суду
