УХВАЛА
20 березня 2023 року
м. Київ
справа № 128/3780/16-к
провадження № 51-1589ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 ,
встановив:
Представник потерпілої ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на указані вище судові рішення щодо виправданого ОСОБА_6 , де ставить питання про їх скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
При цьому у змісті касаційної скарги відображена вимога про скасування, серед іншого, вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2020 року, проте на виконання вимог ч. 5 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) долучено вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 14 липня 2020 року.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Колегія суддів звертає увагу представника, що з огляду на приписи ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції може ухвалити рішення про погіршення становища виправданого виключно за наявності таких вимог в касаційній скарзі та відповідних обґрунтованих доводів учасника кримінального провадження, змістом яких охоплюються належні підстави для такого рішення, оскільки, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК, Суд не може на власний розсуд відшуковувати в оскарженому рішенні відповідні підґрунтя та процесуальні підстави і приводи для цього. Отже в доводах касаційної скарги має бути здійснений аналіз як окремих доказів і наявних протиріч між ними, не усунутих судом, так і відображений синтез відомостей про обставини кримінального правопорушення, які спростовують висновки судів попередніх інстанцій.
Представник потерпілої в касаційній скарзі, посилаючись на приписи статей 370, 374 КПК, стверджує, що суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку взяв до уваги одні докази та відхилив інші, однак неповнота судового розгляду не є предметом перегляду судом касаційної інстанції, а відноситься до компетенції перевірки апеляційним судом. Разом з тим в касаційній скарзі не указано яких порушень припустився апеляційний суд, з огляду на межі та порядок апеляційного перегляду, передбачені статтями 404, 405 КПК, при перевірці вироку місцевого суду, зокрема за доводами про неповноту судового розгляду.
Також представник потерпілої не погоджується з висновками судів в частині визнання протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 недопустимим доказом. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів, з яких він погодився з районним судом в частині визнання цього доказу недопустимим, чим порушив приписи ст. 419 КПК.
Водночас в касаційній скарзі не йдеться про визнання недопустимими похідних доказів від вказаного вище доказу, які покладені судом в обґрунтування рішення про невинуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також відсутні обґрунтовані доводи про порушення передбачених ст. 94 КПК правил оцінки доказів у їх сукупності та взаємозв`язку. Доводи касаційної скарги не містять аналізу доказів в контексті їх достатності для постановлення обвинувального вироку щодо доведення винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину.
За приписами ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи сторони обвинувачення щодо достовірності і допустимості доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК). Реалізація принципу змагальності сторін у кримінальному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою ст. 129 Конституції України.
З оскаржених судових рішень вбачається, що висновок суду про невинуватість ОСОБА_6 побудовано на сукупності доказів, які визнано судами належними та допустимими, серед яких висновки експертів № 290/291/16-21/79 від 28 березня 2016 року, № 12-1-43/44 від 05 вересня 2016 року, № 2867/2868/16-21 від 31 січня 2017 року. Разом з тим, в касаційній скарзі не міститися обґрунтування того, яким чином відомості, відображені в протоколі слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 , впливають на достовірність чи перевірку достовірності фактичних даних, встановлених на підставі сукупності інших доказів, чи спростовують вони висновки про недоведеність винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. В касаційній скарзі не ставиться під сумнів правильність і обґрунтованість вихідних даних, наданих експертам щодо кожного окремого висновку експерта, а також відсутній аналіз їх висновків на предмет сукупності і взаємозв`язку в аспекті обґрунтування вимог касаційної скарги.
В касаційній скарзі не йдеться про те, чи були в апеляційного суду належні процесуальні підстави до безпосереднього дослідження всіх доказів та процесуальні шляхи до ухвалення обвинувального вироку в контексті використання повноважень, визначених приписами ч. 3 ст. 404 КПК, враховуючи, що апеляційний перегляд виправдувального вироку за апеляційною скаргою, поданою на погіршення становища особи, може здійснюватися виключно в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу представника, що касаційна скарга не містить обґрунтування до застосовування положень ст. 415 цього Кодексу в аспекті реалізації судом касаційної інстанції повноважень, визначених статтями 433, 436, 438 цього Кодексу.
Таким чином наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження і в процесуальному аспекті унеможливлює прийняття одного з рішень, передбачених ст. 436 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 вказаного Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
