ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3948/22 Справа № 216/1675/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
представника потерпілої ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду матеріали кримінального провадження № 42022041630000037 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2022 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тамарино Бериславського району Херсонської області, громадянина України, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.5 ст.426-1, ч.1 ст.119, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі,-
ВСТАНОВИЛА
Згідно вироку, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19.00 год. ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду стрільця 2 відділення 1 взводу 3 стрілецької роти зведеного батальйону у військовому званні «молодший сержант» та будучи за своїм військовим званням начальником для військовослужбовців рядового складу цієї частини, тобто військовою службовою особою, перебуваючи на території ротно-опорного пункту 3 стрілецької роти зведеного батальйону вказаної військової частини, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у дворі цього домоволодіння, діючи умисно, в умовах воєнного стану, у порушення вимог статей 4, 11, 21, 22, 28-33, 49, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, застосував насильство щодо підлеглого - військовослужбовця за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_11 із застосуванням зброї - багнет-ножа (виріб 6х4), що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті останнього, а саме під час конфлікту з приводу чергового перебування рядового ОСОБА_11 в стані алкогольного сп`яніння молодший сержант ОСОБА_10 завдав один удар клинком даного багнет-ножа в передню ділянку грудної клітини ліворуч рядового ОСОБА_11 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді одиночного проникаючого колото-різаного поранення передньої стінки грудної клітини ліворуч із ушкодженням серця та лівої легені, внаслідок яких рядовий ОСОБА_11 в короткий проміжок часу помер на місці вчинення злочину, незважаючи на проведення молодшим сержантом ОСОБА_10 перших реанімаційних заходів з метою врятування життя підлеглого.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19.00 год. ОСОБА_10 , перебуваючи на території ротно-опорного пункту 3 стрілецької роти зведеного батальйону вказаної військової частини, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у дворі цього домоволодіння, не маючи наміру заподіяти смерть, виявляючи необережність у виді злочинної недбалості, оскільки не передбачав наслідку у вигляді смерті, хоча повинен був і міг передбачити, під час раптово виниклої сварки з підлеглим ОСОБА_11 через перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння та вилучення в нього пляшки з алкогольним напоєм, намагаючись зупинити неочікувану агресивну поведінку ОСОБА_11 , який наближався до нього, та уникнути провокованої останнім бійки, завдав ОСОБА_11 один удар клинком багнет-ножа, який він утримував у правій руці, в передню ділянку грудної клітини ліворуч, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді одиночного проникаючого колото-різаного поранення передньої стінки грудної клітини ліворуч із ушкодженням серця та лівої легені. Одразу після цього ОСОБА_11 зробив декілька невдалих спроб наблизитись до відступаючого від нього ОСОБА_10 , намагаючись розв`язати з ним бійку, але не втримався на ногах через отримане ножове поранення та впав на землю. Водночас ОСОБА_12 одразу повідомив присутніх поблизу військовослужбовців про завдане ним потерпілому ножове поранення та попросив їх викликати швидку медичну допомогу, а сам негайно почав надавати ОСОБА_11 першу медичну допомогу для врятування життя останнього у вигляді непрямого масажу серця, але це не призвело до очікуваного результату й потерпілий у короткий проміжок часу помер на місці вчинення злочину.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок в частині засудження ОСОБА_10 за ч.5 ст.426-1 КК України скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.п.2,3, ч.1 ст.284 КК України в зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, а також не встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого. Призначити ОСОБА_10 за ч.1 ст.119 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі та звільнити його від призначеного покарання на підставі ст.75,76 КК України. Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 50000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди та 32818 гривень в якості відшкодування майнової шкоди. Стягнути з ОСОБА_10 на користь неповнолітнього ОСОБА_13 50000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди. У стягненні шкоди у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 7848 гривень 50 копійок щомісячно відмовити, так як виплати у зв`язку з втратою годувальника передбачені державою.
В апеляційний скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині засудження за ч.5 ст.426-1 КК України. Кримінальне провадження за ч.5 ст.426-1 КК України закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Вважає, що не перевищував свої службові повноваження стосовно ОСОБА_11 , смерть потерпілого заподіяв з необережності. Зазначає, що сума цивільного позову потерпілої сторони про відшкодування матеріальної та моральної шкоди необґрунтовано завищена, та визнає її частково.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, думку представника потерпілого, потерпілу та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступного.
На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни вироку відсутні, оскільки судом першої інстанції при його винесенні були дотримані вимоги кримінального та кримінального процесуального закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані дослідженими під час судового розгляду доказами, яким дано належну оцінку, і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Той факт, що ОСОБА_10 в умовах воєнного стану застосував насильство щодо підлеглого, що спричинило тяжкі наслідки, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , висновком судово-медичної експертизи трупа від 21 квітня 2022 року №892.
Разом з тим, відповідно до п. 32, 33 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» за своїми військовими званнями начальниками є військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу. Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.
ОСОБА_10 як військовослужбовець сержантського складу за своїм військовим званням був начальником для рядового ОСОБА_11 , а згідно зі ст. 8 Дисциплінарного статуту Збройних сил України молодший сержант ОСОБА_10 за своїм військовим званням користувався дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців як командир відділення, тобто на момент вчинення інкримінованих йому дій був військовою службовою особою у розумінні п. 1 примітки до ст. 425 КК України та відповідно суб`єктом вчинення злочину за ст. 426-1 КК України. Таким чином, дії молодшого сержанта ОСОБА_10 стосовно підлеглого рядового ОСОБА_11 мали відповідати вимогам Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту Збройних сил України, які передбачають інші заходи впливу та примусу до підлеглого в межах наданої дисциплінарної влади, у тому числі в разі непокори чи опору, аніж застосування насильства обраним ним способом.
У даному конкретному випадку на виконання вимог статей 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України молодший сержант ОСОБА_10 , зокрема, мав повноваження віддати наказ іншим підлеглим військовослужбовцям про затримання рядового ОСОБА_11 із негайним доставлянням його до уповноваженої службової особи або повідомленням такої особи про затримання й місцезнаходження затриманого.
Отже, суд першої інстанції з достатньою повнотою обґрунтував свій висновок про те, що ОСОБА_10 на час вчинення інкримінованого злочину був військовою службовою особою в розумінні положень Розділу ХІХ КК України та статей 32-34 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а отже, був суб`єктом злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
У зв`язку з вищевикладеним апеляційний суд вважає правильною визначену правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 426-1 КК України, а доводи захисника та обвинуваченого про відсутність у діях обвинуваченого складу вказаного злочину не заслуговують на увагу.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги обвинуваченого та захисника в частині визначеного розміру відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Як вбачається з вироку, зазначені вимоги закону суд першої інстанції виконав в повному обсязі та навів відповідні мотиви прийнятого рішення задовольняючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 . Врахував ступінь вини обвинуваченого, глибину душевних страждань потерпілої та членів сім`ї, пов`язаних через безповоротну втрату чоловіка та батька.
За приписами статей 1200-1202 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Відшкодування шкоди здійснюється щомісячними платежами.
У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив цивільний позов потерпілої та визначив розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_13 . 250000 гривень кожному, а також обґрунтовано визначив розмір щомісячного відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 7848 грн. 50 коп.
При вирішенні питання про призначення покарання і його розміру обвинуваченому ОСОБА_10 суд першої інстанції взяв до уваги конкретні обставини скоєних злочинів, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого та нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має професійно-технічну освіту, працює в філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «ОГХК» на посаді машиніста бульдозера, одружений, має на утриманні малолітнього сина, є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , обіймає посаду стрільця 2 відділення 1 взводу 3 стрілецької роти зведеного батальйону у військовому званні «молодший сержант», за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, має подяки за активну участь у профспілковому та суспільному житті комбінату, є осудним, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував і не перебуває.
Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому суд обґрунтовано визнав - надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
У відповідності зі ст.ст. 50, 65 КК України особі, що скоїла злочин, покарання повинне бути призначене необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
Покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також попередження здійснення нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, тому покарання у виді 8 років позбавлення волі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів, у зв`язку із чим підстав для зміни вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги захисника та обвинуваченого залишити без задоволення.
Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_10 , засудженого за ч.5 ст.426-1, ч.1 ст.119, ч.1 ст.70 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
