Номер провадження: 22-ц/813/4138/23
Справа № 522/8849/19
Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пінькової К.Ю.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області
представник відповідача Слободяник Олексій Ігорович
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області та ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Донцова Д.Ю., у приміщенні того ж суду
у цивільнійсправі запозовною заявою ОСОБА_1 доКваліфікаційно-дисциплінарноїкомісії адвокатуриОдеської областіпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди,завданої винесеннямпротиправного рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовної заяви
До Приморського районного суду м. Одеси 24.05.2019 року звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої винесенням протиправного рішення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 13 березня 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області було винесено рішення за №867/17 (реєстраційний номер 867/0/14-2/2018), яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження. Вказане рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області за №867/17 (реєстраційний номер 867/0/14-2/2018) визнано протиправним та скасоване постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року. Позивач вважає, що діями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області йому нанесено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 20 000 гривень.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Приморського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої винесенням протиправного рішення задоволено частково. Стягнуто з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (вул. Жуковського, 23, кв. 1,1-а, м. Одеса, 65045, ЄДРПОУ 23861029) на користь адвоката Грицюка Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) моральну (немайнову) шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок. Стягнуто з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (вул. Жуковського, 23, кв. 1,1-а, м. Одеса, 65045, ЄДРПОУ 23861029) на користь адвоката Грицюка Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок винесення відповідачем відносно позивача рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження, яке судом визнано протиправним та скасовано, в результаті чого з вини відповідача позивачу було дійсно завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, що ОСОБА_1 зазнав у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності та розгляду дисциплінарної справи без належного повідомлення ОСОБА_1 , на час оскарження рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області змінився нормальний життєвий уклад позивача, що обумовило певні моральні страждання. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. Разом з тим, враховуючи, що не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, в результаті чого будь-який розмір моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Вирішуючи питання розміру грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд першої інстанції враховав характер правопорушення, особу потерпілої, враховує тривалість періоду, протягом якого було порушено право позивача, глибину й тривалість завданих позивачеві душевних страждань, при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що грошова сума, яка підлягає стягненню із відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь позивача становить 3 000 грн, а тому позов задоволенню частково.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким відмовити у позовній заяві ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про відшкодування моральної(немайнової) шкоди, завданої винесенням протиправного рішення- в повному обсязі.
В обґрунтуванняапеляційної скарги,скаржник зазначив,що районний суд помилково вважав, що на виконання органом адвокатського самоврядування своїх повноважень розповсюджуються вимоги цивільного законодавства, які регламентують питання відшкодування моральної шкоди органами державної влади та місцевого самоврядування внаслідок прийняття ними неправомірних рішень (ст. 1173 ЦК України). Судом першої інстанції на думку представника скаржника не врахований як особливий статус відповідача по справі - недержавного самоврядного органу, - так і особливий статус позивача - адвоката, на котрого покладені підвищені порівняно з пересічним громадянином обов?язки та етичні правила. Як наслідок, скаржник вважав, що суд першої інстанції невірно застосував вимоги ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, ст. 56 Конституції та не застосував положення законодавства, що підлягає застосуванню - ст.ст. 2, 4, 5, 23 ч. 1 п. 17, 33, 41, 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яке регламентує спірні правовідносини. Крім того, судом допущена хибна оцінка висновку судової психологічної експертизи № 19.5638 від 18.12.2020 року, який містить суттеві недоліки та не міг бути покладений в основу судового рішення. Дисциплінарне провадження відносно адвоката ОСОБА_3 розглядалося дисциплінарною палатою КДКА Одеської області лвічі. Рішення палати від 20.02.2018 р. котрим були встановлені ознаки дисциплінарного проступку в діях адвоката, є чинним. Суб`єктивна поведінка ОСОБА_1 , під час розгляду дисциплінарної справи, вжиття ним активних дій задля усунення причин, що слугували підставою порушення справи залагодження конфлікту з ініціатором провадження - у своїй сукупності свідчать про визнання адвокатом помилковості своєї поведінки. У підсумку, дисциплінарна справа була закрита і не спричинила для адвоката жодних негативних наслідків. Окремо слід зазначити, що дисциплінарна палата КДКА Одеської області неодноразово розглядала скарги стосовно поведінки адвоката ОСОБА_1 та притягувала його до дисциплінарної відповідальності. На думку скаржника районним судом грубо порушені норми матеріального права, що призвело до невірного виршення справи по суті. Правовідносини сторін визначені судом першої інстанції неправильно. Судом не враховані норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме ст. 41, якою передбачено повноваження дисциплінарної палати КДКА приймати рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Скаржник звертав увагу апеляційного суду, що норми ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК України, які районний суд використав як правову основу оскаржуваного рішення, носять загальний характер, регламентують загальні умови відшкодування фізичній або юридичній особі моральної шкоди у цивільних правовідносинах. Правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу процедури дисциплінарного провадження щодо адвоката - не є цивільно-правовими. Більше того, суд першої інстанції помилково застосував норми ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1167, 1173 ЦІК України, оскільки КДКА Одеської області не є органом державної влади чи місцевого самоврядування. Специфіка правового статусу адвоката та інституту адвокатури в цілому, засади адвокатського самоврядування, особливий порядок дисциплінарного провадження щодо адвокатів, як окрема гарантія адвокатської діяльності, розкриваються в профільному Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилах адвокатської етики, рішеннях Ради адвокатів України. Таким чином, рішення КДКА про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності не є рішеннями, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування в сенсі ст. 1173 ЦК України та ст. 56 Конституції України. Суд першої інстанції, застосуваши ст. 1173 ЦК України та ст. 56 Конституції України, мав би стягнути моральну шкоду не з відповідача, а з Держаного бюджету, про що зазначено в цих нормах. Скаржнику незрозуміло, чому місцевий суд застосував п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, яка передбачає стягнення моральної шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. КДКА Одеської області в рамках своїх повноважень, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прийняло рішення стосовно адвоката ОСОБА_1 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 13.03.2018 року, застосувавши дисциплінарне стягнення у вигляді попередження. Вказане рішення скасовано постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 року. Повторно наголошую, що рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 13.03.2018 року не є рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування, незаконним у судовому порядку не визнавалось, тому підстави для застосування ст. 1173 ЦК, ст. 56 Конституції України по даній справі відсутні. Законодавством України не передбачено право адвоката на стягнення моральної шкоди в разі скасування рішення КДКА, прийнятого в результаті перевірки скарги відносно нього. Крім того, в рішеннях у справах «Albert and Le Compte v. Belgium», 28.01.1983 року, та «Gautrin and Others v. France», 20.05.1998 року, Європейський суд з прав людини висловив правову позицію з приводу того, що професійні дисциплінарні органи є квазісудовими. Аналіз Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням практики ЄСПЛ також дає підстави стверджувати, що КДКА є за своєю правовою природою «квазісудовим органом». Особливий порядок дисциплінарного провадження щодо адвоката с гарантією адвокатської діяльності (п. 17 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Районним судом на думку скаржника також проігноровані правові позиці, зазначені у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17, від 20.06.2019 у справі №641/463/16-а, від 05.07.2019 у справі № 815/2954/17, від 05.07.2019 у справі 820/3167/18, в яких вказується, що адвокатура в Україні - це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. При цьому, правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким кількох розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з юридично допустимих варіантів управлінського рішення. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов?язки владних суб?єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб?єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 від 11.03.1980). Враховуючи відсутність у експерта повних даних, фактичних обставин та необхідних медичних матеріалів та документів, висновок №19-6538 судової психологічної експертизи від 18 грудня 2020 року є неналежним, необ?єктивним та необґрунтованим та не може бути покладений в основу судового рішення. Все вищевикладене свідчить, що оскаржуване рішення суду від 26.10.2022 року вимогам законності та обґрунтованості не відповідає. По справі відсутні законні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної карги ОСОБА_1 .
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким у позовних вимогах ОСОБА_1 до КДКА Одеської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої винесенням протиправного рішення у розмірі 20 000-задовольнити в повному обсязі, із врахуванням витрат понесених під час розгляду справи в суді.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що до суду першої інстанції було надано висновок судової психологічної експертизи № 19-5638 від 18.12.2020 року за матеріалами цивільної справи № 522/8849/19. Відповідно до вказаного Висновку ситуація, яка пов?язана із незаконним притягненням 13 березня 2018 року дисциплінарної палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області адвоката ОСОБА_1 на підставі рішення №6867/17 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження є психотравмувальною для позивача. Позивачу завдані страждання (моральна шкода) внаслідок незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі цього рішення. Орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених Позивачу, відповідає заявленим вимогам та становить 20 000 гривень. Звертав увагу колегії суддів апеляційної інстанції на те, що вказаний висновок судової психологічної експертизи №19-5638 від 18.12.2020 року було надано на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2019 року, тобто саме судом першої інстанції було призначено експертизу у рамках цивільної справи № 522/8849/19, відтак, є знущанням над позивачем та нехтування основними засадами цивільного судочинства призначення судової експертизи у справі та неврахування результатів експертизи в подальшому. Так, на підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивачем було заявлено клопотання про призначення у справі судової психологічної експертизи, яке було задоволено судом. Проте ОСОБА_1 вважав, що в порушення норм цивільного процесуального права, суд першої інстанції, погодившись з тим, що для з?ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі психології та призначивши експертизу у справі, при прийнятті рішення по справі висновків експертизи №19-5638 від 18.12.2020 року до уваги не прийняв. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що «не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, в результаті чого будь-який розмір моральної шкоди може мати суто умовний вираз.», а тому оцінив розмір моральної шкоди у 3 000 грн., виходячи з характеру правопорушення, особу потерпілого, тривалості періоду, протягом якого було порушено право позивача, глибину й тривалість завданих позивачеві душевних страждань, при цьому суд першої інстанції не посилався на жоден доказ з матеріалів справи, не навів жодного аргументу, яким керувався при прийнятті оскаржуваного рішення, не зазначено в який саме спосіб було оцінено розмір моральної шкоди у зазначену суму, за умови, що у суду не має спеціальних знань в області психології вважав, що позивачем було поза розумним сумнівом доведено ступінь душевних страждань та розмір моральної шкоди, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься висновок експертизи №19-5638 від 18.12.2020 року. Скаржник звертав увагу колегії суддів на те, що доказів протилежного в матеріалах справи не міститься, усі докази Відповідача у справі зводилися лише з незгодою я позицією позивача, що не є способом доказування у розумінні законодавства. Мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення не містить оцінки аргументів позивача, судом першої інстанції при прийнятті рішення не було наведено підстав для неприйняття до уваги висновку експерта в якості доказу. На час подання позову законодавцем не затверджено жодної єдиної методики визначення розміру завданої моральної шкоди, яка б мала загальне обов?язкове значення. Відтак, скаржник вважає, що надання позивачем висновку експерта із зазначенням орієнтованого розміру грошового еквіваленту моральних страждань позивача, спричинених діями відповідача, є цілком обґрунтованим, законним та достатнім доказом на підтвердження позовних вимог. За таких обставин скаржник вважав позовні вимоги обґрунтованими та законними, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак, рішення суду першої інстанції є таким, що не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, а отже, підлягає скасуванню.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухав сторони у справі, розглянув доводи апеляційних скарг , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судовою колегією встановлено, що згідно з дорученням голови дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області ОСОБА_4 від 28.07.2017 року №125/0/4-17 проведена перевірка листа судді Київського районного суду м. Одеси Чаплицького В.В. від 26.06.2017 року стосовно адвоката ОСОБА_1 , здійснюючого індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2324, виданого 18.09.2012 року на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 14.09.2012 року №VI-38/194 про порушення адвокатом Правил адвокатської етики та притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
В листі судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 від 26.06.2017 року зазначено, що 20.06.2017 року слідчий Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою громадянину Азербайджану ОСОБА_7 , який підозрюється у скоєнні тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України. Захист підозрюваного здійснював адвокат ОСОБА_1 на підставі доручення №015-0003029, виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області. Під час судового засідання адвокат ОСОБА_1 заявив відвід слідчому судді нібито через релігійні переконання з підстав, викладених у заяві адвоката про відвід.
20.02.2018 року рішенням дисциплінарної палати КДКА Одеської області порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1
13.03.2018 року рішенням дисциплінарної палати КДКА Одеської області адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.
05.12.2018 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №815/1278/18 було скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року, яким у позовні вимоги адвоката ОСОБА_1 було відмовлено та ухвалено нове судове рішення, яким визнано протиправним та скасовано рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 13.03.2018 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Рішення дисциплінарної палати КДКА в Одеській області від 20.02.2018 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 не було скасовано.
19.02.2019 року до КДКА в Одеській області надійшов лист слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 від 06.02.2019 року за №1272 стосовно адвоката ОСОБА_1 , в якому суддя зазначив, що адвокат особисто вибачився за свою поведінку та конфлікт вичерпано, просить не розглядати лист від 26.06.2017 року щодо неетичної поведінки адвоката.
19.02.2019 року рішенням дисциплінарної палати КДКА в Одеській області у провадженні №867/17 дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю загальних умов дисциплінарної відповідальності адвоката.
Відповідно до висновку судової психологічної експертизи №19-5638 від 18.12.2020 року за матеріалами цивільної справи №522/8849/19 ситуація, яка пов`язана із незаконним притягненням 13 березня 2018 року дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області адвоката ОСОБА_1 на підставі рішення №867/17 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження є психотравмувальною для ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) внаслідок незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі цього рішення. Орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 , відповідає заявленим вимогам.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Окрім того, право на відшкодування шкоди гарантоване ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права.
Положеннями ст.ст. 16, 23 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, а згідно з ч. 2 вказаної статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з п. п. 5, 9 Постанови Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому доказуванню позивачем підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того, хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд враховує загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень - органом державної влади, які були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).
Проаналізувавши зазначені вище норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності суд вважає, що внаслідок винесення відповідачем відносно позивача рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження, яке адміністративним судом апеляційної інстанції визнано протиправним та скасовано, в результаті чого з вини відповідача позивачу було дійсно завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, що ОСОБА_1 зазнав у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності та розгляду дисциплінарної справи без належного повідомлення ОСОБА_1 , на час оскарження рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області змінився нормальний життєвий уклад позивача, що обумовило певні моральні страждання.
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Разом з тим, враховуючи, що не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, в результаті чого будь-який розмір моральної шкоди може мати суто умовний вираз.
Вирішуючи питання розміру грошового відшкодування завданої моральної шкоди, судова колегія погоджується із судом першої інстанції та враховує характер правопорушення, особу потерпілої, враховує період, протягом якого було порушено право позивача, глибину й тривалість завданих позивачеві душевних страждань, враховує відновлення прав позивача адміністративним апеляційним судом , при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що грошова сума, яка підлягає стягненню із відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь позивача становить 3 000 грн, а тому позов підлягає задоволенню частково.
Доводи апеляційноїскарги ОСОБА_1 про те,що саме судом першої інстанції було призначено експертизу у рамках цивільної справи № 522/8849/19, відтак, є знущанням над позивачем та нехтування основними засадами цивільного судочинства призначення судової експертизи у справі та неврахування результатів експертизи в подальшому не є слушними так як суд у своїй постанові чітко висловив критерії визначення розміру спричиненної позивачу моральної шкоди, а самє судом було враховано характер правопорушення, особу потерпілої, період протягом якого було порушено право позивача, глибину й тривалість завданих позивачеві душевних страждань, відновлення прав позивача, при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив розмір відшкодування.
Судова колегіячастково погоджуєтьсяз доводамипредставника КДКАадвоката Слободяника ОлексіяІгоровича щодонадлишкового згадуваннясудом першоїінстанції вимог цивільного законодавства, які регламентують питання відшкодування моральної шкоди органами державної влади та місцевого самоврядування внаслідок прийняття ними неправомірних рішень (ст. 1173 ЦК України). Однак при винесенні оскаржуваного рішення суд аргументував його ст.ст.22,23,1166,1167 (т.2 а.с.40), з чого можно зробити висновок , що надлишкове посилання судом на ст.1173 ЦК України було зроблено в контексті аналізу інституту відшкодування шкоди а не прийняття рішення по суті так як у справі преюдиціальним рішенням адміністративного апеляційного суду були встановлені протиправні (винні) дії відповідача відносно позивача, а тому не вплинуло на правільність висновків суду. Крім того аналіз тексту оскаржуваного рішення свідчить про посилання судом на ст.1173 ЦК України в описовій частині рішення, мотивувальна частина починається з 3 - го абзацу а.с.39 т.2 і містить посилання на ст.ст.22,23,1166,1167 (т.2 а.с.40).
Інши доводи апеляційних скарг не є критикою рішення а здебільш є непогодженням з прийнятим рішенням.
Отже, доводи скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 січня 2023 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко
