ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6021/21 Справа № 187/210/20 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Демченко Е.Л.
суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про зобов`язання забезпечити житлом, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка в ході розгляду справи була замінена на Петриківську селищну раду, про зобов`язання забезпечити житлом, мотивуючи його тим, що 26 листопада 2009 року вона, як дитина, позбавлена батьківського піклування, була включена до списку осіб, що потребують позачергового забезпечення житлом.
Вказувала, що у чергу її було включено під номером два, а 26 лютого 2013 року рішенням №25 Іванівської сільської ради «Про впорядкування списків черги на отримання житла» переміщено на перше місце.
Посилаючись на те, що з 26 листопада 2009 року по сьогоднішній день відповідач не вчинив дій, передбачених законом, для забезпечення її житлом, просила суд зобов`язати відповідача придбати за рахунок сільського бюджету в межах населеного пункту села Іванівка житлове приміщення, що відповідає санітарно-гігієнічним і технічним нормам та зобов`язати видати житловий ордер на її ім`я на придбане житлове приміщення.
Рішенням Петриківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 08квітня 2021року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційнійскарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що вона дитина, яка позбавлена батьківського піклування, перша у черзі на позачергове отримання житла, що після досягнення 18 років діти протягом місяця забезпечуються соціальним житом до надання їм благоустроєного приміщення для постійного проживання. Відповідач зобов`язаний забезпечити її житлом.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач по справі не скористався.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених закономпідстав для задоволення апеляційної скарги,з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Іванівської сільської ради Петриківського району №84 від 26 листопада 2009 року ОСОБА_1 , як дитина, позбавлена батьківського піклування, була включена до списку осіб, що потребують позачергового забезпечення житлом.
У чергу її було включено під номером два.
26 лютого 2013 року рішенням Іванівської сільської ради Петриківського району №25 «Про впорядкування списків черги на отримання житла» ОСОБА_1 визначено першою в черзі на позачергове отримання житла.
Згідно довідок від 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 станом на час складення таких довідок навчається в Національній металургійній академії України на 3-му курсі та мешкає в гуртожитку.
У зв`язку із реорганізацією сільських та селищних рад Петриківського району Дніпропетровської області, на підставі рішення другої сесії восьмого скликання Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року за №16-2/УШ, Петриківська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Іванівської сільської ради.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначав, що рішення про включення ОСОБА_1 першою до списку осіб, що потребують позачергового забезпечення житлом приймалось в лютому 2013 року, тобто більше ніж сім років до подання даного позову та, беручи до уваги відсутність належним чином сформованого квартирного обліку та зокрема, обліку осіб, які потребують надання житла позачергово Петриківською селищною радою, як відповідачем та органом на якого покладено контроль за станом обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.
Кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч.1,2 ст.12 ЦПК).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За змістом статей 11,15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до частини першоїстатті33ЗаконуУкраїни «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.
Згідно зі статтею 43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями 45,46 ЖК УРСР.
Згідно зі статтею 46 ЖК УРСР поза чергою жиле приміщення надається, зокрема, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також передбачено, що громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11 грудня 1984 №470.
Відповідно до підпункту 1 пункту 39 зазначених Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.
Підпунктом 3 пункту 38 згаданих Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Згідно ст.ст.77,78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, відповідно до вимог ст.ст.13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано копію рішення виконавчого комітету Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області про включення її до позачергової черги на отримання житла під №2 з 26 листопада 2009 року та надано копію рішення №25 від 28 лютого 2013 року про впорядкування списків черги на отримання житла з якого вбачається, що вона рахується під №1 у позачерговій черзі на отримання житла. Також є копія рішення про виділення коштів із бюджету сільської ради на придбання соціального житла від 03 липня 2017 року (при формуванні бюджету на наступний рік).
Колегія суддівзвертає увагуна те,що у зв`язкуіз реорганізацієюсільських таселищних радПетриківського районуДніпропетровської області,на підставірішення другоїсесії восьмогоскликання Петриківськоїселищної радиДніпровського районуДніпропетровської областівід 04грудня 2020року за№16-2/УШ,Петриківська селищнарада єправонаступником всьогомайна,прав таобов`язків Іванівськоїсільської ради.
Представник Петриківської селищної ради в судовому засіданні пояснила, що вони не заперечують права позивача на забезпечення її житлом, однак на даний час Петриківська селищна рада, як правонаступник Іванівської сільської ради, не отримала відповідного списку осіб, що потребують надання житла та відповідних справ, осіб які перебувають в черзі на отримання житла. За вказаним, список осіб, які потребують позачергового забезпечення житлом Петриківською селищною радою остаточно не сформовано та визначити черговість ОСОБА_1 в даному списку неможливо, наразі, крім позивача, відповідні облікові справи складені ще відносно декількох осіб, які мають право на позачергове забезпечення житлом, на таких же підставах, що і позивач.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки надання житлового приміщення позивачу раніше, ніж його отримують особи, що поставлені на квартирний облік перед ним у позачерговій черзі суперечитиме вищезазначеним нормам щодо черговості надання житла.
Зазначений правовий висновок міститься і у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року №6-87цс13, від 04 червня 2014 року №6-50цс14, від 03 червня 2015 року №6-390цс15.
Доказів того,що наразіпозивач маєперевагу надіншими пільговикамисуду ненадано.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.
