Номер провадження: 22-ц/813/789/23
Справа № 520/8065/19
Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.
Доповідач Князюк О. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря Дерезюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовною заяву Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, про витребування майна, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивач, Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук, звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, про витребування майна, та просив витребувати від ОСОБА_1 до державної власності, а саме Національній академії наук України нерухоме майно приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 334,9 кв.м, нежитлове приміщення №1 по АДРЕСА_2 , загальною площею 323,5 кв.м.
Представник позивача ОМП № 1 пояснив, що прокуратурою встановлено факт незаконного вибуття нерухомого майна, а саме: пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 659,9 м.кв. по АДРЕСА_3 із державної власності в особі Національної академії наук України, що є підставою для застосування представницьких повноважень в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районногосуду м.Одеси від07жовтня 2020року позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, при витребування майна було задоволено.
Витребувано від ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до державної власності, а саме Національній академії наук України нерухоме майно приміщення АДРЕСА_4 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
11 січня 2021 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року, відповідно до якої відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення було допущено неповне з`ясування обставин справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що ухвалюючи рішення судом першої інстанції було проігноровано те, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності та правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.
Суд першої інстанції, з`ясувавши відсутність для представництва прокурором Національної академії наук України не залишив позовну заяву без розгляду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції посилався на постанову Верховного суду від 05.10.2016 року у справі №916/2129/15, водночас Велика палата Верховного суду відступила від вказаного висновку (постанова від 17.10.2018 року у справі №362/44/17).
Апелянт звертає увагу суду на те, що матеріали кримінального провадження, на яке посилається позивач в судовому засіданні не досліджувались взагалі, що свідчить про те, що цей доказ, як і всі інші докази, надані позивачем не є належними та допустимими, як наслідок не могли бути покладені в основу рішення.
Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції було протиправно позбавлена відповідача права власності.
13 липня 2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від Одеської місцевої прокуратури №1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що спростовується матеріалами справи.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.01.2021 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовною заяву Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України , при витребування майна - задоволено частково.
Зменшено ОСОБА_1 суму судового збору що підлягає сплаті до 3044,88 грн, що становить 5% розміру річного доходу апелянта.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовною заяву Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, при витребування майна - залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Роз`яснено апелянту, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст. 357 ЦПК України.
15 лютого 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшов запит Київського районного суду про передання справи до суду першої інстанції для ухвалення у справі додаткового рішення за заявою Одеської місцевої прокуратури №1.
16 лютого 2021 року матеріали справи № 520/8065/19 було направлено до Київського районного суду м. Одеси.
18лютого 2021року доОдеського апеляційногосуду ОСОБА_1 було поданозаяву,якою усунутонедоліки зазначенів ухваліОдеського апеляційногосуду від25.01.2021року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року провадження у вказаній цивільній справі було відкрито.
Також ухвалою від 15.03.2021 року справу було призначено до розгляду.
У судовому засіданні аредставник апелянта ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити.
У судовому засіданні прокурор Тунік В.М. та представник ДП «Пансіонат Борей» Національної академії наук України Балабанова К.Ю. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Так, постановою Президії Верховної Ради Української PCP від 17.01.1991 «Про статус Академії наук Української PCP» закріплено за Академією наук УРСР всі основні фонди та інше державне майно, що знаходилося на той час у користуванні її установ та організацій дослідно-виробничої бази. До прийняття законів Української PCP про власність, про роздержавлення майна, а також законодавчих актів, що регулюватимуть відносини в сфері науки, порядок володіння, користування та розпорядження всім майном, закріпленим за Академією наук Української PCP, визначається виключно Президією Академії наук Української PCP.
Указом Президента України «Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України» від 20.01.1992 року передано Академії наук України у безстрокове користування будинки, устаткування та інше закріплене за нею державне майно на підставі постанови Президії Верховної Ради УРСР від 17.01.1991 року «Про статус Академії наук України PCP».
Відповідно до п.2 вказаного Указу Академія наук України використовує передане їй майно за своїм розсудом у межах, визначених її статутом, без зміни форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 року №226 «Про перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук» затверджено перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук, згідно з додатком.
Згідно з вищевказаним переліком пансіонат «Борей» є об`єктом державної власності.
Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово- господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Також, згідно витягу Фонду державного майна України за №10-15-23938 від 2-3.11.2018 року з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна Національної академії наук України, за інвентарним номером 03534311.1 рахується державне майно (1211.4 пансіонати), що складається: з основної будівлі та сараю (літ. А,Б), загальною площею 726,7 кв.м.
Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 05.09.2008 Національній академії наук України видано технічний паспорт на громадський будинок пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться по АДРЕСА_2 . Відповідно до цього технічного паспорту, загальна площа приміщення під літерою «А» (пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») складає 659.9 кв.м.
Однак, державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О.В., з порушенням вимог закону, зареєстровано право власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 658,4 кв.м. по АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 658,4 кв.м. по АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 проведена на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про відповідність забудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил від 14.01.2010 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, технічного паспорту серія та номер: б/н, виданого 12.06.2013 року ФОП ОСОБА_4 .
Разом із цим, згідно відповіді Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.11.2018 року за №2263/01-11 об`єкт за адресою пр-т Свободи 115а відсутній (адреси не виявлено). В архівних матеріалах Київської районної адміністрації Одеської міської ради за 2011-2018 роки, розпорядження щодо присвоєння адреси « АДРЕСА_2 » - відсутні.
Крім цього, листом Департаменту державної архітектурно-будівельно інспекції в Одеській області повідомлено, що свідоцтво №15001684 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14.01.2010 року ОСОБА_3 не видавалось.
Під час досудового розслідування кримінального провадження №4201816010000075 відомості про яке внесені до ЄРДР від 25.10.2018 року, за ч.4 ст. 190 КК України за фактом вчинення шахрайських дій відносно громадського будинку розташованого по АДРЕСА_2 , допитано ОСОБА_5 , який повідомив, що у 2010 році обіймав посаду заступника керівника інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, проте підпис у свідоцтві №15001684 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14.01.2010 йому не належить, та про видачу такого свідоцтва йому нічого не відомо.
Згідно листа ФОП ОСОБА_4 від 12.11.2018 року за №79-18 встановлено, що технічний паспорт на громадський будинок за АДРЕСА_2 ні ним, ні його підлеглими працівниками чи іншими особами, які з ним співпрацювали не розроблявся та не посвідчувався, а печатка на технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_2 від 12.06.2013 року не відповідає оригіналу. Крім цього повідомив, що виготовлення, посвідчення технічних паспортів на будинки ніколи не входило в його діяльність. У ФОП ОСОБА_4 особа на ім`я ОСОБА_6 ніколи не працювала та він з нею не співпрацював.
Технічний паспорт на громадський будинок за АДРЕСА_2 , який виготовлений 12.06.2013 року на замовлення ОСОБА_3 ідентичний технічному паспорту на громадський будинок «пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 , виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» ще у 05.09.2008 року на замовлення Національної академії наук України.
Також, під час досудового розслідування кримінального провадження №4201816010000075 за участі головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С.А. проведено огляд місця події. Вказаним оглядом встановлено, що 2-х поверхова будівля із підвалом, загальною площею 659,9 кв.м., відображена в технічному паспорті «Пансіонату «Борей» під літ. «А» та 2-х поверхова будівля (громадський будинок) під літ. «А» площею 658,4 кв.м., відображена в технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_2 , виданому ОСОБА_3 є ідентичними будівлями. Інших будівель, зазначених у технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_5 , суміжних з відповідною адресою - не встановлено.
В подальшому, ОСОБА_3 продав по 1/2 частини громадського будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 658,4 кв.м. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за договорами купівлі-продажу від 08.11.2017 року, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та зареєстровані в реєстрі за №2935 та 2933 відповідно.
При продажі громадського будинку за вищевказаною адресою ОСОБА_3 надав приватному нотаріусу довідку з Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.09.2017 року за №10-15-0.83-8936/2-17 в якій зазначено, що відомості стосовно правоустановчих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_2 в Управлінні відсутні.
08.11.2018 року державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельник Т.І., з відкриттям нового розділу, на підставі висновку, серія та номер: б/н, виданого 08.11.2018 року експертом Кудлач A.B., технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданого 08.11.2018 року експертом Кудлач A.B.,внесено виправлення в розділ відносно об`єкта житлової нерухомості загальною площею 658,4 кв.м.по АДРЕСА_2 , за результатом чогоутворилось два нових об`єкта нерухомості,а саме: нежитлове приміщення загальною площею 334,9 кв.м. по АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690257751101) та нежитлове приміщення загальною площею 323,5 кв.м. по АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690251251101).
В свою чергу, ОСОБА_8 на підставі договору дарування №1913 від 23.11.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., подарував нежитлове приміщення загальною площею 334,9 кв.м. по АДРЕСА_2 , приміщення №2 ОСОБА_1 . Аналогічно, ОСОБА_7 на підставі договору дарування №1910 від 23.11.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., подарувала нежитлове приміщення загальною площею 323,5 кв.м. по АДРЕСА_2 , приміщення №1 ОСОБА_1 .
Таким чином, на теперішній час ОСОБА_9 є власником нежитлового приміщення №1 загальною площею 323,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення №2 загальною площею 334,9 кв.м. по АДРЕСА_2 .
Про те, що ОСОБА_9 є власником саме приміщення пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », свідчить і той факт, що в жовтні 2018 року ремонтна бригада «Айронстиль», найнята ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , при ремонті даху пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », надала правоохоронним органам Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якому зазначалось, що будівля по АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 08.11.2017 року за договорами купівлі-продажу.
Мотивувальна частина
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно зі ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінкиправомірності оскаржуваногосудового рішеннявизначені встатті 263ЦПК України,відповідно дояких судоверішення повинноґрунтуватися назасадах верховенстваправа,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом.При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального, чинного на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України права.
Відповідно до пункту 7 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Статтею 41 Конституції України та статті 319 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 321 ЦК України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з вимогами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлено, що у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.
У пункті 26 зазначеної постанови вказано, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.
Колегія суддіввважає,що Заступниккерівник Одеськоїмісцевої прокуратури№ 1в інтересахдержави вособі Національноїакадемії наукУкраїни надавналежні доказипорушення йогоправа,як власникаабо законногокористувача цьогомайна,внаслідок набуття ОСОБА_3 , та в подальшому ОСОБА_1 права власності на спірні будівлі та споруди.
З огляду на зазначене, позивач довів право державної власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Також позивачем надано докази існування порушення його прав на час пред`явлення позову, що є обов`язковою умовою віндикаційного позову.
Отже, суд першої інстанції встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 388 ЦК України.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Щодо доводів апелянта, що матеріали кримінального провадження, на яке посилається позивач в судовому засіданні не досліджувались взагалі, що свідчить про те, що цей доказ, як і всі інші докази, надані позивачем не є належними та допустимими, як наслідок не могли бути покладені в основу рішення слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії з матеріалів кримінального провадження крім цього, процесуальні рішення по вказаному кримінальному провадженню наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:
Керуючись ст. ст.374,375,382,383,384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київськогорайонного судум.Одеси від07жовтня 2020року поцивільній справіза позовноюзаяву Заступникакерівника Одеськоїмісцевої прокуратури№ 1в інтересахдержави вособі Національноїакадемії наукУкраїни до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,-Державне підприємство«Пансіонат «Борей»Національної академіїнаук України,про витребуваннямайна - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2023 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова
