Постанова

Іменем України

01 березня 2022 року

м. Київ

справа № 187/210/20

провадження № 61-13135св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Петриківська селищна рада,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року у складі судді Говорухи В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, правонаступником якої є Петриківська селищна рада, про зобов`язання забезпечити житлом.

Позов мотивувала тим, що 26 листопада 2009 року вона, як дитина, позбавлена батьківського піклування, була включена до списку осіб, що потребують позачергового забезпечення житлом. У чергу її було включено під номером два, а 26 лютого 2013 року рішенням № 25 Іванівської сільської ради «Про впорядкування списків черги на отримання житла» переміщено на перше місце. Однак з 26 листопада 2009 року по сьогоднішній день відповідач не вчинив дій, передбачених законом, для забезпечення її житлом.

Просила суд зобов`язати відповідача придбати за рахунок сільського бюджету в межах населеного пункту села Іванівка житлове приміщення, що відповідає санітарно-гігієнічним і технічним нормам та зобов`язати видати житловий ордер на її ім`я на придбане житлове приміщення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від

08 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначення місця позивача в відповідній черзі на отримання житла є визначальним при вирішення цього спору та пов`язано з дотриманням прав інших осіб, які перебувають, або можуть перебувати в такій черзі перед позивачем. Вказане відповідає правовим висновкам у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року

№ 6-87цс13, від 04 червня 2014 року № 6-50цс14, від 03 червня 2015 року

№ 6-390цс15 і Верховного Суду від 10 січня 2019 року № 552/9768/16-ц.

Враховуючи, що рішення про включення ОСОБА_1 першою до списку осіб, що потребують позачергового забезпечення житлом приймалось в лютому

2013 року, тобто більше ніж сім років до подання даного позову, та відсутність на час вирішення цього спору судом належним чином сформованого квартирного обліку, зокрема, обліку осіб, які потребують надання житла позачергово, Петриківською селищною радою, як відповідачем та органом, на якого покладено контроль за станом обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, суд позбавлений можливості остаточно та безсумнівно стверджувати, що позивач ОСОБА_3 перебуває першою в відповідній черзі та повинна бути забезпечена житлом в спосіб, про який вона просить суд. Тому позовні вимоги про зобов`язання забезпечити житлом не є доведеними та в їх задоволенні слід відмовити.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з тим, що позивачем надано копію рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області про включення її до позачергової черги на отримання житла під № 2 з 26 листопада 2009 року та копію рішення №25 від 28 лютого 2013 року про впорядкування списків черги на отримання житла з якого вбачається, що вона рахується під № 1 у позачерговій черзі на отримання житла. Також є копія рішення про виділення коштів із бюджету сільської ради на придбання соціального житла від 03 липня 2017 року (при формуванні бюджету на наступний рік). Представник Петриківської селищної ради в судовому засіданні пояснила, що вони не заперечують права позивача на забезпечення її житлом, однак на даний час Петриківська селищна рада, як правонаступник Іванівської сільської ради, не отримала відповідного списку осіб, що потребують надання житла та відповідних справ осіб, які перебувають в черзі на отримання житла. Список осіб, які потребують позачергового забезпечення житлом Петриківською селищною радою остаточно не сформовано та визначити черговість ОСОБА_1 в даному списку неможливо. Наразі, крім позивача, відповідні облікові справи складені ще відносно декількох осіб, які мають право на позачергове забезпечення житлом, на таких же підставах, що і позивач.

Тому суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки надання житлового приміщення позивачу раніше, ніж його отримують особи, що поставлені на квартирний облік перед ним у позачерговій черзі суперечитиме зазначеним нормам щодо черговості надання житла. Доказів того, що наразі позивач має перевагу над іншими пільговиками суду не надано.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що з боку відповідача до суду першої інстанції не було надано жодних доказів того, що здійснюється формування нових списків осіб, які ще потребують позачергового забезпечення житлом, а так само про скасування, зміну чи відміну попереднього списку, який було надано позивачем. Апеляційний суд, нехтуючи принципом доказовості, зазначив в постанові аналогічні мотиви, що і суд першої інстанції, вказуючи, що рішення про включення скаржниці до списку під номером 1 не є доказом того, що вона перша в списку. При цьому ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд не навів в своєму рішенні мотивів відхилення рішення Іванівської сільської ради Петриківського району № 25 «Про впорядкування списків черги на отримання житла», яким позивача визначено першою в черзі на позачергове отримання житла.

Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила № 470), передбачено випадки та підстави для виключення зі списку, а також порядок прийняття рішення про виключення, однак Правилами не передбачено, що особа може бути зміщена в черзі або про те, що рішення про включення в список може бути переглянуте, а тому підстав вважати, що позивач не є першою у списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла, в судів не було. Реорганізація органів місцевого самоврядування та формування нового складу органів місцевого самоврядування не є підставою для формування нового списку осіб, які забезпечуються житловими приміщеннями. На противагу цьому, в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб.

До суду апеляційної інстанції відповідач надав Протокол засідання № 1 від

12 липня 2021 року про формування потреби в субвенції з державного бюджету місцевому бюджету у 2021 році на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малого та групового будинку, забезпечення житлом дітей сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, до якого також були долучені Додаток № 1 від 12 липня 2021 року, та Додаток

№ 2 від 12 липня 2021 року. Відповідно до Додатку № 2 від 12 липня 2021 року до Протоколу позивач включена до списку осіб, що потребують позачергового забезпечення житлом під номером 1. Натомість суд апеляційної інстанції відмовився приймати зазначені докази, хоча в своїй постанові вказує, що «доказів того, що наразі позивач має перевагу над іншими пільговиками суду не надано», хоча насправді суд апеляційної інстанції такі докази відмовився приймати та знехтував ними, поклавши в основу свого рішення припущення, які ні на чому не ґрунтуються. В судовому засіданні відповідач зазначила, що Протокол засідання № 1 від 12 липня 2021 року було прийнято після винесення судом рішення по справі, однак апеляційний суд не звернув на зазначені обставини уваги.

До апеляційного суду і відповідачем були надані докази, підтверджуючі факт того, що навіть після реорганізації та зміни відповідача на правонаступника позивач була включена до списку під номером № 1 та представник відповідача пояснила причини неможливості надати такі докази раніше, а саме прийняття відповідних рішень вже після розгляду справи в суді першої інстанції. Не дивлячись на вказану обставину, суд апеляційної інстанції легковажно відхилив надані докази та відмовився їх приймати.

Відповідач по справі не заперечував проти позову, однак суди обох інстанції не звернули на вказану обставину уваги.

Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачений присічний строк для забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання, а саме протягом місяця з дня досягнення 18 років, а тому законодавчі підстави для ухилення від виконання вимог Закону у відповідача відсутні.

На противагу фабулам справ, по яким були висловлені правові позиції в постанові Верховного Суду України № 6-87цс13 від 02 жовтня 2013 року та постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року № 522/9768/16-ц, у цій справі дотримані всі умови, які є необхідними для зобов`язання забезпечити житлом, а саме: а) позивач є особою, яка має право на отримання житла в позачерговому порядку, як дитина, позбавлена батьківського піклування, що не має житла; б) перебуває в черзі осіб на позачергове отримання житла першою в списку; в) існує законодавчо встановлений строк, протягом якого позивач повинна була забезпечена житлом, а саме протягом місяця після досягнення 18 років.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 19 серпня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено її від сплати судового збору за подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинахта суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 січня

2019 року у справі № 522/9768/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі

№ 264/949/19, у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-87цс13).

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Іванівської сільської ради Петриківського району № 84 від 26 листопада 2009 року ОСОБА_1 , як дитина, позбавлена батьківського піклування, була включена до списку осіб, що потребують позачергового забезпечення житлом. У чергу її було включено під номером два.

26 лютого 2013 року рішенням Іванівської сільської ради Петриківського району №25 «Про впорядкування списків черги на отримання житла» ОСОБА_1 визначено першою в черзі на позачергове отримання житла.

Згідно довідок від 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 станом на час складення таких довідок навчалася в Національній металургійній академії України на 3-му курсі та мешкає в гуртожитку.

У зв`язку із реорганізацією сільських та селищних рад Петриківського району Дніпропетровської області, на підставі рішення другої сесії восьмого скликання Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року за № 16-2/VIII, Петриківська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Іванівської сільської ради.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань (частини перша, друга та п?ята статті 9 ЖК України).

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом. Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України. Соціальне житло, що надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа для проживання, має відповідати санітарним і технічним вимогам(частини четверта - шоста статті вказаного 33 Закону).

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості (частина перша статті 43 ЖК України).

Перелік громадян, які мають право на позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтею 46 ЖК України, зокрема, поза чергою жиле приміщення надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку. Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення, за умови їх перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на момент досягнення 23-річного віку.

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, визначений Правилами № 470, у підпункті 3 пункту 38 яких встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Упункті 47 Правил № 470 передбачено, що громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список (додаток N 6). Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом. Список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, вивішується для загального відома. Громадяни виключаються з указаного списку, якщо вони були включені до нього необґрунтовано або втратили право позачергового одержання жилих приміщень. Виключення зі списку провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про включення громадянина до списку. При розгляді цього питання на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про виключення із списку громадяни у 15-денний строк повідомляються в письмовій формі із зазначенням підстав виключення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 522/9768/16-ц (провадження № 61-34215св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «ОСОБА_4 житлом не забезпечений. Згідно з довідкою, виданою 06 лютого 2015 року Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради, ОСОБА_4, перебуває на квартирному обліку з 17 березня 2010 року, як особа, що має право на позачергове отримання житла за № 222, та в списках дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, взятих на квартирний облік за

№ 38 (а.с. 15).

… надання житлового приміщення позивачу раніше, ніж його отримують особи, що поставлені на квартирний облік перед ним у позачерговій черзі суперечитиме вищезазначеним нормам щодо черговості надання житла. Зазначений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-87цс13, від 04 червня 2014 року № 6-50цс14, від

03 червня 2015 року № 6-390цс15. Така правова позиція є незмінною і підстав для відступлення від неї колегія суддів не вбачає».

У постанові Верховного Суду України від 02 жовтня2013 року у справі

№ 6-87цс13), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «оскільки ст. 46 ЖК Української РСР не встановлює строку, протягом якого особа, обрана на виборну посаду, коли це пов`язано з переїздом в іншу місцевість, повинна бути забезпечена житлом, позивач повинен бути забезпечений житлом в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням ст. 43 Житлового кодексу Української РСР. За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про необхідність зобов`язання відповідача забезпечити позивача та членів його сім`ї благоустроєним житлом зараз».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

встановлено, що ОСОБА_1 із 26 листопада 2009 року, як дитина, яка позбавлена батьківського піклування, включена рішенням Іванівської сільської ради Петриківського району до списку осіб, що потребують позачергового забезпечення житлом, під номером два; 26 лютого 2013 року рішенням Іванівської сільської ради Петриківського району ОСОБА_1 визначено першою в черзі на позачергове отримання житла; ОСОБА_1 народилася

ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18 років їй виповнилося 05 липня 2009 року; ОСОБА_1 не забезпечена житлом; відповідач не заперечував права позивача на забезпечення її житлом, однак посилався, що у зв`язку з реорганізацією Петриківська селищна рада, як правонаступник Іванівської сільської ради, відповідного списку осіб, які потребують позачергового забезпечення житлом, остаточно не сформувала;

суди не врахували, що законом для дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла, передбачено право на позачергове отримання житлових приміщень, а також визначено строк, впродовж якого відповідні державні адміністрації, органи місцевого самоврядуванняза місцем їх походження або проживання зобов`язані забезпечити таких дітей соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання - протягом місяця після досягнення 18 років або завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми;

відповідач не надав доказів, а суди не встановили обставин, що ОСОБА_1 , яка з 26 лютого 2013 року є першою в черзі на позачергове отримання житла за місцем проживання, втратила право на позачергове отримання житла, виключена з відповідного списку або неможливості забезпечення позивача житлом у зв`язку з наявністю осіб, які мають переважне перед позивачем право на позачергове забезпечення житлом;

суди не врахували, що можливість реалізації особою після досягнення нею 18 років передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» права на забезпечення протягом місяця соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання не може бути поставлена в залежність від належності рівня організації уповноваженими суб`єктами роботи щодо ведення квартирного обліку та соціального квартирного обліку за місцем походження або проживання таких осіб.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом з тим, оскільки визначення механізму придбання соціального житла належить до компетенції відповідача, а видача ордеру на житлове приміщення є складовою процедуризабезпечення житлом, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Тому судові рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача забезпечити відповідача, як дитину, позбавлену батьківського піклування, житловим приміщеннямв селі Іванівка Петриківського району Дніпропетровської області, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи висновки Верховного Суду на наслідком перегляду справи, судові витрати ОСОБА_1 на сплату судового збору у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 840,80 грн підлягають стягненню з відповідача.

ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг. Тому з Петриківської селищної радив дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2 942,80 грн (840,80 грн * 150 % + 840,80 грн * 200 %).

Матеріали справи не містять доказів щодо понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката та їх розмір, заяв про подання таких доказів після ухвалення рішення суду в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України, тому в цій справі відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 рокускасувати.

Позов ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про зобов`язання забезпечити житлом задовольнити частково.

Зобов`язати Петриківську селищну раду забезпечити ОСОБА_1 ,як дитину, позбавлену батьківського піклування, житловим приміщенням в селі Іванівка Петриківського району Дніпропетровської області, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.

Стягнути з Петриківської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 840,80 грн.

Стягнути з Петриківської селищної ради в дохід держави судові витрати на сплату судового збору у сумі 2 942,80 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня

2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук