Ухвала

11 жовтня 2023 року

місто Київ

справа № 520/8065/19

провадження № 61-6494св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Державне підприємство «Пансіонат Борей» Національної академії наук України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представницею адвокаткою Скрицькою Надією Анатоліїною, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року у складі судді Коваленко О. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України (далі - НАН України) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» НАН України (далі - ДП «Пансіонат Борей» НАН України) про витребування майна.

Позов мотивовано тим, що прокуратурою встановлено факт незаконного вибуття нерухомого майна, а саме: пансіонату « Борей », загальною площею 659,9 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 , із державної власності НАН України, що є підставою для застосування представницьких повноважень в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1999 року № 226 «Про перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук» затверджено перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу НАН України, згідно з яким пансіонат « Борей » є об`єктом державної власності.

Державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О. В. з порушенням вимог закону зареєстровано право власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 658,4 кв. м, розташованого на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 .

Згідно з відповіддю Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 листопада 2018 № 2263/01-11 об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , відсутній (адреси не виявлено).

Листом Департаменту державної архітектурно-будівельно інспекції в Одеській області повідомлено, що свідоцтво «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14 січня 2010 року № 15001684 ОСОБА_2 не видавалося.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2018 року за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом вчинення шахрайських дій щодо громадського будинку, розташованого на АДРЕСА_2 , допитано ОСОБА_3 , який повідомив, що підпис у свідоцтві «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14 січня 2010 року № 15001684 не його, про видачу свідоцтва йому нічого не відомо.

Також під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075 за участі головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С. А. проведено огляд місця події, яким встановлено, що двоповерхова будівля із підвалом, загальною площею 659,9 кв. м, відображена в технічному паспорті «Пансіонату «Борей» під літ. «А» та двоповерхова будівля (громадський будинок) під літ. «А» площею 658,4 кв. м, відображена в технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_2 , виданому ОСОБА_2 є одними і тими ж будівлями. Інших будівель, зазначених у технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_3 , суміжних з відповідною адресою не встановлено.

Згідно з листом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від 12 листопада 2018 року № 79-18 технічний паспорт на громадський будинок на АДРЕСА_2 ні ним, ні його підлеглими працівниками чи іншими особами, які з ним співпрацювали не розроблявся та не посвідчувався, а печатка на технічному паспорті не відповідає оригіналу.

У подальшому ОСОБА_2 продав по 1/2 частині громадського будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 658, 4 кв. м, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за договорами купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстровані в реєстрі за № 2935 та № 2933.

ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 23 листопада 2018 року № 1913, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарував нежитлове приміщення, загальною площею 334, 9 кв. м, на АДРЕСА_2 , приміщення № 2 ОСОБА_1

ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 23 листопада 2018 року № 1910, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарувала нежитлове приміщення, загальною площею 323,5 кв. м, розташоване на АДРЕСА_2 , приміщення № 1 ОСОБА_1 .

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд витребувати від ОСОБА_1 до державної власності, а саме: НАН України, нерухоме майно - приміщення № 2, розташоване на АДРЕСА_2 , загальною площею 334, 9 кв. м, нежитлове приміщення № 1, розташоване на АДРЕСА_2 , загальною площею 323,5 кв. м.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі НАН України задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 до державної власності, а саме: НАН України, нерухоме майно приміщення № 1, № 2 на АДРЕСА_2 .

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач довів право державної власності на спірне майно, що знаходиться у володінні відповідача. Встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, суди дійшли висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини першої статті 388 ЦК України. Заступник керівник Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі НАН України надав належні докази порушення його права, як власника або законного користувача цього майна, внаслідок набуття ОСОБА_2 та в подальшому ОСОБА_1 права власності на спірні будівлі та споруди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокатка Скрицька Н. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження заявниця зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц, від 30 січня 2019 року

у справі № 523/11793/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 456/4668/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 372/1688/17 та у справі № 448/764/17.

У липні 2023 року НАН України подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокатка Скрицька Н. А., залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відзив мотивовано тим, що з метою поновлення державних інтересів шляхом повернення незаконно вибулого спірного майна існувала необхідність звернення прокуратури в інтересах держави в особі НАН України до суду.

У липні 2023 року Київська окружна прокуратура міста Одеси подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокатка Скрицька Н. А., залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відзив мотивовано тим, що у прокурор у позовній заяві належно обґрунтував підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, а саме: нездійснення НАН України упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Обставини, встановлені судами

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1999 року № 226 «Про перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук» затверджено перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу НАН України згідно з додатком.

Згідно із зазначеним переліком пансіонат « Борей » є об`єктом державної власності.

НАН України за інвентарним номером 03534311.1 належить державне майно (1211.4 пансіонати), що складається з основної будівлі та сараю (літ. А, Б), загальною площею 726, 7 кв. м, що підтверджується витягом Фонду державного майна України від 23 листопада 2018 року №10-15-23938 з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.

05 вересня 2008 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» видано НАН України технічний паспорт на громадський будинок пансіонат « Борей », що знаходиться на АДРЕСА_2 . Відповідно до цього технічного паспорту загальна площа приміщення під літерою «А» (пансіонату « Борей ») складає 659, 9 кв. м.

21 грудня 2016 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О. Ю. зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 658, 4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про відповідність забудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил від 14 січня 2010 року № 15001684, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, технічного паспорту, виданого 12 червня 2013 року ФОП ОСОБА_4

08 листопада 2017 року ОСОБА_2 продав по 1/2 частині громадського будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 658,4 кв. м, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за договорами

купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстровані в реєстрі за № 2935 та № 2933.

08 листопада 2018 року державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельник Т. І. з відкриттям нового розділу на підставі висновку, виданого 08 листопада 2018 року експертом Кудлач A. B., технічного паспорту, виданого 08 листопада 2018 року експертом Кудлач A. B., внесено виправлення в розділ відносно об`єкта житлової нерухомості, загальною площею 658, 4 кв. м, на АДРЕСА_2 , за результатом чого утворилося два нових об`єкта нерухомості, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 334, 9 кв. м, на АДРЕСА_2 , приміщення № 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690257751101) та нежитлове приміщення, загальною площею 323, 5 кв. м, на АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690251251101).

23 листопада 2018 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування № 1913, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарував ОСОБА_1 нежитлове приміщення, загальною площею 334,9 кв. м, розташоване на АДРЕСА_5 .

23 листопада 2018 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування № 1910, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С. Ю., подарувала ОСОБА_1 нежитлове приміщення, загальною площею 323, 5 кв. м, розташоване на АДРЕСА_4 .

Згідно з відповіддю Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 листопада 2018 року № 2263/01-11 об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 відсутній (адреси не виявлено). В архівних матеріалах Київської районної адміністрації Одеської міської ради за 2011 - 2018 роки розпорядження щодо присвоєння адреси « АДРЕСА_2 » не існує.

Листом Департаменту державної архітектурно-будівельно інспекції в Одеській області повідомлено, що свідоцтво «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14 січня 2010 року № 15001684 ОСОБА_2 не видавалося.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075, відомості про яке внесені до ЄРДР 25 жовтня 2018 року за частиною четвертою статті 190 КК України за фактом вчинення шахрайських дій відносно громадського будинку розташованого на АДРЕСА_2 , допитано ОСОБА_3 , який повідомив, що у 2010 році обіймав посаду заступника керівника інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, проте підпис у свідоцтві «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14 січня 2010 року № 15001684 не є його, про видачу такого свідоцтва йому нічого не відомо.

Також під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075 за участі головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С. А. проведено огляд місця події, встановлено, що двоповерхова будівля із підвалом, загальною площею 659,9 кв. м, відображена в технічному паспорті «Пансіонату «Борей» під літ. «А», та двоповерхова будівля (громадський будинок) під літ. «А» площею 658,4 кв. м, відображена в технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_2 , що виданий ОСОБА_2 , є одними і тими ж будівлями; інших будівель, зазначених у технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_3 , суміжних з відповідною адресою, не встановлено.

У листі від 12 листопада 2018 року № 79-18 ФОП ОСОБА_4 повідомив, що технічний паспорт від 12 червня 2013 року на громадський будинок на АДРЕСА_2 ані ним, ані його підлеглими працівниками чи іншими особами, які з ним працювали, не розроблявся та не посвідчувався, а печатка на технічному паспорті не відповідає оригіналу.

Обґрунтування наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суд

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду чи Великої Палати Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні правові підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 56 ЦПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування правил, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зробила висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням приписів абзацу 1 частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого правила частини другої статті 19 Конституції України незазначення у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не потрібно розуміти як таку, що розширює визначені в абзаці 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цей висновок підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові

від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21.

Відповідно Великою Палатою Верховного Суду визначено два критерії, за умови існування яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, а саме: представництво інтересів держави в особі державних компаній (1); позивач не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень (2).

У справі, що переглядається в касаційному порядку, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на бездіяльність позивача стосовно захисту інтересів держави, яка полягала у неналежному реагуванні та невжитті відповідних заходів на незаконне вибуття із державної власності НАН України пансіонату «Борей» на користь фізичної особи.

З метою правильного вирішення цього спору завданням суду є передусім необхідність встановити належність прокурору визначених законом повноважень на представництво інтересів держави в особі НАН України в суді.

З цією метою суд має встановити, чи відповідає правовий статус НАН України визначеним критеріям, за яких допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, а саме: організаційно-правову форму (чи не є НАН України державною компанією) та наявність у неї владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна» Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки. Національна академія наук України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою НАН України є державною організацією (установою, закладом).

Статутом НАН України, ухваленим постановою Загальних зборів НАН України від 14 квітня 2016 року № 2 (далі - Статут), визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності (пункт 1.1 Статуту).

НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту).

НАН України є юридичною особою, має рахунки у національній та іноземній валюті, відкриті відповідно до законодавства України, круглу печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, необхідні для ведення діловодства (пункт 1.16 Статуту).

Отже, НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою).

Чинне законодавство України не містить визначення поняттю «державна компанія» як окрема організаційно-правова форма господарювання.

Класифікатор організаційно-правових форм господарювання розмежовує такі організаційно-правові форм господарювання як «державна організація (установа, заклад)» та «державна акціонерна компанія».

Враховуючи те, що позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України, яка є державною організацією, тому немає підстав вважати, що прокурор здійснює представництво інтересів державної компанії.

Подібний висновок зроблено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05 квітня 2018 року у справі № 927/544/17, в якій зазначено, що Національна академія аграрних наук України (далі - НААН України), яка є галузевою державною академією наук і статус якої є аналогічним статусу НАН України, не є державною компанією.

При встановленні у НАН України владних повноважень у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Національна академія наук України, галузеві академії наук.

У статті 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються Національній академії наук України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені

пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

Пунктами 1.12, 1.13 Статуту визначено, що НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, відповідно до законодавства і цього Статуту володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їй на правах господарського відання. Державне майно передається НАН України у безстрокове безоплатне користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства та Статуту НАН України. Земельні ділянки надаються НАН України у постійне користування та використовуються відповідно до земельного законодавства.

Аналіз зазначених приписів законодавства, а також правил Статуту дає підстави для висновку, що НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

НАН України, здійснюючи повноваження з об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Отже, НАН України наділена повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери її управління, на підставі законодавства здійснює владні управлінські функції.

Наведене узгоджується із правовими висновками, сформульованими Верховим Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 807/866/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/8950/18.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року справа № 1-1/99 визначено, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У справі, яка переглядається у касаційному порядку, суди встановили, що пансіонат «Борей» входив до майнового комплексу НАН України та є об`єктом права державної власності, а у подальшому відчужений на користь фізичної особи у приватну власність.

Чинним законодавством України та умовами Статуту покладено на НАН України, у господарському віданні та користуванні якого перебуває державне майно, повноваження щодо реалізації прав держави як власника такого майна, які пов`язані з ефективним його використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що позов прокурора про витребування із чужого незаконного володіння пансіонату « Борей », яке входило до майнового комплексу НАН України, спрямований на захист економічних інтересів держави від неправомірних посягань, зокрема щодо збереження державного майна.

За таких обставин є передбачені законом підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі НАН України у спірних правовідносинах.

Подібні за змістом висновки зробив Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05 квітня 2018 року у справі № 927/544/17 за позовом заступника прокурора області в інтересах держави, в особі НААН України та Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва НААН України про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлових приміщень та відшкодування збитків, який відхилив доводи касаційної скарги про порушення судами приписів Закону України «Про прокуратуру» щодо можливості захисту інтересів держави в особі НААН України. Верховний Суд, врахувавши, що спірне майно належить державі в особі НААН України, а також правил статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частини першої статті 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» та статуту Національної академії аграрних наук України виснував, що позов, пред`явлений прокурором з метою захисту права державної власності, оскільки Національна академія аграрних наук України є уповноваженим державним органом, на який покладено забезпечення реалізації прав держави як власника спірних об`єктів, неналежно здійснював покладені на нього державою повноваження з управління державним майном, відповідає вимогам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права представництва прокурора інтересів держави в такому випадку.

Відтак, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що з огляду на правовий статус НАН України та наявність у неї повноважень щодо управління об`єктами державної власності, а також з урахуванням того, що в Україні не існує іншого «компетентного органу», в інтересах якого прокурор міг би представляти інтереси держави в спірних правовідносинах, тому дійшов переконання, що прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України у спорі щодо витребування нерухомого майна - об`єкта права державної власності, що належать до сфери управлінняНАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року у справі № 927/682/20, від 30 травня 2023 року у справі № 914/4127/21 зазначив, що НАН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зокрема, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18 та від 13 грудня 2022 року у справі № 927/682/20, зазначив, що наведені приписи законів не поширюються на спірні правовідносини, а НААН України не є належним позивачем, в особі якого прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави. Віднесення прокурором спірних земельних ділянок до державних передбачає реалізацію державою права власності на землю через державний орган виконавчої влади, зокрема Кабінет Міністрів України, який у такому випадку є компетентним органом, бездіяльність якого після доведення прокурором про стверджуване порушення інтересів держави, мала би наслідком представництво прокурором в суді законних інтересів держави. Користування (володіння) юридичною особою землею, що належить на праві власності державі, саме лише не підтверджує приналежність такої особи до суб`єкта владних повноважень.

Проте, повноваження НАН України та галузевих національних наук (зокрема НААН України) щодо користування державним майном із урахуванням статей 17, 18 Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність» є однаковими.

Враховуючи мотиви, якими керується Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду при касаційному перегляді цієї справи, а також беручи до уваги наведені висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справах № 807/866/17, № 826/8950/18, про те, що НААН України здійснює владні управлінські функції та у складі Касаційного господарського суду у справах № 909/835/18, № 927/682/20, № 914/4127/21 про те, що НААН України не є суб`єктом владних повноважень, існують підстави вважати про застосування Верховним Судом у складі колегії суддів різних касаційних судів принципово відмінних підходів до вирішення питання щодо належність НАН України (галузевих академій наук) владних повноважень щодо управлінням державним майном. Викладене зумовлює нагальну потребу в усуненні виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом, зокрема, у питанні щодо повноважень прокурора на здійснення представництва інтересів держави в особі НАН України (галузевих академій наук).

Отже, існує необхідність вирішення питання, чи є НАН України суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах та у який спосіб відбувається захист інтересів держави у разі незаконного вибуття із державної власності майна, яке передане в управління НАН України.

Передача справи, що переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду потрібна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з метою забезпечення принципу правової визначеності в державі.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.

Наявність різних підходів до тлумачення норм матеріального права у подібних правовідносинах призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (Європейський суд з прав людини

(далі - ЄСПЛ) «Brezovec v. Croatia», no. 13488/07, 29 March 2011).

Розходження у практиці вищого суду за умови, якщо він є останньою інстанцією у справі і його рішення є остаточними, неприпустимі й призводять до порушення права особи на суд.

Відсутність механізму, який забезпечує узгодженість практики національних судів, утворює стан постійної невизначеності (ЄСПЛ «Tudor Tudor v. Romania», no. 21911/03, § 31, 24 March 2009).

З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, від 13 грудня 2022 року у справі № 927/682/20, від 30 травня 2023 року у справі № 914/4127/21.

Керуючись частиною третьою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 520/8065/19 за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, про витребування майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представницею адвокаткою Скрицькою Надією Анатоліїною, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко